Портрет Доріана Грея

Англійський письменник ірландського походження, прихильник естетичних та гедоністичних поглядів на мистецтво — як на засіб краси і насолоди, майстер неперевершених парадоксів. У романі «Портрет Доріана Грея» (1890) Вайльд подає свою концепцію розуміння мистецтва і, як істинний парадоксаліст, сам же й руйнує власні твердження і сентенції: «Художник — не мораліст... Будь-яке мистецтво не має користі. .. Весь свій талант Оскар Вайльд, за його ж висловом, вкладав у розмови, він був неперевершеним красномовцем, його називали «зо-лотоголосим Орфеєм».

Роман «Портрет Доріана Грея» приніс письменникові світову славу, але його постулати щодо принципів життя викликали у вікторіанській Англії обурення. Вайльда було засуджено до тюремного ув 'язнення; навіть після виправної колонії йому не було дозволено жити в цій країні.
Оскар Вайльд — автор декількох збірок казок («Щасливий принц», «Гранатова хатинка»), салонно-побутових комедій, віршів, повістей, оповідань («Злочин лорда Артура Севіля» (1891), «Кентервільський привид» (1837))
Філософічність, проблематика творів, яскравий талант Оскара Вайльда принесли йому всесвітнє визнання, а згодом повернули його ім 'я і в дорогу йому Англію.
Зокрема, Оскар Вайльд через створені ним художні образи розкриває взаємозв'язок між мистецтвом і внутрішнім світом людини. Наприклад, на думку художника Безіла, мистецтво — це певне дзеркало людської душі, воно відбиває почуття, спрямування, а також моральні якості людини. Митець ніби вкладає частинку власної душі у свій твір, і його творіння свідчить про духовний світ зображуваних людей.

Але майбутнє будь-якого творіння визначає не творець, а власник цього творіння. Доріан поклав тягар усього бруду своєї душі на свій портрет. Картина насла цей тягар аж до смерті власника, після якої повернулася до первісного вигляду.
У тісному зв'язку з цією ідеєю постає й образ лорда Генрі. Він теж був своєрідним творцем — творцем душі Доріана. Його інструментом була хибна філософія, що полонила розум юнака незвичайною новизною і таємничістю, але в той же час підточувала зсередини недосвідчене та не спокушене злом серце.

Лорд Генрі заспокоював сумління головного героя, змушував не надто піклуватися про мораль, і таким чином Доріан Грей почав своє падіння у безодню. Ймовірно, що у нього залишалась ще можливість зупинити своє падіння, коли після самогубства Сибілли Вейн він з великим тягарем на серці розмірковував про своє ставлення до дівчини, що призвело до трагічного кінця. Проте, лорд Генрі, жахливо спрощуючи трагедію жіночих почуттів, стверджує, що своєю смертю вона лише виконала свою останню роль актриси.
Крок за кроком Доріан Грей перетворюється з людини, яка має
добре й чисте серце, на егоїста та злочинця, чим знищує власну душу.
Оскар Вайльд підкреслює думку, що тільки сумління здатне контро
лювати життя людини, її вчинки і хоч не виправляти їх, але докоряти
за них. Людина живе доти, доки живе її сумління, яке здатне знищити
тільки вона сама.
Очень интересные новости