"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" М. - XIV-XVI вв. - епоха підйому німецьких міст на основі розквіту торгівлі й цехового ремесла. Найбільші центри складної бюргерської культури (Майнц, Страсбург, Вормс, Ульм, Аугсбург, Нюренберг, Мюнхен і ін.) стають вогнищами М., звідки поезія «майстрів» поширюється (з деяким запізненням) також на більше відсталі області східної Німеччини. Однак було б неправильним уважати М. мистецтвом, ворожим феодалізму й середньовічній культурі. У тій мері, у який цехове ремесло було продуктом феодалізму й не могло розвиватися поза системою феодальних відносин, поезія цехового бюргерства була пов'язана з мистецтвом середньовіччя. М. становив скоріше заключний щабель в історії німецької культури середніх століть, чим початковий щабель культури капіталістичної формації. Це однак не виключає й у М. деяких тенденцій, типових саме для мистецтва нового часу й принципово ворожих основним традиціям М., оскільки сама група цехового бюргерства не залишалася незмінно соціально однорідної й цеховий лад розкладався. Втім подібні тенденції ніколи не розвивалися настільки, щоб М. міг піддатися капітальному перетворенню. Спроби в цьому напрямку робилися, але завжди кінчалися невдачею, тому що переважна більшість майстрів давало їм різку відсіч, і вони приводили найчастіше до виходу «новаторів» зі співочого сполучника. Культ освячених часом звичних «правил» - типичнейшая риса М. Протягом ряду сторіч (М. виникає в XIV в., остання ж співоча школа припиняє своє існування лише в 1875) поезія мейстерзингерів в основному зберігає свій первісний, так сказати середньовічний характер, чому зовсім не суперечать ті «нововведення» в області тематики або поетичної техніки, на до-рие часом ідуть майстри. Ця відсталість М., що навіть підсилюється із середини XVI в., цілком корениться в специфічній відсталості соціально-виробничого побуту цехового бюргерства, до-рої перед особою капіталізму, що наступав, примушено було з метою самозахисту завзято триматися за віджилі форми цехового укладу.
"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" наз. tabulatur'и), що представляли собою великий звід правил, до-рим неухильно повинен був випливати всякий мейстерзингер. Ці книги встановлювали взаємини між членами сполучника, керували поетом у його творчій практиці, точно регулювали манеру виконання пісень і т.п. Відповідно до статутів тільки той міг претендувати на почесне звання майстра, хто пройшов у навчанні «шляхетному мистецтву М.» ряд попередніх щаблів, почавши із засвоєння табулатури й скінчивши твором «пробної пісні» [Meisterlied - своєрідний pe"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" і романи нового часу, стародавні легенди й байки). Особливий цикл утворять досить розповсюджені пісні в славу «шляхетного мистецтва М.», що зводяться найчастіше до сухого переліку «помилок» (laster), фіксованих у табулатурах. У всіх випадках добуток повинне бути свого роду римованою проповіддю, до-раю вказувала б ремісникові його обов'язку й права, учила його відданості існуючому порядку речей, при до-ром цеховий лад (усвідомлюваний як непорушн і вічний) є найважливішою ланкою громадського життя. Інший рід корпоративного співу - так наз. Zechsi"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" ремісників. Однак із ще більшою силою проявлявся він в області поетичної техніки М., до останнього часу сохранившей зв'язок із традиціями середньовічної поезії, зокрема з феодальним миннезангом, до-рому М. досить многим зобов'язаний. Цей зв'язок був особливо тісної в XIV-XV вв., коли мейстерзингерам напр. заборонялося складати оригінальні мелодії (To"Цитування тексту взяте із книги: століття й Відродження" des literarische