Драма З Української Прози (м. Коцюбинський, О. Назарук, В. ДРОЗД)

мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом
І. Карпенка-Карого; з’ясувати особливості створення і функціонування театру «корифеїв»; розпочати ідейно-художній аналіз твору «Сто тисяч»; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, увагу, пам’ять, спостережливість, вміння робити висновки, узагальнення; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття пошани до письменницької та театральної діяльності митця, засудження бездуховності як прояву зла у житті людини.
тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет І. Карпенка-Карого, бібліотечка його творів; фотоматеріали про І. Карпенка-Карого — митця й актора; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку
і. організаційний момент
II. актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
• Що таке театр? З якою метою його відвідують люди? Чим цей вид мистецтва відрізняється від інших?
• Які видатні українські драматурги вам відомі?
• Яким повинен бути справжній актор?
• Чому театр — це дзеркало життя? Наведіть переконливі приклади.
• Порівняйте театр минулого і теперішнього. Що їх єднає і водночас розмежовує?
• Висловіть свої враження від щойно переглянутих театральних вистав.
III. оголошення теми, мети уроку. мотивація навчальної діяльності
IV. сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. іван Карпенко-Карий (іван Карпович тобілевич). Життя і творчість видатного українського драматурга ХіХ ст. (матеріал для вчителя)
Повідомлення № 1. Батьківщина І. Карпенка-Карого, його батьки
Народився майбутній драматург 29 вересня 1845 року в слободі Арсенівці поблизу Єлисаветграда (нині Кіровоград) в родині збіднілого дворянина. Мати походила з давнього козацького роду. Євдокія Садовська була кріпачкою, викупленою на волю своїм чоловіком.

Підростаючи, вразливий хлопчик все більше відчував жорстокість кріпацького побуту, в якому насильство, знущання були звичайним явищем. Плач і стогін замучених панщиною кріпаків боляче вражали дитяче серце.

На характер і світовідчуття майбутнього драматурга помітно впливала атмосфера родинного порозуміння, душевної теплоти і поетичності, яка, незважаючи на матеріальні нестатки, панувала в сім’ї Тобілевичів. Карпо Адамович і Євдокія Зіновіївна були людьми щедрої поетичної вдачі. В їхній родині особливо шанували Шевченкове слово і народну пісню, тому й люди горнулися до цієї сім’ї. В довгі осінні вечори до Тобілевичів сходились жінки і дівчата прясти. За роботою співали, розповідали цікаві бувальщини. От коли наслухався малий Іван усяких сумних оповідань про кріпацьке життя, цікавих казок та приказок. А скільки народних пісень у ті довгі вечори дійшло до серця юного слухача, пісень, що в них оживали картини народної недолі, оживали героїчні постаті Морозенка, Наливайка, Богуна, Палія — мужніх захисників народної волі! Разом з піснями в душу хлопчика входила велика любов до поневоленого народу, яку пізніше ні час, ні школа й канцелярія, ні важкі життєві випробування не змогли заглушити в його житті.
Від матері, яка дуже любила театр і знала напам’ять майже всю «Наталку Полтавку», малий Іван неодноразово чув захоплюючі розповіді про вистави мандрівних труп. Під впливом цих розповідей театр для хлопця став мрією, втіленням краси, правди, героїчного минулого рідного народу.

Повідомлення № 2. Роки навчання

Початкової грамоти І. Тобілевич навчився, як тоді водилося, у дяка, а продовжував освіту в бобринецькій трикласній повітовій школі. Навчання хлопцеві давалося легко, і закінчив він школу в числі найкращих учнів, за що йому дали в нагороду «Собрание литератур-ных статей Н. И. Пирогова» (Одеса, 1858) з написом: «Дана от бо-бринецкого уездного училища ученику 3-го класса Ивану Тобилевичу за успехи в науках и благонравие на публичном акте 21-го июня 1859-го года».

Іван Тобілевич далі вчитися не зміг, бо не було в батьків для цього коштів.
Повідомлення № 3. Служба в урядових установах

Коли Іванові було 14 років, батько влаштував його на посаду писаря у станового пристава в містечку Мала Виска. Пізніше Іван Тобілевич працював у Бобринці канцеляристом у міській управі, а потім у повітовому суді.

