Переказ сюжету Капітанська дочка Пушкін А. З
Капітанська дочка Розділ 1 Сержант гвардії. Глава відкривається біографією Петра Гринева: батько служив, вийшов у відставку, у сім'ї було 9 дітей, але всі, крім Петра, умерли в дитинстві. Ще до його появи на світло Гринева записали в Семеновский полк. До повноліття він уважався у відпустці. Виховує хлопчика дядько Савельич, під керівництвом якого Петруша освоює російську грамоту й учиться судити про достоїнства борзого кобеля. Пізніше до нього виписують француза Бопре, що повинен був учити хлопчика «по-французькому, по-німецькому й іншим наукам», але вихованням Петруши він не займався, а пив і гуляв по дівочим. Батько незабаром виявляє це й виганяє француза
Коли Петру йде сімнадцятий рік, батько відправляє його на службу, але не в Петербург, як сподівався син, а в Оренбург. Напутствуя сина, батько велить берегти йому «плаття сновові, а честь змолоду». По приїзду в Симбірськ Гринев знайомиться в трактирі з ротмістром Зуриним, що вчить його грати на більярді, згуртовує й виграє в нього 100 руб. Гринев «поводився, як хлопчисько, що вирвався на волю». Ранком Зурин вимагає виграш. Бажаючий показати характер Гринев змушує Савельича, незважаючи на його протести, видати гроші й, присоромлений, їде із Симбірська. Розділ 2 Вожатий По дорозі Грицев просить у Савельича прощення за своє дурне поводження
У шляху їх застає буран. Вони збиваються з дороги. Зустрічають людини, «тямущість і тонкість чуття» якого вражають Гринева, людина просить проводити їх до найближчого житла. У кибитці Гриневу сниться сон, начебто він приїжджає в садибу, застає батька при смерті. Петро підходить до йому за благословенням і бачить замість батька мужика із чорною бородою. Мати запевняє Гринева, що це його посажений батько. Мужик підхоплюється, починає розмахувати сокирою, кімната заповнюється мертвими тілами
Петру ж мужик посміхається й кличе під своє благословення. На постоялому дворі Гринев розглядає вожатого. «Він був років сорока, росту середнього, сухорлявий і широкоплечий. У чорній бороді його показувалася проседь, живі більші очі так і бігали. Особа його мало вираження досить приємне, але шахрайське. Волосся були обстрижені в кружок, на ньому був обірваний сіряк і татарські шаровари».
Вожатий розмовляє з хазяїном на «алегоричній мові»: «У город літав, коноплі клював; жбурнула бабуся камінчиком, так мимо». Гринев підносить вожатому склянка провина, дарує йому заячий тулупчик. З Оренбурга старий товариш батька Андрій Карлович Р.
направляє Гринева на службу в Білогірську міцність (40 верст від міста). Розділ 3 Міцність Міцність схожа на сільце
Розпоряджається всім розумна й добра бабуся, дружина коменданта, Василиса Єгорівна. На інший ранок Гринев знайомиться з Олексієм Івановичем Швабриним, молодим офіцером «невисокого росту, з особою смаглявим і чудово некрасивим, але надзвичайно живим». Швабрин переведений у міцність за дуель. Швабрин розповідає Гриневу про життя в міцності, описує сім'ю коменданта, особливо нелестно озивається про дочку коменданта Миронова Маші. Швабрин і Гринев запрошені на обід у сім'ю коменданта. По шляху Гринев бачить «навчання»: комендант Іван Кузьмич Миронов командує взводом інвалідів. Сам він при цьому одягнений «у ковпаку й китаєвому халаті».
Розділ 4 Двобій Гринев дуже привязивается до сімейства коменданта. Його роблять в офіцери. Гринев багато спілкується зі Швабриним, але той йому подобається усе менше, а особливо його кілкі зауваження Омаше.
