Бесплатные школьные сочинения

ЛИТЕРАТУРА БРАЗИЛИИ К началу 50-х годов завершился длившийся почти три десятилетия (после провозглашения в 1822 г. государственной независимости) бурный период гражданских войн и восстаний в Бразилии. Бразильская монархия стабилизировалась, наступил гражданский мир, способствовавший более интенсивному развитию культуры молодой страны. Однако память о недавних восстаниях и битвах сохранилась, образовав стойкую революционно-республиканскую традицию, в высшей степени важную для бразильского национального сознания. Некоторые из восстаний 20-40-х годов отличались радикальным и народным характером, о чем свидетельствуют их названия: "кабанада" (от португальского слова "лачуга"), "война фаллапос" (оборванцев). Это последнее восстание, в котором участвовал будущий великий итальянский революционер Джузеппе Гарибальди, провозгласило республику на юге Бразилии, просуществовавшую в боях с императорскими войсками десять лет. И хотя восставшие потерпели поражение, а кон

Чим більше втрачаєш, тим цінніше те, що залишилося МОРАЛІЗМИ Ілля Герчиков м. Рамат-Ган, Ізраїль, Що Йдуть по стежці війни заходять занадто далеко. Ніщо так не сковує ініціативу, як її караність. Якщо афоризм незрозумілий, виходить, читач або автор - тупої. До боротьби з корупцією руки не доходять, зайняті прийомом хабарів. Через мідне чоло ніякі доводи до мозку не дійдуть. "Пережитки капіталізму" міцно входять у повсякденне життя. Доповідач, що не має своєї думки, сподівається на суфлерів Для боротьби з корупцією треба б заборонити продаж конвертів. Дуже складно в ненависті виявити колишню любов. Рада "Не суди, так не судимо будеш" чесним суддям не адресований. Щоб почати жити своїм розумом, треба спершу нажити його. Чоловік без чина подібний до хліба без масла. Гроші часом криміналом пахнуть.

Два молодых человека — поручик Пирогов и художник Пискарев — ухлестывают вечером за гуляющими по Невскому проспекту одинокими дамами. Художник следует за брюнеткой, лелея на ее счет самую романтическую влюбленность. Они доходят до Литейной и, поднявшись на верхний этаж ярко освещенного четырехэтажного дома, оказываются в комнате, где находятся еще три женщины, по виду которых Пискарев с ужасом догадывается, что попал в публичный дом. Небесный облик его избранницы никак не соотносится в его сознании ни с этим местом, ни с ее глупым и пошлым разговором. Пискарев в отчаянии выбегает на улицу.

Чорне - не біле. Синє - не жовтогаряче Сергій Мохнев Хочу знати, чому мою сусідку Дуню з 4-ой квартири, що працює двірником у Жесе, що спить зі слюсарями-сантехниками, усі називають «шалавой»?! А мою сусідку Жанну з 6-ой квартири, що ніде не працює й спить із багатими мужиками, називають «світською левицею»?! Хобби-Те в них те саме! Якби в Гарасима не було Му-Му, він міг би зовсім забути російську мову. Що в п'яного мовою, те - нездоровий наліт. Гарасим до кінця життя вважав, що він утопив корову?! У вас все болить - це головний показник того, що ви ще живі!

"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" любов. Цим поняттям звичайно позначають нову форму відносин між чоловіком і жінкою, що сучасники називали "Цитування тексту взято із книги: століття й Відродження" піддати разом зі спільником найсуворішому покаранню "Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" закоханий очікувало винагороди. Ритуал пропонував жінці поступитися, але не відразу, а крок за кроком множачи дозволені пещення, для того щоб ще більше розпалити бажання шанувальника. Одна з тем куртуазної лірики - опис мрії закоханого про найвище блаженство. Він бачить себе й свою даму оголеними: от нарешті можливість здійснити свої бажання. Однак за правилами гри він повинен контролювати себе, нескінченно відтягаючи момент володіння коханій. Задоволення, таким чином, полягало не стільки в задоволенні бажання, скільки чекаючи. Саме бажання ставало вищим задоволенням. У цьому - щира природа куртуазної любові, що реалізується в сф

