Чи виховує малу дитину колискова пісня?
Ніч спускається на землю, сідає на колиску дитини і співає ніжним голосом пеньки:
Подаруймо санки-дрімки. Санки-дрімки в колисоньки, А ростоньки у костоньки, Добрий розум у головеньки.
І вливається у серце дитини материнська любов, її турбота, її за-В«ст і побажання найкращої долі. Слова колискової пісні вплітаються {мелодійний візерунок, і виникає .своєрідний оберіг.
У колисковій пісні мати замовляє свою дитину від лиха та пророче їй благо на здоров'я:
Бодай спало, не плакало,
Бодай росло, не боліло.
Головонька і все тіло —
Отцю й матці на потіху,
Добрим людям на услугу.
Засинаючи під колискову, мале дитя через її образи вперше пізнає і починає розуміти навколишній світ. Ось — голуби та соколи, котик та лагідний вітерець. Вони люблять, пестять дитинку, бажають їй добра. В уяві малечі вони і є тим самим добром! А ось — зозуля, що «крилоньками фуркотіла, збудила дитину»; тут же і «зимна роса», від якої «не мають, де бідні ся подіти». Значить, у світі є ще й зло, від якого треба берегтися!
Так приходить у серце дитини пізнання добра і зла, сподівання на іахист матері. Часто, змальовуючи побутові ситуації, колискові пісні вчать малого добру і мудрості, любові до людей та тварин («Пішла киця по водицю»), працьовитості («Сорока-ворона»).
Можна сказати, що колискова пісня — це найперша абетка виховання людини. ї казково-пісенні образи відкривають перед малою дитиною світ, вчать добру, застерігають від зла, сповнюють її душу іюбов'ю до матері-берегині та близьких людей.
Я вірю, що людина, яку з перших днів життя колихала на своїх плих та ніжних крилах колискова пісня, не здатна у майбутньому Винити зло. Вихована на добрих почуттях, вона понесе їх у серці че-з усе життя.
Найдорожча пісня — з якою мати колисала
Вигляд цієї постаті вселяє у наші душі надію, віру та любов. Надію на краше, віру в майбутнє, любов до життя. Іноді, коли нам бракує їх, ми звертаємось за допомогою у першу чергу до наших матусь. Чому? А тому що знаємо: мати є тою людиною, для якої ми завжди будемо найріднішими. Вона зрозуміє і вибачить, що б ми не накоїли. 1 що б не сталося, ми завжди розраховуємо на її під- гримку. Якщо раптом щось трапиться, першою, хто це відчує, буде
мама. Любов матері, яка здатна відтяти собі правицю, віддати життя за свою дитину, є безцінною. Вислів «Усі ми діти, доки живі наші батьки» стовідсотково правильний, тому шо батьки хвилюються і піклуються про своє дитя, скільки б років йому не було. І дуже важлива впевненість у тому, що ми комусь потрібні, що ми не просто так існуємо на цій землі.
Немовля нерозривно пов'язане з матір'ю. Цей зв'язок не обов'язково виражати у словах: ще не навчившись говорити, не розуміючи слів, малюк відчуває материнське тепло, любов та ласку.
Мама — вир почуттів, найніжніших і найдорожчих. Спогади не- '. мов летять перед очима. Ми згадуємо дитинство, як матуся вкладала нас спати, тихо наспівуючи колискову або читаючи казку.
Мрійливі сни дитинства.... Ми бачили у них Івасика-Телесика, диких гусей — помічників добра, лагідну дідову доньку, на бік якої все- . таки прийшло щастя, калинову сопілку, що врятувала гарну дівчину 1 Оленку. Все це супроводжувалось тихою, ненапруженою мелодією, ніжною і легкою. Ця музика — сріблястий серпанок весняного ранку, полярна зірка на склепінні нашої свідомості, за якою ми орієнтуємось у житті.
Що ж це за музика? Трелі казкових пташок? Пісні ангелів, що тримаються за зірки, аби не впасти? Вальс білих голубів, які танцюють у весняному, небі? Вона ж походить із пісень — м'яких, притишених, сумовитих, але насичених любов'ю.
їх співає душа матері: Палка любов до своєї кровиночки виграє ! в повітрі мільйонами ніжних нот. Вони шикуються в акорди на невидимих нотних станах, тихо злітають у височінь почуттів, а далі-сягають дитини — чистої, безгрішної, вищої за все, що буває на землі.
Ненька загадує майбутнє своєї дитини, світле і добре. Вона захищає від труднощів, незгод, здатна прийняти їх на себе, але вберегти немовля від недолі. Ненька наспівує ті мотиви, які підказує їй її душа. У словах пісні є глибинні бажання всього її єства: щоб дитя виросло здоровим, розумним, успішним, щоб доля посміхалась до нього, а життя дарувало радощі:
Ой щоб воно спало, Щастя-долю мало І добрую годину на малую дитину.
У колискових багато любові та щирого піклування про дитя. Матуся, щоб виразити сповна свої почуття, виливає їх у ласкавих словах, образах пташечок, котика, квіточок, зірок — всього того, що таке любе дітлахам:
Коте-коточок! або
Квітонька маленька Зіронька ясненька!
І до дитини, що відчуває на собі найміцніший захист — захист неньки, — злітає невагомий, мов пір'їна, сон, вкриває прозорим серпанком добра і кладе на голову малюка невидимий віночок щастя, шо пахне лісовими травами і несе в собі подих вечірнього вітру.
З колисковими приходить розуміння життя, любові і кохання, вони формують психологію дитини. І -ще, є надія, може впливають на Того, Хто розподіляє людські долі. Можливо, почувши їх... Ллє не можна цього говорити вголос. Давайте краще промовчимо, щоб не загасити ще слабкий вогник на свічці доброї долі дитини...
