Сліпий музикант. Повість (1886), у скороченні

Список добутків у скороченні цього автора В дурному суспільстві. З дитячих спогадів мого приятеля. Оповідання (1885) Сліпий музикант. Повість (1886) Без мови. Оповідання (1895)

На Південно^-Заході України, у сім'ї багатих сільських поміщиків Попельских, народжується сліпий хлопчик. Спочатку ніхто не зауважує його сліпоти, лише мати догадується про це по дивному вираженню особи маленького Петруся. Доктори підтверджують страшний здогад



Батько Петра - людин добродушний, але досить байдужний до всього, крім господарства. Дядько ж, Максим Яценко, відрізняється бійцівським характером. У молодості він слил усюди «небезпечним забіякою» і виправдав цю характеристику: виїхав в Італію, де надійшов у загін Гарібальді. У бої з австрійцями Максим втратив ногу, одержав безліч поранень і був змушений повернутися додому, щоб доживати своє століття в бездіяльності. Дядько вирішує зайнятися вихованням Петруся. Йому доводиться боротися зі сліпою материнською любов'ю: він пояснює своїй сестрі Ганні Михайлівні, матері Петруся, що зайва дбайливість може ушкодити розвитку хлопчика. Дядько Максим сподівається виховати нового «бійця за справу життя».





Наступає весна. Дитина стривожена шумом природи, що пробуджується. Мати й дядько ведуть Петруся гуляти на берег ріки. Дорослі не зауважують хвилювання хлопчика, що не справляється з достатком вражень. Петрусь непритомніє. Після цього випадку мати й дядько Максим намагаються допомагати хлопчикові осмислювати звуки й відчуття



Петрусь любить слухати гру конюха Иохима на дудці. Свій чудовий інструмент конюх зробив сам; нещасна любов розташовує Иохима до смутних мелодій. Він грає щовечора, і в один з таких вечорів до нього на стайню приходить сліпий панич. Петрусь учиться в Иохима грі на дудці. Мати, охоплена ревнощами, виписує з міста фортепьяно. Але, коли вона починає грати, хлопчик знову ледве не втрачає почуттів: ця складна музика здається йому грубої, крикливої. Тої ж думки й Иохим. Тоді Ганна Михайлівна розуміє, що в нехитрій грі конюха набагато більше живого почуття. Вона тайкома слухає дудку Иохима й учиться в нього, Зрештою її мистецтво скоряє й Петруся, і конюха. Тим часом хлопчик починає грати й на фортепьяно. А дядько Максим просить Иохима співати сліпому паничу народні пісні



У Петруся немає друзів. Сільські хлопчиськи цураються його. А в сусідньому маєтку літніх Яскульских росте дочка Евеліна, однолітка Петруся. Ця гарна дівчинка спокійна й розважлива. Евеліна випадково знайомиться з Петром на прогулянці. Спершу вона не догадується, що хлопчик сліпий. Коли Петрусь намагається обмацати її особа, Евеліна лякається, а довідавшись про його сліпоту, гірко плаче від жалості. Петро й Евеліна стають друзями. Вони разом беруть уроки в дядька Максима, Діти виростають, а дружба їх стає усе міцніше.



Дядько Максим запрошує в гості свого старого приятеля Ставру-Ченко із синами -студентами, народолюбцами й збирачами фольклору, З ними приїжджає їхній приятель-кадетів. Молоді люди вносять пожвавлення в тихе життя садиби. Дядько Максим хоче, щоб Петро й Евеліна відчули, що поруч тече яскраве й цікаве життя. Евеліна розуміє, що це випробування для її почуття до Петра. Вона твердо вирішує вийти заміж за Петра й говорить йому про цьому



Сліпий юнак грає на фортепьяно перед гістьми. Усі вражені й пророкують йому популярність. Уперше Петро усвідомлює, що й він здатний щось зробити вжизни.



Попельские наносять відповідний візит у маєток Ставрученков. Хазяї й гості їдуть в N-Ский монастир. По дорозі вони зупиняються біля могильної плити, під якою похований козачий отаман Гнат Карий, а поруч із ним - сліпий бандурист Юрко, що супроводжував отамана в походах. Усі зітхають про славне минуле. А дядько Максим говорить, що вічна боротьба триває, хоча й в інших формах



У монастирі всіх проводжає на дзвіницю сліпий дзвонар, послушник Егорий. Він молодий і особою дуже схожий на Петра. Егорий озлоблений на увесь світ. Він грубо лає сільських дітей, що намагаються проникнути на дзвіницю. Після того, як усе спускаються долілиць, Петро залишається поговорити із дзвонарем. Виявляється, Егорий - теж сліпонароджений. У монастирі є інший дзвонар, Роман, що осліп із семи років. Егорий заздрить Романові, що бачив світло, бачив свою матір, пам'ятає її... Коли Петро й Егорий закінчують розмову, приходить Роман. Він добрий, ласкаво звертається зі зграйкою дітлахів



Ця зустріч змушує Петра зрозуміти всю глибину свого нещастя. Він немов стає іншим, таким же озлобленим, як Егорий. У своєму переконанні, що всі сліпонароджені зло, Петро мучить близьких. Він просить пояснити незбагненну для нього різницю у квітах. Петро болісно реагує на дотик сонячних променів до його особи. Він навіть заздрить злиденним сліпим, яких позбавлення змушують на час забути ослепоте.



Дядько Максим з Петром ідуть до N-Ской чудотворної ікони. Неподалік просять милостиню сліпі. Дядько пропонує Петру зазнати частку жебраків. Петро хоче скоріше піти, щоб не чути пісні сліпих. Але дядько Максим змушує його подать кожному милостиню.



Петро важко занедужує. Після видужання він повідомляє домашнім, що поїде з дядьків Максимом у Київ, де буде брати уроки у відомого музиканта



Дядько Максим дійсно їде в Київ і звідти пише додому заспокійливі листи. А Петро тим часом тайкома від матері разом зі злиденними сліпими, серед яких знайомий дядька Максима Федір Кандиба, іде в Почаев. У цій мандрівці Петро довідається мир у його різноманітті й, співпереживаючи чужому горю, забуває про свої страждання



У садибу Петро вертається зовсім іншою людиною, душу його зціляється. Мати гневается на нього за обман, але незабаром прощає



Петро багато розповідає про свої мандрівки. Приїжджає з Києва й дядько Максим. Поїздка в Київ скасована на рік



Тої ж восени Петро жениться на Евеліні. Але у своєму щасті він не забуває про товаришів по мандрівці. Тепер на краю села коштує нова хата Федора Кандиби, і Петро часто заходить кнему.



У Петра народжується син. Батько боїться, що хлопчик буде сліпим. І коли лікар повідомляє, що дитина, безсумнівно, зряч, Петра охоплює така радість, що на кілька митей йому здається, начебто він сам все бачить: небо, землю, своїх близьких



Проходить три роки. Петро стає відомий своїм музичним талантом. У Києві, під час ярмарку «Контракти», численна публіка збирається слухати сліпого музиканта, про долю якого вже ходять легенди



Серед публіки й дядько Максим. Він прислухається до імпровізацій музиканта, у які вплітаються мотиви народних пісень. Раптом у жваву мелодію уривається пісня злиденних сліпих. Максим розуміє, що Петро зумів відчути життя в її повноті, нагадати людям про чужі страждання. Усвідомлюючи в цьому й своїй заслузі, Максим переконується, що прожив життя не зрячи



Популярные сообщения из этого блога

Краткое содержание ЖУРНАЛ ПЕЧОРИНА

Опис праці Щедре серце дідуся

Твір про Айвенго