«ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА», «ПРИТЧА ПРО СІЯЧА»

Мета: ознайомити школярів з біблійними притчами, поглибити їх знання про поняття «притча»; охарактеризувати Біблію як Святе Письмо, звертаючи увагу на збірки літературних пам’яток, роль біблійних книг у давній Україні; розвивати усне мовлення, логічне мислення, вміння узагальнювати й робити висновки, осмислено сприймати навчальний матеріал; виховувати почуття поваги до Святого Письма, риси чесності, доброти, порядності, скромності, любові до ближнього.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Обладнання: Біблія, текст програмових притч, виставка «Біблійні книги в давній Україні», портрети перекладачів Біблії українською мовою; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Літературна вікторина
«Сторінками українського середньовіччя ХІ–ХV ст.
Завдання: надати відповіді на питання, враховуючи те, що кожна правильна з них — 1 бал.
• Про що зазначається у дев’ятій Божій заповіді? («Не свідкуй несправедливо на свого ближнього»)
• З чого було створено першу людину? (З річкової глини)
• Біблійний твір, основна думка якого: «І нехай прославиться всякий труд людський!». («Про потоп на землі»)
• Хто став родоначальником усього післяпотопного людства? (Ной)
• Який плід до яблука спочатку вважався забороненим? (Гранат)
• Місце знаходження Вавилону. (Месопотамія)
• Кількість книг, з яких складається Старий Заповіт. (50)
• Жанр Біблії. (Перекладна література)


• У який ґрунт потрапляло зерно в притчі про сіяча? (Кам’янистий, тернистий, добрий)
• Український письменник, у творчості якого великою популярністю користувався сюжет про блудного сина. (Т. Шевченко)
• За правління якого князя почали виникати школи «ученія книжного»? (Володимира)
• Перша ілюстрована книга Київської Русі. («Остромирове Євангеліє»)

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку
Біблія не антична, не сучасна,— вона вічна.
Лютер
Написана сорока людьми,
перекладена сотнями,
надрукована тисячами.
Прочитана мільйонами.
Теодор Василіан
1. «Мозкова атака»
• Біблія — це... (Зібрання книг історико-літературного та релігійного змісту)
• Мова Святого письма... (Давньоєврейська, арамейська, грецька)
• Континенти створення Біблії... (Азія, Африка, Європа)
• Кількість авторів, що брали участь у створенні світового шедевра... (40 авторів із шістдесяти поколінь)
• Тривалість написання Біблії... (1600 років)
2. Теорія літератури. Поняття про притчу
Притча — повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту. Складається, як правило, із сюжетної розповіді про людське життя і повчального висновку.
3. Опрацювання ідейно-художнього змісту
програмових притч з Біблії
3.1. «Притча про блудного сина».
3.1.1. Виразне читання твору, стисле коментування його змісту.
3.1.2. Тема: розповідь про блукання меншого сина по світу, в результаті якого він зазнав багато поневірянь і бідності.
3.1.3. Ідея: засудження марнотратства, хвалькуватості, невміння раціонально користуватися власним майном.
3.1.4. Основна думка: сприйми свою помилку, покайся, попроси вибачення — і ти отримаєш прощення («Так, ти винен, але не повернувся, покаявся»).

3.1.5. Композиція.
Експозиція: рішення молодшого сина отримати частку батьківської спадщини і вирушити у світову подорож.
Зав’язка: в результаті розгульного життя подорожуючий «розтринькав» все своє майно.
Кульмінація: бідкання молодшого сина по наймах, через що він вирішує повернутися додому і покаятися.
Розв’язка: прощення батьком сина і влаштування бенкету.
3.1.6. Проблематика.
• багатство і бідність;
• батьки і діти;
• хто є справжніми друзями;
• праця і лінь;
• провинна і покаяння.
3.1.7. Робота над змістом твору. Бесіда за питаннями:
• Що вам нагадує початок притчі?
• Якими були сини в батька? («Старший — спокійний, хазяйновитий, працював у полі, батькові допомагав. А молодшому все не сиділося дома, хотілося світ побачити»)
• Що попросив молодший син у батька? Чи мав він на це право? («Ви тут з братом хазяйнуйте, а мені дайте мою частку спадщини. Я хочу подорожувати»)
• Які аргументи навів батько синові, відмовляючи йому? («Та куди ж ти підеш? Ти ще молодий, людей не знаєш, не вмієш робити ніякої справи. Пропадеш!»)
• Що придбав собі герой, вирушаючи у подорож? («...Купив собі вороного коня, сідло, шапку нову та сорочку шовкову, розкішну, золотом гаптовану»)
• Від чого у перехожого «загорілися очі», коли той зустрівся з молодшим сином?
• Як мешканці великого міста сприйняли приїзд багатія? («А в дворі вже народ юрбиться. Почули, що багач завітав до них у місто, і всі хочуть на нього подивитися»)
• Про який звичай дізнався молодший син від міського люду? («...Найбагатший має усіх поїти-годувати»)
• Які гроші сприяли тому, що герой був шанованою людиною серед мешканців міста? («Усі бенкетують, вихваляють свого нового товариша: він і найкращий, і наймудріший, і співає краще за всіх, і танцює! А той і вуха розвісив — раденький, що дурненький. Кожному слову вірить»)
• У чому полягало розгульне життя героя? («Щодня — бучне свято. Вдень пиячить, уночі в кості грає на гроші»)

