Бесплатные школьные сочинения

Романтизм

Цены удивительно легки на подъем МОРАЛИЗМЫ Илья Герчиков г. Рамат-Ган, Израиль афористов - проба мыслей на всхожесть. Эволюция: от ментов до полисментов. Благодари совесть, если суётся в твои дела.

"Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" многие исследователи склонны признавать первым французским романом нового времени, даже оспаривающим в этом смысле безусловный приоритет «Принцессы Клевской» мадам де Лафайет. "Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" в отечественном литературоведении общие сведения о жизни и творчестве Антуана де Ла Саля можно было почерпнуть лишь в работах обзорного характера,[1] и исследователи в основном склонны были считать, что новаторство Антуана де Ла Саля состояло в изменении жанра традиционного рыцарского романа, сюжет которого был трансформирован в городском духе, что привело к ироническому снижению традиционных рыцарских идеалов. В Европе интерес к творчеству писателя определился еще на рубеже XIX–XX веков и остается неизменным[2]. В последние годы отмеченный пробел в нашем литературоведении отчасти восполнен в связи с выходом сборника «Пятнадцатый век в мировом литературном развитии», где предпринята по

Час безцінний, все інше - суєта В'ячеслав Сергеечев, м. Москва Наука зобов'язана випадку, а мистецтво - стражданню. Страждання зрощує талант, а щастя - лінь. Садомазохизм - це заздрість до страждань Христа. Уникаючи легенів шляхів і страждаючи, знайдеш істину й успіх. Немає безперечних істин - як і абсолютних поглядів. Радість шумна, а щастя умиротворенно.

Шпигун - знахідка для базіки! Євгеній Кудряц (Аугсбург, Німеччина) Матеріал люб'язно наданий автором Євгеній Кудряц (ekudryats. narod. ru) Короткою фразою Крапка зления. Ремарка Ремарка. Узкоязичное населення.

Прекрасная царевна и счастливый Карла Жил-был царь, добрый человек. Была у него дочь, прекрасная царевна. Пора ее замуж отдавать, но ей никто не нравится. Царь задумался, а не занято ли ее сердце?

Нерваль

Kраткая фраза змушує надовго задуматися Eвгений Ханкин Женева, Швейцарія Крапка - міра стримування змісту. Якщо не клеїться... - наплюй.

Н. Пахсарьян. XVII століття як "епоха протиріччя": парадокси літературної цілісності. Частина 3 классицист Драйден у своїх трагедіях малював героїку сучасності або недавнього минулого, а поет німецького барокко Грифиус наповнював переживаннями злободенних подій улюблений классицистами олександрійський вірш, що виступав у їхніх очах єдиним гідним аналогом античного гекзаметра. "Джерело: античність "дурної", Скаррон бурлескно вивертав "навиворіт" високі епічні сюжети античних поем, і т.д., чого прихильники класицизму з їхньою тягою до "благопристойності" не допускали. Але классицисти впевнені, насамперед, що існують вічні, непорушні закони мистецтва, відкриті ще в стародавності, і тому не стільки наслідують античних авторів, скільки змагаються з ними в точності проходження цим законам, заснованим на дотриманні вірності природі й здоровому глузду (порівн.: ""Поетика" Аристотеля - це природа, покладена на метод, і здоровий глузд,

На початку було слово, а потім і його провідміняли Eвгений Ханкин Женева, Швейцарія Усвідомлюючи, не приписуй. Мерзенна неправда - кровососущая. Перегоріло, а кіптява в'їлася. Породжену думку вилизують мовою И в брова, і в око - виходить, проморгав. У таїнстві любові зашифрованни наміру. Серцем слухаю мовчання улюбленої. І у свободe виборa буває перебір. Афористика - огранювання думок словами. Піднесли урок - чекай змін Не переварив сказане, і понесло... Режим - породження невдалих реформ. Загальні фрази скандують спільно.

