ГЕНРІХ БЕЛЛЬ. «ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У СПА...»
Мета: Ознайомити учнів із життєвою філософією письмен-
ника, підвести їх до розуміння зображених подій, розкрити образ головного героя як людини без майбутнього, розвивати навички аналізу літературного твору, виховувати несприйняття війни як антигу-манного явища.
Обладнання: оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», слайди.
Музичне оформлення: слайд № 1 — пісня В. Висоцького «На братських могилах» (1-й куплет); слайди № 8–9 — Бет-ховен, симфонія № 5; слайд № 13 — Бах, симфонія; слайди № 25–34 — пісня В. Висоцького «Пісня про Землю».
Тип уроку: урок формування і вдосконалення нових умінь і навичок.
Ми, письменники, народжені для того, щоб втручатися.
Г. Белль
V. Домашнє завдання
1. Вивчити історію написання роману, поняття «фантастична література».
2. Виписати закони тубільців.
3. Які з давніх законів Ліліпутії ви б упровадили в Україні? Відповідь аргументуйте.
ЗМІСТ РОБОТИ
І. Актуалізація опорних знань
Величезна катастрофа XX століття, Друга світова війна знайшла своє відображення у творчості багатьох письменників світу — і в прозі, і в поезії, і в модерністській літературі, і в літературі реалізму.
Ставши очевидцями та учасниками війни, переживши та переосмисливши бачене, письменники ХХ століття створили надзвичайно сильні за своїм емоційним упливом твори, які викривали злочинну та антигуманну суть війни (слайд № 1).
Доповніть схему назвами творів, виходячи з їх тематики:
• Героїчні будні французького руху опору — «Чума» А. Камю.
• Трагедія геноциду єврейського народу — «Фуга смерті» П. Це-лян.
• Літопис воєнного життя російського солдата — «Василь Тьор-кін» О. Твардовського.
• Останні дні III Райху очима німецького солдата — «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» Г. Белля.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети уроку
Саме з цими творами ми будемо знайомитись у межах теми «Друга світова війна у світовій літератури», і почнемо це знайомство з оповідання Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» Запишіть, будь ласка, тему уроку.
Оголошення мети уроку
Генріх Белль — один із найвідоміших письменників повоєнної Німеччини. Йому довелося жити в складний період історії його країни, коли жорстокі війни визначали буття цілих поколінь німців. Трагедія нації не оминула і письменника: шість років воював він на фронтах Другої світової. Трагічні фронтові події, їх марність та жорстокість визначили сенс життя і творчості письменника. До останньої своєї хвилини Генріх Белль виступав проти війни, викриваючи її злочинну та антигуманну сутність, тому саме його слова: «Ми, письменники, народжені, щоб втручатися»,— я пропоную вам записати епіграфом до уроку.
Белль, єдиний серед німецькомовних письменників повоєнної генерації, був удостоєний Нобелівської премії.
Рольова гра
Учитель. Я впевнена, що вам було б дуже цікаво взяти інтерв’ю у лауреата Нобелівської премії Генріха Белля. На жаль, це неможливо, але пропоную вам узяти інтерв’ю у біографа письменника. Ви мали завдання, опрацювавши біографію Белля, підготувати питання для інтерв’ю. А в ролі біографа я попрошу виступити когось із учнів (рольова гра: учень від імені біографа письменника дає відповіді на запитання учнів).
Біографічна довідка
Генріх Белль народився у Кельні 21 грудня 1917 року у католицькій сім’ї майстра червонодеревника — учасника Першої світової війни. Атмосфера війни і негативне ставлення до неї увійшли у життя Белля з раннього дитинства. Діти в родині теслі та скульптора-різьбяра виховувались на гуманістичних ідеалах, у родині панувала вільнодумна, навіть дещо богемна атмосфера, яка сприяла формуванню у молодшого покоління незалежних по-
літичних поглядів і різко негативного ставлення до гітлеризму. Тож не дивно, що саме Генріх виявився в числі трьох із 200 гімназистів гуманітарної греко-латинської гімназії, які мужньо відмовились вступити до спілки гітлерівської молоді.
Влітку 1939 року Генріх Белль вступив до Кельнського університету. Але його було притягнуто до примусових робіт, а восени призвано у гітлерівський вермахт. У солдатській шинелі він пройшов усю війну, побував на території Франції, Польщі, Радянського Союзу, Румунії, Угорщини. На власні очі побачив страхіття війни, жорстокість фашизму, тричі був поранений, кілька місяців провів у полоні, у таборі для військовополонених. Восени 1945 року повернувся у Кельн, продовжив навчання в університеті.
