Усні функціональні варіанти російської літературної мови в рамках книжкового мовлення
Усне публічне мовлення (УПР) і стилі масової інформації – мова радіо, кіно, телебачення – характеризуються гібридним характером мовної структури кожної з названих різновидів. Функціонально-комунікативна своєрідність цих різновидів у тім, що будучи усним мовленням, вони родинними письмовим стилю книжкового мовлення, оскільки здійснюються в рамках офіційності,а їхні тексти припускають попередню підготовку. У зв'язку з усним характером цих текстів їм властиві риси розмовного мовлення:
1)Повторення слів і словосполучень
2)Семантичні повтори: свідомо – навмисно, дуже часто – майже завжди
3)Самоперебиви
4)Перебудова синтаксичної конструкції по ходу мовлення
5)Контамінація стійких сполучень ("спасибі за те, що ви комусь вселили надію" замість "у когось вселили надію" і "кому подали надію")
6)Особисті конструкції замість безособових речень (як вказувалося – про що я вам уже говорив)
Важливо:
1)На відміну від "письмових" стилів в усних різновидах книжних стилів елементи розмовного мовлення – органічний компонент їх мовної структури
2)Особливе положення елементів розмовного мовлення в мовній структурі УПР і мови радіо й телемовлення виділяє їх в особливе угруповання усних національних різновидів книжкового мовлення в системі функціонально-стильової диференціації російської літературної мови
3)Тексти усного мовлення підкоряються загальним вимогам сприйняття мовлення її адресатом
(вуж не знаю, до чого, але на всякий):
Фраза – семантико-фонетична єдність, характеризуемое ознакою інтонаційної закінченості. У ній виділяю Фонетичні слова – граничні одиниці членування мовного потоку
УПР – Функціональний різновид літературної мови, що ставиться до сфери книжкового мовлення. Її тексти поєднуються в особливий різновид, з одного боку, у силу того, що в них знаходить своє втілення групова комунікація, що припускає мовне спілкування в рамках нестабільних соціальних колективах, у яких носії мови об'єднані чим-небудь (заняттям, інтересами й т.д.). З іншого боку, всі ці тексти мають усну форму. Тексти УПР – виступу перед аудиторією. У рамках УПР виділяють:
1)Політичне красномовство
2)Академічне красномовство
3)Адміністративно^-юридичне
Найбільш досліджений фрагмент УПР – усне наукове мовлення (УНР).
Синтаксис. В УНР прості речення становлять приблизно 41,2 %. Актуальне вживання дієслівного часу. Форми 1-го особи в позиції суб'єкта становлять 53 %. Досить активно в УНР значення спільності ("ми" не як абстракція, а як реальна слухаюча аудиторія).
ССП. Серед речень відкритої структури (допускающих з'єднання більше двох предикативних одиниць) переважають із замикаючим сполучником "а", "і" (…взяло участь 33 чоловік і було зачитано 20 доповідей). Серед закритої – зі сполучником "і", і друга частина поширює першу (наступний конгрес скликали в Австралії, і він залишився ботанічним конгресом).
СПП. З означальними й з'ясувальними підрядними
Загальна тенденції до скорочення обсягу синтаксичних конструкцій
Лексика. "В УПР представлений основний склад лексичних одиниць і складених найменувань, актуальний для відповідних письмових стилів. У тексти УПР широко залучаються емоционально-окрашенние лексичні й фразеологічні одиниці як із книжкової, так і з розмовного мовлення (тому що функція впливу). Залучаються одиниці, що виражають позитивну й негативну оцінку, вони можуть належати й книжкової (дивна, незбагненний, мудрість, еліта), і розмовного мовлення (запал, задум, брехня). Практикується метафоричне використання слів (ботаніка – ревнива наука). У тій же функції фразеологізми (у нього так написане повідомлення, що там ні сучка ні задирки, не причепишся!)