Яку насолоду отримував він від спілкування з «товариськими і веселими людьми»?
Як друзяки зреагували на те, що у молодшого сина закінчилися гроші? («А друзяки-гуляки, як побачили, що з нього вже нема чого взяти, то усі й розбіглися. Ніби їх і не було ніколи») Що вимушений був продати герой, аби якось прогодувати себе? («...Пішов свою шапку продавати. «Ось, візьми моє сідло. Згодом молодший син віддав хазяїнові шовкову сорочку, гаптований пояс, вуздечку. Все, що міг, віддав, і нарешті, вже не зосталося нічого»)

Коли молодший син вперше згадав про рідну домівку? («Вийшов молодший син у стайню прощатися з конем. Поцілував його між вух, заплакав. От коли йому рідна домівка згадалася! «Що там,— думає,— з батьком? Як брат? Чи здорові? А чи згадують про мене? І нащо тільки я пішов від них?») Чого соромився герой, вирішуючи повернутися додому? Чому молодший син не міг найнятися на роботу? Як це його характеризує?
Яким було життя героя, коли він працював підпаском свиней? («...Під’їдав він крадькома коло свиней — висівки з ночов») Над чим розмірковував блудний син, повертаючись додому? («А що, як повернутися до нього, покаятися? Пробачити, звичайно, ти не пробачиш мені,— скажу я батькові,— та візьми мене хоч за наймита. Принаймні я не голодуватиму і головне — буду коло тебе»)

Чим пояснити те, що він з дому «як вітер мчав на коні, а назад ледве повз»?
У чому звинувачував себе блудний син? Чи можна вважати це за покаяння? («Батьку, батьку! Чом я не послухав тебе? Навіщо кинув рідну домівку та подався на чужину? Гроші твої я розтринькав, а потім блукав і бідував. Пробачити мені ти не зможеш, я знаю, та візьми до себе хоча б за наймита»)
Як батько зустрів сина, коли той повернувся додому? («Хіба ти забув, що я твій батько, а ти мій син? Як можу я не пробачити тобі? Так, ти винен, але ти повернувся, покаявся. Ходім же мерщій до хати й забудьмо всі злигодні!») Якою була реакція старшого брата на повернення молодшого? («Прикро стало старшому, що так зустрічають його брата. «Як же так? — міркує.— Я все життя при батькові, пасу його отари, обробляю його поля. Втішаю на старості років. А мій брат вештався по світу та гроші батьківські розтринькував.

І ось — на його честь бенкет улаштували, гостей скликали, а про мене батько навіть не згадав! Не піду до них!»)
• Чому він теж пробачив блукача? («І старший брат увійшов до хати, побачив молодшого — та не впізнав його: такий він став блідий і виснажений.— Бачу, зазнав ти лиха,— промовив він, обійняв брата і сів поруч»)
• Чому через покаяння людині пробачають її гріхи, негативні вчинки, неадекватну поведінку?

3.1.8. За допомогою «Доміно» визначити риси характеру і поведінку молодшого сина, коли він був «багатієм» і коли став бідним.
3.1.9. «Вільний мікрофон»: якою повинна бути справжня дружба? Чи варто її випробувати часом?
3.1.10. Робота у групах.
Творче завдання: скласти міні-твір, який стосувався б продовження змісту притчі, висловлюючи думку про подальше життя братів.

