ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА КНЯЖОЇ РУСИ-УКРАЇНИ. «ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» — ІСТОРИЧНА КНИГА І ЗБІРКА ЕПІЧНИХ ТВОРІВ

Мета: ознайомити школярів з особливостями оригінальної літератури княжої Руси; надати основні відомості про Нестора Літописця і про виникнення Києво-Печерського монастиря; розвивати логічне мислення, пам’ять, зв’язне мовлення учнів, уміння грамотно і послідовно викладати власні думки, почуття, спостереження, робити висновки, надавати відповідний коментар; формувати кругозір; виховувати повагу до історичного минулого України, патріотизм, толерантність.

Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: книга «Повість минулих літ», ілюстрація Л. Тарасовича «Нестор Літописець», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
1. Конкурс «Сторінками літературного середньовіччя»
Клас поділяється на дві команди, по п’ять представників з кожної біля дошки розгадають кросворд упродовж 10 хв. Виграє та команда, яка у визначений час упорається із завданням.

2. Бесіда за питаннями
• Яким чином твори художньої літератури відобразили життя наших предків на різних історичних етапах?
• Що сприяло виникненню нових рукописних творів? Ким були їх автори?
• Чому Біблія вважалася Святим Письмом?
• Як митці слова світової і зарубіжної літератури використовували біблійні теми, сюжети, мотиви, образи під час написання своїх художніх творів?
• Що вам відомо про «Слово про похід Ігорів»? Чи можна вважати цей твір пам’яткою давньоруської літератури? Відповідь умотивуйте.

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
Шануй тих, хто намагається здійснити велике...
Сенека
Це була геніальна людина,
яку природа прирекла бути письменником
на диво століттям віддаленим,
не порадившись ні з якими університетами й академіями.
А. Кубарев про прп. Нестора
1. Вступне слово вчителя
В історії кожного народу є такі пам’ятні, прив’язані до певних географічних місць події, є такі визначні дати, які навічно вкарбовано в народну душу. Через них, через ті місця, події, дати, як через магічні кристали, висвічується нащадкам сива давнина, пізнається ними власна далека й близька історія. Звідти, з правічних часів із недавніх століть, долинає відгомін життя й боротьби наших предків. Знані й невідомі давні події, що позначили шлях Київської Русі, немов глибинні живлющі джерела, напоїли, наснажили героїчним духом легенди й богатирські поеми — билини.
Спочатку руські автори свої оригінальні твори світського змісту писали за зразками перекладної літератури. Поступово такі твори набували самобутнього змісту й форми. Це обумовлюється своєрідністю таланту й духовного складу руських письменників, особливостями характеру східних слов’ян, укладу їхнього життя, а також впливом усної народної творчості.
В оригінальній літературі Київської Русі розроблялися майже всі жанри перекладної літератури, однак були створені й нові їх різновиди. Так, жанровим різновидом перекладних хронік були руські літописи.
3. Літописи як історико-художні твори
Літописи — це історичні твори, в яких розповідь велась за роками («літами»). Ця своєрідна форма літературного твору виникла на основі усного історичного епосу. Поштовхом до початку літописання стали бурхливі події патріотичного характеру в Київській Русі, а також бажання знати минуле своєї вітчизни, щоб повніше осмислити і зрозуміти її теперішнє.
Літопис як літературний жанр виник, очевидно, в середині ХІ ст. У ньому є відомості про діяльність князів, про боротьбу східних слов’ян із зовнішніми ворогами, про народні повстання в Київській Русі.
Літописи містять не тільки лаконічні записи, а й цілі новели, народні перекази, маштабні описи історичних подій.

Отже, літопис — послідовний опис історичних подій їх свідком чи учасником, найдавніший вид оповідної давньоруської літератури.
Наприкінці 30-х — на початку 40-х рр. ХІ ст. завершено найдавніше літописне зведення. Починалося воно розповіддю про легендарних засновників Києва — братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь. Однак у цьому зведенні ще не вказувалося, в які роки відбувалися події.

Близько 1073 р. найдавніше літописне зведення переробив монах Києво-Печерського монастиря Никон, який славився своєю вченістю і мудрістю. Він увів до нього багато нових оповідань про давні й новітні події, розмістив їх у хронологічному порядку, зазначивши роки. Після його смерті літописання продовжували інші письменні монахи.
На початку ХІІ ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах того ж монастиря Нестор створив «Повість минулих літ», довівши записи до 1113 року. У первісному вигляді цей літопис до нас не дійшов — він зберігся в кількох копіях (списках) пізнішого часу. Усіх таких списків «Повісті», зроблених у ХІV–XVIII ст., дійшло до нас понад двісті.
У всіх літописах є дужі стислі записи й докладні, у яких ширше розповідається про важливі суспільні події, обставини, характеризуються історичні особи, наводяться їхні висловлювання. Такі оповідання написані образно, емоційно, жвавою мовою, тому літописи є пам’яткою не лише історії, а й художньої літератури.

