Бесплатные школьные сочинения

Капітанська дочка Розділ 1 Сержант гвардії. Глава відкривається біографією Петра Гринева: батько служив, вийшов у відставку, у сім'ї було 9 дітей, але всі, крім Петра, умерли в дитинстві. Ще до його появи на світло Гринева записали в Семеновский полк. До повноліття він уважався у відпустці. Виховує хлопчика дядько Савельич, під керівництвом якого Петруша освоює російську грамоту й учиться судити про достоїнства борзого кобеля. Пізніше до нього виписують француза Бопре, що повинен був учити хлопчика «по-французькому, по-німецькому й іншим наукам», але вихованням Петруши він не займався, а пив і гуляв по дівочим. Батько незабаром виявляє це й виганяє француза Коли Петру йде сімнадцятий рік, батько відправляє його на службу, але не в Петербург, як сподівався син, а в Оренбург. Напутствуя сина, батько велить берегти йому «плаття сновові, а честь змолоду». По приїзду в Симбірськ Гринев знайомиться в трактирі з ротмістром Зуриним, що вчить його грати на більярді, згуртовує й виграє в нь

Гордість і упередження «Запам'ятаєте, якщо прикрості наші виникають із Гордості й Упередження, те й рятуванням від них ми буваємо зобов'язані також Гордості й Упередженню, тому що так чудово врівноважене добро й зло у світі». Слова ці й справді цілком розкривають задум роману Джейн Остин. Провінційне сімейство, що називається, «середньої руки»: батько сімейства, містер Беннет, - цілком шляхетних кровей, флегматичний, схильний до стоїчно-приреченого сприйняття й навколишнього життя, і самого себе; з особливою іронією ставиться він до власної дружини: миссис Беннет і справді не може похвастатися ні походженням, ні розумом, ні вихованням. Вона відверто дурна, кричущо безтактна, украй обмежена й, відповідно, досить високої думки про власну персону. У подружжя Беннет п'ятеро дочок: старші, Джейн і елизабет, стануть центральними героїнями роману. Дія відбувається в типовій англійській провінції. У маленьке містечко Меритон, що в графстві Хартфордшир, приходить сенсаційна звістка:

Не делай добра... и тебе не сделают плохого... Сергей Мохнев Сделал человеку доброе дело… и все, нет больше «человека»… А кто же есть? Есть… есть иждивенец!!!

Якщо життя чогось коштує, то де її можна купити? (ГРОШІ) Гарри Симанович Ізраїль Захват випробовуючи до кращої половини, Не зауважуємо часто ми того: Чим ближче жінка до чоловіка, Тим далі гроші від нього. Правило життя: тримай гроші в доларах, а ніс по вітрі. Щоб цінувати час, потрібні гроші. Не все, що нам часом по кишені, відповідає по іншимі параметрам Мій вік так швидко міняється, що зарплата за ним не встигає. Де взяти стільки думок, щоб вистачило й грошей? Гроші прилипають, але тільки не до всім однаково. Деякі позичають гроші під слово честі, а повертають їх сматом.

Экзамен: Русская литература Васи́лий Мака́рович Шукши́н 25 июля 1929 - 2 октября 1974 Василий Макарович Шукшин родился 25 июля 1929 года в крестьянской семье (село Сростки Алтайского края). Отец его, Макар Леонтьевич Шукшин (1912- 1933) был арестован и расстрелян в 1933 году, во время коллективизации. Мать, Мария Сергеевна (в девичестве Попова; во втором браке - Куксина) (1909 - 17 января 1979) взяла на себя все заботы о семье. Сестра - Наталья Макаровна Шукшина (16 ноября 1931 - 10 июля 2005).