Війна стала предметом зображення вже у перших оповіданнях. Г. Белль стверджував: «Так, ми писали про війну, про повернення додому, про руїни. Звідси й народилися ті три визначення, якими наділили молоду літературу: «література про війну», «література тих, хто повернувся», «література руїн». Ці визначення виправдані: була війна — шість довгих років, ми повернулися додому з цієї війни, ми застали руїни і писали про це». Війна залишилася в його очах «жахливою машиною отупіння, кривавого отупіння».
Молоді письменники Німеччини об’єдналися у вересні 1947 року в творчу спілку «Група 47», яка поступово стала центром літературного життя Західної Німеччини. Членів цієї групи об’єднувала ненависть до фашизму, жага демократичного оновлення країни, прагнення відтворювати реалії життя. Белль стає найбільш визначною постаттю у цій «новій» німецькій літературі, уже 1947 року з’явилися публікації його перших оповідань, що привернули до себе увагу читачів та літературних критиків. А за кілька років він повністю зосередився на професійній літературній діяльності, відмовившись від інших заробітків (певний час служив у статистичному управлінні).
Хоча Генріх Белль багато писав про війну, його не можна назвати письменником-баталістом: він зумисне уникає писати про битви, про фронтовий героїзм солдатів, бо категорично не приймає ідеалів вермахтівського героїзму і не бачить його втілення у війні. Зате знову і знову змальовує страхітливі наслідки війни: покалічені тіла, понівечені війною долі, спустошене людське життя.
Вже перша книга, повість «Поїзд приходить вчасно» (1949), зображувала війну такою, якою її бачили солдати. У поїзді, повертаючись з відпустки у свої частини, зустрічаються троє випадкових супутників. І хоча війна ще точиться на чужій території, герої знають, що кінець «Великої Німеччини» близький, і їдуть вони назустріч своїй смерті, яка «ніколи не спізнюється». Про долю фронтовиків наприкінці війни розповів перший роман Белля «Де ти був, Адаме?» (1951). Антивоєнний пафос цього твору став одним із основних його складників.
Продовжує лінію антивоєнних творів письменника роман «Дім без господаря» (1954). Закінчилась страхітлива війна, та її грізна тінь все ще нависає над героями роману. Минуле з його війною та злочинами фашизму полишило страшні сліди у долі кожного з них, а особливо у долі дітей. І письменник закликає не забувати жахів війни, недавніх антилюдських злочинів фашизму.
Аналізові повоєнного життя Західної Німеччини присвячений роман «Більярд о пів на десяту» (1959). Та в ньому постійно присутнє минуле, перед яким перестерігає автор читача: воно може повторитися, бо ті, що винні у всіх жахах війни, спокійно прогулюються вулицями, знову займають високі посади, рвуться до влади. Письменника турбує відродження неофашистських тенденцій у країні. Це стосується і двох останніх романів — «Дбайлива облога» (1985) і «Жінки на тлі річкового пейзажу» (1986).
Борцем за мир, за перемогу гуманних начал у взаєминах між людьми Генріх Белль виступав не лише у своїх творах. Він брав участь у мітингах на захист миру, проти атомного озброєння, його публіцистичні статті спрямовані проти насильства в усіх його проявах. Так, 1982 р. на Міжнародному конгресі у Кельні письменник виступив з промовою «Образи ворогів», у якій нагадав про небезпеку реваншизму. 1985 р. у зв’язку з сороковою річницею капітуляції Німеччини Белль опублікував «Лист моїм синам», у якому розповів, як він сам пережив і сприйняв закінчення війни.
Генріх Белль й Україна
Особливе місце в житті та творчості письменника займає Україна. Як солдат Східного фронту, влітку 1943 року Белль перебував на території України. Зверніть увагу на карту України. На ній позначено місця, що назавжди залишилися в пам’яті письменника: Галичина, Волинь, Запоріжжя, Львів, Черкаси, Одеса, Севастополь, Херсон, Коломия, Стрий та багато інших. Деякі з них знайшли відображення у творах письменника. Так, саме на Східному фронті загинули батьки маленьких героїв з роману «Дім без господаря» — десь між Запоріжжям та Дніпропетровськом. У Галичині, поблизу Стрия, гине Андреас, головний герой повісті «Потяг ніколи не спізнюється». Саме через Галичину пролягла остання путь Андреаса на фронт, назустріч смерті, котра, як той потяг, ніколи не спізнюється. Шосте чуття підказує героєві, що саме тут він незабаром помре — «в неділю вранці між Львовом та Чернівцями». «Галичина темне слово, страшне слово, і водночас воно манить до себе, Щось у ньому є від ножа, котрий повільно ріже... «Галичина». «У слові «Галичина» багато крові, крові, котра витікає з-під ножа...»