3. Відомості про легендарного Нестора Літописця —
автора «Повісті минулих літ»
Нестор жив у другій половині ХІ — на початку ХІІ ст. Відомостей про нього дуже мало. Його життя вперше з’являється у виданні патерика 1661 р. Був пострижений у Печерському монастирі за ігуменства прп. Стефана, що, втім, не виключає його приходу до обителі ще за життя прп. Феодосія. Він належав до молодшого покоління монастирської братії.
Нестор — один із найавторитетніших печерських старців свого часу. В «Іконописному подлиннику» його зовнішність описано так: «Сивий, борода на зразок Богослова — не роздвоїлась. На плечах — клобук, у правій руці — перо, а в лівій — книга і чотки...». За антропологічними ознаками святий мав зріст 163–164 см, належав до жителів Подніпров’я. Присвятив своє життя релігійній справі: до кінця своїх днів був ченцем Києво-Печерської лаври.
Помер святий літописець, як уважають дослідники його творів, у 1113–1115 рр., коли мав, на думку антропологів, близько 60–65 рр.
Час канонізації прп. Нестора невідомий, проте є підстави вважати, що його ім’я вписане в зірку, як і імена інших святих, було в центральному нефі Великої церкви Києво-Печерської було лаври з ХV ст.
4. «Повість минулих літ» — історична книга
і збірка епічних творів

4.1. Історія створення «Повісті минулих літ».
Оригінал цього літопису не зберігся, але до нашого часу він дійшов у списках ХІV–ХV ст. Найдавнішими вважають список Лаврентіївський (1377) та Іпатіївський (ХV ст.). Перший здобув свою назву від імені переписувача чернеця Лаврентія, а інший було знайдено у костромському Іпатіївському монастирі.
Літопис створювався впродовж тривалого часу багатьма митцями, але на початку ХІІ ст. завершив, упорядкував і дав назву літопису київський монах — чернець Нестор. Існують також ще дві редакції «Повісті...»: одну з них зробив ігумен Сильвестр на замовлення Володимира Мономаха, іншу редакцію було здійснено для сина Володимира Мстислава Мономаха. Найвдалішою прийнято вважати саме редакцію Нестора Літописця.

4.2. Тема: висвітлення історії східних слов’ян і князівської влади, утвердження християнства на Русі, розповідь про виникнення слов’янської писемності.
4.3. Ідея: возвеличення давності слов’янського роду, уславлення загальноруського патріотизму.
4.4. Основна думка: проголошення слов’янського роду як рівноправного серед інших народів.
4.5. Жанр: історіографічний літературний твір, літопис.
4.6. Сюжет.
У сюжетній структурі твору значне місце займає серія оповідей про княгиню Ольгу, князя Святослава, сказання про Бориса
і Гліба, опис невдалого походу Ігоря Святославовича, розповідь
про смерть Феодосія Печерського; закінчується літопис смертю
Святополка (1113 р.).

4.7. Композиція.
Єдиної композиції в «Повісті...» немає, до того ж їй властива
жанрова неоднорідність. У літописі зібрано богословські трактати, житія святих, фольклорні й топонімічні легенди, історичні сказання, ділову документацію за роками, воїнські повісті, обрядову поезію, повчання й славослов’я, діалоги й монологи персонажів, свідчення очевидців. Тому початок повісті біблійними легендами про «світовий потоп» та синів Ноя продовжується ретельною історично реалістичною розповіддю про східнослов’янські племена, про визначні події з історії Руської землі, зафіксовані приблизно до 1113 року. Починаючи від запису перемоги князя Святослава над хозарами, де зазначена перша дата (852 рік), літописець намагається дотримуватись певної хронологічності подій.