Алексєєв М. П. Д. Дідро й російські письменники його часу. "Росіяни книги Дидерота в Парижу",2"Джерело: Література Освіти) Однак спеціальному літературознавчому аналізу список російських книг, що належали Дідро, ще не піддався "Джерело: Література Освіти) їх з рядом відкликань Дідро про деякі з перерахованих имсочинений. "Джерело: Література Освіти) і вдумливого вивчення російської культурии, що Дідро склав собі, живучи в Петербурзі. Уже те, що Дідро зумів зробити розумний опис цих книг, свідчить, що він знав про їхній зміст, міг прочитати й перевести (хоча й не завжди точно) їхнього заголовка. Ще більш важливо для нас те, як свідчать самі книги, розшукані Ж. Порше, що Дідро, здобуваючи ці книги в Петербурзі або одержуючи в подарунок від друзів, безсумнівно читав деякі з них у російських оригіналах. Якщо Дідро в момент свого прибуття в Росію не знав ні слова по-російському, як це можна укласти з його власного визнання в листі до дружини,3"Джерело: Літер

Не все люди страдают от алкоголизма. Некоторые наслаждаются ДЕБИЛИЗМЫ* Геннадий Москвин г. Рига Натурализация в Прибалтике — это ритуал обретения призраком в зеркале статуса законно отраженной действительности. Причины бедности очевидны — это пустые кошельки.

Іспит: Економіка й право 43. Поняття чужого мовлення й способи її передачі. Пряме мовлення й способи включення її вповествование. Чуже мовлення (ЧР) – висловлення др-го особи, передані в авторському оповіданні (і боєць сказав: "Зрозуміло"). ЧР – це також думки й висловлення самого автора, що не ставляться вчасно даного повеств-я, але вкл-ие в нього. Особа, що передає ЧР – автор, його слова – слова автора, автор-м оповіданням або авт-й мовленням. Особа, чиє мовлення відтворюється, називається мовцям.

Самарин Р./ Редьярд Киплинг. Киплинг P. Світло згас: Роман; Відважні мореплавці: Приключенч. повість; Оповідання; Мн.: Маст. лiт., 1987. - 398 с. thelib. ru/books/samarin_r/redyard_ kipling-read. html

Парубків двадцяти шести років - дрібний чиновник, що живе вже вісім років у Петербурзі 1840-х рр., в одному з дохідних будинків уздовж Єкатерининського каналу, у кімнаті з павутиною й закоптілими стінами. Після служби його улюблене заняття - прогулянки по місту. Він зауважує перехожих і будинку, деякі з них стають його «друзями». Однак серед людей у нього майже немає знайомих. Він бідний і самотній. Зі смутком він стежить за тим, як жителі Петербурга збираються на дачу

ТОМИК ЛАНЦИ Анри Бейлю - будущему писателю Стендалю - было 17 лет, когда он впервые попал в Италию. Это было во время второго итальянского похода Наполеона: после совершенного им в 1799 году государственного переворота Наполеон Бонапарт стал первым консулом, а в действительности - единоличным и полновластным правителем Франции. Однако идеи Великой французской революции были еще живы, и приход французских войск в Северную Италию был встречен многочисленными сторонниками республики с энтузиазмом. В Милане, уже занятом наполеоновскими частями, царила приподнятая атмосфера, когда Анри Бейль прибыл туда чудесным июньским утром 1800 года. Во время трудного перехода через окутанный облаками Большой Сен-Бернар и вражеского обстрела у форта Бара, где среди высоких скал грохот канонады казался еще более ужасным, Анри Бейль получил боевое крещение. Его чувствительная душа, взволнованная увиденным и пережитым в пути, раскрылась навстречу всему тому новому и необычному, что завладело его воображени

Нана Анна Купо по прозвищу Нана, дочь спившейся прачки Жервезы Маккар и покалечившегося рабочего Купо, умерла в Париже в 1870 г. восемнадцати лет от роду от оспы, пережив на несколько дней своего двухлетнего сына и оставив в печали несколько десятков своих любовников. Впрочем, её любовники утешились быстро. Кроме того, надвигалась война с пруссаками. В комнате, где разлагалась Нана, чье прекрасное, с ума сводившее лицо превратилось в гнойную маску, то и дело раздавался крик: «В Берлин! В Берлин! В Берлин!

Те, що стосується всіх, не торкає нікого Eвгений Ханкин Женева, Швейцарія TРИПЛЕТ - ДУМКА 1. Плід думки народжується після відходу не тільки околоплодних вод, але й зайвої води з думки. 2. Породжена думка - завжди оголена, але стає желанней, якщо одягнено в гідні одяги. 3. Слова - одяг думки, одяг по викрійках кращих кутюр'є минулого. ТРИПЛЕТ - СТІНА 1. У стіни нерозуміння й у стіни забуття єдиний вихідний матеріал стін - байдужість 2. Kамни стіни Плачучи - це скам'янілі сльози катівень. 3. Стіни - це не гірше із придуманого людством, гірше - це катівні. ТРИПЛЕТ - СОБІ ЦІНА 1.

