Родинно-побутові пісні про кохання, про сімейне життя, про трагічні сімейні обставини

Ідейно-тематичний зміст родинно-побутового циклу пісень надзвичайно різноманітний. Вони охоплювали найважливіші події і явища з родинного життя селян, з винятковою повнотою відображали їхню психологію, погляди, мораль. У них немає чітко виражених «трудових сюжетів», розповідей про важку працю, але зображення подій ведеться на фоні трудового життя, що надає їм життєвої правдивості.
Найбільшу частину українських побутових пісень становлять пісні про кохання, в яких оспівано багатогранність людського життя, розкрито світ людських переживань.
Пісні про кохання відбили високі моральні якості трудової молоді. Щирість, довір'я, взаємоповага, радість кохання, гіркота вимушеної розлуки, туга за коханою, зрада — ось основні мотиви, що проймають ці пісні.

Головними персонажами пісень про кохання є хлопець і дівчина, а характер стосунків між ними, їхні почуття і переживання визначили зміст творів. Від імені цих героїв і складались пісні.

Найповніше і найпоетичніше в піснях зображено дівчину, її щасливе та нещасливе кохання. Образ її постає з поетично ніжних характеристик: вона «красна», «серденько», «вірная», «чорнобрива», у неї «брови, як шнурочок», «личко, як яблучко».
Аналогічно змальовані й хлопці.

Вірність у коханні була найвищим ідеалом у стосунках молоді, мірилом чеснот, які народ ставив вище золота і срібла, вище багатства:

Не треба ж мені злота, — я й сам придбаю, А треба дівчину, що я кохаю.

Характерною рисою пісень про кохання є їх драматизм. Він найчастіше визначався суспільними умовами — неможливістю взяти шлюб через майнову нерівність. Заможні батьки не дозволяли своїй дочці йти за убогого, син багатіїв не міг одружитися з бідною.
Коли б же ти, дівчинонько, Трошки багатенька, Я б узяв тебе за рученьку, Повів до батенька.
Причиною розлуки могли бути і підступні наклепи лихих людей: недобрих сусідів чи подружок. У пісні «Ой зійди, зійди, ясний місяцю» дівчина на прохання коханого вийти на побачення відповідає;

Ой рада б же я до тебе вийти
Із тобою поговорити.
Та судять, гудять вражії люди, Хочуть же нас розлучити.
Часто розлучались пари і через підступність суперниць.

Закохані наполегливо борються за своє щастя, прагнуть перебороти всі перешкоди. Дівчина в пісні «Половина саду цвіге» висловлює тривогу з приводу можливої розлуки, а коханий відповідає їй:

Тече річка невеличка, Скочу-перескочу, Таки візьму чорнявую, Бо я її хочу.

У піснях про кохання охоронцем морально-етичних норм поведінки молоді найчастіше виступає маги. Вона застерігає дочку від помилок, не пускає до козака-гультяя, а сина до дівчат, які вміють чарувати.

Серед пісень про кохання часто натрапляємо на такі, в яких розповідається про чарування дівчиною хлопця, щоб привернути до себе чи наслати на суперниць усілякі лиха. Про високу поетичність творів цього циклу свідчить пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».
Пісні.про кохання досягли вищого ступеня поетичності і ліричності. Значною мірою цьому сприяли такі художні засоби, як епітети, психологічний паралелізм, які надавали образові певного відтінку чи емоційного підсилення.

Пісні про родинне життя досить різноманітні за тематикою. Найбільше уваги в них відводилось розкриттю взаємин між чоловіком і жінкою та стосунках із з іншими членами родини. Важкі умови життя заміжньої жінки зумовлювались насамперед тим, що її видавали заміж силоміць за нелюбого, в чужу сім'ю. Батьків чоловіка здебільшого цікавили не щастя молодого подружжя, а працьовита невістка. їй доводилось робити майже всю хатню роботу: вона готувала їжу, прала на всю сім'ю, доглядала дітей.

Потрапивши в чужу сім'ю, дівчина одразу ж відчувала всю повноту влади над нею свекрухи і свекра, мала коритися їм в усьому. Чоловікова мати не тільки примушує молоду жінку тяжко працювати, а й докоряє їй, ображає, змушує сина ні за що бити свою дружину.
Син здебільшого виконує накази матері, але в деяких піснях показано, що він виступає проти її волі, заступається за дружину, бо вона слухняна, «уміє все робить: і помиє, і помаже». Помітно, що в українських піснях кривдником рідко виступає свекор.
Здебільшого в піснях показано молоду жінку, яка кориться свекрусі, мовчки зносить її наругу. Але є й пісні, де звучить протест, показано рішучий опір невістки. Наприклад, у пісні «Чи ти, невістко, сьогодні приведена» є такий діалог:

Та цить, невістко, не розпускай губи, Як бачиш коцюбу, то позбираєш зуби. ...молоденька уміла одвіт дати: У коцюби два кінці, будемо зуби міняти.
Але особливо тяжкою була доля жінки з чоловіком-п'яницею.

Пияцтво було особливо згубним для бідних селян. Воно призводило до остаточного розорення сім'ї.

Молода жінка, віддана за нелюба чи п'яницю, засліплена горем, сама тягнеться до корчми.
Родинний деспотизм щодо невістки був дуже сильним, і гарна здорова молодиця за два-три роки перетворювалася на стару хвору жінку:

Донько, донько, чого стара стала,
Що я тебе за год, за два та вже й не пізнала.

У піснях відбилася тема віддання дівчини за старого, але багатого. Чоловік їй осоружний, багатство немиле. Тільки одруження з милим може принести щастя — такий лейтмотив багатьох пісень.

Доля матері, особливо матері-вдови, є однією з найпоширеніших
тем в родинно-побутових піснях. У них проникливо, з великим спів
чуттям до вдови змальовувались її життєві незгоди. Нікому зорати
ниву, посіяти, зібрати хліб, нічим годувати малих дітей.. Нікому допо
могти вдові в біді, нікому пораду дати. Вона йде на могилу матері, де
ніби чує невтішні матусині слова:

...Живи ж, доню, з бідою.

Живи, доню, як живеш, бо ти мене не зведеш.
Отже, в родинно-побутових піснях народ оспівує головним чином родинне життя — радості й печалі, надії й розчарування, взаємовідносини жінки й чоловіка, дівчини й парубка тощо. Протягом багатьох сторіч пісня правдиво розповідає про долю українського трудового народу.
Очень интересные новости