А ось як уявляє собі герой велике українське місто «Львів красивий... Вулиці тут такі самі, як і в усіх великих містах світу. Широкі, елегантні, пологі сумні вулиці з блідо-жовтими будинками, які здаються вимерлими. А на вулицях повно людей».
Ставши письменником, Белль став і проповідником «нового мислення». Він у своїх творах не повчає, не агітує, а створює атмосферу, у якій зло стає нестерпним, війна — абсурдом. Його твори просякнуті філософією екзистенціалізму.
Запишіть визначення у зошити.
Екзистенційний (від лат. existentia — існування) — той, що стосується чільних, позаісторичних та позачасових, тобто довічних питань буття особистості.
Аналізуючи оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», спробуємо зрозуміти суть цієї філософії.
Аналітична робота над оповіданням «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» — оповідання з однойменної збірки, куди 1950 року ввійшли й інші твори Г. Белля на воєнну тематику.
• Доведіть, що цей твір за жанровими ознаками дійсно є оповіданням. (У творі описується конкретний епізод із життя головного героя, обмежене коло персонажів, сюжет розвивається в одному напрямі, герой постає в уже сформованому вигляді, замість всеохоплючих описів — важлива роль художньої деталі).
• Оскільки перед нами оповідання, то суть його можна пізнати не так аналізуючи образи, як дешифруючи кожну наголошену автором деталь. І почнемо з назви твору. (Оповідання має, на перший погляд, дивну і незрозумілу назву)
• Чи зустрічаємо ми її в тексті, де саме, як часто? (У фіналі оповідання вона зустрічається кілька разів)
Оскільки ця фраза має високу інтенсивність використання, «виштовхується» в заголовок, то вона цілком має підстави вважатися ключовою. Тож для нас дуже важливо зрозуміти її. У цьому нам допоможе історична довідка.
Історична довідка
Ця фраза є обірваною цитатою двовірша-епітафії давньогрецького поета Симоніда Кеосського, який жив у V ст. до н. е.:
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ти бачив.
Тут ми всі полягли, бо так звелів нам закон».
Цей вірш нагадує про битву у Фермопільській ущелині. Під час греко-персидських воєн у 480 р. до н. е. 300 спартанців на чолі з царем Леонідом мужньо обороняли Фермопіли від персів. Усі спартанці загинули в нерівному бою. Поняття «спартанське виховання» дожило до наших днів, засвідчуючи надзвичайно високий рівень патріотичного, духовного й фізичного гарту юних жителів Спарти. Про мужність, волю та витримку, що гартувалися в спартанських школах, і досі ходять легенди! Воїн-патріот, здатний щомиті стати на захист вітчизни,— ось хто був ідеалом спартанців.
Але чому Белль використовує у своєму оповіданні саме фразу античного автора? Річ у тім, що відтоді, як Німеччина стала імперією, вона ототожнювала себе з гармонійною античністю. Служіння імперії освячувалося ідеєю справедливості воєн, до яких школа готувала німецьких юнаків. Якщо юні спартанці змогли віддати свої життя за батьківщину, то чому цього не можуть зробити німецькі юнаки?
Тепер стає зрозуміло, що ключова фраза невипадково з’являється на дошці в німецькій гімназії, вона відбиває суть системи виховання в тогочасній Німеччині. Вбиваючи в голови молоді думку про справедливість війни, героїчну смерть, фашистські ідеологи насправді готували для Гітлера «гарматне м’ясо». Як відомо, світ визнав героїзм відважних воїнів Спарти і засудив гітлеризм, повставши проти нього і знищивши його спільними зусиллями.
Постановка проблемного питання.
• Чому фраза, винесена в заголовок твору, обривається на півслові? На це непросте запитання ми спробуємо дати відповідь наприкінці уроку.