Подаруймо санки-дрімки. Санки-дрімки в колисоньки, А ростоньки у костоньки, Добрий розум у головеньки.
І вливається у серце дитини материнська любов, її турбота, її за-В«ст і побажання найкращої долі. Слова колискової пісні вплітаються {мелодійний візерунок, і виникає .своєрідний оберіг.
У колисковій пісні мати замовляє свою дитину від лиха та пророче їй благо на здоров'я:
Бодай спало, не плакало,
Бодай росло, не боліло.
Головонька і все тіло —
Отцю й матці на потіху,
Добрим людям на услугу.
Засинаючи під колискову, мале дитя через її образи вперше пізнає і починає розуміти навколишній світ. Ось — голуби та соколи, котик та лагідний вітерець. Вони люблять, пестять дитинку, бажають їй добра. В уяві малечі вони і є тим самим добром! А ось — зозуля, що «крилоньками фуркотіла, збудила дитину»; тут же і «зимна роса», від якої «не мають, де бідні ся подіти». Значить, у світі є ще й зло, від якого треба берегтися!
Так приходить у серце дитини пізнання добра і зла, сподівання на іахист матері. Часто, змальовуючи побутові ситуації, колискові пісні вчать малого добру і мудрості, любові до людей та тварин («Пішла киця по водицю»), працьовитості («Сорока-ворона»).
Можна сказати, що колискова пісня — це найперша абетка виховання людини. ї казково-пісенні образи відкривають перед малою дитиною світ, вчать добру, застерігають від зла, сповнюють її душу іюбов'ю до матері-берегині та близьких людей.
Я вірю, що людина, яку з перших днів життя колихала на своїх плих та ніжних крилах колискова пісня, не здатна у майбутньому Винити зло. Вихована на добрих почуттях, вона понесе їх у серці че-з усе життя.
Найдорожча пісня — з якою мати колисала
Вигляд цієї постаті вселяє у наші душі надію, віру та любов. Надію на краше, віру в майбутнє, любов до життя. Іноді, коли нам бракує їх, ми звертаємось за допомогою у першу чергу до наших матусь. Чому? А тому що знаємо: мати є тою людиною, для якої ми завжди будемо найріднішими. Вона зрозуміє і вибачить, що б ми не накоїли. 1 що б не сталося, ми завжди розраховуємо на її під- гримку. Якщо раптом щось трапиться, першою, хто це відчує, буде
мама. Любов матері, яка здатна відтяти собі правицю, віддати життя за свою дитину, є безцінною. Вислів «Усі ми діти, доки живі наші батьки» стовідсотково правильний, тому шо батьки хвилюються і піклуються про своє дитя, скільки б років йому не було. І дуже важлива впевненість у тому, що ми комусь потрібні, що ми не просто так існуємо на цій землі.
Немовля нерозривно пов'язане з матір'ю. Цей зв'язок не обов'язково виражати у словах: ще не навчившись говорити, не розуміючи слів, малюк відчуває материнське тепло, любов та ласку.
Мама — вир почуттів, найніжніших і найдорожчих. Спогади не- '. мов летять перед очима. Ми згадуємо дитинство, як матуся вкладала нас спати, тихо наспівуючи колискову або читаючи казку.
Мрійливі сни дитинства.... Ми бачили у них Івасика-Телесика, диких гусей — помічників добра, лагідну дідову доньку, на бік якої все- . таки прийшло щастя, калинову сопілку, що врятувала гарну дівчину 1 Оленку. Все це супроводжувалось тихою, ненапруженою мелодією, ніжною і легкою. Ця музика — сріблястий серпанок весняного ранку, полярна зірка на склепінні нашої свідомості, за якою ми орієнтуємось у житті.
Що ж це за музика? Трелі казкових пташок? Пісні ангелів, що тримаються за зірки, аби не впасти? Вальс білих голубів, які танцюють у весняному, небі? Вона ж походить із пісень — м'яких, притишених, сумовитих, але насичених любов'ю.
їх співає душа матері: Палка любов до своєї кровиночки виграє ! в повітрі мільйонами ніжних нот. Вони шикуються в акорди на невидимих нотних станах, тихо злітають у височінь почуттів, а далі-сягають дитини — чистої, безгрішної, вищої за все, що буває на землі.
Ненька загадує майбутнє своєї дитини, світле і добре. Вона захищає від труднощів, незгод, здатна прийняти їх на себе, але вберегти немовля від недолі. Ненька наспівує ті мотиви, які підказує їй її душа. У словах пісні є глибинні бажання всього її єства: щоб дитя виросло здоровим, розумним, успішним, щоб доля посміхалась до нього, а життя дарувало радощі:
Ой щоб воно спало, Щастя-долю мало І добрую годину на малую дитину.
У колискових багато любові та щирого піклування про дитя. Матуся, щоб виразити сповна свої почуття, виливає їх у ласкавих словах, образах пташечок, котика, квіточок, зірок — всього того, що таке любе дітлахам:
Коте-коточок! або
Квітонька маленька Зіронька ясненька!
І до дитини, що відчуває на собі найміцніший захист — захист неньки, — злітає невагомий, мов пір'їна, сон, вкриває прозорим серпанком добра і кладе на голову малюка невидимий віночок щастя, шо пахне лісовими травами і несе в собі подих вечірнього вітру.
З колисковими приходить розуміння життя, любові і кохання, вони формують психологію дитини. І -ще, є надія, може впливають на Того, Хто розподіляє людські долі. Можливо, почувши їх... Ллє не можна цього говорити вголос. Давайте краще промовчимо, щоб не загасити ще слабкий вогник на свічці доброї долі дитини...