Г. СКОВОРОДА. «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ», «ВСЯКОМУ ГОРОДУ НРАВ І ПРАВА

Мета: продовжити знайомити школярів з творчістю Г. Сковороди; охарактеризувати збірку його поетичних творів (пісень); розкрити ідейно-художній зміст програмових віршів митця; розвивати увагу, пам’ять, спостережливість, уміння глибоко мислити, надавати власну оцінку, відповідний коментар; раціонально використовувати навчальний час; виховувати шанобливе ставлення до культурних надбань вітчизняної літератури ХVІІІ ст.; інтерес до історичного минулого рідного краю, до наслідків власної праці.

Тип року: комбінований.

Обладнання: портрет Г. Сковороди, виставка творів митця, ілюстрації про добу Хмельниччини, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Конкурс «Юний байкар». Заслуховування учнів, які за бажанням склали власні байки, стислий їх коментар, рецензування. Визначення найкращих творів, з яких запропонувати укласти відповідну збірку.
III. Актуалізація опорних знань
1. Конкурс «Подорож шляхом життя і творчості Г. Сковороди»
Клас розподіляється на 2 команди, обираються капітани. Впродовж 5-10 хв необхідно підтвердити або спростувати запропоновану думку. Результати правильних відповідей учитель фіксує на дошці. Перемагають ті, хто у визначений час надасть їх найбільше. 1.1. Завдання до конкурсу.
Команда І
• Г. Сковорода народився на Черкащині. (Ні)
• Митець був звільнений з посади викладача Переяславської колегії через звинувачення у вільнодумстві, за новаторство у педагогічній діяльності. (Так)
• Соціальний стан поета — син коваля. (Ні)
• М. Ковалинський для Г. Сковороди — улюблений учень і найперший друг. (Так)
• Після здобуття початкової освіти майбутній філософ багато подорожує. (Ні)
• Згідно із власним заповітом видатного митця на його надмогильному камені висічено: «Мір ловил мене, но не поймал». (Так)
• Просвітництво Г. Сковороди виявилося в тому, що він написав для селянських дітей «Буквар». (Ні)
• У своїх байках письменник продовжив традиції Л. Глібова. (Ні)
• Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку». (Так)
• Шершень у творі «Бджола та Шершень» — уособлення зрадництва. (Ні)
• Мова Бджоли («Бджола та Шершень») — афористична. (Так)
• На думку Вовка («Собака і Вовк»), він відрізняється від собак голосом і волосом. (Ні)

Команда ІІ
• Митець досконало володів латинською, старогрецькою, німецькою, польською мовами. (Так)
• У Переяславській колегії Григорій Савич викладав філософію. (Ні)
• М. Ковалинський написав роман про життя і творчість Г. Сковороди. (Ні)
• Поет і водночас музикант Григорій Савич близько трьох років був співаком у придворній хоровій капелі цариці Єлизавети. (Так)
• У Харківській колегії митець викладав спочатку поетику, а потім релігієзнавство. (Ні)
• Останні роки життя Г. Сковорода присвятив служінню Богу. (Ні)
• У своїй філософії Григорій Савич розмежовував Бога і природу. (Ні)

• Суть філософії «сродної праці» полягала в тому, щоб людина успадкувала рід діяльності своїх батьків. (Ні)
• Характерною рисою байки Г. Сковороди є відтворення істини. (Так)
• Приказку, прислів’я, влучне висловлювання містить фабульна частина байки письменника. (Ні)
• «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним»,— так висловилася героїня твору «Бджола та Шершень». (Ні)
• Вовк став набиватися до собак у друзі — ця подія становить зав’язку байки «Собака і Вовк». (Так)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал. 1.2. Аналіз правильних результатів конкурсу. Команда 1: «Так» — 5, «Ні» — 7. Команда 2: «Так» — 4, «Ні» — 8.
2. Мозкова атака
• Який твір художньої літератури називається поетичним?
• Що необхідно враховувати під час ідейно-художнього аналізу будь-якого вірша?
• Для чого необхідно знати основні факти з життя письменника і особливості його поглядів, опрацьовуючи той чи інший його художній твір.
IV. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Людське життя, подібно до пісні,
гарне не тривалістю, а чесністю.
Г. Сковорода
...Труд його мандрівного життя не був зовсім безслідним. Сучасник Г. Сковороди Ф. Луб’яновський

1. Загальна характеристика збірки «Сад божественних пісень»