• Зовні сюжет оповідання дуже простий, сформулюйте його. (Поранений солдат потрапляє до шпиталю, який розміщено в одній з міських шкіл. Солдат усвідомлює, що він у своїй школі, тільки коли бачить на дошці власноручний напис, зроблений ще до участі у війні: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»)
• Але чому не відразу впізнає солдат рідну школу? Саме на поступовому впізнаванні головним героєм, пораненим солдатом, гімназії, у якій він навчався 8 років і яку залишив лише три місяці тому, і будується сюжет оповідання.
Робота в групах
Впізнавання відбувається в кілька етапів — від впізнавання очима до впізнавання серцем. Ми пройдемо цими етапами разом із героєм (робота в групах).
Перша група учнів
«Пройдіть» коридорами гімназії. Що бачить головний герой, на які деталі він звертає увагу? Чому він не впізнає рідної школи? (Робота з уривком оповідання від слів «Та я не був ще мертвий...» до слів «Крім цього, може, я з гарячки почав марити...»)
Друга група учнів
Проаналізуйте епізод, де описується «боротьба» керівництва гімназії з хрестом. Яке смислове навантаження має цей епізод? (Робота з уривком оповідання від слів «Аж ось санітари знов увійшли до зали...» до слів «... коли ще дозволяли мати по школах хрести...»)
Третя група учнів
За яких умов відбулося остаточне впізнання героєм рідної гімназії? Доведіть, що саме цей епізод є кульмінацією оповідання. (Робота з уривком оповідання від слів «Лікар повернувся до мене спиною...» до слів «Молока,— тихо сказав я...»)
Повідомлення результатів роботи в групах
Етап перший
Перш ніж група презентує результати своєї роботи, напишіть, які асоціації виникають у вас при слові «школа».
До ваших асоціацій ми звернемося пізніше, а якою здається школа герою оповідання? («Мертвим домом»)
Повідомлення групи
Пораненого солдата заносять до гімназії, де тепер розташований шпиталь, проносять через перший поверх, сходовий майданчик, другий поверх, де були зали для малювання, а тепер операційна. Перед очима солдата промайнула Фейєрбахова «Медея», скульптура «Хлопчик, що виймає терня», фриз Парфенону, строкатий та грізний грецький воїн, озброєний до п’ят, погруддя німецьких володарів — «від великого курфюста до Гітлера», «взірці арійської породи», погруддя Цезаря, Ціцерона, Марка Аврелія, Гермесова колона, зображення Зевса, Ніцше, олеографія краєвиду Того (німецької колонії в Африці).
Герой нічого не відчуває: «...Жодне чуття нічого тобі не каже, самі тільки очі; жодне чуття не говорить тобі, що ти у своїй школі.., яку всього три місяці тому покинув. Вісім років не дрібниця, невже ти, провчившись тут вісім років, пізнав би все самими лише очима? — роздумує знесилений солдат. Він двічі (!) запитує, у якому тепер вони місті. А це ж рідне місто героя.
• Чому так детально описує Белль весь шкільний реквізит?
(Бо це і є комплект «навчальної наочності» до пропагованих владою ідей війни та расизму. Тінь гітлерівської ідеології на дає навіть античним образам спотворених смислів. Так, по груддя римського диктатора й талановитого полководця Це заря сприймається як паралель до мілітаристських зазіхань тоталітарного режиму. Зображення римського імператора Марка Аврелія натякає на імперські апетити гітлерівського уряду. А образ знаменитого оратора Цицерона видається уособ ленням безвідповідального політичного красномовства, яким нацистська пропаганда зачаровувала німецьку молодь. Не обійшлося тут і без спогаду про Ніцше. Портрет автора вчення про «надлюдину» («Бога немає, він помер») поєднаний з написом «Легка хірургія»)
• Що заважає герою, незважаючи на велику кількість знайомих реквізитів, остаточно переконатися, що це його рідна школа? (Він пригадує, що в місті Бендорфі є три класичні гімназії, тому не впевнений, що знаходиться саме у своїй)
• Для чого Белль підкреслює, що в маленькому німецькому містечку є три класичних гімназії? (Реквізит відповідає системі виховання, у даному випадку — виховання расизму, нацизму, власної вищості і непереможності. Подібна система вихованння — стверджує устами свого героя Белль — була в отих трьох гімназіях маленького містечка, а отже, і в тогочасній Німеччині, фашистскій Німеччині)
• Чому на даному етапі герой упізнає школу лише очима, чому мовчить його душа, серце? (Світ, який чомусь пізнавали його очі, був глибоко чужий для нього й нецікавий)
• Зачитайте, які асоціації виникли у вас щодо слова «школа».
