Поняття раціональності в композиції

Іспит: Композиція й макетування Під раціональністю в композиції розуміється логічна обґрунтованість, доцільність форми. Дотримання даного принципу в композиційно-художній роботі над формою зв'язується з виконанням двох головних умов. Перша умова - це встановлення прямій, самого тісного зв'язку форми з її функціональним змістом. Такий зміст спричиняється виконання формою самого широкого кола пропонованих до неї функціональних вимог. Найважливішим з них є повне й глибоке рішення сугубо утилітарних завдань. При такому рішенні форма стає не тільки зручної, але й комфортної у своїх функціональних якостях, гранично корисної для людини, тобто саме раціональної. Інша важлива функціональна вимога - ефективна конструктивна розробка форми. Вона припускає досягнення її міцності при максимально високому рівні технологічного виконання й точності розрахунку конструкцій. У прямого зв'язку з такою розробкою виступає розкриття високих ергономічних якостей дизайнерської форми. Ці якості випливають із відповідності форми людині, наділеному системою фізіологічних функцій. Найбільш повна й точна така відповідність визначає утворення найбільш раціональної системи "форма - людин". Можна виділити й важливий економічний аспект функціонального формоутворення.

Тут варто говорити про доцільну економію матеріальних і фінансових засобів, використовуваних у створенні дизайнерської форми. Така економія, втім, зв'язується з дотриманням при композиційній розробці форми відомого принципу "мінімум витрат - максимум ефекту". Функціональна ефективність у цьому випадку виражається в простоті і ясності дизайн- форми, тобто її граничної раціональності. До перерахованих аспектів можна підключити й психологічні функції форми, що охоплюють велику сферу почуттів, емоцій і переживань людини. Саме вони найбільшою мірою зв'язуються з художніми функціями форми. Друга головна умова - необхідність чіткої раціональної розробки властиво художньої форми. Така розробка найбільшою мірою відповідає всьому ходу розгляду висунутої проблеми. Вона припускає чітку, логічну обґрунтованість принятогокомпозиционно-художественногорешения.Втакой обґрунтованості й укладена значною мірою виразність і переконливість композиції. Принцип раціональності в композиції дотримується при обліку об'єктивних закономірностей її функціональної й художньої побудови. Таке двуединое побудова виявляється тільки на основі самого широкого й глибокого системного аналізу форми.

Воно і є вершиною раціонального формоутворення. Підкреслимо, що така двоїста раціональність є одним з відмітних ознак форми, типової для дизайну (як, втім, і будь-якого іншого з так званих бифункциональних мистецтв, заснованих на виполненииутилитарнихихудожественнихфункций).В образотворчому й декоративному мистецтві форма створюється в значній мірі на основі чисто інтуїтивного, смакового, емоційного відношення до неї автора. Дизайн, як ми відзначали на самому початку, не виключає такого до неї відносини, але відводить йому підпорядковану, вірніше, рівнозначну з раціональністю роль. Втім, у новітньому дизайні чисто смакове відношення часто ставиться в главу кута. Здається, що найбільш перспективний шлях розвитку дизайну все-таки в гармонічному з'єднанні обох напрямків творчості, у рівному їхньому обліку при побудові композиції.