Дон Карлос, инфант испанский Действие происходит в Испании в 1568 г., на тринадцатом году царствования короля Филиппа II. Основу сюжета составляет история взаимоотношений Филиппа II, его сына дона Карлоса, наследника испанского престола, и жены — королевы Елизаветы. В Аранжусе, резиденции испанского короля близ Мадрида, находится весь испанский двор. Здесь и сын короля — дон Карлос. Король холоден к нему, он занят государственными делами и своей молодой женой, которая прежде была невестой дона Карлоса. К сыну же Филипп II приставил своих слуг, чтобы они шпионили за ним. В Аранжус приезжает из Фландрии маркиз Поза, друг детства принца, с которым у него связаны трогательные воспоминания. Инфант открывается ему в преступной любви к своей мачехе, и маркиз устраивает дону Карлосу свидание с Елизаветой наедине. В ответ на пылкие любовные признания принца она просит его направить свою любовь на несчастное испанское королевство и передает ему несколько писем со «слезами Нидерландов». Прочтя э

Распопин В. Н.: Литература Древнего Рима. Олимпийцы по-римски первый месяц года и первый день года также назывались его именем (Януарис - латинское название, от которого произошло название одного из зимних месяцев "январь) (Кстати, и названия всех остальных месяцев года происходят от латинских слов: февраль - от римского праздника очищения, март - от бога войны - Марса и т. д.) и праздновались в его честь. "Источник: a) удовлетворения всех желаний. Ссоры и раздоры с криком и шумом были запрещены законом, чтобы не омрачить ими доброжелательное отношение Януса, который, разгневавшись, мог ниспослать дурной год для всех. В этот знаменательный день жрецы приносили Янусу в жертву белого быка в присутствии всех должностных лиц и возносили молитвы о благополучии римского государства. "Источник: a) стороны (одно - в прошлое, другое - в будущее). В руке у Януса был ключ, которым он отпирал и запирал небесные врата. Поскольку Янус был богом времени, ведущим счет дням, месяцам и го

МЕРИМЕ Проспер Мериме (1803-1870), в отличие от Стендаля и Бальзака, не стал властителем дум целых поколений; воздействие, оказанное им на духовную жизнь Франции, было менее мощным. Однако значение его творчества велико. Писатель прошел длинный и сложный творческий путь. Как художник он завоевал известность и признание раньше Стендаля и Бальзака, в годы, когда романтики еще только поднимались на штурм твердыни классицизма, а литература критического реализма давала первые ростки. А предпоследняя новелла Мериме "Локис" увидела свет в 1869 г., за два года до событий Коммуны, одновременно с "Воспитанием чувств" Флобера и сборником стихотворений Верлена "Галантные празднества". Внутренний облик Мериме, присущие его мироощущению противоречия, особенности его художественной манеры невозможно постичь, не учитывая своеобразия пережитой им эволюции. Художественное развитие Мериме оказалось теснейшим образом связанным с ходом общественной жизни страны, хотя сам писат

Е. А. Леонова < Німецька література кінця ХIX - початку ХХ століття   Загальна характеристика< Одним з найважливіших подій в історії Німеччини нового часу стало возз'єднання країни, що завершилося 18 січня 1871 р. проголошенням Германської імперії. З "клаптевої ковдри", яким, по вираженню Лессинга, довгий час була Німеччина, - вона в 70-е рр. XIX в. початку перетворюватися в потужну державу з високорозвиненою промисловістю Бурхливий економічний розвиток країни супроводжувалося мілітаризацією всіх областей її життя, що підсилилася із приходом до влади в 1888 р. Вільгельма II., Саме в цей період одержали широке поширення сумно відомі теорії, що зводилися до твердження переваги "нордической раси", необхідності для "народу без простору" завоювати "місце під сонцем". Пройде не так вуж багато часу, і ці "теорії" обернуться незлічимими нещастями не тільки для німецького народу, але й для всього людства

Любов до гри, акторству й театру Диккенс проніс через все життя. Запах лаштунків, наївна принадність театральної умовності, свято гри в життя були для нього атрибутами рідного, затишного, але не переставали хвилювати миру. Йому була близька теза Увесь світ - театр, у ньому жінки, чоловіка - всі актори. Здатність театру робити глядача свідком події, що не відбулося в повсякденній дійсності, що здається вилученим у якусь утопію й все-таки відкрито для зрящего..., була творчим стимулом для Диккенса-писателя.

