МУЖНІСТЬ, СТІЙКІСТЬ, ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ ГОЛОВНИХ ПЕРСОНАЖІВ ОПОВІДАННЯ «ДОРОГОЮ ЦІНОЮ»

Мета: донести до учнів живі образи Остапа і Соломії, розКрити красу їхньої душі; благородство прагнень до волі, героїчний характер, дослідити засоби, які письменник використав, створюючи образи; розвивати усне мовлення учнів, навички літературознавчого аналізу, характеристики образів персонажів; виховувати в учнів такі риси, як волелюбність, незалежність, прагнення вдосконалення, самовиховання. Тип уроку: комбінований.



Обладнання: текст, підручник, добірка ілюстрацій до твору. ХІД УРОКУ I. Повідомлення Теми І Мети Уроку. Мотивація Навчання. «Мозкова Атака» Що єднає героїв оповідання «Дорогою ціною»?



(Учні висловлюють свої думки.) II. Сприйняття Й Усвідомлення Учнями Нового Матеріалу 1. Робота в парах (дослідження) Знайти описи Остапа на початку твору, коли він був поранений, в кінці твору.



2. Робота в групах (Пари об’єднуються в четвірки. Колективне уточнення плану-характеристики Остапа. Кожна четвірка добирає цитати до образу, коментує їх.



) 2. Орієнтовний план-характеристика 1. Волелюбність героя.



2. Мужність і відвага.



3. Ніжність і чуйність у ставленні до Соломії.



Вірність у коханні. 4.



Патріотизм. 5.



Любов до життя, оптимізм. 2. Робота в парах Відшукати у тексті опис зовнішності героїні; узгодьте план-характеристику в парах, а потім у четвірці.



3. Робота в четвірках Дібрати цитати до пунктів плану-характеристики й прокоментувати їх. Орієнтовний план-характеристика Соломії.



1. Вірна дружина і самовідданий друг. 2.



Волелюбність героїні. 3. Мужність і відвага.



4. Любов до життя. Здатність на самопожертву.



5. Засоби розкриття образу.



1. Узагальнення роботи четвірок. Образ Остапа. Зовнішній вигляд (портрет) Остапа змінюється залежно від умов і віку.



На початку це стрункий і міцний парубок, з чорними очима, орлиним носом і темним молодим вусом на засмаглому обличчі. Коли Остап був поранений, «його молоде обличчя немов прив’яло, на уста впала смага». В кінці твору бачимо Остапа сивим дідом.



У нього кудлаті брови й «мутні очі», що «дивляться в простір, а усмішка розсуває зморшки». Образ Остапа — це художнє втілення народної ненависті до панів і прагнення до волі.



Остап розуміє, що пани перетворили людей на худобу: «Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями... не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово». Змалечку Остап заслухувався розповідями свого діда «про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю».



Чарівне слово столітнього діда розпалювало його молодечу кров, а «з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення». Остап ненавидить рабські душі, його бере злість на тих людей, що, як воли, покірно тягнуть ярмо неволі. Він закликає селян «висунути шию з панського ярма».



Мужність, відвага, волелюбність, готовність до боротьби, ніжність у ставлені до Соломії, вірність у коханні, любов до життя і рідного краю — такі головні риси Остапа.



Мужність не покидає його ніколи: ні тоді, коли він закликає народ скинути панське ярмо, ні тоді, коли він відважується на тяжку і ризиковану втечу, ні тоді, коли йому, тяжко пораненому, безсилому, доводиться віч-на-віч зустрітися з голодним Вовком, ні тоді, коли він вступає у нерівну боротьбу з турецькою вартою. Остап не боїться смерті, він хоче жити, бо «світ такий красний», бо йому хочеться «глянути на сонце, побачити світ божий, людей, обняти Соломію». Він виявляє величезну силу в боротьбі за життя — хворий повзе, шукає виходу з плавнів.



Образ Остапа письменник розкриває, змальовуючи його вчинки, спогади, думки і переживання. В епілозі розповідається про тяжкий життєвий шлях Остапа.



Людям, які заходять до його халупки, він показує «збасаманений синій хребет, де списано, як він каже, його життєпис. — Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля...



кругом латаний... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав.



Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі, письменник в епілозі змальовує вітер, який у сприйманні Остапа наділяється рисами живої істоти. (Вітер у народній творчості — символ волі.



