ГАРМОНІЯ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ ЯК ВЕЛИКА ДУХОВНА ЦІННІСТЬ (ЗА ТВОРАМИ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ СУМЩИНИ)

Мета: через художнє слово розкрити необхідність гармонії Людини і природи, учити розуміти проблеми екологічного характеру, формувати екологічне мислення учнів, удосконалювати вміння виразно читати ліричні твори, помічати художню деталь; виховувати розуміння краси слова, любов до природи, дбайливих господарів своєї землі. Обладнання: картина М. Павлуцького «Осінь», запис п’єси П. І.

Чай-ковського «Осіння пісня», магнітофон, збірки поезій «Тороки», «Пелюстки ромен-цвіту», «Слово про рідну мову» Г.

Гуржій, книга Д. Кулиняка «Од Кални-ша вісті..

»., картки для гри «Екологічне лото».

Інколи пейзажем Ми про людину Найточніше скажем. М. Рильський ХІД УРОКУ I. Мотивація Навчання У виконанні вчителя звучать дві строфи пісні «Три поради». — Які думки викликала у вас пісня?

Треба берегти природу, не руйнувати, а збагачувати її; природа жива, їй буває боляче, як і людині; потрібно берегти і збагачувати природу «приносити калині онуків». Звучить у запису «Ранок у лісі» (голоси птахів). Слово вчителя літератури Природа...

Усе, що оточує нас — тече і росте, літає і ходить... Вода і повітря, гори і степ, птахи і звірі. Вони, як і ми.

У них схожі до наших клопоти і проблеми. Вони люблять і ненавидять, їм буває радісно і боляче.

Тільки у нас по-нашому, а в них — по-їхньому. Але всі ми одне ціле. II. Оголошення Теми І Завдань Уроку Слово вчителя біології Напровесні і в розпалі літа, мрійливої осені і засніженої зи ми — завжди люди тягнулися до природи.

Ваблять їх ліси і сте пи, річки і озера... захоплюючись цим дивосвітом, милуючись зе леною тінню дібров, блакитним плесом чи буйним різнотрав’ям, не всі, одначе, добре знаються на тому, що нас оточує, що нам близьке й рідне.

Щедра, благородна і велична природа! Сьогодні вже не досить пасивної, споглядальної любові до неї — їй необхідні вірні друзі й помічники.

Адже це наше суспільне багатство, і до нього ми повинні ставитися дбайливо.

Слово вчителя літератури Природа і людина... Людина і природа... Ця проблема одві чна і завжди хвилювала письменників.

Тому тема нашого сьогоднішнього уроку — «Гармонія лю дини і природи як велика духовна цінність». А епіграфом бу дуть слова М.

Рильського: «Інколи пейзажем ми про людину найточніше скажем». Читаючи художні твори, відчуваючи кра су і силу поетичного слова, ми повинні переконатися в тому, що людина і природа — нероздільні, що спілкування з приро дою робить нас добрішими, що природа потребує дбайливого господаря.

Ми будемо працювати над змістом творів, робити висновки, а ви записуватиме в зошит своєрідні заповіді, які візьмете для себе із сьогоднішнього уроку, а в кінці ви поділитеся ними. III. Сприйняття І Засвоєння учнями Навчального Матеріалу Слово вчителя літератури З поданого переліку віршів ви вибрали той, що найбільше сподобався, і вчили напам’ять.

1.

Прочитати виразно вірш Галини Гуржій «Осінній етюд». Хто вибрав цю поезію і бажає прочитати?

(текст додається) Читання вірша учнем.

• Чим саме цей вірш сподобався?

• Який художній засіб допоміг оживити природу? (Метафора, різновид уособлення) • Знайдіть у тексті уособлення. • Яке смислове навантаження несе слово «вільно» в останньому рядку: «І дихала вільно земля?

» 2.

Тепер послухаємо вірш Миколи Петренка «Весняна ніч». Хто його вивчив?

(текст додається) — Чому саме цю поезію вибрав(ла)?

Я ще раз прочитаю початок поезії, а ви прислухайтесь і по думайте, яким художнім прийомом скористався автор, щоб ніби озвучити дихання нічної природи, аби ми відчули тишу. Весняна ніч русалкою пливе, І сон траву скидає на оселі. Затихло все живе і неживе.

Відчувається повторення звуку «с». Це алітерація.

— Які відчуття у вас викликає зображена весна? Відчуття краси, рідної природи, спокою, замилування при Родою.

IV. Експеримент У тому, що зображений пейзаж прекрасний, немає сумніву. А щоб переконатися в красі поетичного слова, проведемо неве личкий експеримент. Я буду говорити те, що образно сказано поетом, звичайними словами, а ви знаходитимете відповідні рядки у вірші.

