ТВІР-РОЗПОВІДЬ ЗА СЮЖЕТНОЮ КАРТИНОЮ І. РЄПІНА «ЗАПОРОЖЦІ ПИШУТЬ ЛИСТА ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНОВІ»
Мета: закріпити й удосконалити вміння учнів «читати» карТину, аналізувати зображене, характеризувати персонажів; висловлювати своє враження про художнє полотно; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати змістово-композиційний мовний аналіз твору за сюжетною картиною, критично оцінювати власний текст і коментувати його; виховувати гордість за славне історичне минуле України. Обладнання: репродукція картини І.
Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», «Запорозький марш» Є. Адамцевича. ХІД УРОКУ І. Мотивація Навчальної Діяльності Звучить «Запорозький марш» Є.
Адамцевича.
Слово вчителя Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли панувати. Це слова з поеми «Іван Підкова» Т.
Шевченка, який натхненно оспівав славне рицарство у багатьох своїх творах.
Звитяжні запорожці стали героями безлічі літературних і мистецьких творів.
Видатний художник Ілля Рєпін створив славнозвісну картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».
Він так пояснює, чому взявся за «запорожців»: «…До заснування рицарського народного ордену (Запорозької Січі) наших братів десятками тисяч гнали у рабство й продавали їх як худобу на ринках Трапезунда, Стамбула та інших турецьких місць…
І ось виділилися Із цього забитого, сірого, рутинного, покірливого, темного середовища християн сміливі голови, герої, повні мужності, героїзму, моральної сили. «Досить, — сказали вони туркам, — ми поселяємося на порогах Дніпра, і відтепер хіба через наші трупи ви доберетеся до наших братів та сестер». Якщо ви пам’ятаєте, то навіть в останній похід у Крим Сірко вивів звідти 6 000 полонених християн.
І цим самим не фарисействували, не напускали на себе маски покори, а жили весело й просто.
То чому ж ми відмовляємося від цих героїв і будемо кидати в них грязюкою й порівнювати з гульвісами?». Ось ця веселість душі і простота вдачі заполонили Іллю Рє-піна.
II. Оголошення Теми Й Завдань Уроку III. Повідомлення Учнів-«істориків» Коли Ілля Рєпін був ще маленьким хлопчиком, на рідній його Харківщині, в містечку Чугуєві, від дорослих уперше почув про те, як жменька козаків з дніпровських порогів-водопадів наганяла жах на могутню Османську імперію. Тоді ж малий Ілько дізнався і про листа — шедевр народного гумору, документ незгасного вільнолюбства, тавро на вияв усякого підлабузництва перед сильним світу цього. Згодом, коли І.
Рєпін був уже визнаним художником, він якось розповів критикові Володимиру Стасову, що на Україні «в кожного паламаря є список цього апокрифа. І коли зберуться гості у батюшки, листа часто читають веселенькій компанії».
Листи султана Махмута ІV і листи козаків до нього не втратили своєї гостроти і в ХІХ столітті: народ висміював пиху, чванство, деспотію. Того ж року запорожці Грамоту читали І до вражого Махмута Ось що написали: «Ти шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар!
Який ти в чорта лицар?.. твого війська ми не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, армянська свиня, татарський сагайдак, камінецький кат, подо-лянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту Блазень…
різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче!
Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас… Кошовий Іван Сірко зо всім кошем запорозьким». Отож, образи козаків в уяві майбутнього художника жили з ранніх літ і ставали ще яскравішими, більше й більше захоплювали і не зтиралися з плином часу, а навпаки, обростали новими деталями.
Вирішальним поштовхом до написання картини стала розмова про «Тараса Бульбу» М. Гоголя, про невмирущість подвигу козацтва. Уже було створено картини, які принесли нагороди, славу, відкрили перед Іллею Юхимовичем двері багатьох виставочних залів: «Бурлаки на Волзі», «Паризьке кафе», «Садко»…
34-річний Ілля Рєпін відкладає всі термінові справи і починає роботу над «Запорожцями». Працювалося легко, здавалося, що невдовзі картина буде готова. Але десь у глибинах свідомості художника зріло переконання, що «Запорожці» мають стати головною справою його творчого життя, тому треба скрупульозно проробити кожну постать, передати всі атрибути побуту козацького вбрання.
І.