) 2. Узагальнення роботи четвірок. Образ Соломії Соломія — вродлива і сильна жінка.



Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся».



Коли вона разом з Остапом тікала з рідного села, то «дивилась у простір засмученими карими очима».



В її очах відбивався і сум за рідним краєм, який вона покидала, і тривога за невідоме майбутнє.



Соломія — вольова, мужня й ніжна жінка, щира й вірна подруга Остапа. Заради коханого вона «вбралась у штани та ладна мандрувати хоч на край світу.



Надзвичайну мужність, силу волі, енергію виявляє Соломія, коли перев’язує рану Остапові, волоче його з плавнів, дбає про його одужання, зимову одежу для нього, визволення з «конаку», з-під турецької варти. В боротьбі за волю вона терпляче зносить найтяжчі злигодні. Жадоба вільного життя без пана й економа керує діями цієї відважної, наполегливої й відданої людини.



Вона йде на самопожертву заради врятування Остапа. Гинучи в дунайських хвилях, Соломія сміливо дивиться смерті у вічі, відчуває, як «невгамовні сили життя встають і пруться, і розпирають груди, зростають у лютість». В останні хвилини життя її душа рветься до сонця».



Для характеристики Соломії мають значення (крім її думок, вчинків) пейзажі. Море комишу, грузьке болото плавнів, чорна безодня Дунаю допомагають розкрити вольовий, мужній і від важний характер Соломії, яка готова все подолати. Образ Соломії вимальовується також через роздуми Остапа, коли він поранений залишився один у плавнях: «Вона така до бра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не по жалувала кіс своїх за для нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш...



». Нерівну, але відважну боротьбу Соломії з стихією води, її жа гу до життя передано у творі короткими уривчастими реченнями: «...Усі сили добути...



всю теплу кров...



усю волю... Ось ближче до берега...



Ось берег видко... а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо сине, там радість, життя...



». ІІІ. Застосування Знань • Що є спільного в долях Остапа й Соломії та Миколи Джері і Нимидори? • Чи є в українській літературі герої зі схожими характерами, долями?



Типовість характерів. Характеризуючи дійових осіб твору «Дорогою ціною», ви пе реконалися, що кожний з них є конкретною індивідуальністю з притаманною лише їй зовнішністю, вдачею, поведінкою, ма нерою говорити, ставленням до людей тощо.



Проте при всій сво єрідності образів Остапа, Соломії, Івана в них є й спільні риси: волелюбність, непримиренність до панської сваволі, рішучість, сміливість. Ці риси вдачі змусили героїв оповідання відважитись на втечу. Про те, що таких кріпаків було багато, свідчить вели ка кількість втікачів у Бессарабії.



Протест народу проти кріпацтва — характерна риса суспіль ного життя за феодалізму, що й відтворено в літературі. Звичайно, більшість кріпаків несла тягар кріпацтва без про тесту, мовчки корилась панам, страждала і гинула.



Такими були старий Джеря, його жінка Нимидора (повість І. Нечуя Левиць кого «Микола Джеря»).



Для кріпосників, зображених у відомих вам творах українських та російських письменників, визначальними рисами є свавільність, зажерливість, жорстоке ставлення до селян, їх нещадний визиск. Риси характеру, спільні для певної групи людей або класу, називаються типовими (від гр.



typos — відбиток, образ). Образи персонажі, носії цих рис, є типовими. Слід пам’ятати, що типовість не в тотожністю характерів, — у вдачі персонажів спільними будуть лише окремі важливі, ви значальні для багатьох людей риси.



В Остапа, в його характері й житті багато спільного з Мико лою Джерею. Обидва вони, прагнучи волі, втекли від панщини, зазнали поневірянь у мандрах, обидва, втративши дружин, зали шились вірними їм, обидва вони самотньо доживають віку. IV. Висновок Дайте письмову відповідь на питання.



Чи щасливий Остап наприкінці життя?



Що необхідно люди ні для повного щастя? «Мікрофон».



• Я захоплююся героєм…, тому що… • Мені імпонують такі риси характерів героїв…



• Цей твір мене навчив…



V. Домашнє Завдання Скласти щасливу кінцівку оповідання. VI. Оцінювання

Популярные сообщения из этого блога

Краткое содержание ЖУРНАЛ ПЕЧОРИНА

Опис праці Щедре серце дідуся

Твір про Айвенго