Антоновські яблука - Оповідання (1900) Автор-Оповідач згадує недавнє минуле. Йому пригадується рання погожа осінь, весь золотий підсохлий і поріділий сад, тонкий аромат опалого листя й запах антонівських яблук: садівники насипають яблука на вози, щоб відправити їх у місто. Пізно вночі, вибігши в сад і поговоривши зі сторожами, що охороняють сад,, він дивиться в темно-синю глибину неба, переповненого сузір'ями, дивиться довго, поки земля не попливе під ногами, відчуваючи, як добре жити на світі! Оповідач згадує свої Висілки, які ще із часу його дідуся були відомі в окрузі як багате село. Старі й баби жили там подовгу - перша ознака благополуччя. Удома у Висілках були цегельні, міцні Середнє дворянське життя мало багато загального з багатої мужицької. Пригадується йому тітка його Ганна Герасимівна, її садиба - невелика, але міцними, старими, оточеними столітніми деревами. Сад у тітки славився своїми яблунями, солов'ями й горлинками, а будинок - дахом: солом'яний дах його бул

М. Толмачев Про роман Віктора Гюго "Дев'яносто третій рік" tverlib. ru/gugo/93god. htm Роман "Дев'яносто третій рік" є останнім, великим добутком патріарха французького романтизму Віктора Гюго ( 1802-1885). У ньому, як і в інших своїх історичних романах, він торкнув самих животрепетних питань свого часу, поставивши їх, як це було властиво його художньому мисленню, під кутом вічності, у якості світових, неминущих проблем

Іван Петрович Берестів і Григорій Іванович Муромцев, поміщики, не живуть у згоді. Берестів удівець, процвітає, любимо сусідами, має сина Олексія. Муромський «теперішній російський пан», удівець, англоман, господарство веде невміло, виховує дочка Лізу. Олексій Берестів хоче робити військову кар'єру, батько не погоджується, і поки Олексій живе в селі «паном», роблячи незабутнє враження на романтичних повітових панянок, у тому числі на Лізу, дочку Муромського. «Їй було 17 років. Чорні очі пожвавлювали її смагляве й дуже приємну особу». Один раз покоївка Лізи Настя йде в гості до служниці Берестова, бачить Олексія. Ліза представляла його собі «романтичним ідеалом»: блідим, сумним, замисленим, але, по оповіданнях Насті, молодий пан весел, гарний, життєрадісний Незважаючи на те, що в селі поширюється слух про нещасну любов Олексія, воно «пустун», любить ганятися за дівчинами. Ліза мріє з ним зустрітися. Вона вирішує нарядитися в селянське плаття й поводитися як проста дівчина. У гаї зус

Красивая девушка - радиоактивный леденец Дмитрий Близнюк г. Харьков В бедности есть своя прелесть - ощути себя блохой под ногтем. Ты погружаешься в раздумье как в философское джакузи, и вопросительные пузырьки приятно щекочут тело.

Кого в собі виховаєш, з тим і жити будеш Максим Нечипоренко м. Миколаїв, Україна Вся проблема в тім, що акул бізнесу наші правоохоронні органи намагаються прищучить... Одну третину життя спимо, дві треті життя спам... За рівнем інтелекту закладають фундамент життя. У приземлених більше шансів не розбитися... Алкоголь розкладає мозок на щ-щ-ц..... Молоді не розуміють... Уже краще особа в прищах, ніж у зморшках...

"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" М. - XIV-XVI вв. - епоха підйому німецьких міст на основі розквіту торгівлі й цехового ремесла. Найбільші центри складної бюргерської культури (Майнц, Страсбург, Вормс, Ульм, Аугсбург, Нюренберг, Мюнхен і ін.) стають вогнищами М., звідки поезія «майстрів» поширюється (з деяким запізненням) також на більше відсталі області східної Німеччини. Однак було б неправильним уважати М. мистецтвом, ворожим феодалізму й середньовічній культурі. У тій мері, у який цехове ремесло було продуктом феодалізму й не могло розвиватися поза системою феодальних відносин, поезія цехового бюргерства була пов'язана з мистецтвом середньовіччя. М. становив скоріше заключний щабель в історії німецької культури середніх століть, чим початковий щабель культури капіталістичної формації. Це однак не виключає й у М. деяких тенденцій, типових саме для мистецтва нового часу й принципово ворожих основним традиціям М., оскільки сама група цехового бюр