Надходить ніч. Весняна ніч русалкою пливе.

Тиша. І сон траву скидає на оселі.

Тільки співає соловей. Затихло все — живе і неживе, І тільки ллються солов’їні трелі.

V. Робота В Групах Клас ділиться на дві групи. Одна група дає завдання іншій. Слово вчителя літератури Автори розглянутих віршів зуміли передати найтонші порухи природи, побачили у звичайному — незвичайне.

Погляньте на епіграф уроку. Що можна сказати про людину, яка ставиться до природи так чутливо?

Людина, яка так тонко відчуває природу, одухотворює її, не може завдати їй шкоди, а отже — духовно багата.

VI. Читання Учнями Власних Віршів — Що надихнуло на написання поезій?

Слово вчителя літератури Звичайно, до досконалих творів — важкий шлях, кропітка роботи, бо знаємо, що в майстерному творі кожне слово, навіть звук мають своє місію й вагу. Дякуємо.

Бажаємо успіхів. VII. Робота Над Картиною І Музичним Твором Слово вчителя літератури Тема природи невичерпна. Оживає природа не тільки у сло ві майстрів; красного письменства, а й на полотні художників, у звуках музики.

Погляньмо на картину М. Павлуцького «Осінь» (картина з місцевого краєзнавчого музею).

На ній зображена од на мить із життя природи. • Яка ж саме пора осені відображена на полотні?

(Природа в жовто червоних кольорах, ніби багаття горить. Багряно золоті дерева. Пора золотої осені; кінець цієї пори) • Який настрій картини? (Осінь подарувала деревам і кущам казкове вбрання. Але вони одягли його на прощальний бенкет. Зараз звучатиме музика П. І. Чайковського, а ви вслухайтеся і подумайте, чи співзвучний характер мелодії із зображенням па картині) Звучить музика.

• Отже, чи співзвучний характер мелодії з настроєм кар тини?

Мелодія сумна і відповідає зображеному на картині. Адже хоч і зображена золота осінь, барви жовто червоні, але це остан ня краса. Мелодія велична.

А осінь на картині, одягнена в золо ті шати, — велична, ніби на свято вдяглася. • Який настрій у вас викликає мелодія і картина?

Помилитися було важко, адже цю п’єсу П. І.

Чайковський Написав про осінь і назвав «Осіння пісня». Для нас і ліс, і галя вина в ньому, дерево, поле волошка здаються звичайними. Чому ж митці (композитори, поети, художники) бачать у цьому незви чайну красу?

(Вони відчувають душею, люблять природу, вдивляються, вслухаються в те, що їх оточує, вірять, що природа жива) • А чи завжди ми розуміємо природу, поводимося із нею так, як належить справжній людині? Доведіть свою думку.

Учні наводять приклади бездушного ставлення людини до при Роди. Чого в наш час більше.

Дуже прикро, але цей перелік можна продовжувати ще.

Чи можна назвати таких людей духовно багатими? Слово вчителя біології Коли йдеться про забруднення довкілля і проблеми охорони природі, нині навіть у побуті часто використовують термін «еко логія». • Що ви розумієте під цим терміном?

(Забруднення навколиш нього середовища, погіршення умов життя земних організмів і самої людини) Отже, екологія — наука, що вивчає зв’язки живих організмів із середовищем їх життя. • Як ви думаєте, що є причиною погіршення умов життєвого середовища?

(Промислові підприємства, транспорт, наслідки меліорації і хімізації у сільському господарстві й приватному секторі, створюючи звалища сміття навіть у центрі міста) Висновок. Усе, що ви перелічили, можна об’єднати загальною Назвою — господарська діяльність людини.

Тому сьогодні досить актуальною є проблема формування в людини екологічного мис лення. Ким би ви не стали у майбутньому, приймаючи будь які господарські рішення, перш за все, повинні враховувати можли ві негативі наслідки, до яких може призвести втручання в при родний комплекс. І вже зараз ми задумуємося над питаннями: чим дихаємо?

Що споживаємо? Що ми залишимо від природи наступним поколінням?

Слово вчителя літератури Діти, нерозумне, бездушне ставлення до природи хвилювало і хвилювало поетів. Вони порушують цю проблему у своїх віршах. Прочитати напам’ять вірш Миколи Петренка «Моя Попадька» (текст додається).

Учень читає вірш. Запитання до класу. • Чому ж річка плаче, «тече прозорими слізьми»?

• Як ви розумієте, що вода «нежива»? • Яким художнім засобом виражена страшна картина сучасної природи у другій строфі?