Гринев присвячує Маші посередні любовні вірші. Швабрин різко їх критикує, ображає Машу в розмові із Гриневим. Гринев називає його брехуном, Швабрин вимагає сатисфакції. Перед дуеллю по наказі Василиси Єгорівни їх заарештовують, двірська дівка Палашка навіть віднімає в них шпаги. Через якийсь час Гринев довідається від Маші, що Швабрин за неї сватався, а вона відмовилася (цим і пояснюється завзяте лихослів'я Швабрина за адресою дівчини).
Дуель відновляється, Гринев поранений. Розділ 5 Любов Маша й Савельич доглядають за пораненим. Гринев робить Маші речення. Пише лист батькам. Швабрин приходить відвідати Гринева, визнає, що сам був винуватий. Батько Гринева відмовляє синові в благословенні (йому відомо й про дуель, але не від Савельича. Гринев вирішує, що батька повідомив Швабрин).
Маша уникає Гринева, не хоче весілля без згоди батьків. Гринев перестає бувати в будинку Миронових, падає духом. Розділ 6 Пугачовщина Комендант одержує повідомлення про розбійницьку зграю Омеляна Пугачова, що нападає на міцності. Василиса Єгорівна все вивідує, і слухи про приступ поширюються по всій міцності. Пугачов призиває супротивника здаватися. Одне з відозв попадає в руки Миронова через пійманого башкирца, у якого немає носа, вух і мови (наслідку катувань).
Іван Кузьмич вирішує відіслати Машу з міцності. Махаючи прощається із Гриневим. Василиса Єгорівна відмовляється їхати й залишається із чоловіком. Глава 7 Приступ Уночі козаки йдуть із Білогірської міцності під прапори Пугачова. Пугачовці нападають на міцність. Комендант і нечисленні захисники Фортеці обороняються, але сили нерівні. Пугачев, що захопив міцність, улаштовує «суд».
Івана Кузьмича і його товаришів стратять (вішають). Коли черга доходить до Гринева, Савельич кидається в ноги Пугачову, благаючи пощадити «панського дитятю», обіцяє викуп. Пугачов погоджується. Жителі міста й гарнізонних солдатів присягають Пугачову. На ґанок виводять роздягнену Василису Єгорівну, убивають її. Пугачов їде
Глава 7 Приступ Уночі козаки йдуть із Білогірської міцності під прапори Пугачова. Пугачовці нападають на міцність. Комендант і нечисленні захисники Фортеці обороняються, але сили нерівні. Пугачев, що захопив міцність, улаштовує «суд».
Івана Кузьмича і його товаришів стратять (вішають). Коли черга доходить до Гринева, Савельич кидається в ноги Пугачову, благаючи пощадити «панського дитятю», обіцяє викуп. Пугачов погоджується. Жителі міста й гарнізонних солдатів присягають Пугачову. На ґанок виводять роздягнену Василису Єгорівну, убивають її.
Пугачов їде. Глава 8 Незваний гість Гринева мучить думку про долю Маші... званий гість Гринева мучить думку про долю Маші. Її ховає в себе попадя, від якої Гринев довідається, що Швабрин перейшов на сторону Пугачова. Савельич повідомляє Гриневу, що довідався в Пугачові вожатого. Пугачов кличе Гринева до себе. Гринев відправляється
«Усе обходилися між собою як товариші й не робили ніякої особливої переваги своєму проводиреві... Кожний хвастав, пропонував свої думки й вільно оспоривал Пугачова». Пугачовці співають пісню про шибеницю («Не шуми, мати зелена дубровушка»). Гості Пугачова розходяться. Віч-на-віч Гринев чесно зізнається, що не вважає Пугачова царем
Пугачов: «А хіба немає удачі відважному? Хіба за старих часів Гришка Отрепьев не царював? Думай про мене, що хочеш, а від мене не відставай». Пугачов відпускає Гринева в Оренбург, незважаючи на те, що той обіцяє боротися проти нього. Глава 9 Розлука Пугачов карає Гриневу повідомити оренбурзького губернатора, що пугачовці будуть у місті через тиждень. Сам Пугачов виїжджає з Білогірської міцності, залишаючи Швабрина комендантом