4.8. Мова літопису.
Зважаючи на жанрову та стильову неоднорідність, мова твору
являє собою суміш текстів, написаних східнослов’янською або церковнослов’янською (старослов’янською) мовами, відзначається чергуванням середнього і високого стилів. Якщо необхідно прославити князівські подвиги (наприклад, прийняття Ольгою християнства), використовується високий стиль і відповідно старослов’янська. Якщо мова йде про народні вчинки та дії (наприклад, прохання киян до Святослава повернутись з походів і захистити від печенегів), тоді тексти пишуться східнослов’янською, оповідна структура уривку передбачає й використання розмовно-побутового середнього стилю.
4.9. Художні засоби у творі.
У літописі використані метафори, порівняння (як терен в серці,
вірні люди), зустрічаються в тексті також приказки і прислів’я (не похваляться сильні силою своєю). Розповідь у творі ведеться переважно від третьої особи, але використовуються й діалоги, риторичні запитання.
4.10. Обговорення ідейно-тематичної спрямованості «Повісті».
Бесіда за питаннями:
• Чому «Повість минулих літ» — це історична книга і твір, який змушує читача осмислити минуле, пов’язуючи його з теперішнім?
• Чим пояснити тривале укладання літопису?
• Якими джерелами користувалися монахи-літописці, створюючи «Повість...»?
• Чому саме Нестор є автором твору, хоча у написанні «Повісті...» брали участь багато монахів.
• Що свідчить про існування кількох редакцій літопису?
• З чим пов’язано те, що «Повість...» починається біблійними легендами?
• Хто є героями літопису? Чому саме про них ідеться?
• Як літописець намагається відтворити на прикладі «Повісті...» героїчне минуле рідного краю?
• Кого автор вважає мудрими і справедливими керівниками? (Княгиню Ольгу, князя Святослава)
• Яким чином літописець у творі намагається визначити морально-культурні й естетичні принципи християнської моралі? (Феодосій Печерський, біблійні легенди)
• За що в «Повісті...» різко засуджуються Борис і Гліб? (Оскільки вони — сіячі смути та міжусобних війн)
• Що свідчить про об’єктивне відтворення подій у літописі? Наведіть переконливі аргументи.
• Для чого у творі використано прислів’я і приказки?
• Як мова літопису характеризує його героїв?

4.11. «Мікрофон»: чи варто було продовжити написання твору?
Чи долучились би ви до цієї справи?
5. Виникнення Києво-Печерського монастиря
Постання Києво-Печерської лаври виглядає справою досить випадковою. Проте це не так. Поява подібного монастиря була не просто закономірним результатом хрещення України, а необхідністю для подальшого її духовного поступу.
Для найосвіченіших, переважно сільських верств населення, прийняття християнства означало насамперед зміну імен тих чи інших об’єктів культу, загального ідеологічного світосприйняття, яке відбувалося поступово. Для того, аби старі боги остаточно відійшли у небуття, серед русинів та інших народів Київської

Русі мали з’явитися справжні християни — подвижники благочестя, які б тут, на власній землі, продемонстрували перед загалом святість та благодійність християнського вчення.
Києво-Печерська лавра — православний чоловічий монастир, заснований 1051 року видатним церковним діячем Київської Русі Антонієм Печерським у давніх і нововиритих печерах поблизу Києва. Протягом довгих віків зводилися й наземні споруди: церкви, келії для монахів, трапезна, готелі для прочан, різні господарські будівлі.
Печерський монастир самим Богом був покликаний зіткнутися з багатьма віросповідними та моральними проблемами того часу і значною мірою розв’язати їх. Він породив цілу плеяду вітчизняних святих, серед яких було чимало культурних діячів, котрі, по суті, заснували українську літературу, іконописання та історіографію; провадив широку місіонерську діяльність, насамперед у східних землях Київської Русі; з нього вийшли десятки, якщо не сотні єпископів-українців, і, найголовніше, він на власному прикладі дав своїм співвітчизникам справжнє розуміння святості православного вчення.
Монастир, який частіше називали «Домом Пресвятої Богородиці», вважався найсвятішим, найчистішим місцем на землі. І задля того всі: і мирські, і духовні особи мали служити йому, бо це був найкращий спосіб «стати ближче до Бога». Для держави монастир був чимось на зразок «совісті нації», котра, як певна вища сила, мала право оцінювати і критикувати дії можновладців.

Саме це почуття сприяло такому швидкому відродженню монастиря після численних ворожих нападів та періодів духовного занепаду, сміливим виступам на захист православ’я у найскладніших ситуаціях. Адже, наприклад, після прийняття Унії Лавра виявилась єдиним київським монастирем, який під «впливом» польської влади та польських солдатів не зрадив прабатьківської віри!
Лавра відіграла значну роль у розвитку освіти, науки, культури. Тут у 1615 р. закладено першу на землях Східної України друкарню, у якій видавалися книжки переважно церковної літератури, але й шкільні підручники, деякі наукові праці, часом — і твори світської літератури.