Зачитати рядки. (Як страшно все змінилося навколо. Неначе тут просунула орда.

Порівняння «наче тут просунула орда») — Яка головна думка вірша? Слово вчителя біології Зміст цього вірша так болить і нам.

У народі говорять: «Води ця всьому цариця», «Без води і не туди, і не сюди», «Вода — кров Землі».

У цих прислів’ях відображено значення води для життя на Землі. З давніх давен люди оселялися на берегах річок і морів.

Водойми були колискою цивілізації.

Згодом у них почали ски дати різний бруд та сміття.

Водойми перетворилися на помийні ями. Забруднені річки та озера стали джерелом інфекцій, таких Як дизинтерія, гепатит, лептоспіроз тощо. Найбільш забрудненими є Дніпро і його притоки Інгулець, Оріль, Сула.

...Сула!

Ще в недавньому минулому глибоководна і судноплавна, сьогодні ти стала болем у наших серцях.

Серед різних публікацій місцевої преси знаходимо й пересторогу санітарно-епідеміологічної служби про те, що навіть купання в річці заборонено! Повідомлення учнів про стан річок Сули і Роменки.

Думаю, є про що замислитися сучасникам. А зараз я пропоную вам гру «Екологічне лото». Учням роздаються картки із записами частин прислів’я.

Під час гри вони повинні скласти повне прислів’я.

І ряд	ІІ ряд
Де верба...	Доброту віддячить
Ліс і вода...	Який поріг, така й господиня
Хліб — батько...	Там і вода
Криниця з водою...	Вода — мати
Хто у воді...	Брат і сестра
Яка криниця, такий і господар...	Той у добрі
Вода за...	Що людина з розумом

Відповіді: «Де верба — там і вода», «Ліс і вода — брат і сестра», «Хліб — батько, вода — мати», «Криниця з водою, що людина з розумом», «Хто у воді, той у добрі», «Яка криниця, такий і господар, який поріг, така й господиня», «Вода за доброту віддячить». Слово вчителя літератури Погляньмо ще раз на епіграф уроку. Що можна сказати про людей такими пейзажами, як у віршах «Моя Попадька»?

Люди своїм бездушним втручанням у природу руйнують її, не вміють користуватися тим, що природа дає. Безкультурні, чер стві душею.

Вони зруйнували гармонію, яка існувала в природі, а отже, такі люди бездуховні.

Вони не розуміють, що, завдаючи шкоди природі, шкодять і собі. VIII. Робота Над Циклом Віршів Данила Кулиняка «Тягар Чорнобильського Неба» Слово вчителя літератури Природа наша українська, земля наша рідна — найбільші страдниці. Вони найхворіші у світі.

А причина того — страшна ніч із 25 на 26 квітня 1986 року. • Що це за ніч? Не могли стояти осторонь наші письменники.

У своїх творах вони порушували проблему причин і наслідків трагедії. Наш зем ляк поет Данило Кулиняк написав кілька віршів і поему «Мічені атоми (або Сліпий політ)». Читання передмови автора до циклу.

• Чому автор говорить, що у віршах на чорнобильську тематику «деколи голос... зривається на крик»? Читання другого вірша.

• Як ви розумієте зміст рядків: ... А щоб не забути Дороги, що з минулого до нас, Ми рушимо в Батурин через Крути — Ця станція для нас дороговказ. • Чому саме дорога через Крути?

• Що ця дорога символізує? • Чому ліричний герой полюбив і зрозумів братство вовків? Виразне читання третього вірша.

— Яке смислове та ідейне навантаження несуть рядки: Поминальна свіча товстоліської церкви В узголов’ї села (і Вкраїни) горить? Виразне читання четвертого і п’ятого віршів. Їх коментування.

• Назвіть серце поетичного циклу. • Дослідження мовної тканини віршів. • Які образи (зорові чи слухові) Переважають і чому?

• Знайдіть неповні і називні речення.

Яка їх роль? «Була.

Колись. Відлетіла... Оце і все.

По всьому.

Тінь і тлін. Це було. • Які проблеми порушено у циклі «Тягар чорнобильського не ба»?

IX. Робота Над Віршем Ольги Башкирової «Ніч» Слово вчителя літератури — Давайте спробуємо дати відповідь на риторичне запитан ня, яке прозвучало у вірші Ольги Башкирової «Ніч».

Чия справа турбуватися про завтрашній день? Земля — наш дім.

Майбутнє її — справа всіх і кожного, про нього треба дбати вже сьогодні. Адже нам тут жити, нам і нашим дітям, і дітям інших дітей. Тут нам народжуватися і любити, ви конувати свою роботу.

Від цього ми нікуди не дінемося. Та й ді ватися нікуди не треба.