1.1. Історія створення «Саду...»
Переяславський період — важлива віха в житті Г. Сковороди. На власні очі він спостерігав свавілля й жорстокість поміщиків, які нещадно визискували кріпаків. Тут він мав можливість тісніше зблизитись з трудовим народом, пройнятися його думками і сподіваннями. Саме в цей період остаточно формується його світогляд як просвітителя, демократа, визначаються основні творчі принципи як передового письменника і філософа. Численні враження і живі спостереження, нагромаджені в ці роки, митець осмислює й узагальнює в літературній творчості. Він складає вірші, в яких виявив себе талановитим і своєрідним поетом-філосо-фом, поетом-ліриком.
Написані в переяславський період і пізніше (1753–1785), поетичні твори Г. Сковорода об’єднав у збірку «Сад божественных песней, прозябшій из зерн священнаго писанія». Зі «священным писанием» вірші здебільшого пов’язані тільки формально. Автор брав лише епіграфи до цих творів з Біблії, але за своїм змістом вони далекі від біблійних текстів.

1.3. Характерні ознаки для поетичних творів «Саду...».
Вірші Г. Сковороди, як ті, що ввійшли до збірки, так і ті, що
зустрічаються в його філософських трактатах і листуванні,— це передусім поезія особистих переживань автора, його морально-філософських роздумів про смисл життя, про істинне щастя, добро, чесність тощо. Органічне поєднання особистих і громадських мотивів — найхарактерніша ознака поезії Григорія Савича.
2. Опрацювання твору Г. Сковороди «Всякому городу нрав и права...»
2.1. Виразне читання поезії з відповідним коментарем.
2.2. Що зумовило письменника створити 10-ту пісню збірки
«Саду...»?

Твори Г. Сковороди, в яких він виступає з критикою владарів сучасного йому світу, пороків феодально-кріпосницького ладу, насичені викривальним пафосом. Найсильніше цей пафос виявився в знаменитій 10-й пісні «Саду...» — «Всякому городу нрав и права...», що вважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі.
Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини ІІ щодо міст у кінці 60–70-х років. Імператриця, як відомо, в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрави права». Ці заходи згодом було зведено в положення «Учреждения для управления губерній» (1775). Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно — проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.
Десята пісня написана у селі Ковраї десь у 1758–1759 рр., коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.
Говорячи про пісню «Всякому городу нрав и права», слід підкреслити, що вона не була винятковим явищем в українській літературі другої половини ХVІІІ ст. Г. Сковорода йшов у загальному руслі сатиричного віршування, в якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Для прикладу можна назвати «Сатиричний вірш 1764 года», «Плач київських монахів» (1786), «Доказательства Хама Данилея Куксы потом-ственны», «Плач дворянина», «Песнь Пасталія» та ін.
2.3. Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.

2.4. Ідея: нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного життя (спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців; тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе, їхнє крючкодерство; чинодралів і віршомазів-па-негіристів, які прислужництвом і підлабузництвом прагнули здобути високі посади, що давали добрі прибутки; схоластичну систему освіти, яка завдавали «спудеям» великих мук.)
2.5. Основна думка: Г. Сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить примат розуму, контрастно протиставляючи його тогочасному соціальному і побутовому злу: А мне одна только в свете дума, / Как бы умерти мне не без ума.
2.6. Жанр: сатиричний вірш, песнь, де поет представляє й осміює цілу галерею грішників, що не живуть за своїм покликанням і ганьблять інших: це жадібний поміщик, лихвар, брехливі купець і юрист, підлабузник-сластолюбець.
2.7. Віршування: написана пісня десяткискладовим розміром з це-зурою після шостого складу. Кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два — силабічні і звучать як її антитеза, як рефрен.
2.8. Рима: як новатор, поет застосовує виключно чоловічі рими (дума — з ума), «неточні» рими, яких не вживали тогочасні митці; у творі вжито чотиристопний дактиль.

2.9. Зв’язок з усною народною творчістю.
Для пісні Сковороди характерна простота, народність стилю і мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. Починається пісня словами, які нагадують старовинні народні прислів’я: «Що не город, то норов», «Що не голова, то розум». Узагалі у творі виразно проступає жива народна мов, особливо в лексиці та фразеології: «трещит голова», «юриста», «манер», «грунта», «Федька-купец», «в свете дума», «наловлю собак», «все жереш», «чистый хрусталь», «всякому горлу», «ты не щадиш», «шумит дом... как кабак» та ін.
Близькість за формою до народної пісні та актуальність поезії зробили її дуже популярною серед українців.