Кагарлицкий Ю.   Бульвер Литтон - драматург  Бібліотека драматурга ГИХЛ "Мистецтво", М., 1960 thelib. ru/books/kagarlickiy_yu/bulver_litton__ dramaturg-read. html Серед імен англійських драматургів дев'ятнадцятого століття ім'я едварда Джорджа Бульвера Литтона ( 1803-1873) займає саме видне місце. Перегортаючи старі англійські, французькі й російські журнали, важко не напасти на рецензії про його п'єси. Не було англійця або іноземця, що приїхав у Лондон, що не порахував би своїм боргом подивитися нову п'єсу Бульвера. Ним захоплювалися або лаяли його, але він завжди залишався в центрі уваги. Час виявив недоліки драм Бульвера, як і недоліки його романів. Але те ж час народжує до нього новий інтерес. Творчість Бульвера - надбання історії. І нам варто вислухати цього свідка своєї епохи - небезстороннього, але талановитого, що жили інтересами свого дня

"Життя Ласарильо з Тормеса" "Цитування тексту узяте із книги: століття й Відродження" (від исп. picaro - шахрай, дармоїд, пройдисвіт). Успіх повести підтверджується її численними перевиданнями, продовженнями (перше - 1555) і наслідуваннями їй. Анонімний автор повести був, як видно, вихідцем із церковних кіл, про що свідчить його вільне звертання з біблійними образами й мотивами, які не раз обіграються й пародіюються в повісті. "Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" завжди оповідач говорить про себе, виступає і як діюча особа, а повість про його життя стилизуется те під послання, то під щоденник, то під мемуари або дорожні замітки. Нерідке оповідання приймає пародійний характер щодо традиційних жанрів сповіді, ораторському мовленню або церковній проповіді, у результаті чого народжується сповідь «навиворіт», націлена не на покаяння, а на самовиправдання, не на розкриття «людини внутрішнього», а на демонстрацію «людини зовнішнього» у всій н

Старять не роки, а пережите Eвгений Ханкин Женева, Швейцарія Зв'язаність слів - обов'язкова умова Волі слова. На шляху найменшого опору більше пройдисвітів. Випарюючи сіль інформації, впаривают у мозки її водяний розчин. Піднімаючи країну з колін, поспішили відразу поставити її в позу. Прагнучого життя має потребу у своєчасному ковтку не менш, ніж лежачий на смертному одрі. Вичерпавши здатності, наполягай на невичерпних можливостях. Мовчати не розучилися, але більше мовчимо за замовчуванням. Kто багато собі бере, на себе багато чого не візьме Тільки щиру правду зустрічають із зайвою скромністю. Щоб життя медом не здавалася, a була - перестаньте жалити. Святість завжди обтяжена тілом. Нові висоти - породження скорених Дотик до святості торкає. Посмішка - крива відносин, що вирівнюються. Краще на честь, чим на згадку. Старять не роки, а пережите. Малість поганого, але не погане в малості.

Левидов. Путешествие Свифта. Глава 4. Свифт ставит точку ... Был неприветливый муж и не мягкосердечный... Гомер "Сказка бочки", небольшая рукопись, написанная очень четким и очень спокойным почерком, окончена; доволен ли Свифт?

Мечты — это представления души о потребностях тела УЧЕНЫЕ ДОМЫСЛЫ Геннадий Москвин г. Рига До всего можно дойти своей головой, если пошлют куда надо. Гносеологическим корнем всякой философии является удивление зарплатой. Каждый из нас рождается с извилинами в голове, пригодными для выпрямления.

Томас Гарди Потомок обедневшего рыцарского рода, блестящий писатель-реалист Томас Гарди (1840 - 1928) родился в семье строителя-подрядчика в селении Хайр Бокэмптон графства Дорсетшир, известного сельскохозяйственного района Англии. Начинал он с изучения архитектуры, увлекался графикой и живописью, любовь к которой пронес через всю жизнь, иногда иллюстрируя свои романы. В пристрастии к литературе Гарди определился достаточно рано, так как первый роман "Бедняк и леди. Написано бедняком" был завершен еще в 1868 г. и отослан в издательство Макмнллана. Издатель был поражен революционными настроениями и критическими идеями молодого автора и передал рукопись лондонской фирме "Чемпен и Хол", литературным консультантом которой был Джордж Мередит. Тот вызвал к себе молодого автора и посоветовал не печатать роман, заранее обреченный на травлю официальной критики, а начать с остросюжетного произведения, рассчитанного на массового читателя. Новичку ничего не оставалось, как прис

Через базарну площу йде поліцейський наглядач Очумелов. Він бачить собаку, що біжить, що доганяє й вистачає мужик, що лається. Збирається юрба. Мужик (золотих справ майстер Хрюкин) показує юрбі покусаний палець Очумелов настроєний рішуче: «Я покаджу вам, як собак розпускати! Елдирин, - звертається він до городового, - довідайся, чия це собака, і станови протокол! А собаку винищити треба. Негайно!