До установи, де служив Тобілевич, звертались зі скаргами багато людей. Іван Карпович був свідком того, як чиновники — бюрократи і хабарники — підтримували експлуататорів. Ці спостереження письменник потім широко використовував, створюючи свої п’єси.
У 1865 р., переїхавши до Єлисаветграда, І. Тобілевич був столоначальником повітової, а потім секретарем міської поліції і мав чин колезького секретаря, чиновницька кар’єра його не приваблювала. Змістом його життя стала театральна, літературна і громадсько-політична діяльність.

Повідомлення № 4. Любов до театру

У дружній сім’ї Тобілевичів діти вчились не тільки розуміти і цінувати народне мистецтво, а й любити труд, шанувати людей праці. Не випадково ця сім’я дала українській культурі чотирьох видатних артистів — корифеїв українського театру: Івана, Миколу, Панаса і Марію Тобілевичів.
Щоб побувати на виставах у Єлисаветграді (тепер Кіровоград), він пішки ходив туди з Бобринця за п’ятдесят кілометрів.
У Єлисаветграді був заснований театральний гурток. В його роботі активну участь брали М. Кропивницький та І. Тобілевич.

Улюбленим твором артистів і глядачів була п’єса «Назар Стодо-ля» Т. Шевченка, у якій автор розкрив суперечності між багатими і бідними козаками в XVII ст. У цій п’єсі Іван Карпович грав Наза-ра, а його дружина — Галю. На знак любові до творчості Шевченка подружжя дало своїм дітям імена героїв п’єси — Назара і Галі. Ім’я одного з головних персонажів п’єси «Назар Стодоля» — Карого Тобілевич узяв собі за псевдонім. З великим успіхом театральний гурток ставив п’єсу І. П. Котляревського «Наталка Полтавка», а також п’єси російського письменника О. М. Островського «Бедность не порок», «Доходное место» та ін.

Вистави за участю корифеїв театру М. Кропивницького, М. Зань-ковецької, братів Тобілевичів піднесли український театр на небувалу височінь. Прославлених артистів захоплено вітали Київ і Мінськ, Одеса і Кронштадт, Петербург і Тбілісі.
Повідомлення № 5. Під наглядом поліції

Царські жандарми переслідували учасників гуртка. В 1883 році Івана Карповича за розпорядженням міністра внутрішніх справ звільнили з роботи в поліцейському управлінні. І. К. Тобілевич вступає в трупу (колектив акторів) М. Старицького, де працює під псевдонімом Карпенка-Карого.

Діячам українського театру доводилось тоді працювати в тяжких умовах, постійно зазнаючи утисків від царського уряду і його цензури. Театр не мав постійного місця і мандрував країною. Тобілевич писав п’єси для українського театру і брав активну участь у виставах як актор.

Під час гастролей у Ростові на початку 1884 року в театрі з’явився жандарм і повідомив, що Карпенку-Карому забороняється далі перебувати у цьому місті і не дозволяється повернутись в Україну.

Отже, заслання... І довелось письменникові три довгі роки прожити у вигнанні в Новочеркаську на Дону, де він працював ковалем, палітурником тощо. Митець тяжко переживав відірваність від театру, від культурного життя, від рідного народу.
Ще два роки під наглядом поліції Карпенко-Карий прожив на хуторі Надія неподалік Єлисаветграда. Обробляв своє поле, вивчав життя селян. Колишні знайомі чиновники, пани з погордою відверталися від Івана Карповича. Проте селяни шанували Тобілевича, бо він кому добрим словом давав пораду, а кому й грошима допоміг у скруті.
Повідомлення № 6. Останні роки життя, смерть І. К. Карпенка-Карого
Нарешті знято поліцейський нагляд. Іван Карпович знову серед близьких людей, серед артистів, зайнятий улюбленою справою. Його талант драматурга й актора тепер був цілком відданий народові. Один за одним з’являлись на сцені й чарували публіку герої п’єс Карпенка-Карого в його ж майстерному виконанні: Мірошник («Наймичка»), Бондар («Бондарівна»), Калитка («Сто тисяч»), Пузир («Хазяїн») та ін.

З бурхливого театрального життя щоліта повертався Карпенко-Карий на хутір Надія відпочивати. Тут написав він драми «Сава Чалий», «Суєта», «Житейське море» тощо.