• А чому у героя школа асоціюється з «мертвим домом», «містом мертвих»? (Вже на початку оповідання герой стає свідком того, як мертвих солдатів відділяють від «решти»)
• Чому антонімом до слова «мертві» Белль використовує не очікуване «живі», а «решта»? (Герой думає про себе не «живий», а «ще не мертвий», який дуже легко може перейти до мертвих)
• Де розташовують мертвих солдатів? (Десь у підвалах школи. Отже, школа — дім дитинства, радощів, сміху і школа — «мертвий дім». Трупарня. Це жахливе перетворення неви-падкове. Школа, що готувала учнів до смерті всією системою виховання, мала стати трупарнею)
• Від античності до сучасності, від великої кількості античних
богів до одного Бога. А потім — безбожжя. Чи є Бог у худож
ньому світі Белля, адже всі тоталітарні режими оголошують
війну Богові?
Етап другий (група презентує результати свого дослідження)
• Що є символом боротьби з Богом в оповіданні Белля? (З-по між численних подробиць інтер’єру особливу увагу оповідач приділяє сліду хреста на стіні. Хрест було знято за часів перебудови гімназії відповідно до вимог тоталітарної ідео логії. Керівництво закладу доклало чимало зусиль для того, щоб зафарбувати залишений ним слід, але марно. Ця історія є місткою ілюстрацією культурної політики нацистів щодо християнської спадщини: вона є лаконічним прикладом того, як ідеологи режиму намагалися стерти зі свідомості молодого покоління навіть пам’ять про моральні заповіді християнства) Завдання класу
Простежте за текстом, як відбувається боротьба з хрестом, заповніть таблицю.
Етап третій (група презентує результати дослідження
Фоном для цього слайда я вибрала картину Мунка «Крик». Чи виникає мотив крику в оповіданні, коли? Це було предметом вашого домашнього дослідження.
«Мені було дуже кепсько, я те й знав, що кричав» (у машині)
«Болю я тепер не відчував, коли кричиш, легшає»
«Від крику ж мало бути легше» (лютував, що не міг поворушити руками)
«В мене немає рук, немає правої ноги… я закричав»
Чому кричить герой? (Лише перший раз він кричить від фізичного болю, потім він намагається криком заглушити біль душевний. Востаннє він кричить, коли бачить своє відображення у лампі, що над операційним столом)
• Нарешті, впізнавання відбувається не лише очима, а серцем.
Як це сталося?
Повідомлення групи
Та ось солдата кладуть на операційний стіл. І раптом за плечима лікаря на дошці герой бачить щось таке, від чого вперше, відколи він перебував у цьому «мертвому домі», його серце озвалося: «...десь у потаємному куточку зринув переляк, глибокий і страшний». На дошці був напис, зроблений його рукою. «Побачити своє письмо — гірше, ніж побачити себе самого в дзеркалі,— куди більше ймовірності. Ідентичність власного письма я вже ніяк не міг взяти під сумнів».
• З яким моментом співпадає момент впізнання гімназії? (Момент впізнання в оповіданні збігається з моментом усвідомлення героєм того, що з ним сталося: у нього немає обох рук і правої ноги. Ось чим закінчилася система виховання, яку встановили «вони» в гімназії святого Хоми. Це кульмінація оповідання)
• Кульмінація оповідання, як бачимо, має місце в кінці твору. А в яких саме словах вона виражена? (Вона зосереджена у вислові, «який нам звеліли тоді написати, в тім безнадійному житті, яке скінчилося всього три місяці тому: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»)
Тепер ми розуміємо, що ключова фраза («Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...») набуває в тексті важливого значення і має узагальнено-символічну забарвленість. Герой впізнає «свою руку» на дошці, та дописати цю фразу не зможе ніколи: не має чим.