II. Что есть доказательство?

По окончании предпоследней турецкой кампании казак Прокофий Мелехов привел домой, в станицу Вешенская, пленную турчанку. От их брака родился сын, названный Пантелеем, такой же смуглый и черноглазый, как и его мать. Впоследствии Пантелей Прокофьевич занялся обустройством хозяйства и значительно расширил свои угодья. Он женился на казачке по имени Василиса Ильинична, и с тех пор стала турецкая кровь скрещиваться с казачьей. Так, старший сын Пантелея Прокофьевича, Петро, пошел в мать: он был невысоким, курносым и русоголовым; а младший, Григорий, больше напоминал отца: такой же смуглый, горбоносый, диковато-красивый, такого же бешеного нрава. Кроме них, мелеховская семья состояла из отцовской любимицы Дуняшки и Петровой жены Дарьи. Ранним утром Пантелей Прокофьевич зовет Григория на рыбалку, во время которой требует, чтобы сын оставил в покое Аксинью Астахову, жену мелеховского соседа Степана.

Дія відбувається в Англії після першої світової війни. В основі поеми лежить міф про пошуки святого Грааля й легенда про бідного рибалку. Частини поеми фрагментарні й не утворять єдності. Поема починається з епіграфа - міфу про Сивилле. Вона побажала собі вічного життя, забувши побажати вічну юність: «А те ще видал я Кумскую Сивиллу вбутилке. Діти її запитували: «Сивилла, чого ти хочеш?», а вона у відповідь: «Хочу вмерти». I частина

Хробак - токар життя Гарри Симанович Ізраїль Краще бути свіжим огірком у сім'ї, чим скислими вершками в суспільстві. Немає думок - немає й занепокоєння. Дружина - це козир життя. Розум рукам не перешкода. Ціпок - здоров'ю шок. Страх - це тривога душі. Жити стало не в... МАГАТе. Хробак - токар життя. Говорив членороздільно, писав разом.

Белоусов Р. С. О чем умолчали книги. Португальская монахиня или гасконский дворянин? Португальская монахиня или гасконский дворянин? Белоусов Р. С. О чем умолчали книги. М., "Сов. Россия", 1971.

Лучше иногда падать, чем никогда не летать Гарун Агацарский г. Махачкала, Дагестан Больше денег зарабатывает не тот, кто любит деньги, а тот, кто любит процесс их зарабатывания. Если хочешь перестать бояться - делай то, чего боишься. Как сильный дух улучшает ум, так и сильный ум может улучшить дух. Лесть - это словесный подкуп. Причинами недружности общества являются недостаток взаимоуважения и избыток ничтожности. Учащенная доброта начинает восприниматься как должное. Саморазвитие - путь к успеху.

Пегасов сіном не годують Валерій Афонченко Brooklyn. NY. USA Руки й ноги дані людям не тільки для того, щоб ними обіймати.

Втомлений Іван Петрович вертався додому. Ще ні коли він так не утомлювався. «І із чого так утомився? Не надривався сьогодні, обійшлося навіть без нервування, без лементу. Просто край відкрився, край - далі нікуди».

ЛЮБОВ РОМАНЧУК "Конфлікт у казці Оскара Уайльда "День народження Інфанти"" roman-chuk. narod. ru/1/Wilde. htm Вступ

ЗАМАЛЬОВКИ Яна Мирель м. Нижній Тагіл Не бійся спіткнутися. Адже тебе може підхопити людина, що стане твоєю долею. Шматочки їжі, якщо довго перебувають у кишечнику, псують його. Гнилі спогади про заподіяне зло псують душу. Ми йдемо по життю, зовсім не зауважуючи, як прослизають дні. Ми йдемо й кроками змушуємо планету рухатися. Забудемо всі те зло, що нам заподіяли! Але ніколи не забудемо сам факт заподіяння цього зла... Адже тільки дурень, обпалившись об вогонь у багатті, знову суне туди руку. Потрібно більше довіряти собі. Кожна людина унікальна.

Ніч - час, коли на нас закривають ока Емма Львова м. Новосибірськ Даруєте жінкам квіти - цього вони вам не запам'ятають! Польові квіти не упахиваются заради своєї краси.

