Ловернья-Ганьер. Історія французької літератури. Нерваль (1808 - 1855)
Нерваль
(1808 - 1855)
Жерар Лабрюни, відомий як Жерар де Нерваль, народився в Парижу в 1808 р. Його віддають годувальниці в Луази, біля Мортфонтена. В 1810 р. умирає його мати. В 1820 р. Нерваль учиться в ліцеї Карла Великого. В 1827 р. він перекладає "Фауста" Ґете. В 1831 р. пише "Маленькі оди". В 1834 р. Нерваль зустрічається з Женни Колон. В 1840 р. він перекладає другу частину "Фауста". 1841 р. датується перший приступ божевілля. В 1841 - 1855 р. Нерваль неодноразово лікується в психіатричній клініці доктора Бланша. В 1843 р. він подорожує по Сходові. В 1851 р. виходить у світло "Подорож на Схід", в 1854 р. - "Дочки вогню". В 1855 р. Нерваля знаходять повесившимся в будинку на вулиці Вьей-Лантерн. Посмертно виходить "Аврелія, або мрія й життя" (1855)
Пам'ять і дитинство
Провінція Валуа з її ставками, туманами й замками є улюбленим краєм Нерваля, дарующим йому незмінне натхнення. Письменник відкриває глибоку згоду між пейзажем і часом. Перший оточує друге й зберігає спогад про щасливі миті. Але пейзаж дитинства виявляється лише в мимовільній пам'яті, одному з декількох засобів - поряд з подорожжю й божевіллям, - які дозволяють Нервалю бігти від самого себе й суспільства, щоб відновити свою сховану індивідуальність. Він намагається уявляти своє життя: "Я не прошу Бога що-небудь міняти в подіях, але прошу змінити мене відносно речей; залишити мені можливість створювати навколо себе приналежний мені мир, керувати моєю вічною мрією, замість того, щоб виносити її" ("Парадокс і Істина").
Подорож у країну божевілля
На противагу романтикам, у яких подорож викликає целую серію екзотичних відчуттів, в "Подорожі на Схід" "почуття відчуження від книг" поєднується з "почуттям відчуження від подорожі". Документи, спогади й мрії зливаються в дотепному оповіданні про загублену й священну батьківщину. "Химери" відтворять античну релігію у вигляді особистої міфології: "Вони повернуться, ці боги, яких ти завжди оплакуєш". Нарешті, в "Аврелії" Нерваль досліджує страшні мири мрій і божевілля
"Дочки вогню" (1854)
Нерваль превосходно почуває себе в жанрі marchen, дуже изветном у Німеччині, - короткому оповіданні, близькому до казки й новели. П'ять оповідань збірника ("Анжеліка", "Сильвия", "Женни", "Октавия", "Емілія") виводять на сцену п'ять жіночих образів, містичних і чарівних
В "Сильвии" Жерар закоханий в акторку Аврелію, що воліє йому іншого. Бажаючи знову побачити сільця свого дитинства, він їде в Луази, де згадує брюнетку Сильвию, у яку був закоханий, але залишив заради білявої чарівної Адриенни. У Луази він зустрічає Сильвию, що втратила свіжість і юність; Адриенна вийшла в монастир. Якийсь час через він довідається про шлюб Сильвии й смерті Адриенни.
Спогади й філософські міркування сплавлени в цій історії в синкретичній єдності, близькому до міфів і легенд різних епох. Поет спогадів, Нерваль випробовує нескінченне розчарування перед гнітючої його сучасним миром
У той час як Пруст буде поринати в минуле, Нерваль стирає хронологічні границі, досягаючи прозорості часу
"Аврелія, або Мрія й життя" (1855)
В останньому добутку Нерваля, написаному в той час, коли його життя затьмарювало божевілля, знову звучить основний мотив: мотив погоні за образом, що вислизає, єдиної любові. Одухотворене метою "піймати мрію й пізнати її секрети", оповідання досліджує нове життя, "вільну від рамок часу й простору й, безсумнівно, подібну тої, котру ми пізнаємо після смерті".
Мир мрії взаємодіє з миром повсякденного життя, а доступний за допомогою сновидінь рай є миром безсмертя й прощення; ці мири становлять міфологічну історію, де велике місце приділене оповіданням про мрії, у яких герой перемагає й стає символом усього людства.