Адже як сказав поет М. Луків: На землі, у домі вселюдському, Протиріч і негараздів тьма.

Будьмо, люди, обережні в ньому.

Іншого житла у нас нема. Звучать останні строфи пісні «Три поради».

X. Підсумок Уроку А тепер настав час поділитися заповідями, які ви взяли із сьо годнішнього уроку. Учні зачитують заповіді. XI. Домашнє Завдання Підготуватися до уроку роздуму за морально етичними моти вами творів письменників Сумщини (учням пропонується пере лік творів).

Додаток ОСІННІЙ ЕТЮД Туман свій серпанок недбало Далеко за обрій згортав, Стерня дивний килим придбала Від сяйва небесних заграв.

Багровими чудо-косинками Дрімотне узлісся покрилось, І листя дрібними росинками Довкола казково сріблилось.

А там, на озимому полі, Уклалася спати рілля.

І пташки кружляли поволі, І дихала вільно земля.

(Г. Гуржій) МОЯ ПОПАДЬКА Була в дитинстві і у мене річка, Де в чистих водах плюскала плотва, Тепер стою на березі потічка, А в нім вода брудна і нежива.

Як страшно все змінилося навколо, Неначе тут просунула орда.

Минуле не повернеться ніколи, А в даль біжить отруєна вода.

І тільки сон, мов давня кінострічка, Мені вертає з чорної пітьми. Колишній рай, і тихо плине річка, Тече й тече прозорими слізьми (М. Петренко) ВЕСНЯНА НІЧ Весняна ніч русалкою пливе І сон-траву скидає на оселі, Затихло все — живе і неживе, І тільки ллються солов’їні трелі.

Яка краса буяє навкруги, А небо таємниче і безмежне!

Вода хлюпне у сонні береги І скаже щось ласкаве і бентежне. Зітхне вві сні і знову стихне гай, Вітрець війне і колихне серпанок.

Ген-ген рожево мріє небокрай — То спалахи пожежі чи світанок? (Ольга Башкирова) НІЧ За селом застигла пічка, Вся мов з темного сукна, Як шовкова диво-стрічка, В’ється край мого вікна. Десь за вербами лелека В снах минулі дні хова.

Десь за річкою далеко Озивається сова. Над духмяними степами, Ніби сивий дідуган, Ледь поводячи бровами. Білий ніжиться туман.

Вкравшись у мрійливі зорі, Оксамитова блакить На небаченім просторі, Над старезним ставом спить. Завтра день новий настане, Тож благословім його. Що там буде, що там стане — Справа Бога...

Чи кого? (Д. Кушняк) Дороги всі дезрозчином оброблені До пращурів покинутих гробів. В безлюднім Страхоліссі під Чорнобилем Ми назбираєм атомних грибів.

Та готувати те модерне диво — Гриби — ми подамося за Дніпро.

Поїдемо в Батурин пити пиво, Яке зварив там цар-бровар Петро З крові людської.

А щоб не забути Дороги, що з минулого до нас. Ми рушимо в Батурин через Крути — Ця станція для нас дороговказ. За Чорнобилем села покинуті, мертві.

Та з роками у пам’яті все чіткішає мить Поминальна свіча Товстоліської церкви В узголів’ї села (і Вкраїни?) горить. *** Село згоріло у вогненнім вирі.

На місці хат лиш димарі стримлять. Злетіла й церква полум’ям у впрій Тоді, коли із вирію летять. Велична, древня Воскресенська церква.

Яка село вінчала Товстий Ліс. Коли побачив вперше — серце стерпло1 Завершена краса!

Була. Колись. Через десятиліт по катастрофі Вона згоріла, як згорає птах...

Лиш «саркофаг» стримить, немов Голгофа Полісся, що на атомних хрестах. Її ж нема, згоріла.

Відлетіла... Залишилась від неї тільки тінь Запечена, та згарище зчорніле. Та даху металеві мертві крила — Як докір для майбутніх поколінь.

Оце і все. По всьому.

Тінь і тлін.

*** У Товстім Лісі церква догорала...

Зозулі збожеволіло кували. Обіцяли всім нам «многоліт». Обгоріле листя опадало І шматки палаючі кружляли Над селом.

Весняний перший цвіт Опадав із попелом на світ. Було неможливо відрізнити Від попелу цвіт. Вогненний вітер Шматував покинуте село.

Лип столітніх поминальні свічі Запалив.

Палали, ніби відчай...

Це було... Все село надвечір догоріло...

Ледь здригались обгорілі крила Бляшані — то був церковний дах. Поступово тихо-тихо стало.

Тільки головешки дотлівали Там, де храму був огненний птах.