2.10. Композиція.
Створивши окремі художні деталі, які відображали різні соціальні пороки, Г. Сковорода намалював широку картину тогочасних суспільних порядків, дав їм оцінку.
Кожна строфа вірша складається з шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а в двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми. Спочатку він не повідомляє, яка ж думка «не йдет с ума». Про це дізнаємося з рефрену в передостанній строфі. Ні царів, ні інших владик земних не боявся вільний філософ-правдолюб, не страшною йому була й сама смерть. Його турбує лише одне: «Как бы умереть мні не без ума», тобто не зійти з шляху, який він обрав у житті, не піддатися звабам забезпеченого існування.
2.11. Зміст твору.
Пісня починається в спокійному тоні. Автор передає особисті роздуми про різну вдачу людей, уподобання, які у кожного свої: Всякому городу нрав и права, / Всяка иміет свой ум голова; / Всякому сердцу своя есть любовь, / Всякому горлу свой есть вкус каков, / А мне одна только в свете дума, / А мне одно только не йдет с ума. • Яка ж думка непокоїть поета, що в нього постійно «не йде
с ума»?

Поета як людину чесну, безкорисливу турбує несправедливість світу, потворні явища сучасної йому дійсності. Саме в цьому причина його неспокою, його різко негативного ставлення до кріпосницького ладу. Тому вже в наступній строфі він розгортає яскраві картини тогочасного життя, типові образи шахраїв і злодіїв, панів і підпанків, гостро висміюючи їх. Тут і Петро, який заради чинів витирає панські кутки і Федько-купець, який «при аршині все лжет», і лихвар, що мріє про свої проценти, і пани,

котрі, наслідуючи моду, перебудовують свої палаци за іноземними зразками.
У третій строфі Г. Сковорода нищівно висміює поміщика-кріпосника (заводить англійську худобу) і козацьку старшину, що постійно збільшують свої земельні володіння, грабуючи селян, а також викриває панський побут з п’яними оргіями в маєтках: Тот непристанно стягает грунта, / Сей иностранны заво-дит скота, / Ті формируют на ловлю собак, / Сих шумит дом от гостей, как кабак…

У четвертій строфі бичується і висміюється несправедливе судочинство тих часів («Строит на свой тон юриста права»), схоластичні науки («С диспут студенту тре щит голова»)
Особливу увагу звертаємо на останню строфу, що передає основну ідейну спрямованість сатиричного твору. Потворному життю представників кріпосницького суспільства Г. Сковорода протиставляє свій морально-етичний ідеал, ідеал мудрої людини, яка знає справжню ціну життя і має «совість, как чистый хрусталь».
Отже, у творі сатирично викривається і засуджується весь суспільний лад як безчесний й нерозумний. Кожний рядок вірша Г. Сковороди, кожний його образ несе у собі велике смислове навантаження, відтворюючи живу дійсність у її найхарактерніших проявах. 2.12. Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями:
• Чим для кожного із нас є рідне місто? Чи пишаєтесь ви тим, що живете саме в ньому? Відповідь вмотивуйте.
• Чому, на думку Г. Сковороди, кожне місто повинно мати свої «звичаї і права»?
• Що цінує автор твору в людині? (Всяка тримає свій ум голова, / Всякому серцю — любов і тепло)
• Чим стурбований ліричний герой поезії? Що «непокоїть його ум»?
• Хто є мешканцями міста? У чому полягає суть їх життя? Чи можемо ми визначити, до якого соціального прошарку населення вони належать? (Панські Петро для чинів тре кутки, / Федір-купець обдурити прудкий, / Той зводить дім свій на модний манір, / Інший гендлює, візьми перевір! / ... Той безперервно стягає поля, / Сей іноземних заводить телят. / Ті на ловецтво готують собак, / В сих дім, як вулик, гуде від гуляк)
• Що висловлює Г. Сковорода у творі? Які негативні риси притаманні мешканцям міста? Відповідь оформіть за допомогою прийому «Доміно».
• Яким, на ваш погляд, хотів бачити місто автор поезії?

• Що мав на увазі письменник, висловлюючись: «Всякому голову кружить свій дур»?
• Чим пояснити бажання Г. Сковороди померти з «ясним розумом»?
• У чому полягає призначення цієї поезії? Про що це свідчить?