Глава X ВЕЛИКІ ГЕРОЇ ДИККЕНСА Усяка критика легко стає критикою інших критичних суджень, і причина цього проста: дуже важко критикувати те, що створено. Важко критикувати всяка творчість; особливо ж важко критикувати творчість із великої букви. Песимістів, що сварять мир, підстерігає невдача. Вони починають із радісного почуття, що краще створили б місяць або сонце, але, до суму своєї, відчувають зрештою, що їм взагалі не під силу створити їх. Людина, що дивиться на бегемота, схильний порахувати його грубою помилкою природи, але змушений визнати, що, по щастю, не здатна на такі помилки. Ми не нанесемо критиці збитку, як і не возвеличимо її, сказавши, що судити літературну творчість теж дуже важко. А саме головне в Диккенсе саме те, що він - творець. Він не зображував мир, а затворів. Нам може не подобатися Гаппи, але ми бачимо в ньому небесне чудо; ми в силах розібрати його на частині, але відтворити не в силах. Ми можемо в пориві гніву рознести в пух і в порох Сару Гемп, але не могли

Жизнь Левы Одоевцева, потомка князей Одоевцевых, протекает без особенных потрясений. Нить его жизни мерно струится из чьих-то божественных рук. Он ощущает себя скорее однофамильцем, чем потомком своих славных предков.

Экзамен: Экономика и право 27. Предложен. с уточнительно-выделительными обособл. членами. Знаки препинания при них. Уточн-выдел. члены – такие, к-рые конкретизир, поясн, уточн. или выдел. значен. друг. чл. предл.

ВІД "ВІРНОЇ" ДРУЖИНИ ДО "НЕВІРНОГО" (Стендаль, Пушкін, Лермонтов, Толстой) У зв'язку з вивченням типологічних ліній російської літератури пушкінська традиція не раз розглядалася як один з вихідних моментів творчості Л. Н. Толстого, а проза Лермонтова як важливий проміжний етап розвитку. Поглиблений психологізм, деромантизация, деестетизация війни, багато мотивів, теми, сюжети, намічені Пушкіним і получившие подальшим розвитком під пером Лермонтова, знаходять завершення у творчості Толстого. Щодо цього одна тема вивчена менш інших - положення жінки у світському суспільстві. Її розробка в російській літературі тісно пов'язана з європейською психологічною традицією й насамперед - французької (Ансело, Стендаль, Жорж Санд, Бальзак). Феміністська тема принципово важлива для Лермонтова. У його творчості своєрідно переосмислені антитези Жорж Санд: святенницька мораль і незаконна любов (баронеса Штраль - Тирза), "святиня" шлюбу й незалежне почуття (Віра -

Министерство образования и науки РФ на специальном сайте в интернете 1 декабря разместит обновленный законопроект "Об образовании" для обсуждения его с привлечением учителей, учеников, их родителей, а также СМИ, сообщил во вторник статс-секретарь, заместитель министра Иван Лобанов.Новый документ заменит два базовых закона - "Об образовании" и "О высшем и послевузовском профессиональном образовании", которые были приняты в 1992 и 1996 годах соответственно. В нем будут прописаны нормы по всем уровням образования, включая дошкольное, профессиональное - начальное, среднее и высшее, и дополнительное. Планировалось, что проект нового федерального закона "Об образовании в Российской Федерации" будет рассмотрен и принят Госдумой до конца 2010 года.

Без крючкотворства из палки удочку не сделать Eвгений Ханкин Женева, Швейцария С таким количеством творений! И до сих пор не в переплёте? Kогда брат Краткости освобождается от опеки сестры, тогда и рождаются Великая Проза и Поэзия. Не распыляй силы на пыльных ухабах жизни. На полную катушку не наматываются, потому и отрываются.