V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. Літописи належать насамперед до літератури:
а) біблійної; б) історичної; в) публіцистичної; г) наукової.

2. Що допомагає сприйняти ідейний зміст «Повісті минулих літ»
у зв’язку з відсутністю єдиної композиції?
а) Доступна мова;
б) доречне використання художніх засобів;
в) хронологічний виклад подій;
г) застосування у творі біблійних легенд.
3. Біблійна легенда, якою починається історична книга Нестора
Літописця,— про:
а) створення світу; б) перших людей Адаму і Єву; в) потоп на землі; г) Вавилонську вежу.
4. Дата, яка першою зазначена у творі: а) 852 р.; б) 998 р.; в) 1113 р.; г) 1377 р.
5. З яким проханням мешканці Києва звернулися до Святослава («Повість минулих літ»)? Щоб він:
а) дозволив функціонування духовної семінарії;
б) відмінив прибутковий податок;
в) повернувся з походів і захистив їх від печенігів;
г) припинив міжусобні війни.
6. Нестор Літописець, на відміну від інших ченців:
а) розташував відомості в літописі у хронологічній послідовності;
б) дав назву «Повісті...»;
в) вилучив зі свого літописного твору окремі біблійні легенди;
г) вважав введення християнства на Русі поспішною справою.
7. Монах-чернець у «Повісті...» на прикладі сказання про Бо
риса і Гліба:
а) возвеличив слов’янській рід;
б) схвалив християнство;
в) пишався історичним минулим Київської Русі;
г) засудив смуту та міжусобні війни.
8. Для сина якого князя було здійснено одну з редакцій «Повісті...»? а) Ярослава; б) Ігоря; в) Володимира; г) Святослава.
9. Літописні події є основою для:
а) «Слова про мудрість»;
б) «Слова про похід Ігоря Святославовича»;
в) «Ізборника Святослава»; г) Псалтиря.
10. Подія у «Повісті минулих літ», яка вперше датована:
а) похід Олега на Царгород; б) облога Києва печенігами;
в) перемога князя Святослава над хазарами;
г) заснування Києва трьома братами.

11. Літопис Нестора — видатний твір світової літератури, його використовували в ХV–ХVІ ст. історики: а) Польщі і Німеччини; б) Болгарії та Угорщини; в) Туреччини і Франції; г) Англії й Іспанії.
12. У літописі відчувається широкий кругозір Нестора, його глибоке знання:
а) ораторського мистецтва;
б) культури тих народів, які намагалися завоювати Київську
Русь;
в) справжнього виникнення Землі;
г) слов’янської та грецької літератури.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється
1 бал.
2. Робота на картках Картка № 1
1. Дослідіть, що сприяло створенню «Повісті минулих літ». Чим це зумовлено? Свої спостереження узагальніть.
2. Яким чином, на ваш погляд, Святе Писання пов’язано з лі-тописом-хронікою? Наведіть переконливі приклади.
3. Подія, якою закінчується літопис у 1113 році:
а) невдалий похід Ігоря Святославовича;
б) смерть Святополка;
в) прийняття Ольгою християнства;
г) повернення Святослава до Києва після військових походів
на хозар.
Картка № 2
1. Як ви вважаєте, що свідчить про загальноруський патріотизм, яким пройнятий ідейний зміст твору Нестора Літописця. Відповідь обґрунтуйте, посилаючись на факти з «Повісті...».
2. Через що, на ваш погляд, Літописець у творі наголошує на давності слов’янського роду, на його рівноправності серед інших народів. Свою думку аргументуйте.
3. Хто з героїв «Повісті...» підлягає різкому осуду: а) Ігор Святославович; б) княгиня Ольга; в) Володимир Мономах; г) Борис і Гліб.
Картка № 3
1. Доведіть, що «Повість минулих літ» — це не тільки цінна пам’ятка староруського письменства, а й видатний твір світової літератури. Відповідь узагальніть.
2. Чому, на вашу думку, «Повість...» — джерело пізнання про життя наших предків? Наведіть переконливі аргументи.

3. Одну з редакцій «Повісті...» зробив:
а) чернець Лаврентій; б) митрополит Іларіон; в) єпископ Симон; г) ігумен Сильвестр.

VI. Підсумок уроку
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності

VIII. Домашнє завдання
Мати уявлення про Києво-Печерський патерик, вміти переказувати й тлумачити зміст оповідання про ченця Прохора.
Очень интересные новости