Свідомістю високого обов’язку перед своїм народом і його культурою була позначена вся драматургічна й артистична діяльність Карпен-ка-Карого. Ось чому давній друг письменника М. Л. Кропивницький у нарисі «Спогади про Бобринець і бобринчан» писав: «Заслуги Івана Карповича перед українським театром великі... він зоставив по собі слід, котрий не заросте і не затерніє, поки живе Україна».

Помер Карпенко-Карий 15 вересня 1907 року. Поховали його в селі Карлюжині на Херсонщині (тепер Кіровоградська область).
2. скласти «доміно» до життєвого
і творчого шляху і. К. Карпенка-Карого
(І. К. Карпенко-Карий → драматург → артист → режисер → вихователь артистичної молоді → канцелярист → основоположник українського реалістичного театру → громадський діяч → ...)
3. теорія літератури
3.1. Драматичний твір (від грецького слова драма — дія), або п’єса — художній твір, в якому показано життя в дії і який написано у формі розмови дійових осіб (діалоги, монологи).
3.2. Комедія — такий драматичний твір, у якому в комічних образах викриваються негативні суспільні або побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру.
3.3. Трагікомедія — драматичний твір, у якому об’єднані риси трагедії й елементи комедії: твір, збудований на основі трагедійного конфлікту, розв’язка якого закінчується комічно, не вимагає обов’язкової загибелі героя.
4. Опрацювання твору і. К. Карпенка-Карого «сто тисяч»
4.1. Виразне читання цікавих уривків з твору в ролях або переказ окре
мих епізодів з трагікомедії.
4.2. Історичні події, відтворені в комедії.

Після скасування кріпацтва в Україні швидко розвивається капіталізм. Поглиблюються класові суперечності між багатими і бідними. Сільська буржуазія зосереджує у своїх руках великі земельні масиви. На розлогих полях землевласників, обливаючись кривавим потом, з ранку до ночі за безцінь працювали безземельні селяни. Курку лі — найлютіші, найгрубіші, найдикіші експлуататори. Визискуючи наймитів та сільську бідноту, вони не гребували найбезсоромнішими шахрайськими засобами збагачення. Сільська буржуазія і стала напри кінці ХІХ — на початку ХХ ст. господарем тогочасного села. У комедії «Сто тисяч» (перша назва — «Гроші») І. Карпенко-Карий викрив експлуататора, його нестримний потяг до багатства. Все це І. К. Тобілевич і відобразив у програмовому творі «Сто тисяч» (1890).

Слід зазначити, що різні шахраї з міста дуже часто намагалися обдурювати отаких Калиток. Це було тоді звичайним явищем. «Ми чули про один випадок, коли якийсь пройдисвіт продав чистий папір замісто фальшивих грошей селянинові з сусіднього села, що було недалеко від станції Шостаківка. Цей випадок був не поодинокий»,— як зазначав С. Тобілевич. Таким чином, нічого вигаданого у п’єсі «Сто тисяч» не було. Все в ній було взято з життя, яке вирувало навколо.

4.3. Тема: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80–90 роках XIX століття.
4.4. Ідея: викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи, духовної обмеженості, а також згубного впливу грошей на вихідців із народу (Бонавентура, Савка).
4.5. Основна думка: автор бичує сатирою страшною всіх і сміхом крізь сльози сміється над пороками і змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров’я, будуть і гроші...»
4.6. Жанр: комедія.

4.7. Композиція — драматичний твір складається з чотирьох частин, кожна з яких поділена на яви. Експозиція: знайомство автором читача (глядача) з місцем дії та
дійовими особами — Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, Невідомим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею, показує обставини, в яких живуть дійові особи, їх стосунки і прагнення.
Зав’язка: восьма ява першої дії твору, коли Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому на вокзалі за 5 тисяч справжніх грошей 100 тисяч фальшивих.

Розвиток дії: гонитва Калитки за наживою, за грошима. У другій та третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення грошей і землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.
Кульмінація: четверта дія комедії, коли Малофес попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає придбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок «грошей» і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження дії: в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу. Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за 5 тисяч карбованців мішок чистого паперу.

Розв’язка: п’єса «Сто тисяч» закінчується тим, що обдурений Гера-сим у розпачі вішається, його врятовує Бонавентура. Драматург показав всю потворність моралі Калитки, висміяв його мрії, поведінку, дії.