3.1.11. Характеристика образу блудного сина.
Скласти інформаційне ґроно, характеризуючи головного героя твору за допомогою цитат. Блудний син:
• «не сиділося вдома, хотілося світ побачити»;
• батько: «не вмієш робити ніякої справи»;
• «подався світ за очі»;
• «багатий»;
• «...молодий і недосвідчений»;
• «...і найкращий, і наймудріший, і співає краще за всіх, і танцює»;
• «...вдень пиячить, а уночі в кості грає на гроші»;
• «...дурний я, дурний»;
• «...грошей у мене немає»;
• «...все що міг, віддав, і нарешті вже не зосталося нічого»;
• «От коли йому рідна домівка згадалася!»;
• «...пішов... без шапки, босий, шукати якогось заробітку»;
• «Не вміє шити, куховарити, теслярувати»;
• «І залишився... у пана свинопасом»;
• «...під’їдав він крадькома коло свиней висівки з ночов»;
• «А що, як повернутися до батька, покаятися?»;
• «Звідти він як вітер мчав — на коні! А назад ледве повз: немає сил, зголоднів»;
• Син батьку: «Пробачити мене ти не зможеш... та візьми до себе хоча б за наймита»;
• Батько сину: «Так, ти винен, але ж ти повернувся, покаявся»;
• «Такий він став блідий і виснажливий».

Сюжет про блудного сина користувався великою популярністю серед художників голландської школи живопису. Один із яскравих прикладів — картина Рембрандта «Повернення блудного сина»; з італійських художників цей сюжет зустрічається у Саль-вадора Роза, з українських — у Тараса Шевченка.
У творах художньої літератури мотив повернення блудного сина нерідко набуває філософського змісту і трактується як повернення людської душі до предковічних істин, до витоків.

3.2. «Притча про сіяча».
3.2.1. Виразне читання твору.
3.2.2. Тема: розповідь Ісуса про значимість для людини місця, куди вона посіє зерно.
3.2.3. Ідея: возвеличення людської чуйності, доброти, прагнення безкорисливо надати допомогу тому, хто її потребує; ролі слова — зерна, яке потрапляє у різне середовище.
3.2.4. Основна думка: зерно, яке впало на кам’янистий ґрунт,— це про людину, що чує Слово і відразу ж з радістю приймає його, але оскільки в цього зерна нема глибоких коренів, воно довго не проживе; зерна, що впало в тернину,— це про людину, яка чує Слово, та турботи цього віку та омана багатства заглушають його, і зерно не приносить плоду; зерно ж, яке впало на добрий ґрунт,— це про людину, яка чує Слово і розуміє його, така людина приносить врожай в сто, в шістдесят або в тридцять раз більше посіяного.

3.2.5. Композиція.
Експозиція: зустріч Ісуса з великою кількістю людей.
Зав’язка: розповідь Бога про значимість ґрунту, куди потрапить зерно, кинуте землеробом.
Кульмінація: «Коли хто-небудь чує вістку про Царство і не розуміє її, то приходить лукавий та викрадає те, що було посіяне в серці».
Розв’язка: зерно — слово, яке повинно потрапити на добрий ґрунт, принесе багатий врожай.
3.2.6. Робота над змістом притчі. Бесіда за питаннями:
• Від чого залежить урожай?
• Яким повинен бути ґрунт для зерна, щоб отримати гарний результат?
• Як ви розумієте фразу Ісуса: «Зерно — Слово»?
• Хто у творі є сіячем? Якими якостями він наділений?
• Про що свідчить прагнення людей поспілкуватися з Ісусом?
• Чому зерна, які потрапили в добрий ґрунт, принесли «плід одні в стократ, другі в шістдесят, інші ж в тридцять»?
• Що мав на увазі Ісус, висловлюючись: «В кого є, тому буде дано ще. У кого ж нема, в того відніметься й те, що є»? Відповідь обґрунтуйте.
• За що Бог нарікає народові? («Бо затверділо серце народу цього, й вони вухами туго чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем...»)
• Яке символічне значення має образ зерна?
• Чому люди по-різному сприймають слово Ісуса?
• Через що, на думку Бога, «затверділо серце народу... й вони вухами туго чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем...»?
• Чиї очі Ісус вважає щасливими?
• У чому полягає алегоричний зміст притчі?
• Чого навчає вас цей твір?
• Визначте особливості його стилю, характерні для біблійних текстів.

4. Біблія — Святе Письмо
4.1. Визначення поняття «Біблія».
Біблія (від грецької biblia — книга) — це:
• збірка священних книг, що складається з двох частин — Старого Завіту і Нового Завіту;
• Святе Писання, у якому викладено основи християнської віри, філософії та моралі

• літературно-художня пам’ятка народів Близького Сходу, де відтворено погляди на походження світу та основи світогляду, моралі, права;
• літературна пам’ятка надзвичайно високого художнього рівня та багатства й довершеності образної мови, що збагатила людство вічними ідеалами, мотивами, сюжетами.
• З чим, на ваш погляд, пов’язана така велика кількість визначень Біблії і відсутність єдиного повного і всебічного трактування поняття цього слова?