Савельич подає Пугачову «реєстр» розграбованого панського добра, Пугачов в «припадку великодушності» залишає його без уваги й без покарання. Дарує Гриневу коня й шубу зі свого плеча. Махаючи занедужує
Глава 10 Облога міста Гринев їде в Оренбург до генерала Андрію Карловичу. На військовій раді «не було ні однієї військової людини». «Всі чиновники говорили про ненадійність військ, про невірність удачі, про обережність і тому подібному. Усі думали, що благоразумнее залишатися під прикриттям гармат за міцної кам'яної стеною, ніж на відкритому полі випробовувати щастя зброї». Чиновники пропонують підкупити людей Пугачова (призначити за його голову більшу ціну). Урядник привозить із Білогірської міцності Гриневу лист від Маші (Швабрин примушує неї вийти за нього заміж). Гринев просить генерала дати йому роту солдатів і полсотни козаків, щоб очистити Білогірську міцність
Генерал, зрозуміло, відмовляє. Глава 11 Заколотна слобода Гринев і Савельич одні відправляються на допомогу Маші. По дорозі їх вистачають люди Пугачова. Пугачов допитує Гринева про його наміри в присутствий наперсників
«Один з них, ще-душньш і згорблений дідок із седою бородкою, не мав у собі нічого чудового, крім блакитної стрічки, надягнутої через плече по сірому сіряку. Але повік не забуду його товариша. Він був високого росту, огрядний і широкоплечий, і здався мені років сорока п'яти. Густа руда борода, сірі блискаючі очі, ніс без ніздрів і червонуваті плями на чолі й на щоках надавали його рябій широкій особі вираження нез'ясоване». Гринев зізнається, що їде рятувати сироту від домагань Швабрина. Наперсники пропонують розібратися не тільки зі Швабриним, але й із Гриневим - повісити обох
Пугачов ставиться до Гриневу з явною симпатією («борг платежем червоний»), обіцяє женити його на Маші. Ранком Гринев у кибитці Пугачова їде в міцність. У довірчій бесіді Пугачов говорить йому, що хотів би піти на Москву, але «вулиця миючи тісна; волі мені мало. Хлопці мої умничают.
Вони злодії. Мені повинне тримати вухо востро; при першій невдачі вони свою шию викуплять моею головою». Пугачов розповідає Гриневу калмицьку казку про орла й ворона (ворон клював падло, але жив до 300 років, а орел був згодний голодувати, «краще раз напитися живою кров'ю», але падали не є, «а там - що Бог дасть»).
Глава 12 Сирота В міцності Пугачов з'ясовує, що Швабрин знущається з Маші, морить її голодом. Пугачов «волею государя» звільняє дівчину, хоче відразу обвінчати її із Гриневим. Швабрин видає, що вона дочка капітана Миронова. Пугачов вирішує, що «стратити, так стратити, дарувати, так дарувати» і відпускає Гринева й Машу. Глава 13 Арешт По дорозі з міцності солдати заарештовують Гринева, прийнявши його за пугачовця, відводять до свого начальника, що виявляється Зуриним.
По його раді Гринев вирішує відправити Машу із Савельичем до своїх батьків, а самому продовжувати боротися. «Пугачов був розбитий, але не був пійманий» і зібрав у Сибіру нові загони. Його переслідують, ловлять, війна закінчується
Зурин одержує наказ заарештувати Гринева й відправити його під вартою в Казань у Слідчу комісію зі справи Пугачова. Глава 14 Суд За обвинуваченням Швабрина, Гринева підозрюють у тім, що він служив Пугачову. Гринева присуджують до посилання в Сибір. Батьки Гринева дуже прив'язалися Кмаше.
Не бажаючи зловживати їхньою великодушністю, Маша їде в Петербург, зупиняється в Царському Селі, у саду зустрічає імператрицю й просить про милість до Гриневу, пояснюючи, що він потрапив до Пугачова через неї. На аудієнції імператриця обіцяє влаштувати долю Маші й простити Гринева. Гринева звільняють з-під варти
«Він був присутній при страті Пугачова, що довідався його в юрбі й кивнув йому головою, що через мінуту, мертва й закривавлена, показана була народу».