2.13. Художні особливості пісні.
Повтори: «Всякому...», «Той...», «Я ж у полоні нав’язливих дум; Лише непокоїть мій ум».
Порівняння: «В сих дім, як вулик, гуде від гуляк».
Риторичний оклик: «Інший гендлює, візьми перевір!»
Метафори: «горло свій смак віднайшло», «дім гуде», з диспутів учню тріщить голова», «всякому голову крутить свій дур».
Епітети: «нав’язливі думи», «ясний розум».

2.14. Популярність і значення твору.
2.15.
Пісня «Всякому городу нрав і права» цілком відповідала настроям широких мас трудового народу і набула серед них великої популярності. Вона входила до репертуару кобзарів і лірників не тільки у ХVІІІ, але й у ХІХ ст., була відома широкому загалу в багатьох рукописних списках. Своєрідно переробив і використав цю пісню для викриття вищої моралі возних і виборних, цих народних п’явок, І. Котляревський в одній із перлин української національної драматургії — п’єсі «Наталка Полтавка». Відгуки цієї пісні також знаходимо у творчості Т. Шевченка.
3. Робота над твором Г. Сковороди («Про свободу») (1757)

3.1. Виразне читання поезії.
3.2. Історія написання твору.

Перебування у селі Ковраї (1755-1759) було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу. Ковалинський пише, що він тоді повністю «предался любомудрію, то есть исканію истины». Як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, безповоротно вирішує, що його доля — з народом. Тому антинародний рух 50-х рр. селянські виступи і повстання не могли не відбитися у свідомості вразливого і чутливого до народного життя поета.
У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природним були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности... лишитись».

Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царат накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої вольності. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина ІІ розпорядилася навіть саме «на-именованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забве-ніе». Так віддячила порфіроносна вовчиця українському козацтву за героїзм, виявлений ним у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік перед тим. Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша «De libertate».

3.3. Тема: вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, оспівуючи волю як найбільше багатство людини.
3.4. Ідея: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.
3.5. Основна думка: тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить «вольности».
3.7. Віршування і рима: силабічний твір, точні жіночі рими.
3.6. Жанр: громадянська лірика, оскільки в ній поет пов’язує волю
з боротьбою за національне і соціальне визволення трудящих.
3.8. Зміст твору.

Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність: «Что то за вольность? Добро в ней какое? / Іны говорят, будто золотое. / Ах, не златое, если сравнить злато, / Против вольности еще оно блато».
Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як «батька вольності», як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами: «О, когда б же мні в дурні не пошитись, / Дабы волности не могл как лишитись. / Будь славен вовек, о муже избаранне, / Волносты отче, герою Богдане!»
Таким чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був дуже своєчасним і завбачливим. У протиставленні золота і свободи, на думку Г. Сковороди, безперечно перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницький, його і славить митець у цій поезії.
3.9. Обговорення змісту поезії. Бесіда за питаннями:
• Яке значення в житті людини має воля?
• Кого з народних ватажків, борців за волю українців ви знаєте? Чим саме вони заслуговують на пам’ять і пошану до себе?

• Чому Г. Сковорода волю намагається порівняти із золотом?
• Через що автор хвилюється, остерігаючись «в дурні не пошитись»?
• Який факт з життя письменника свідчить про те, що він надав перевагу вільному, а не розкішному життю? (Як свідчить одна з народних легенд, подорожуючи Україною в 1787 р., Катерина ІІ прочула про філософа Сковороду й воліла з ним зустрітися. Надіслані ченці знайшли його в чабанській хижі, де він розмовляв з вівчарами. На запрошення ченців Григорій Сковорода відповів відмовою, сказавши при цьому: Сопілка та вівця / Мені дорожці царського вінця!
• Як цей вибір характеризує письменника?
• Що вам відомо про Б. Хмельницького? Відповідаючи, посилайтеся також на історичні літописи про цього народного ватажка.
• Чим викликано хвилювання Г. Сковороди з приводу того, щоб не втратити волю? (Імовірно, аби не стати кріпаком поміщика С. Томари)
• Чому Григорій Савич називає Б. Хмельницького «вольности отче»?
• Як зараз живуть українці, маючи волю і незалежність?