После пятого стакана начинаешь понимать, что первый был лишним Виталий Власенко г. Киев Чтоб воспользоваться шансом по-настоящему выиграть, нужно просто не играть. Если у нас есть понятие: «Бьет - значит, любит», тогда должно быть: «Не дают зарплату - значит, уважают». Мечта многих - распределять роли для режиссеров. Автоответчик - это человек за рулем.

Колосальний вплив на формування образа ремарковской жінки зробила перша дружина письменника. В 1925 році Ганновері Ремарк познайомився з танцівницею Ильзой Юттой Патриція Хольман більше інших схожа на Ютту Цамбону: вузький овал особи, більші очі, висока, струнка. Своя в будь-якому суспільстві, що звикло жити в розкоші, але смиренно приймаюча бідність; гадана розпещеної, але обладающая непохитним стрижнем усередині. Що зберігає в собі добірність і шляхетність минулого століття й умираюча від зіткнення з дійсністю. "

Частина перша "Всі щасливі сім'ї схожі один на одного, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму. Усе змішалося в будинку Облонских. Дружина довідалася, що чоловік був у зв'язку з бившею в їхньому будинку француженкою-гувернанткою, і оголосила чоловікові, що не може жити з ним в одному будинку". Степан Аркадьич, - Стива, як його кликали у світлі, - "тридцатичетирехлетний, гарна, влюблива людина не була закохана в дружину, матір п'яти живих і двох померлих дітей, що була тільки роком моложе його. Він каявся тільки в тім, що не вмів краще сховати від дружини...

Диккенс Источник: Литература Западной Европы 17 века Источник образом: «Катерина Гогарт была простой заурядной девушкой без особых талантов, а впоследствии сделалась хорошей хозяйкой и матерью. Однако жить вместе с мужем в полном согласии она не могла. Чем более известным делался Диккенс как писатель, чем больше стал он зарабатывать денег, тем более стал он чувствовать потребность обставить свою жизнь с внешней стороны возможно лучше и комфортнее. Он устраивал у себя вечера, на которых собирались выдающиеся представители культурной жизни Англии, а также много красивейших и талантливейших женщин. Все эти люди не особенно нравились жене Диккенса, которая к тому же не умела принимать их надлежащим образом. В этом отношении писателю помогала сестра жены, которая принимала гостей, занимала их. Все это она, конечно, делала отчасти потому, что ей хотелось скрыть неспособность своей сестры, отчасти потому, что она по натуре своей призвана была играть выдающуюся роль, так как представляла собой

В одном селе живет крестьянин. У него три сына: старший — Данило — умный, средний — Гаврило — «и так, и сяк», младший — Иван — дурак. Братья зарабатывают на жизнь тем, что выращивают пшеницу, отвозят её в столицу и там продают. Вдруг случается беда: кто-то по ночам начинает вытаптывать посевы. Братья решают дежурить по очереди в поле, с тем чтобы узнать, кто же это такой. Старший и средний братья, испугавшись холода и ненастья, уходят с дежурства, так ничего и не выяснив. Когда же приходит черед младшего брата, он идет в поле и видит, как в полночь появляется белая кобылица с длинной золотой гривой. Ивану удается вспрыгнуть кобылице на спину, и она пускается вскачь. Наконец, устав, кобылица просит Ивана отпустить её, обещая родить ему трех коней: двух — красавцев, которых Иван, если захочет, может продать, а третьего — конька «ростом только в три вершка, на спине с двумя горбами да с аршинными ушами» — Ивану нельзя отдавать никому ни за какие сокровища, потому что он будет Ивану лучши

Ока в нього були від мами, а жадібність - від природи (МЕДИЦИНИЗМи) Гарри Симанович Ізраїль "Уколюю по суботах" (Иглотерапевт). Скаржився лікареві на вуха: "Не чую голосу розуму". Запори - це забори в пікантних місцях. Мовчить - виходить, береже зуби. Висновок рентгенолога: "Совість не виявлена". Симптоми пташиного грипу: "Сопли й думки, що витають у хмарах". "Лікування від пристріту по методу Бельмондо". Зі спостережень лікаря: ", ЩоВийшов з розуму прекрасно обходиться й без нього".