4.2. Історія створення Біблії.
Свята Книга писалася впродовж 1600 років: Мойсей жив приблизно 1500 років до народження Ісуса Христа. (Старий Завіт був повністю зібраний за 40 років до народження Ісуса Христа), через 100 років після народження Христа були написані всі книги Нового Завіту.
Біблію писали сорок авторів — представники понад шістдесяти поколінь, серед яких були царі і хлібороби, філософи і рибалки — люди різного стану й різних професій.
Дійсно, Мойсей виховувався в сім’ї фараона, Петро був рибалкою, Лука — лікарем, Соломон — царем, Матвій — митником, Даниїл — міністром.
Дія Біблії розгортається на трьох континентах, і відповідно писалася вона теж на трьох континентах: в Азії, в Африці, у Європі — і трьома мовами: Старий Завіт, зібраний за 40 років до народження Ісуса Христа, створений давньоєврейською, тільки невеликі частини деяких книг, зокрема книг Єздри і Даниїла,— арамейською, і тільки після Ісуса Христа листи і книги Нового Завіту були написані грецькою мовою, оскільки це була найроз-повсюдженіша і найуживаніша мова того часу.
Перші тексти Біблії записувалися на папірусі, листки якого склеювалися і намотувалися на стрижні — у сувої. Біблія, записана на пергаменті, з’явилася набагато пізніше.

Книга Книг пройшла довгий шлях, поки не отримала тієї форми і того вигляду, який є звичайним для нас.
• Ще в 586 р. до н. е. Старий Завіт було поділено на 154 частини.
• Уже у 250 р. н. е. на частини був поділений перший переклад Біблії грецькою мовою.
• Уперше саме на розділи текст Біблії був поділений у 350 р. н. е.
• На вірші розділи були поділені в 900 році.
• У ХІІІ ст. відбувся найповніший поділ, який ми спостерігаємо і в сучасних виданнях Біблії.

4.3. Композиція Книги Книг.
Біблія складається з двох частин: 39 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту.
Необхідно зазначити, що з давньогрецької «завіт» перекладається як угода. Співзвучність слова «завіт» із «заповітом» ввела в оману багатьох дослідників, призвела до спотворення розуміння суті Старого і Нового Завітів: це угода, укладена Богом з людьми, а не заповіт, даний Богом своїм дітям.
Старий Завіт починається П’ятикнижжям Мойсеєвим, відомим ще як Тора: Буття (першопочаток людства), Вихід (вихід євреїв з єгипетського рабства), Числа, Левит, Повторення закону (побут, звичаї, закони народу Ізраїлю).
Подальша історія єврейського народу подана в наступних книгах: Книга Ісуса Навина, Книга Суддів, Книга Рут, по дві Книги Самуїлові, Книги хроніки, а також Книги Ездри, Ни-мії, Естер.

Третій розділ складається з книг навчально-поетичних: Книг Йови, Книги Псалмів, Книги Приповістей Соломонових, Книги Екклезіястової (або Проповідника) та Пісні над піснями. Останній, четвертий, розділ Старого Завіту — це Книги великих (Ісая, Еремія, Єзекіїль) та малих (Даниїл, Осія, Йоіл, Амос, Овдій, Йона, Михей, Наум, Авакум, Софоній, Огій, Захарій, Малахій) пророків. Саме в цих творах є пророцтва про появу Спасителя, настання епохи Святого Духа.
Новий Завіт відкривається трагічною історією життя і діяльності Ісуса Христа, викладеного в чотирьох Євангеліях — від Матвія, Марка, Луки, Іоанна (Івана). «Благі звістки» (саме так перекладається з грецької Євангеліє) — це історія приходу до обраного народу правдивого Спасителя, такого довгоочікуваного й розп’ятого своїм народом. Кожен з євангелістів по-своєму відображає історію зародження і становлення вчення Ісуса Христа: Матвій найяскравіше змальовує образ Месії; Марко найбільше уваги приділяє чудесам, створеним Ісусом; Лука подає докладну історію Ісуса — Сина Людського, а Іоанн — Сина Божого.
До історичних книг відносяться Дії святих апостолів та Послання апостолів, більшу частину яких становлять послання св. апостола Павла. Завершує Новий Завіт Книга пророцька — Об’явлення св. Іоанна Богослова, або Апокаліпсис — розповідь про дні Божого Суду над людьми.
Біблія — історія людства від самого народження, створювана багатьма людьми протягом багатьох століть, твір на диво цілісний щодо ідейного спрямування, викладу і стилю.