3.10. Художні особливості твору.
Риторичні запитання: Что тут за вольность? / Добро в ней какое?
Риторичний оклик: Будь славен вовік, о муже избранне, / Вольности отче, герою Богдане!
Порівняння: Добро… будто золотое.
Звертання: Будь славен вовек, о муже избранне.
3.11. Значення вірша.
Виголошення слави гетьману України, який боровся за волю свого народу, незалежність рідного краю, у вік жорсткої реакції було вираженням відкритого протесту проти царсько-поміщицької сваволі, виявом високої політичної свідомості й громадської мужності.
VI. Закріплення вивченого матеріалу 1. Проведення тестового опитування
«Всякому городу нрав і права»
1. На думку Г. Сковороди, кожне місто має свої:
а) досягнення у розвитку промисловості та освіти;
б) архітектурні пам’ятки і музеї;

в) звичаї і права;
г) статистичні показники.
2. Венерин син, який згадується у творі, за римською міфологією,— це бог: а) добробуту; б) кохання; в) родючості; г) води.
3. Письменника полонили (за змістом вірша): а) нав’язливі думи; б) неприємні відчуття;
в) марення від побаченого під час подорожі;
г) приємні враження.
4. До чого здатний Федір:
а) порядності і честі; б) брехні і підступності;
в) жорстокості і злочинності;
г) вміння швидко обробляти землю.
5. Будинок мешканців, який «гуде від гуляк», порівнюється з: а) трактиром; б) базаром; в) багатолюдною крамницею; г) вуликом.
6. Від чого в учня «тріщить голова»? а) розуму; б) складної лекції; в) диспутів; г) бесід на морально-етичну тему.
7. Г. Сковорода бажав, щоб серце кожного мешканця міста було сповнено: а) любов’ю і теплом; б) порядністю і честю;
в) відповідальністю і сумлінністю; г) радістю і гармонією.
8. Федір у творі:
а) купець; б) панський прислужник; в) юрист;
г) простий селянин.
9. Ліричний герой поезії хоче вмерти:
а) у шані; б) і бути похованим на рідній землі;
в) коли мешканці міста шануватимуть одне одного;
г) з ясним розумом.
10. Чого не роблять мешканці міста:
а) іноземних завозять телят; б) розводять бджіл;
в) готують собак для мисливства; г) бенкетують.
11. Хто «для ченців тре кутки»?
а) Ліричний герой твору; б) Федір; в) Петро;
г) той, хто обробляє землю.
12. Кого засуджує і висміює автор наприкінці твору:
а) юристів; б) купців;
в) тих, хто готує собак до полювання;
г) гуляк.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється
1 бал.


2. Робота на картках Картка М 1
1. Дослідіть, чому Г. Сковорода вважає волю добром («De liber-tate»). Наведіть переконливі аргументи.
2. Поясніть висловлювання видатного митця: «Світ ловив мене, та не спіймав». Відповідаючи, посилайтеся на факти з життя письменника.
3. Воля у творі «De libertate» порівнюється зі:
а) смарагдами; б) перлами; в) сонячним сяйвом; г) золотом.
Картка № 2
1. Що, на ваш погляд, непокоїть розум автора твору «Всякому городу нрав і права»? Чим це викликано? Власний погляд обґрунтуйте, посилаючись на зміст твору.
2. Як ви вважаєте, чи можна волю ототожнити із золотом? Ви-словіть особисту думку і думку автора «De libertate».
3. За допомогою якого прийому Г. Сковорода описує мешканців міста («Всякому городу нарв и права»)?
а) Іронії; б) сатири; в) гротеска; г) гумору.

Картка № З
1. Дослідіть, якими зображені мешканці міста у вірші Г. Сковороди «Всякому городу нрав і права». Свої спостереження узагальніть.
Що свідчить про намагання письменника уславити героїзм Б. Хмельницького, борця за волю українців («De libertate»)? Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору і власні знання про народного ватажка. 3. Хто з українських письменників використав у своїй творчості пісню Г. Сковороди «Всякому городу прав і права», дещо переробивши її зміст:
а) Г. Квітка-Основ’яненко; б) Ф. Прокопович; в) Леся Українка; г) /. Котляревський.
VII. Підсумок уроку
VIII. Оголошення результатів
навчальної діяльності школярів
IX. Домашнє завдання
Скласти усний твір-мініатюру «Місто очима Г. Сковороди»; вивчити поезію «Всякому городу нрав и права» напам’ять; знати ідейний зміст філософського трактату «Вступні двері до християнської добронравності».

Очень интересные новости