4.8. Проблематика твору:
• батьки і діти;
• прагнення збагатитися заради задоволення власних потреб;
• бідність і багатство;
• добро і зло;
• моральність і аморальність.

4.9. Новаторство І. Карпенка-Карого в п’єсі «Сто тисяч».
Нове полягає у творі у тому, що в ньому виникають елементи авантюрної драми — жанру, давно відомого в західноєвропейській драматургії, але нового для української. До того ж проблеми, порушені у цій п’єсі, є актуальними, «болючими» і в нашій сьогоднішній дійсності.

4.10. Особливості назви твору.
Першою п’єсою, що вийшла з-під пера драматурга після того, як він позбувся «гласного нагляду», була комедія «Гроші», написана в 1889 році. Того ж року автор надіслав її до цензури, але звідти вона повернулася з написом: «К представлению признано неудобным». Після переробки комедія була дозволена до постановки під зміненою назвою — «Сто тисяч». На думку самого автора, ця назва твору буде краще відповідати його сюжету. Адже ж справа йшла не взагалі про гроші та їхнє значення для селянина, а саме про суму в сто тисяч, яку наважився придбати Калитка на свої п’ять тисяч. У 1890 р. комедія була поставлена на сцені.

4.11. Обговорення ідейно-художнього змісту І дії п’єси. Бесіда за питаннями:
• Про що свідчить той факт, що твір починається з появи Невідомого?
• Яким чином Невідомий впливає на хід подій п’єси, хоча у II та III діях цього героя на сцені немає?
• Що таке гроші? У чому їх призначення?
• Як ви вважаєте, чи все можна придбати за гроші? Відповідь обґрунтуйте.
• Чим пояснює Невідомий складність життя на світі? («Через того, що багато розумних понаставало... Усі торгують, а покупателі только глазами купують, а тороговлі нема — один убиток»)
• Чому суд на думку Копача є гласним? («...Накриває жидків гласний! Хе-хе-хе!»)
• Як Копач охарактеризував Невідомого? (Замєть — це пройдисвіт! Я їх багато бачив, у мєня опит і практіка. Я на них насмотрєлся... Командовал зводом, так пров’янт і фураж часто получал, знаю їх, да і они меня знають! Тепер літ тридцять в одставке, по світу вольно я ходжу і в очі сміливо усім гляжу...»)

Що засуджував Роман у Бонавентурі? («Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах, кажуть, прокопав... І все він зна — тільки нічого не робе»)
Для чого Роман розірвав рукав на сорочці? («Хочеться мені з Мо-трею побалакать, та нема за чим у хату йти, так я нарошне розірвав рукав»)
Чим саме Герасим заздрив Жолудю? («Он у Жолудя шматочок — так-так! — однієї шпанки ходить дванадцять тисяч; чотири чи п’ять гуртів випасається скоту. Та що? Свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тільки біля свиней шість чоловік день при дні працює! І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей — не зрозумію...») Які думки були у Калитки щодо майна Смоквинова? («...Мотається і туди і сюди, заложив і перезаложив — видно, що замотався: от-от продасть або й продадуть землю! Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»)

Що змусило Калитку скористатися послугою Невідомого? («Що ж копиталу не хватає... Маю п’ять тисяч, а ще треба не багато, не мало — п’ятнадцять тисяч! Де ти їх візьмеш? Прямо як іржа точить мене ця думка! Де їх взять?.. Хіба послухать жидка, піти на одчай...»)

У чому полягала підступна справа Невідомого? («...За п’ять тисяч — сто тисяч фальшивих і розпускать їх помаленьку: то робітникам, то воли купувать на ярмарках...»)
Які стосунки склалися між Романом і Мотрею? Чи є реальним те, що вони можуть одружитись? Відповідь вмотивуйте. Що сталося із Савкою на Івана Купайла? («...Сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя. За третім разом, як я гукнув: вийди до мене, без’ятий, я тобі в ніжки уклонюся, до смерті слугою твоїм буду... А він (чорт) — і тепер моторошно — зайцем мимо мене — тілько фа! аж свиснув, та хо-хо-хо! То я тікав з того місця, мало дух з мене не виперло... Прости господи! Дві неділі слабів: бувало, тільки що шерхне, так увесь і затремтю і волосся на голові підніметься. На превелику силу одшептала Гаврилиха») Якою була умова між Савкою і Жолудьом стосовно ліквідації боргу кумом Герасима? («Договір же такий: як грошей в строк не віддам — хліб зостанеться за Жолудьом без суда...») За яких умов Герасим пообіцяв дати Савці гроші? («Принесіть же мені запродажню запись на воли... А я ті самі воли віддам вам до Семена, а на Семена ви віддасте мені сто карбованців, і запро-дажню я розірву, а як не віддасте, то я візьму воли... Так коротча справа»)

