Поняття чужого мовлення й способи її передачі Пряме мовлення й способи включення її в оповідання
43. Поняття чужого мовлення й способи її передачі. Пряме мовлення й способи включення її вповествование.
Чуже мовлення (ЧР) – висловлення др-го особи, передані в авторському оповіданні (і боєць сказав: "Зрозуміло"). ЧР – це також думки й висловлення самого автора, що не ставляться вчасно даного повеств-я, але вкл-ие в нього. Особа, що передає ЧР – автор, його слова – слова автора, автор-м оповіданням або авт-й мовленням. Особа, чиє мовлення відтворюється, називається мовцям. ЧР м б передана різними способами. При точному її відтворенні исп-тся пряма мовлення. При необх-ти передати тільки зміст ЧР (неточне воспр-е) испол-тся косв мовлення. У худий літ-ре исп-тся прямий^-прямий-невласно-прямий мовлення, до-раю совмещ-ет у собі ознаки автора, ознаки пряма мовлення й косв мовлення. Зміст або зміст ЧР м б передані з пом-ю вставних слів, указ-щих на джерело повідомлення. Тема, предмет ЧР м б тільки названі й виражені з пом-ю доповнення (ми сьогодні говорили про іспити).
Прямий мовлення (ПР) і способи вкл-я її в повест-я
Пр-Дослівно відтворене мовлення до-л особи, оформлена як відносно самост-ние предл-я й, що вводиться в текст автор-мі словами ("Ідіть сюди!" – сказала Варячи). Предл-Е із ПР явл-тся особою синт конструкцією. Ближче всього вони коштують до БСП. Предл-Я із ПР складаються з 2год частин, обедин-их за змістом їм структурно: мовлення автора й ПР, воспроизв-ой без зміни содерж-я і язик-й форми. Мовлення автора - в автор-й мовлення з пом-ю слів або дієслів-присудків звичайно указ-тся: 1) особа, до-рому принадл-т ПР (автор, ін особи або 3е особа), 2) слова, що вводять ПР (глаг або сущ), 3) реальність, ірреальність що відбувається ("на ваше питання я Відповів би так: всьому свій час" - предположительность), 4) час висловлення ПР її автором, звичайно це прош вр або буд вр, 5) манера автора говорити, оцінка цієї манери (Говорив він повільно, важко, як камені перевертав, скінчив просто, по-діловому: "Що ж, пойдемте, обміркує наші міркування"), 6) авторс-я мовлення найчастіше має форму двусост-го предлож-я, рідше – односост-го, а також форму складного й неповного предл-я. Напр., може складатися з 1го або неск-їх предл-й, различн-х по меті висловлення й струк-ре, 2) " автор-е слова по відношенню можуть займати препозицію, постпозицію, интерпозицию.
При препозиції автор-їх словпрям мовлення пояснює їх (ведмідь промовив: "Тут мій будинок"). У постпозиції – навпаки: автор-е слова пояснюють ПР ("Парубійко ліг?" - почувся через мінуту шепіт Пантелея). В интерпозиции мовлення автора наближається до вставки вставним конструкціям по своїй ролі ("От княгиня Лиговская, – сказав Грушницкий, – і з нею дочка її, Мери"). Іноді й прямий мовлення м. займати интерпозицию.
Способи включ-я ПР в автор-ое оповідання: 1) глаг зі значенням повідомлення, думки, мовлення, питання (сказати, говорити, подумати), 2) сущ-ние, співвідносні із цими глаг-мі (прохання, наказ, відповідь, питання), 3) часто ПР уводиться словами й з/ сочет-мі зі знач-ем процесів, сопровожд-їх висказ-і або мислить-ую деят-ть (образитися, підморгнути, засміятися), 4) при відсутності в автор-й мовлення подоб-х слів ПР може включ-ся в повест-і "безпосередньо поза автор-го речення (тепер артіль не ломила шапок і куражилася. "Ні сто Рубльов! Довідаєшся, як жити з артіллю!"). Але й у таких текстах буває підказка про зв'язок автор-х слів із ПР (Відвівши коня, він підійшов до мене, і поклонився. "Минаючі будете?.."), 5) діалоги вкл-тся в автор-оі повест-е тими ж способами, що й ПР, причому словами автора часто вводиться тільки 1я репліка, а далі діалог будується у відповідності зі своєї струк-ой.
- Відповів: Максим Бережнов