Іспит: Усна народна творчість Духовні сти?і(пса?ьми, роспе?ци) "- народні пісні релігійного змісту. Перші записи, що дійшли до нас, ставляться до XV століття<, однак найбільше поширення одержали з XVII століття< Як видно, мають змішане походження "- російське епическо-билинне і європейське лирическо-песенное. В основному традиція псальм, позаслужбових релігійних пісень прийшла в Росію< з України< і з Польщі< в XVI столітті<. Д. с. діляться на дві основних групи: епічні й ліричні. Середину між ними в значній мірі займають Д. с. лірико^-епічні, що більше належать до другої групи. Це формальний розподіл разом з тим у значній мірі є й хронологічним. Епічні Д. с. у великій своїй частині, зважаючи на все, є більше древніми за часом, Д. с. ліричні - більше новими (головним чином XVII- XVIII вв.) і є під впливом особливих факторів росіянці літ-ой життя цієї пізньої епохи. Однак для обох різновидів Д. с. безсумнівна залежність їх від книжкових джерел. У цьому жанрі

БРАЗИЛЬСКАЯ ЛИТЕРАТУРА Период с 1800 по 1822 г. (год провозглашения независимости Бразилии) ознаменовался упорной борьбой населения португальской колонии за государственную самостоятельность. Хотя бразильцы добились провозглашения независимости без открытых военных столкновений, но этому акту предшествовали жестоко подавленные народные восстания и военные заговоры, а также активные политические действия сторонников независимости. В 1808 г., спасаясь от наполеоновского нашествия, в Бразилию переехал португальский двор. Принц-регент, затем король Жоан VI, вынужден был открыть бразильские порты и принять другие меры для оживления экономики и культуры колонии. В Рио-де-Жанейро была учреждена типография, стали издаваться газеты и журналы, открылись театры, национальная библиотека, музей, ряд учебных заведений. Расширился круг читателей, литературная жизнь вступила в новую фазу. Осваивая такие новые для бразильцев литературные жанры, как памфлет, эссе, публицистическая и литературно-критичес

Природа не обидела Ивана Акиндиныча Бергамотова, именовавшегося официально "городовой бляха № 20", а неофициально — "Баргамот". Обитатели одной из окраин Орла, Пушкарной улицы — "пушкари — проломные головы", — почитали городового. "Высокий, толстый, сильный, громогласный", он был для них "степенным, солидным и серьезным человеком, достойным всякого почета и уважения". "Человек с возвышенными требованиями назвал бы его куском мяса, околоточные надзиратели величали его дубиной, но то, что знал Баргамот, он знал прочно". И если это была лишь инструкция для городовых, "но зато эта инструкция так глубоко засела в его неповоротливом мозгу, что вытравить ее оттуда нельзя было даже крепкой водкой". А еще "Баргамот обладал непомерной силищей, сила же на Пушкарной улице была все".

ЗОБРАЖЕННЯ КРИМСЬКОЇ ВІЙНИ У ВІРШІ АЛЬФРЕДА ТЕННИСОНА "АТАКА ЛЕГКОЇ КАВАЛЕРІЇ". Л. М. Павшок (МГУ) Електронно-періодичне видання "Нові російські гуманітарні дослідження" 2007, № 2 Літературознавство nrgumis. ru/articles/archives/full_art. php? aid=52&binn_rubrik_pl_articles=253 Кримська війна ( 1853-1856 гг.) - найважливіша політична подія XIX століття. В основну боротьбу між Росією й Туреччиною за панування на Близькому Сході виявилися залучені провідні західно-європейські країни - Англія й Франція

"ОТЕЛЛО", ТРАГЕДІЯ ШЕКСПІРА "Отелло" у звичайному сприйнятті не зливається з іншими творами Шекспіра. Читачеві й театральному глядачеві цей чи добуток не саме знайоме. Епохи, байдужі до Шекспіра, для цієї трагедії готові були зробити виключення. Вона вже із часів Гаррика стала улюбленим поприщем для акторських темпераментів, вона втримувалася в репертуарі при будь-якому сусідстві, уживалась із п'єсами романтичної пори й з бюргерською камерною драмою, із драматургією натуралістів. Здавалося, що ні молодший Дюма, ні Стриндберг, ні Ведекинд не шкодять цієї трагедії Шекспіра, а тільки підтримують її. Вона придбала нейтральність, як якби вона була найменш залежна від шекспірівського генія й шекспірівського стилю. Її цінували просвітителі - Вольтер, Лессинг, неї цінували романтики; після романтиків, коли наступило в театрі й у літературі час несприятливе для Шекспіра, ця трагедія, як живе явище, збереглася. Панувала бюргерська драма в різних її видах і відтінках; теат