Що свідчить про те, що Калитка обізнаний у законах? («Я переконався, що запродажня надійніше векселя...»)

Як сприймав Калитка фальшиві гроші, що запропонував йому Невідомий? («Ну й зроблені, ну й зроблені — прямо настоящі, і не кажи... Як дві каплі води, всі однакові... руб-руб, три-три — од-ніковісінькі?»)

Що розповів Невідомий Калитці про особливості фальшивих грошей? («Я присягну на біблію, що всякий прийме! Ето робота перший сорт. Ми не робимо такой дряні, як другі... Їх роблять у англичан, і англичанин їх возить, а я у нього агентом»)
Яким чином Невідомий представив Герасиму свій товар? («Товар нравиться — візьміть, не нравиться — не беріть. Ми не нуждаємся в покупателях: ми їх розпустили і розпускаємо, може, міліон, і всі благодарять...»)

З яким провокаційним питанням звернувся Калитка до Невідомого? («От тільки одно мені дивно: чом же ти сам не торгуєш на ці гроші, а тільки другим наділяєш?») Що на це пояснив Невідомий? («У нас фабрика на весь світ, другой такой фабрики нема. Ми продайом тисячу за п’ятдесят рублей... Разлі ето не торговля, по-вашему? Ми заробляємо міліони, а люде в двадцять раз больше... Ну, а яби ми самі за еті деньгі товари купували? Хто б тоді так дешево робив гроші?») Як Невідомий охарактеризував фірму, яка постачає фальшиві гроші? («У нас порядок; фірма почтєнная, товар з Лондона прямо ідьот в кожаних мішках: ежелі возьмьоте, то скажіть — сколько вам нужно, я буду телеграму пускать у Адессу, і англичанин сам ви-везеть їх на нашу станцію»)

Де умовились зустрітися герої твору, щоб влаштувати махінацію? («Так у понедєльнік увечері ви будете на вокзалі у тому місці, де для мужчін і для дам,— розумієте?»)
З якою метою Калитка, вирушаючи до казначейства, хоче взяти із собою Савку? («Тепер, коли б розмінять фальшиві гроші в казначействі... Самому страшно, щоб не влопаться... Хіба кума взять у компаньйони? Що ж, коли він чорта не боявся, то не побоїться казначея, щоб розмінять гроші»)

Що порадив Копач Калитці зробити із парканом? («У вас новий забор і добре зроблений — тільки б ще треба по одній дошці дать, а то скотина буде закладать під лату голову, то позриває. Опит...») Як Копач порівняв умови життя Калитки та інших куркулів? («Вони привикли омари там, шампанське — от грошики й ухнули, а там і імєнія ахнули! А ви — галушечки, картопельку, кулешик, чехонь-ку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає... Гляньте навколо: Жолудь — десять тисяч десятин, Чобіт — п’ять тисяч десятин,

Пузир — три тисячі; а тут і ви помаленьку та помаленьку, прикуповуйте та прикуповуйте»)

• Якого прикладу навів Копач Герасиму? Чи є він доречним? Відповідь вмотивуйте. («Ви візьміть прімєр з свині: от вона ходить на подвір’ї — худа, обдрипана, а закинули ви її в сат, стали харчі кращі давать, то вона помалу й одягнеться, а там і сало наростає — так і ви... Опит — великоє діло!»)
• Які знахідки запропонував Копач подивитися Калітці? («От поїдемо, я вам покажу, стоїть подивиться; пудів п’ять важить, всі листочки, всі віти так, як напечатано! А ступку мідну, червоної міді, тілько товкач перебитий. А сковородку — отака сковорода... Запорозька, видно ковбаси піджарювали... Предмети інтересні для науки: я їх одіслав одному професорові...»)
• Як Калитка ставиться до освіти свого сина? («Що там наука? Забавка дитяча! На біса йому здалося отак лопотать язиком... Я придивився, і таки дурень дурнем — застав його коняку запрягать, то й не запряже, він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робиться»)
• Для чого використав Роман волосся, яке лежало після бійки на підлозі? («Щоб дурно не пропало, то я зробив з того волосся аж два квачі»)
• Хто ж був переможцем у битві? (Герасим: Виграв я, бо п’ять тисяч зосталось у Калитці — не дав-таки зятеві)