Рєпін боявся бодай найменшої поверховості, фальші, неточності, недбалості, боявся звести саркастичне висміювання до анекдотичного сміху. З його картини повинна сміятися вся Запорозька Січ, уся Україна — сміятися над сліпою силою ненависті! Характерно, що на відміну від багатьох живописців, І.
Рє-пін часто працював над кількома сюжетами одночасно. Так було і цього разу.
Паралельно із «Запорожцями» він писав «Царівну Софію», «Вечорниці», «Відмова від сповіді», «Не чекали», «Іван Грозний і його син Іван», «Проводи новобранця», «Хресний хід в Курській губернії». Але вся його діяльність у 80-ті і на початку 90-х років, усі поїздки так чи інакше були пов’язані із «Запорожцями». Так, у 1880 році, відчувши брак матеріалу, І.
Рє-пін вирушив у давно вимріяну подорож по Дніпру, по історичних місцях, на Кубань, щоб побачити нащадків козаків у їх звичному середовищі, змалювати їх, послухати їхні оповіді, а заодно разом з ними зазирнути у старі скрині й комоди, у яких немало старовинних речей.
Особливо уважно митець приглядався до людей у пошуках типажу козаків. Картина вже майже закінчена, але в художника виникає нове композиційно-образне рішення — і він розпочинає інше полотно, більше за розміром. Так з’являються дві картини на один сюжет.
IV. Робота Над Картиною Учитель демонструє репродукцію картини. Картина складна, за своїм жанром — сюжетна, тому потребує образного відтворення задуму автора, який розкривається через події, зображені на ній. Написання твору вимагає від кожного значних зусиль, уміння проникнути в художній задум автора, виділити в ньому головне.
V. Бесіда • Уважно подивиться на картину. Яке перше враження вона справляє на вас?
(Від картини віє сонячним оптимізмом, дивишся — і наче чуєш іскрометний сміх запорожців) • Як ви вважаєте, чому картину І. Рєпіна інколи називають «енциклопедією сміху»?
(На картині зображені люди різного віку, різного достатку, різні за характером. Цей настрій, однак, кожен виявляє по своєму. Сміх на полотні багатогран ний — від добродушної посмішки до розкотистого реготу) • Визначте тему картини. (Тему визначив сам автор назвою по лотна: «Запорожці пишуть листа турецькому султанові») • Хто ж вони, січові козаки? Які вони?
(Козаки не якісь чу жинські зайди, п’яниці чи гультяї, а вірні сини українського народу, мужні захисники своєї вітчизни. Тільки відчайдушні герої могли так беззастережно насміхатися над могутнім володарем османської імперії, який загрожував спокою бага тьох європейських країн) • Спробуйте визначити, яку ідею вкладає художник у свій задум. (І. Рєпін вкладає у свій задум високу ідею — оспівування муж ності, волелюбності, безстрашності лицарів, що присвятили своє життя боротьбі за волю України) Учитель. За твердженням самого Рєпіна, в його картині про відною є думка про те, які незвичайні силу, талант, мужність і благородство виявляють прості козаки та їхня старшина у від повідальні періоди історії.
• Яка колірна гама картини? (Картина наповнена сонячними кольорами: відтінками жовтого, червоного, хоч козаки зі бралися надвечір. Уже розкладені вогнищіа для приготування вечері. Тіні не густі, а напівпрозорі, а відтінки холоднуваті. Світло відіграє особливу роль: воно висвічує форму, об’єм, до помагає підкреслити цікаві деталі, наприклад прикраси на зброї) • Хто в центрі картини? (Отаман Сірко) • Яким постає кошовий?
(Сірко гнівний, войовничий і мудрий. Тримаючи в зубах люльку, він соколиним поглядом дивиться вдалину) • Кого ще зображено в центрі картини? (Козацького писаря. Запорожці обступили його гомінкою збудженою ватагою. Пи сар, лукаво посміхаючись, старанно виводить гусячим пером найбільш вразливі слова і фрази) Писаря змальовано з відомого історика, знавця Запорозької Січі Дмитра Яворницького. Учений увійшов у картину зі своїми експонатами.
Навіть графин, зображений перед писарем, добутий Яворницьким зі степового козацького кургану. Зверніть увагу на козака без сорочки.
Це картяр. Дмитро Яворницький підказав художникові, як слід малюва ти картяра: занадто спритних гравців на Січі примушували ски дати сорочки, аби не мали куди ховати карти.
