Девид Дайчес. Сер Вальтер Скотт і його мир Одруження
У ці роки Скотт харчував жагуче романтичне почуття до мисс Вильямине Белшес, дочки сера Джона Стюарта Белшеса, людини, який навряд чи могла привести в захват думка про те, щоб видати своє дитя за химерного парубка з невизначеними видами на майбутнє. Мисс Белшес, схоже, давала Скоттові підстави розраховувати на відповідне почуття, але все скінчилося тим, що в жовтні 1796 року вона вийшла за заможного молодого банкіра, і друзі Скотта якийсь час побоювалися, як би він з горя не збожеволів. Гордість його була уражена, як і серце, і він написав вірш, що завершувався рядками:
Любові невірної ясний погляд Не затьмарила смуток розлуки
Він, звичайно, упорався із цим, більше того - знову закохався й женився всього через рік з невеликим. Але забути першу любов він так і не зміг, пам'ять про неї переслідувала його все життя. Про неї він думав, створюючи образ Зеленої Мантильї в романі "Редгонтлет", до неї вертався у відчутих рядках свого "Щоденника", що почав вести в останні роки. Шарлоттой Карпентер, або Шарпантье, він захопився, познайомившись із нею під час поїздки в Озерний край пізнім летом 1797 року. Розчарувавшись у першій любові, він повів палку облогу, і 24 грудня вони обвінчалися Вкарлейле.
Шарлотта, що народилася в грудні 1770 року, була француженкою - дочкою Жана Франсуа Шарпантье, Ecuyer du Roi de l'Academie de Lyon 70 Її мати, що вийшла за людину багато старше себе, прибула в Лондон в 1784 або 85 році, так що Шарлотта і її молодший брат виросли в лоні англіканської церкви. Мадам Шарпантье повернулася у Францію в 1786 році й умерла там два роки через; діти залишилися в Англії на піклуванні лорда Дауншира. Щодо походження Шарлотти й характеру відносин між її матінкою й лордом Даунширом не все ясно; тепер ми знаємо, що історія Локхарта про мадам Шарпантье - француженці-роялістці, що бігла разом з дітьми від Революції, - була вигадкою
Перш ніж дістати згоду на шлюб із протеже лорда Дауншира, Скоттові довелося його влещати, що він і зробив у письмовому виді з відмінним тактом і ввічливістю. Не будучи красунею, Шарлотта відрізнялася веселою життєрадісною вдачею, і життєрадісність Скотта знаходила в неї відгук. До того ж вона була практична й честолюбна на свій радо-наївний манер і твердо вірила в майбутнє Скотта. Адвокатури приносила йому в той час щорічно не більше 150 фунтів, але на додачу до них допомагав грошима батько, що тоді був уже старий, часто болів і, померши в 1799 році, щедро забезпечив удову й виділив круглу суму для розділу між дітьми, так що частка Скотта помітно збільшила його добробут. Братик Шарлотти Шарль, що одержав завдяки лордові Даунширу гарне місце в індійському відділенні Східно-Індійської компанії ( тоді-те він і перемінив прізвище Шарпантье на Карпентер), теж допоміг чим міг, виділивши сестрі щорічний зміст в 500 фунтів
Після дванадцяти років шлюбу Скотт писав 21 січня 1810 року леді ейберкорн, однієї з декількох титулованих дам, з якими він довгий час складався в дружньої, навіть задушевній переписці, відповідаючи на її питання, чи був він коли-небудь по-справжньому закоханий. (Питання можна було б порахувати безтактним, але те, що Скотт дав на нього спокійна й точна відповідь, проливає світло на характер цієї епістолярної дружби.) Похвалившись, що продав свою нову поему "Діва озера" за 2000 гіней 71, благо давно засвоїла заповідь баришників-лошадников "купуй за фунт, продавай за гінею", він переходить на інші теми, включаючи заданий йому лоскітливе питання, на який і відповідає: "Ми з миссис Скотт одружилися по обопільній згоді, спонукувані самою щирою взаємною симпатією, і за дванадцять років спільного життя вона не тільки не ослабшала, але скоріше зміцніла. Звичайно, їй бракувало того самозабутнього любовного запалу, якийсь, здається, людині призначено випробувати в житті лише один-єдиний раз. Той, хто, купаючись, тільки-но не пішов до дна, рідко наважиться знову сунутися на глибоке місце".
Всі свідчення говорять про те, що тут він ні на крок не відступає від істини. Скотт поступово привчився бачити в дружині люблячу помічницю, вона ж у дні їх бистрорастущего успіху був гордої й усім задоволеною дружиною знаменитого й, зважаючи на все, багату людину. Коли на початку 1826 року він втратився чи ледве не всіх своїх грошей, Шарлотта виявилася не в змозі уразуметь це або повірити в катастрофу, але тоді вона вже сильно боліла й через кілька місяців умерла. Знаючи про те, що вона вмирає, Скотт відправився з Абботсфорда в Единбург виконувати свої секретарські обов'язки в Сесійному суді (від чого його охоче могли б звільнити, з огляду на обставини). Він записав в "Щоденнику", що "прощання могло б піти їй на шкоду; а все, що я міг їй повідати, не коштувало такого ризику Спогад про це надриває мені серце, як і думка, що більше мені не прийде сподіватися на раду й підтримку істоти, якому можна було довірити всі що завгодно". Через одинадцять днів після її кончини він заносить в "Щоденник": "На жаль! Немає в мене тепер подруги, чиє суспільство полегшило б самітність цих нічних пильнувань". Пізніше він згадає все в тім же "Щоденнику", як не вистачає йому її розради й турботи, і скаржиться, що ніколи вже не ввійде вона до нього в кабінет, коли він зайнятий роботою, щоб розпалити камін і запитати, не потрібно чи йому чого. Так, "щира симпатія", що по закінченні років "не тільки не ослабшала, але скоріше зміцніла", завірена надійним свідком. При всій відмінності характерів подружжя їхній шлюб була вдалим
Примітки
70. Шталмейстер Лионской (військової) академії (франц.)
71. Гінея - золота монета достоїнством в один фунт один шилінг (шилінг рівнявся 5 пенсам, тобто 1/20 фунта), а також одиниця грошових розрахунків, складова цю суму.