Духовні вірші: джерела, ідейно-художня специфіка

Іспит: Усна народна творчість

Духовні сти?і(пса?ьми, роспе?ци) "- народні пісні релігійного змісту. Перші записи, що дійшли до нас, ставляться до XV століття<, однак найбільше поширення одержали з XVII століття< Як видно, мають змішане походження "- російське епическо-билинне і європейське лирическо-песенное. В основному традиція псальм, позаслужбових релігійних пісень прийшла в Росію< з України< і з Польщі< в XVI столітті<. Д. с. діляться на дві основних групи: епічні й ліричні. Середину між ними в значній мірі займають Д. с. лірико^-епічні, що більше належать до другої групи. Це формальний розподіл разом з тим у значній мірі є й хронологічним. Епічні Д. с. у великій своїй частині, зважаючи на все, є більше древніми за часом, Д. с. ліричні - більше новими (головним чином XVII- XVIII вв.) і є під впливом особливих факторів росіянці літ-ой життя цієї пізньої епохи. Однак для обох різновидів Д. с. безсумнівна залежність їх від книжкових джерел. У цьому жанрі російського фольклору більше чим у якому-небудь іншому позначився вплив книжності на усну творчість. Майже для всіх Д. с. визначений якщо не безпосередній, то у всякому разі родинне, книжкове його джерело. Разом з тим немає майже жодного Д. с., рабськи наступному своєму книжковому джерелу. Книжковим джерелом духовного вірша з'явилося "священне писання" - Євангеліє й Біблія - і величезна більшість апокрифів, широко розповсюджених у древній Русі, житія святих, усні легенди, повчальні повісті, "чудеса" - взагалі майже всі види величезної перекладної й оригінальної середньовічної християнської легенди. "