Мысли роятся, но не кусают Eвгений Ханкин Женева, Швейцария Донести мысль до кончика пера и там заострить. Припудренные мозги скрывают черные мысли. Не так мерзок исполнитель дифирамбов, как ему аплодирующие. Долевое участие в бизнес-проектах прежде всего определяется участью долей мозга у бизнес-претендентов. Долгая жизнь накапливает обиды. Медведь на ухо наступил, и теперь я вынужден наступать на горло собственной песне. Старый мир разрушили, и все годы смотрим на мир из-под обломков.

ТЕННИСОН, АЛФРЕД Онлайн Энциклопедия Кругосвет krugosvet. ru/enc/kultura_i_obrazovanie/literatura/TENNISON_ALFRED. html ТЕННИСОН, АЛФРЕД (Tennyson, Alfred) (1809-1892), английский поэт, наиболее отчетливо выразивший воззрения и надежды викторианской эпохи. Родился 6 августа 1809 в семье Джорджа Клэйтона Теннисона, приходского священника в Сомерсби (графство Линкольншир), был четвертым ребенком в многодетной семье. Отец Теннисона обладал незаурядным литературным талантом, но отличался вспыльчивым нравом, что несомненно наложило отпечаток на характер поэта, всю жизнь болезненно стеснительного и обидчивого. Очень рано проявив необычайные способности, Теннисон провел четыре года в начальной школе близлежащего городка Лаута, но основу его образования составили домашние занятия с отцом. Еще не достигнув пятнадцати лет, Теннисон написал поэму в духе В. Скотта и две пьесы в стихах (одна из них, Черт и дама - The Devil and the Lady - увидела свет лишь в 1930), он легко сочинял рифмованные двуст

ОДРУЖЕННЯ У ці роки Скотт харчував жагуче романтичне почуття до мисс Вильямине Белшес, дочки сера Джона Стюарта Белшеса, людини, який навряд чи могла привести в захват думка про те, щоб видати своє дитя за химерного парубка з невизначеними видами на майбутнє. Мисс Белшес, схоже, давала Скоттові підстави розраховувати на відповідне почуття, але все скінчилося тим, що в жовтні 1796 року вона вийшла за заможного молодого банкіра, і друзі Скотта якийсь час побоювалися, як би він з горя не збожеволів. Гордість його була уражена, як і серце, і він написав вірш, що завершувався рядками: Любові невірної ясний погляд Не затьмарила смуток розлуки

Вишивання хрестиком придумали песимісти Петро Драйшпиц Ізраїль Лише досвідчена коханка здатна дотримувати правил гарного стогону. Атеїзм - обезбоживание організму. Звичайних боржників можуть поставити на лічильник. Ядрених - на лічильник Гейгера. На світі є багато всього прикольного. Але самого прикольні - метелика. Різниця між неодруженим і не неодруженим пострілом становить дев'ять грамів або дев'ять місяців Вишивання хрестиком придумали песимісти. У спальному районі - жив. У житловому - спав. Революційний марш - слова збурювання, покладені на ноту протесту. Він була гарна людина И навіть резус-фактор у нього був позитивний.

Гарна дівчина - радіоактивний льодяник Дмитро Близнюк м. Харків У бідності є своя принадність - відчуй себе блохою під нігтем. Ти поринаєш у роздум як у філософське джакузи, і питальні пухирці приємно лоскочуть тіло Політика використовують слово «батьківщина» як електрошок. Жінка нюхає вірш: це мені? Гарна дівчина - радіоактивний льодяник. Є в дуелі щось романтичне - як запросити смерть на побачення в парк. Гроші як прокладка між добром і злом, що вбрало в себе звісь сморід розпачу, кал несправджених бажань. Ідеї - двері-перевертні: ніколи не знаєш, що чекає тебе на іншій стороні. Тиша схожа на порожні трамвайні зупинки, де щитки й стовпи поцятковані оголошеннями, а бродячі пси не вміють читатися Те, що в до революційної Росії вважалося «горем від розуму», у радянські часи визначалося «вялотекущей шизофренією». Писати книгу потрібно так, щоб потім не було болісно соромно неї з'їсти