4.4. Біблія — це Святе Писання.
Біблійні тексти — священні. Старий Завіт визнають за твір від Бога тільки юдеї. Для християн святими є всі книги Біблії. Для віруючих людей Книга Книг — це:
• хліб — «Я — живий хліб, який зійшов з небес, коли хто буде їсти цей хліб,— буде жити вічно» (їв. 6, 51);
• вогонь — «Хіба слово Моє не таке, як вогонь,— говорить Господь» (Єр. 23, 29);
• світло — «Для моєї ноги Твоє слово — світильник, та світло для стежки моєї» (Пс. 105 — 1118);
• молоко — «Як повно народжені немовлята прагніть щирого, словесного молока, щоб ви зростали від нього на спасіння (1 Петр. 2, 2);
• золото — «Дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота» (Пс. 11, 19);
• молот — «Слово Моє.., як молот, що скелю розлупує» (Єр, 23, 29)
• меч — «...візьміть молот спасіння і меч духовний, яким є Слово Боже» (Єф. 6, 17);
• насіння — «...постійно любіть один одного щирим серцем, як народжені не від тлінного насіння, а від нетлінного, від Слова Божого, яке перебуває повік» (1 Петр. 1, 22, 23).
4.5. Зв’язок Книги Книг з історією.
У Біблії викладено історію людства, що починається створенням нашого світу. Занепад людської моралі, потоп, історія укладання угоди Бога з Авраамом — це історія Старого Завіту.
Новий Завіт — це історія приходу довгоочікуваного Месії, в якого народ, окрім учнів Христа, не повірив і розіп’яв, це історія воскресіння і вознесення Ісуса, заснування християнської церкви.
4.6. Духовна мудрість у Біблії.
Навіть невіруюча людина може мати користь від звернення до Біблії: морально-етичні закони, викладені в ній, є універсальними. Біблія вчить нас жити в злагоді із собою і навколишнім світом, на її сторінках, як перлини, розсипані мудрі поради і повчання, що стануть уважному і вдячному читачеві опорою в скрутні часи.
Книга приповістей Соломонових, Книга мудрості Ісуса сина Сираха — найбільш яскраві збірки сентенцій і афоризмів, з яких можна й сьогодні багато навчитись:
• З думки пізнається мудрість, а освіта — з мови язика.
• З суддею не позивайся: його судитимуть так, як він схоче.
• Не відкривай кожному серце, щоб твоє щастя не пограбували.

• Синові й жінці, братові й другові, доки живеш — не давай над собою орудувати, а майна свого не давай іншому, щоб не довелось тобі, розкаявшись, просити його назад.
• Гостинці і дарунки засліплюють очі мудрих і, як гнуздечка в роті, відводять набік докори.
• Не будь при вині хоробрий — вино багатьох погубило.
4.7. Святе Писання — джерело тем, мотивів і жанрів світового
мистецтва.
• З чим, на вашу думку, пов’язаний такий величезний вплив
Біблії на літературу?

Книга Книг — маленький літературний всесвіт: в ній є міфи, легенди й епос, релегійно-ритуальні та юридичні кодекси, хроніки, притчі, перекази, оповіді, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, афоризми, повчання, проповіді, пророцтва... Більшість із цих жанрів приваблювала письменників, надихала на творчість. Особливо важливими в цьому відношенні є псалми: починаючи від Шевченка, до Псалтиря зверталися П. Куліш і П. Гулак-Артемовський, Богдан-Ігор Антонич і Євген Маланюк, П. Тичина і Л. Костенко (і цей перелік далеко не повний), створюючи літературні переклади чи переспіви.
Зверталися письменники і до інших книг Святого Письма. Можна пригадати поеми І. Франка «Мойсей» і Т. Шевченка «Марія», драму Лесі Українки «Одержима», повість О. Кобилянської «Земля», романи У. Самчука «Марія» і В. Барки «Жовтий князь» та ін.
Біблія є також джерелом крилатих виразів, сентенцій, фразеологізмів: «змокнув від ніг до голови», «спить сном праведника», «дивитись крізь пальці», «не має докорів сумління», «робить із себе посміховисько», «має похвальний звичай», «міряти тією самою мірою», «аж волосся стає дибки».