• Опишіть козака, що стоїть за кошовим.
(Козак глузливо смі ється, у нього вибиті зуби (мабуть, то робота якогось турка). Степовик розхитаний, на оголених грудях — хрест. Рука вказує, напевне, на Туреччину, куди слід відіслати листа) Козак у білій шапці і червоному жупані — представник ко Зацької старшини Тарас Бульба.
Він щиро й завзято сміється.
Ні, не сміється, а регоче, та так, що аж важка шаблюка на че реві, цяцькована золотом, затрусилася, як осиновий листок. І те черево, може, не витримало б, лопнуло від сміху, якби не було стягнуте, як обручем, міцним золотим поясом і якби не обхопив він його дужими руками.
Є на картині і Тарасів син Остап, який щойно прискакав із якогось завдання і мерщій до товариства, зупинився і слу хає, що диктують писареві.
Він ще в темній дорожній бурці, на голові закривавлена пов’язка (бурка — повстяний безрукав ний плащ). Худорлявий козак у чорній шапці і золотистій сорочці, що якраз перед Остапом, — військовий суддя.
Його Рєпін змалював з колекціонера українських старожитностей Василя Тарновсько го.
А молодий козак у круглій шапці — син Тарновського. Схоплюючи найхарактерніше у зовнішності і характері, І.
Рє пін, проте, не копіював того, хто позував йому. Він прагнув зо бразити передусім історичну особистість, а не свого сучасника. Оригінал картини, що існує, як уже говорилося, у двох ва ріантах, зберігається у Санкт Петербурзі (більший за розміром) і в Третьяковській галереї в Москві.
У процесі розповіді учитель показує на картині, яка була ко зацька зброя, робить пояснення: шабля — холодна зброя, якою кололи, з довгим держаком; ятаган — великий турецький кин джал; рушниця, пістоль — види вогнепальної зброї; порохівни ця — пристосований ріг для зберігання пороху. А тепер давайте спробуємо відтворити сюжет, який бачився художникові.
Для цього, дивлячись на картину, максимально зосередьте ся, напружте свою уяву, подумки перенесіться в сиву давнину і відтворіть події. Учні хвилину дві думають, потім розповідають про «побаче не»; разом з учителем створюють сюжет.
Він може бути таким.
(Був літній вечір, коли на Січ привезли листа від турецького султана.
Прочитав його писар.
А вже і присмерки залягли.
Та хіба можна зволікати з відповіддю?
«Я — брат сонця і місяця, онук і намісник Аллаха, цар над царями, ніким не переможений… Ідіть до мене служити…» Тьху!
Відповідь треба давати негайно! Гравці миттю відсунули на столі карти: — Сюди, писарю! Писар примостився записувати, хто що буде казати.
Здій снявся шум, гамір! Кожен поспішав докинути ущипливе слово: — Ти нашої свині найстарший підсвинок» — Рогатого чорта кривий брат!
Але найдошкульніше сказав отаман Сірко. І що тут зчини лося!
Білозубий вусань чахнув голопузого картяра по спині! Ін ший козарлюга впав на бочку, задриґав ногами. Хтось ухопився за живіт, що аж болів від реготу, хтось змахнув шапкою, хтось застогнав від того ж таки реготу) VI. Бесіда З Елементами Словникової Роботи • Чи сподобалася картина?
Як її слід оцінювати? (Картина цікава, незвичайна, виконана з великою майстерністю. Це справжній шедевр) • Картина на виставці у Мюнхені (1893) Була відзначена золо тою медаллю.
А художник Микола Мурашко сказав: «Таких картин завжди і всюди не буває багато». • Якими зображено запорожців? (Січовики сміливі, хоробрі, непримиренні в боротьбі з ворогами; мають веселу вдачу, полюбляють гостре слово, народний гумор; очі в них розумні, проникливі) • Які почуття викликає картина?
(Інтерес до славного минулого України, гордість за наших предків, що героїчно боролися, захищаючи свою землю, свободу) VII. Самостійна Робота Учнів Над Написанням Твору VIII. Домашнє Завдання. Закінчити Написання Твору Етапи роботи І. Рєпіна над історичною картиною. Під час роботи над кртиною І.
Рєпін не раз відвідував Украї ну. Зібрані матеріали допомогли створити багато етюдів і начер ків, які потім художник переніс у картину.
Самих тільки екски зів до «Запорожців» Рєпін мав кілька сот.