ФІЛОСОФСЬКІ АФОРИЗМИ Микола Белоусов Москва
ФІЛОСОФСЬКІ АФОРИЗМИ Микола Белоусов Москва В полоні в почуттів ми Вечорами. Лише Ранком Розум володіє нами. * * * Коль хочеш у світі Все пізнати, Не забувай, що є на світі Вітчизна, Совість, Будинок і Діти, Що до них назад шлях тримати * * * Нехай вітер вільності, волі Вас обдуває.
Але ока Застить мимовільна сльоза... І не помітиш, як промчаться роки * * * Яке це Щастя - Любити й Розуміти! Мені Радість радує Радість. * * * Дружина й Чоловік - єдина плоть Так ліпить Сім'ї наш Господь. Коли Зло побажаємо своїй половині, Те самі вибухнемо на цій же міні * * * И Слово Добре один раз Нехай пролунає у твоїх вустах. Возрадуй Ближнього - і Радість У нього оселиться очах. * * * Давай-Ка вдвох проспіваємо!
Давай не будемо лаятися. Щастя кують удвох На ковадлі Щастя * * * Блаженний, хто Вірує. Той бачить там, удалині, Святу Мету. І в найстрашніший морок Не розміняє на блискаючий п'ятак Те Щастя, що мерехтить спереду. * * * ПРО, хто з нас на Бога не нарікав, Зайшовши в глухий кут, бажанням на догоду?! А Він нам Дав і Розум і Волю, Щоб кожний Сам Дорогу вибирав. * * * Котитися Долілиць - Воля не потрібна.
Туди й без її легко скотитися Воля - Вибір для мене, Де краща Стежка, Щоб на Вершині опинитися. * * * Тропа Пізнань - важка Стежка. По ній бредуть століттями людські племена. Коли я думаю, що Всі Вже Пізнав, То на Стежку Пізнань ще я не ступав. * * * Там, де в Душі пустеля, И без дощу негайно Зійде бур'ян - Гординя, Що Спотворює нас * * * И - кращий Учитель - мучитель, Коль Лінь нами править, мадам. Бажання - кращий Учитель, Що Дає Здатності нам. * * * Так!
Існує Конфлікт Поколінь, Коли не приемлют батьківських думок... У Розумних Дітей і поганих Батьків Спокійно живуть і в Любові й Повазі. * * * Будь-яка Річ має своє місце. Місце для неї - Рідний Будинок. Якщо Річ кладемо ми не на місце, То вона стає Бомжом.
* * * Любов наша гасне! - б'ємо ми на сполох. А хто ж, простите, у тім винуватий?- Лінь і Неуцтво, брудні думки, Гроші, посуд, носки й халат...
* * * Не дай Вам Бог у Неволі жити. Але в ній,- дай сил не мацати вену. Не дай Вам Бог пізнати Зраду! Але дай Вам Бог її простити.
* * * Перед Творцем - гончарне коло Нас Він ліпить, начебто б, люблячи. От - переді мною кращий Друг... Але як повна Осколками Земля!
* * * Ми можемо Слів пролити потік, Щоб Думку коротку виявити. Але в десять Заповідей-Рядків Увесь Світ Лише Бог зумів умістити. * * * Дорога Вічна В Безмовності петляється Куди веде вона - Ніхто з нас не знає. Ми на неї ступити не встигаємо - З'явимося - і відразу зникаємо * * * Із Чаші Мудрості Дано Нам черпати всім, мій Друг, вино. Не кожний лише тим користується правом: Уж занадто ця Чаша високо.