Теннисон Альфред. Литературная энциклопедия. feb-web. ru/feb/litenc/encyclop/ ТЕННИСОН Альфред [Alfred Tennyson, 1809-1892] - английский поэт. Р. в семье священника. Провел три года в Кэмбриджском ун-те [1828-1831], к-рый окончил, не получив никакой ученой степени. 18-ти лет выпустил совместно с одним из своих братьев сборник "Стихотворения двух братьев" (Poems by Two Brotherst, 1827), в 1829 получил в ун-те медаль за стихотворение "Тимбукту", а в 1830 выступил со сборником "Стихотворений, преимущественно лирических" (Poems chiefly Lyrical), с к-рого собственно и начинается его поэтическая карьера. Т. - автор двадцати книг стихов, поэм и стихотворных драм. Патриотизм, доходивший до националистического шовинизма, безоговорочная приверженность к буржуазному строю, отсутствие каких бы то ни было отступлений от ханжески-пуританской морали снискали Т. быстрое признание. В 1850, после смерти Вордсворта, викторианская буржуазия наградила своего поэта званием лаур

"Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" было девять дней, по истечении которых королевская дружина получала право его убить. "Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" Только смелый Мартин Антолинес прислал биварцам хлеба и вина, а потом и сам примкнул к дружине Сида. "Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" в которых якобы лежало награбленное Сидом золото, Он отправил Антолинеса к бургосским ростовщикам Иуде и Рахилю, чтобы те взяли лари в залог и снабдили дружину звонкой монетой. Евреи поверили Антолинесу и отвалили целых шестьсот марок. "Цитирование текста взято с книги: века и Возрождение" весть, что Сид уходит в мавританские земли, и многие отважные воины, охочие до приключений и легкой поживы, устремились ему вослед. У Арлансонского моста к дружине Сида примкнуло целых сто пятнадцать рыцарей, которых тот радостно приветствовал и посулил, что на их долю выпадет множество подвигов и несметных богатств.

Усе математики, з якими мені доводилося зустрічатися в школі й після школи, були людьми неохайними, слабохарактерними й досить геніальними. Так що твердження щодо того, що пифагорови штани нібито в усі сторони рівні, чи навряд абсолютно точно. Можливо, у самого Пифагора так воно й було, але його послідовники, напевно, про це забули й мало обертали уваги на свою зовнішність. І все-таки був один математик у нашій школі, що відрізнявся від усіх інших Його не можна було назвати слабохарактерним, ні тим більше неохайним. Не знаю, чи був він геніальний, - зараз це важко встановити. Я думаю, швидше за все був. Кликали його Харлампий Диогенович. Як і Пифагор, він був по походженню грек. З'явився він у нашім класі з нового навчального року. До цього ми про нього не чули й навіть не знали, що такі математики можуть бути

Після прочитання глави "Бела" і перегляду однойменного фільму ви зможете докладно відповісти на наступні питання: Питання й завдання для обговорення глави «Бела» 1. Скільки оповідачів у повісті? Який художній зміст зміни оповідачів? 2. Як у першому портреті Печорина, даному Максимом Максимичем, угадується суперечливість його характеру? 3. Чому історія Бели, що происшли в минулому, увесь час переривається оцінними репліками Максима Максимича й автора, що відбуваються в сьогоденні? 4. Проаналізуйте діалог Максима Максимича з Белой зі слів «А де Печорин?» до слів «упала на постіль і закрила особу рунями». Якими художніми засобами користується автор для розкриття психологічного стану героїв? Як у підтексті діалогу побічно характеризується Печорин? 5. Чому в історії з Белой Печорин не вважав себе винуватим? 6. Як проявляється суперечливість характеру Печорина після смерті Бели? Які художні деталі це підкреслюють? 7. Прочитайте монолог Печорина зі слів «Максим Максимич, - в

Под палящим солнцем июля 1942 г. шли по донецкой степи со своими обозами, артиллерией, танками отступающие части Красной Армии, шли детские дома и сады, стада скота, грузовики, беженцы… Но переправиться через Донец они уже не успели: к реке вышли части немецкой армии. И вся эта масса людей хлынула обратно.