4.8. Переклади Біблії.
Біблія — книга, що була перекладена першою.
У ІІІ–ІІ ст. до н. е. внаслідок безнастанних війн за Палестину, населену євреями, відбувся занепад освіти, моралі і релігійності. У цей же період особливого поширення набула грецька мова, навіть серед інших народів. Саме ці дві причини визначили необхідність перекладу Біблії.
За легендою, для перекладу із Єрусалиму на острів Форос прибули 72 перекладачі — по 6 із 12 колін ізраїльських. Упродовж 72 днів кожен з них перекладав П’ятикнижжя, перебуваючи у повній ізоляції від інших. В результаті сталося диво: всі 72 переклади збіглися слово в слово.
Цей переклад має назву «переклад сімдесятьох» (Септуарінта) і розпочався він біля 210 року, завершено — доповнено його близько 130 року до н. е. текстами інших книг, написаних у різні часи та різними священописцями-агіографами.
Кінцем ІV ст. н. е. датується інший переказ Біблії — латинською мовою: його зробив Ієронім Блаженний, і називається він Вульгата (з латини — усім доступний). Саме цей переклад є офіційним для католиків.
Українці познайомились зі Святим Письмом у перекладі на церковнослов’янську, здійсненим Кирилом і Мефодієм у ІХ ст. Давньоукраїнською Євангеліє було перекладено архімандритом Пе-ресопницького монастиря Григорієм у 1561 році (саме на цьому Євангелії складають присягу президенти України). І тільки в 1903 році з’явився перший переклад Біблії власне українською мовою. Це величезна і важлива праця була виконана трьома видатними діячами української літератури і науки: П. Кулішем, І. Нечуєм-Левицьким та І. Пулюєм.
За кордоном такий переклад був здійснений двічі: у 1958 році митрополитом Іларіоном (Іван Огієнко) та в 1963 році Іваном Хо-менком.
4.9. Рекомендації тим, хто прагне прочитати Біблію.
• Незважаючи на те що ця книга відкрита і зрозуміла навіть дітям, до кінця вичерпати всього багатства її вмісту не можуть наймудріші книжники. Якщо ви розкриєте Біблію з єдиним бажанням — одержати істинні знання, то ключ до її розуміння у ваших руках.
• По можливості користуйтеся Біблією, яка перекладена з оригіналу. Досить часто перекладачі намагаються подати в перекладі своє бачення текстів.
• Не поспішай! — це основне правило читання Біблії. Читай вдумливо, спокійно, обдумуючи прочитане: мова Біблії — це мова образів і символів, мова алегорії.
• Читай так, ніби вона написана виключно для тебе.
• Не треба намагатися прочитати за раз багато: досить часто навіть один вірш дасть тобі матеріал для роздумів на тривалий час.
• Читай Книгу Книг з олівцем: підкреслені важливі, на твою думку, місця легше буде знайти в разі потреби.
• Прочитай Біблію всю — від початку до кінця, а потім почни спочатку. І кожен раз ти будеш знаходити її прекраснішою і зрозумілішою.
4.10. Висловлювання про Біблію.
• Якщо б мене ув’язнили в тюрьму і дозволили б узяти із со
бою одну книгу, то я б узяв Бібілію. На землі є тільки одна
книга, яку можна назвати Книгою,— це Біблія (В. Скотт).

• У цій книзі вміщено універсальне послання до всіх людей і до кожного зокрема. Це книга, яку з користю прочитає і дитина, і вчений муж (Йосип Теодосій Сележан).
• Збери всі книги, які нехтують Біблією як Словом Божим, і склади їх в одну купу. Ця купа буде вищою за Домський собор в Кьольні. А поряд поклади Біблію. І все ж таки Біблія переважить усі ці книги.
4.11. Словник щодо розуміння основних понять Біблії.
Апокаліпсис (з грецької — одкровення) — «Одкровення Іоан-на Богослова» — остання книга Нового Завіту, написана в середині 68 — на початку 69 р., опис останніх часів, днів Божого Суду над людьми.
Агіограф — людина, яка пише за словом Божим.
Євангеліє (з грецької — блага звістка) — структурна частина Нового Завіту, чотири книги про життя і вчення Ісуса Христа.
Завіт (з грецької — угода) — Старий і Новий Завіт — дві частини, з яких складається Біблія.
Проповідь — жанр церковної ораторської прози — повчальний твір, у якому викладаються світоглядні моральні принципи релігійного, зокрема християнського, вчення.

Псалом (з грецької — пісня в музичному супроводі) — жанр старозавітної релігійної лірики, звертання до Бога у формі пісні, що поділяються на благальні, псалми-подяки, псалми-гімни, іс-торико-повчальні псалми.
Псалтир (Книга псалмів) — збірник псалмів, найвідоміша з Книг Старого Завіту.
Сентенція (з латини — думка, судження) — короткий влучний вислів морально-узагальненої думки, вираженої в стислій, художньо виразній формі.
5. Біблійні книги в давній Україні
5.1. Псалтир (молитви).
Твори Псалтиря були не лише культовими піснями-молит-вами: вони посідали місце й серед книг постійного читання. Псалтир містить 150 псалмів. За Псалтирем довгі століття вчили дітей грамоти; за ним і ворожили — були так звані «гадательні» Псалтирі: у них спеціальними приписками до кожного псалма вказувалось, як і коли його можна використати як пораду й навчання. Мандрівні співці-лірики мали у своєму репертуарі пісні релігійного і повчального змісту, які звалися псалмами.