7. Росія Умови розвитку російської літератури Важкі й жорстокі були умови, у яких розвивалася передова російська література. Кріпосницький лад накладав свій відбиток на всі області російського життя. У країні панував важкий політичний гніт. Царська цензура нещадно придушувала вільне слово. Найбільші діячі російської літератури піддавалися переслідуванням, багато хто з них скінчили своє життя трагічно. Рилєєв був повішений царськими катами. На каторгу відправлений Одоєвський, засланий у Сибір Бестужев. Геніальний Пушкін провів свою молодість у посиланні, а згодом був зацькований придворною камарильєю й убитий у самому розквіті сил. Лермонтова вислали на Кавказ. Полежаєва віддали в солдати. Царський уряд і дворянсько-монархічна кліка, що стояли у влади, були ворогами, злісними гонителями передової літератури

Дія відбувається в провінційному містечку Скотопригоньевске в 1870-е рр. У монастирі, у скиті знаменитого старця Зосима, відомого подвижника й цілителя, збираються для з'ясування своїх сімейних майнових справ Карамазови - батько Федір Павлович і сини - старший Дмитро й середній Іван. На цих же зборах присутні й молодший брат Алеша, послушник у Зосима, а також ряд інших осіб - родич Карамазових багатий поміщик і ліберал Миусов, семінарист Ракітін і кілька духовних осіб. Привід - суперечка Дмитра з батьком про спадкоємні відносини. Дмитро вважає, що батько повинен йому велику суму, хоча очевидних юридичних прав у нього немає. Федір же Павлович, дворянин, поміщик із дрібних, колишній нахлібник, злий і уразливий, грошей давати синові зовсім не збирається, а погоджується на зустріч у Зосима скоріше із цікавості. Відносини Дмитра з батьком, що ніколи особливої турботи про сина не проявляв, напружений не тільки через гроші, але й через жінку - Грушеньки, у яку обоє жагуче закохані

Молодой человек двадцати шести лет — мелкий чиновник, живущий уже восемь лет в Петербурге 1840-х гг., в одном из доходных домов вдоль Екатерининского канала, в комнате с паутиной и закоптелыми стенами. После службы его любимое занятие — прогулки по городу. Он замечает прохожих и дома, некоторые из них становятся его «друзьями». Однако среди людей у него почти нет знакомых. Он беден и одинок. С грустью он следит за тем, как жители Петербурга собираются на дачу.

Экзамен: Зарубежная литература Франсуа Вийон (фр. François Villon) (настоящая фамилия - де Монкорбье (de Montcorbier), Монкорбье (Montcorbier) или де Лож (des Loges)); родился между 1 апреля 1431 и 19 апреля 1432, Париж, - год и место смерти неизвестны (после 1463, но не позднее 1491)) - последний и величайший из поэтов французского средневековья. Bийон - его псевдоним - фамилия воспитавшего его родственника, парижского священника. Рождённый и воспитанный в среде парижского мещанства в эпоху обнищания и кризиса Франции после "Столетней войны", Вийон оказался среди "деклассированных". Будучи студентом Парижского университета и получив в 1452 звание магистра, Вийон принимал участие в разгульной жизни школяров; вскоре Вийон оказался замешанным в уголовных преступлениях. В 1456, вследствие участия в крупном грабеже, Вийон бежал из Парижа; в это время им написано первое крупное произведение - шуточное послание к друзьям "Les legs" ("legs" - "с

ТОЛСТОЙ И СТЕНДАЛЬ Стендаль посвящал свои творения "немногим счастливцам", имея в виду читателей с чувствительной, восприимчивой ко всему прекрасному душой< A . О них же он упоминает в записях, впервые опубликованных в 1984 году. Этот интересный автограф - заметки по поводу второго издания книги "Рим, Неаполь и Флоренция" (1826) - заканчивается словами: "Что касается собственно идей, то лучше мне показаться некоторым людям не совсем понятным, чем другим - многословным. Эти книги созданы для немногих людей, нужна душа, любовь к прекрасному и т. д."144. Среди читателей, о которых мечтал Стендаль, как мы видели выше, были еще при его жизни русские писатели: А. С. Пушкин, П. А. Вяземский и другие. Вскоре после смерти Стендаля к его произведениям обратился и юный Лев Толстой. Из писем Л. Н. Толстого к жене, Софье Андреевне, известно, что в 80-х годах он перечитывал романы французского писателя (мы остановимся на этих письмах ниже). К последним десятилетиям ж