Краще іноді падати, чим ніколи не літати Гарун Агацарский м. Махачкала, Дагестан Більше грошей заробляє не того, хто любить гроші, а той, хто любить процес їхнього заробляння. Якщо хочеш перестати боятися - роби те, чого боїшся.

Давая повод, не позволяй закусить удила Eвгений Ханкин Женева, Швейцария Позу диктует положение. На тонких шпильках и одежда с «иголочки». В театре абсурда непрекращающийся кастинг. В опасности защищаюсь инстинктами. Честолюбие - недостаток, подчёркивающий достоинства. Лесть - лучшая подделка искренности.

ВВЕДЕННЯ Мериме: вихідні відомості Проспер Мериме ( 1803-1870) - видатний французький письменник, один з основоположників критичного реалізму. Замолоду Мериме був одним з радикальних представників романтичного руху, думки про волю літературної творчості він сполучив з гаслом політичної волі. Дружба зв'язувала його зі Стендалем і іншими прогресивними діячами мистецтва XIX століття. Перша ж книга Мериме - "Театр Клари Гасуль" - у яскравій художній формі сатирично висміювала релігійний фанатизм, порочність "сильних миру цього", прославляла земні почуття, волелюбність і патріотизм простих людей. Мериме протягом всього випробовував життя особливий інтерес до слов'янської культури, фольклору. У збірнику "Гузла" він точно відтворив риси народної поезії, і А. С. Пушкін і А. Міцкевич прийняли "Гузлу" за збори справжніх добутків фольклору (Пушкін переклали кілька пісень із "Гузли" у своїх "Піснях західних слов'ян"). Мериме о

Экзамен: Зарубежная литература 20 век Первый роман трилогии – "Собственник" - проникнут пафосом критики мира собственников. В нем преобладает сатирическое начало, проявившееся прежде всего в образе Сомса Форсайта. Сомс – наиболее полное и яркое воплощение форсайтизма. "Человек, пропитанный всеми предрассудками и верованиями своего класса", - говорит о нем Джолиан. Характерна внешность Сомса – его лицо, "в котором преобладал подбородок", острые, как у рыси, глаза, его костюм ("немыслимо вообразить его… с галстуком, отклонившимся от перпендикуляра на одну восьмую дюйма, с воротничком, не сияющем белизной"). Утонченность и "высокомерная выдержка денди" не только не скрывают, но странным образом подчеркивают его сходство с бульдогом; бросается в глаза его квадратная челюсть, специфическая линия рта, усугубляющая это сходство.

Думки рояться, але не кусають Eвгений Ханкин Женева, Швейцарія Донести думку до кінчика пера й там загострити. Припудренние мозки приховують чорні думки. Не так мерзенний виконавець дифірамбів, як йому що аплодують. Участі на паях у бізнес-проектах насамперед визначається долею часток мозку в бізнес-претендентів. Довге життя накопичує образи. Ведмідь на вухо наступив, і тепер я змушений наступати на горло власній пісні. Старий мир зруйнували, і всі роки дивимося на мир з-під уламків Розум має обмеження, а абсурд, що він творить, - безмежний. Опозиція не плаває в політику як риба у воді.

Темы рефератов по курсу 1. Конфликт между культурой и цивилизацией на Западе в оценке русских писателей и мыслителей Д. Мережковский, А. Блок, Вяч. Иванов, А. Белый, П. Флоренский, Н. Бердяев, В. Вейдле). 2. Э. Золя как литературный и художественный критик. Э. Золя о Бальзаке, Стендале, Флобере, Гонкурах, художниках-импрессионистах. (статьи Э. Золя могут распределить между собой 3-4 человека). 3. "Дневник" братьев Гонкур - важнейший источник для изучения литературной ситуации рубежа веков (Гонкуры о В. Гюго, Т. Готье, И. Тургеневе, Г. Флобере, Ш. Бодлере, Г. де Мопассане об эволюции французской литературы). 4. Теория "трех факторов" И. Тэна. Э. Золя об И. Тэне. Статья Э. Золя "Ипполит Тэн как художник". 5. А. Франс - литературный критик (А. Франс и Э. Золя, А. Франс и Г. Флобер и т. д.). 6. Цикл Р. Роллана "Героические жизни" ("Жизнь Толстого",1911; "Жизнь Бетховена", 1903; "Жизнь Микеланджело", 1906). 7. Ш. Бодлер и