5.2. Євангеліє (від гр. еьап§еІіоп — добра звістка) — Добра Новина,
Благовість, тобто гуманне віровчення.
Новий Завіт відтворює історію Римської імперії також у на-півлегендарній формі. Серед цих творів найважливішим було Євангеліє — оповідання про життя, віровчення, страту й воскресіння основоположника християнської релігії Ісуса Христа (Ісус Христос — лат. Іізиз — Спаситель, Сіігізіиз — Помазаник; староєвр.— Месія) — Боголюдини, посланої Господом на землю для врятування людства від загибелі, яка мала неминуче статися внаслідок первородного гріха Адама та Єви, котрі порушили заборону Всевишнього вживати плоди Древа Пізнання, за що були вигнані з Едему (раю) і втратили безсмертя.
Таких книг (Євангелій) чотири, і приписуються вони учням Христа — апостолам Матвію, Марку, Луці, Івану.
Своєю мученицькою смертю, як твердить християнське вчення, Ісус Христос приніс спокутну жертву в ім’я спасіння людства, що погрузло в гріхах і тому мало загинути. Для віруючих Спаситель є ідеалом духовної краси, який виражає прагнення людей до внутрішньої досконалості. Як особистість, мислитель і проповідник Він вважається явищем безприкладним, найвизначнішим гуманістом в історії людства.
О. Гончар: «Ісус Христос, цей тесляр із Лазарету, молодий мислитель, зостається ось уже 2000 літ ідеалом духовної краси».
5.3. Апостол (про учнів Христа).
Під час церковних відправ постійно використовувався Апостол — збірник оповідань про життя і діяння учнів Христа.
Після Вознесіння Христового всі апостоли розійшлися по різних країнах, щоб проповідувати нове віровчення мови тієї нації, куди був направлений, а також дар оздоровлювати й воскрешати людей.
V. Закріплення вивченого матеріалу
«Притча про блудного сина»
1. Ознака характеру старшого сина:
а) швидкість; б) роздратованість; в) врівноваженість; г) повільність.
2. З якою метою молодший син прагнув вирушити у подорож?

Щоб:
а) віднайти красуню-молодицю і одружитися з нею;
б) здобути квітку щастя; в) багато чому навчитися;
г) побачити світ.
3. Через що батько відмовляв молодшому синові в мандрівці?
Бо той:
а) не мав грошей; б) повсякчас хворів; в) не вмів нічого робити; г) часто скаржився на погіршення стану здоров’я.
4. Фразеологізм, який використано у змісті легенди:
а) «подався світ за очі»; б) «бути чи не бути»;
в) «щоб і комар носа не підточив»;
г) «пійматися на слизькому».
5. Яким видалося подорожуючому місто, куди він приїхав: а) малолюдним; б) старовинним; в) напівзруйнованим; г) веселим.
6. Навколо молодшого сина з його приїздом до міста зібрався народ, бо: а) дивувалися новому гостю; б) хотіли побачити багача;
в) той намагався їх розвеселити;
г) йому не подобався чужинець, який завітав до них.
7. Про який звичай розповіли мешканці міста подорожуючому?
а) Найбагатший має усіх поїти-годувати;
б) хто вперше приїжджає, той відвідує храм;
в) спочатку помолись, а потім починай гостювання;
г) щоб порозумітися з ними, необхідно випити свяченої води
і покаятися у гріхах.
8. Молодшому синові було приємно почувати себе серед міського
люду, бо вони вважали його:
а) найспритнішим у спортивних змаганнях;
в) найбагатшим, враховуючи його зовнішність і наявнітсть
грошей;
б) наймудрішим під час розв’язування важливих справ;
г) найсильнішим, оскільки він зміг подолати хижого звіра.
9. Залишившись без грошей, герой твору вирішив спочатку про
дати:
а) коня; б) шовкову сорочку; в) шапку; г) вуздечку.
10. Не маючи жодної копійки, молодший син улаштувався працювати: а) кухарем; б) шевцем; в) теслею; г) свинопасом.
11. Голодуючи, перебуваючи в скруті, герой вагався в рішенні щодо повернення додому, бо: а) соромився; б) вважав це непристойним;
в) боявся старшого брата, що той його вижене з дому;
г) не хотів чути плітки людей.
12. Батько простив свого молодшого сина, оскільки той:
а) відпрацював гроші, які безразсудливо пропиячив;
б) покаявся перед ним; в) допомагав жебракам;
г) був ще надто молодим.