V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. За національністю Невідомий:
а) українець; б) таджик; в) єврей; г) німець.
2. Довідавшись про те, що Герасима Калитки немає вдома, Невідомий вирушив:
а) на узбережжя річки; б) до судового виконавця;
в) зі справою до Смоквинова; г) на побачення з Мотрею.
3. Як Копач охарактеризував суд? На думку героя, цей державний
орган:
а) гласний; б) відповідальний; в) надто корумпований;
г) справедливий.

4. Кого Бовентура назвав пройдисвітом?
а) Клима; б) Невідомого; в) Калитку; г) Романа.
5. Про що зазначив Герасим, висловлюючись: «...зелено, мов земля, укритая рястом...»:
а) скатертина; б) книга; в) бумага; г) миска.
6. Скільки десятин землі мав Г. Калитка: а) п’ятдесят; б) двісті; в) сто; г) п’ятсот.
7. За соціальним станом Герасим Калитка:
а) багатий селянин; б) міщанин; в) боярин; г) дрібний чиновник.
8. Ім’я якого святого згадується у розмові Герасима із Савкою? а) Семена; б) Миколи; в) Івана; г) Петра.
9. «Товар» в кожаних мішках, як зазначав Невідомий, на Україну потрапляє з:
а) Берліна; б) Парижа; в) Лондона; г) Москви.
10. Що побажав Невідомий Калитці, домовившись на наступну зу
стріч на вокзалі?
а) Бути завжди здоровим і щасливим; б) стати міліонером;
в) купатися у червінцях; г) скупити всі землі.
11. Де вирішує Калитка розміняти фальшиві гроші?
а) У Жолудя; б) у банку; в) у казначействі; г) на базарі.
12. З якою метою Копач збирався їхати з Романом до Пузиря?
а) Позичити гроші; б) купити поросят; в) на полювання;
г) роздивитися і, може, засватати якусь з його дочок.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках
Картка № 1
1. Чому, на ваш погляд, у Герасима Калитки під час зустрічі з Невідомим «...аж мороз поза шкурою пішов»? Свої міркування обґрунтуйте.
2. Прокоментуйте висловлювання головного героя твору стосовно отримання фальшивих грошей: «Розпалилась до них моя душа... Сто тисяч візьму!». Відповідь узагальніть.
3. Під час якого народного свята Савка ходив на роздоріжжя:
а) Миколи; б) Івана Купайла; в) Михайлового чуда; г) Покрови.
Картка № 2
1. Хто, на ваш погляд, є хитрішим, підступнішим: Копач чи Гера-сим? У чому це простежується? Наведіть власні аргументи.
2. Як можна охарактеризувати Калитку, який прагне розбагатіти за допомогою махінацій, що йому запропонував Невідомий? Відповідь обґрунтуйте.
3. Фальшиві гроші, які запропонував Невідомий Калитці, роблять: а) американці; б) англічани; в) португальці; г) німці.
Картка № 3
1. Як, на ваш погляд, Калитка та його син розуміють почуття кохання? Чим викликана така розбіжність у думках?
2. Дослідіть, що для Герасима є найважливішим у житті. Наведіть переконливі приклади з твору.
3. Чим помічав Калитка фальшиві гроші?
а) Позначав олівцем; б) прописував на купюрі літеру «Ф»; в) надривав край; г) складав їх в окрему скриньку.

VI. Підсумок уроку
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності
VIII. Домашнє завдання
Підготувати до твору малюнки: «Якими я уявляю героїв п’єси»; опрацювати ідейно-художній зміст II дії твору.

Популярные сообщения из этого блога

Краткое содержание ЖУРНАЛ ПЕЧОРИНА

Опис праці Щедре серце дідуся

Твір про Айвенго