Скуратовская А. П. "Пророцтво Казота" і "Два сни" Оноре де Бальзака Барокко й класицизм в історії світової культури: Матеріали Міжнародної наукової конференції. Серія "Symposium". Випуск 17. Спб.: Санкт-Петербурзьке філософське суспільство, 2001. anthropology. ru/ru/texts/skuratovsk/baroque_23.html

Экзамен: Античная литература Есть книги, с которых в детстве начинается наше знакомство с той или иной национальной литературой. Древняя Греция впервые открывается нам в поэмах Гомера. К римской словесности мы приобщаемся чаще всего в "Метаморфозах" Овидия. Публий Овидий Назон (лат. Publius Ovidius Naso; 20 марта 43 года до н. э., Сульмо - 17 или 18 год н. э., Томис) - древнеримский поэт, работавший во многих жанрах, но более всего прославившийся любовными элегиями и двумя поэмами - "Метаморфозами" и "Искусством любви". Из-за несоответствия пропагандируемых им идеалов любви официальной политике императора Августа в отношении семьи и брака был сослан из Рима в западное Причерноморье, где провёл последние десять лет жизни. Оказал огромное влияние на европейскую литературу, в том числе на Пушкина, в 1821 г. посвятившего ему обширное послание в стихах. Овидий дебютирует сборником стихов "Песни любви" (иногда название переводится как "Любовные

Література Великобританії Остання третина ХIХ століття - час найвищого розквіту Британської імперії в економічній і військовій областях, вона - зразок парламентської демократії. У той же час позначилася криза цінностей викторианской епохи, особливо в духовному житті суспільства. Политеконом і філософ Т. Карлейль у книзі "Минуле й сьогодення" поставив під сумнів переваги сьогодення, звертаючись "до серць і душ, не знищеним погонею за чистоганом". Публіцист і філософ Д. С. Милль у книзі "Про волю" продовжує думка Карлейля: "Подивитеся, душа убуває! Усе стає добропорядочнее, але пошлее". Один з вождів "Прерафаелитского братерства" У. Пейтер (об'єднання художників і поетів, членами якого були також Д. Г. Россетти, У. Моррис, Д. Рескин) в "Нарисах по історії Ренесансу" затверджував, що справжня краса й простота виганяють із життя "сучасною цивілізацією", призивав художників усунутися, не зв'язуватися із цією вирод

Деньги тишину любят, звенит только мелочь Eвгений Ханкин Женева, Швейцария Увидел Париж… с кончиной решил повременить. Единение оригинального и традиционного рождает современное.

Головний герой, сидячи в кафі й слухаючи, на його думку, потворну музику місцевого оркестру, знайомиться із загадковою людиною. Той погоджується випити з ним, попередньо довідавшись, не чи берлінець він і чи не складає музику. Головний герой негативно відповідає на перше питання, на другий же зауважує, що має поверхневе музичне утворення й сам писав колись, але вважає всі свої спроби невдалими. Невідомий іде до музикантів. Через якийсь час оркестр заграв увертюру «Ифигении в Авлиде». Знайомий у цей момент перетворює: «переді мною був капельмейстер». Після виконання він визнає, що «Оркестр тримався молодцем!

Ю. Б. Виппер ПРОСПЕР МЕРИМЕ - РОМАНИСТ И НОВЕЛЛИСТ (Виппер Ю. Б. Творческие судьбы и история. (О западноевропейских литературахXVI - первой половины XIX века). - М., 1990. - С. 262-284) philology. ru/literature3/vipper-90i. htm Проспер Мериме (1803-1870) - один из замечательных французских критических реалистов XIX века, блестящий драматург и мастер художественной прозы. Мериме в отличие от Стендаля и Бальзака не стал властителем дум целых поколений; воздействие, оказанное им на духовную жизнь Франции, было менее широким и мощным. Однако значение его творчества велико. Созданные им произведения неувядаемы: столь глубоко воплощена в них жизненная правда, столь совершенна их форма. Писатель прошел длинный и сложный творческий путь. Как художник он завоевал известность и признание раньше Стендаля и Бальзака, в годы, когда романтики еще только поднимались на штурм твердыни классицизма, а литература критического реализма давала первые ростки. Предпоследняя же новелла Мериме - "Локис&qu