13. За що старший син дорікав батькові? Бо старий:
а) з неповагою ставився до наймитів;
б) був жадним і хитрим; в) з радістю прийняв блудного сина;
г) не дозволяв йому одружитися на бідній дівчині.
14. Письменник, у творчості якого використано сюжет про блуд
ного сина:
а) І. Франко; б) С. Васильченко; в) М. Коцюбинський; г) Т. Шевченко.
«Притча про сіяча»
1. Ісус розповідав притчу про сіяча:
а) біля храму; б) у великій залі чоловічого монастиря;
в) на березі річки; г) на центральній площі міста.
2. Швидко посходили ті зерна, які потрапили: а) на дорогу; б) на камінь; в) у тернину; г) на добру землю.
3. Хто з героїв висловився: «В кого є, тому буде дано ще»: а) Ісус; б) учень Бога; в) сіяч; г) Ісайя.
4. У чому Ісус звинувачував людей? У тому, що вони:
а) не цікавилися тим, що відбувалося довкола них;
б) стали жорстокими, злими і бездушними;
в) не читають Біблії;
г) прагнуть збагатитися за рахунок інших.
5. Ісус звертає увагу на те, що людина має можливість:
а) вирушити у світову подорож; б) засівати землю;
в) влаштувати собі дозвілля; г) бачити і чути.
Біблія — Святе Письмо
1. Хто із зазначених осіб не брав участі в перекладі Біблії: а) П. Куліш; б) І. Франко; в) І. Нечуй-Левицький; г) І. Пулюй.
2. Розповідь про дні Божого Суду над людьми містить: а) Апокаліпсис; б) Книга Суддів; в) Апостол; г) Псалтир.
3. Який з крилатих виразів вважається біблійним? а) «Грати першу скрипку»; б) «дивитись крізь пальці»;
в) «тягти кота за хвіст»; г) «на ловця і звір біжить».
4. Лікарем з учнів Христа був: а) Даниїл; б) Мойсей; в) Петро; г) Лука.
5. Книги Нового Завіту після Ісуса Христа були написані мовою, яка вважалася найрозповсюдженішою й найуживанішою того часу: а) давньоєврейською; б) арамейською; в) грецькою;
г) німецькою.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється
0,5 бала.


2. Робота на картках Картка № 1
1. Як на вашу думку, через що Біблію вважають джерелом, за допомогою якого можна дослідити і вивчити власний духовний світ людини.
2. Висловіть власний погляд стосовно того, яке виховне значення має притча про сіяча для кожної сучасної людини. Наведіть приклади з життя, творів художньої літератури.
3. Хто «викрадає те, що було посіяне в серці» («Притча про сіяча»)?
а) Пророк; б) праведник; в) лукавий; г) поломник.
Картка № 2
1. Доведіть, що покаяння допомогло молодшому синові («Притча про блудного сина») позбавитися сорому, лиха, звинувачень і докорів рідних людей і оточуючих.
2. Чому, на ваш погляд, для Ісуса («Притча про сіяча») важливо, щоб люди не тільки бачили, чули, але й розуміли серцем? Відповідь обґрунтуйте.
3. Перші тексти Біблії записувалися на:
а) папірусі; б) пергаменті; в) корі дерева; г) шкірі мамонтів.
Картка № 3
1. Дослідіть, з якою метою у творі «Притча про блудного сина» протиставляються двоє братів? Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на зміст твору.
2. Про що, на ваш погляд, свідчать тривалий час написання Біблії та велика кількість її авторів різних професій і станів.
3. «Те зерно, що потрапило в тернину,— це про людину, яка» («Притча про сіяча»):
а) «віддається гріху»; б) «прагне до збагачення»;
в) «приносить врожай»;
г) «намагається не перейматися труднощами інших».
Картка № 4
1. Висловіть своє ставлення до блудного сина («Притча про блудного сина») стосовно його прагнення самоствердитися у дорослому житті. Чому це йому не вдалося? Свої міркування обґрунтуйте.
2. Доведіть, що Біблія — історична книга. Відповідь узагальніть.
3. З викладу яких фактів починається Новий Завіт?
а) Розповіді про трагічну історію життя і діяльність Ісуса
Христа;
б) зображення образу Месії;

в) опису чудес, створених Ісусом;
г) докладної історії про Ісуса — Сина Людського.
VI. Підсумок уроку
Скласти сенкан за темою «Біблія».
1. Біблія. Святе письмо. Повчає і лікує світ. Збагачує розум, душу, серце. Книга Мудрості.
2. Біблія. Книга книг.
Захищає і підтримує знедолених. Дотримання заповідей. Життєдайне джерело.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності
VIII. Домашнє завдання
Підготувати повідомлення про життя і діяльність Нестора Літописця, скласти питання для дискусії до змісту історичної книги «Повість минулих літ».
Очень интересные новости

загрузка...