• Чому вона з’являється в кульмінації оповідання? (Вона безпосередньо пов’язана з його головною ідеєю засудження війни і є авторською концепцією заперечення війни)
• Чому ця фраза не подається повністю, а несподівано обривається? (Справа зовсім не в тому, що героєві не вистачило місця на дошці. Спартанці, які полягли під Фермопілами, гинули не марно: їхня смерть стала прекрасною легендою, символом патріотично свідомого служіння вітчизні. Вони звершили своє діяння, і слова, що оповіщають про це, теж завершені. А фраза, винесена в заголовок оповідання, лише прекрасно розпочинається, нагло обірвавшись на півслові: юні німецькі хлопчики так і не стали героями, на роль яких їх так натхненно готували. Смерть, позбавлена високого сенсу,— страшна і жалюгідна. Жахає не так каліцтво та муки героя, як безглуздість його приреченості на ці страждання. Мабуть, Белль обірваністю цієї фрази підкреслює невідповідність застосування цієї фрази до тієї жахливої загарбницької війни, що її вела фашистська Німеччина).
• У тексті є ще одна обірвана фраза. Зачитайте її. (І зненацька мені спало на думку, що коли я справді в своїй школі, то і моє ім’я стоятиме там, укарбоване в камінь, а в шкільному календарі проти мого прізвища буде написано: «Пішов зі школи на фронт і поліг за...»)
• Чому ця фраза теж є незакінченою? (Герой не знав, за що. Проте вже напевно йому було відомо, що не за те, про що тут, у гімназії, тлумачили протягом останніх років. Отже, герой усвідомив, що його обдурили і використали.)
• Чому таким дивним є тихе прохання: «Молока»? (Юнак ніби поринає у дитинство. Це безнадійний пошук минулого в момент утрати майбутнього. Прохання звучить як благання порятунку, якого вже немає для цього жалюгідного обрубка).
І мимоволі читач проймається не жалем, а ненавистю до тих, з чиєї вини вчорашній школяр і тисячі таких, як він, пішли на війну.
Аналіз образу головного героя
• Хто ж такий герой оповідання Белля, чи розкрив письменник особливості його характеру? (Герой оповідання Г. Белля — звичайний німецький юнак, вчорашній школяр. Белль нічого не розповідає про характер свого героя, його схильності, він навіть не дає йому імені. Герой — звичайний німецький юнак, яких тисячі. Письменник таким чином спонукає читачів до думки про те, що доля його героя — це доля тисяч німецьких юнаків, обдурених і використаних гітлеризмом.)
• Чому Белль позбавляє свого героя будь-яких індивідуальних рис? (Перед лицем смерті це зайве. Війна калічить, «пожирає» всіх без винятку. Незалежно від віку, характеру, соціального стану тощо. І головне для письменника — показати не долю кожної окремої людини в війні, а страшне обличчя самої війни.)
ІІІ. Підсумок уроку
Оповідання раптово обривається, і ми не знаємо, що трапиться з юнаком: чи виживе він, чи знайде своє місце в страшному світі, зіпсованому війною. Та ми твердо переконані, що ця людина вже понівечена безжальним механізмом війни, покинута напризволяще.
І переймаємось огидою та ненавистю до тих, з чиєї вини сталося це непоправне лихо. І лише якщо ми будемо пам’ятати про це, з землі зникне «обличчя» війни, і стануть неможливими фотографії, подібні цій. Діти, один — юний прихильник Гітлера, вже задурманений фашистською агітацією, і другий — єврейський хлопчик, що під дулом автомата зникає у безвість. І знову ж для нас абсолютно неважливі імена цих дітей. Головне — не допустити повторення такого, пам’ятати не розумом, не очима, а серцем, душею.
Звучить «Пісня про Землю» у виконанні Володимира Висоцького.
IV. Домашнє завдання
Письмова робота: довести, що оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» є екзистенційним, скласти візитну картку А. Камю.
Література
1. Акіжова Л. І. Осуд антигуманної сутності війни у творчості Генріха Белля // Зарубіжна література в навчальних закладах.— 2003.— № 3.— С. 16-18.
2. Борецький Л. Україна в житті та творчості Генріха Белля // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.— 2000.— № 4.— С. 52-53.
3. Горідько Ю. Л. Шукаймо смисл ключової фрази твору // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.— 1998.— № 5.— С. 13-15.
4. Мельничин І. П. Засуджуючи жахи війни // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.— 2000.— № 4.— С. 53-56.
5. Назарець В. М., Васильєв Є. М. Друга світова війна у дзеркалі війни // Зарубіжна література в навчальних закладах.— 2003.— № 1.— С. 63-64.
6. Рудаківська С. В. Учитися бачити очима героя // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.— 2003.— № 2.— С. 54-55.