Отец Штольца и его вклад в воспитание сына (по роману И.А. Гончарова «Обломов»)

 В романе И.А. Гончарова «Обломов» большое внимание уделяется не только судьбам главных героев, но и тому, как на их характер повлияли родители. Особенно ярко представлен отец Андрея Штольца , сыгравший важную роль в формировании личности сына. Его фигура — это символ трудолюбия, дисциплины и разумного воспитания, благодаря которому Андрей стал активным, волевым и целеустремлённым человеком. Образ отца: немецкая строгость и практичность Отец Штольца — человек немецкого происхождения. Он представляет собой образ рационального, делового и дисциплинированного мужчины. Гончаров описывает его как спокойного и уравновешенного, с твёрдыми жизненными принципами. Он не теряет времени даром, ведёт хозяйство с точностью и порядком. «Отец его, немец, человек деловой, спокойный, практичный...» С юных лет он включал сына в дела, приучал к ответственности, развивал в нём самодисциплину. В отличие от родителей Обломова, он не считал, что ребёнку нужно только покой и защита — наоборот, он п...

Слизький шлях головного героя роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

На терені трагічної антинаціональної історії України, яка потягла за собою народження затаєної в душі майже кожного українця злоби на свою ущербну долю, еволюція образу Чіпки від селянина до злодія бачиться закономірною.
Життєвий шлях Чіпки сповнений крутих поворотів, підйомів і падінь. Природно, що й внутрішній світ цієї людини складний, суперечливий: дббре, гуманне в ньому сплітається з недобрим і навіть лихим, як сплелася в ньому кров панська ляська й селянська українська. Син байстрюка ляського генеральчука, і обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, Чіпка зростає у невимовних злиднях, в атмосфері недоброзичливості й ворожості з боку односельців: його батько Іван Вареник, маючи родину на Дону, за зразком свого батька Василя Семеновича, підготував Чіпці долю байстрюка. Двужонство — гріх. Сільська громада сторониться гріха, відчужується від Чіпки як від наслідку цього гріха. Чіпка-байс-трюк ще в дитинстві зазнає моральних кривд, поневірянь у наймах.

У парубочі роки Чіпка стає на «слизький шлях» через те, що судовики обманом відібрали в нього землю. Чіпка втратив не лише землю, а й віру в добро, в справедливість. У його серці запеклася зневага до тих, хто вершить долю людей. Своє горе він починає топити в горілці. На ватагу таких же п'яниць Лушню, Матню і Пацюка промінює він матір. Від пиятики вже лише один крок до грабіжництва, яке він трактує як відбирання свого, рівняння з багатими. Остаточно на шлях розбійництва Чіпка стає після виведення його з членів земської управи. Його жорстока антилюдська діяльність доводить до самогубства дружину Галю. Грабунки, вбивства зводять нанівець його шляхи шукання справедливості. Як зазначав О.Білецький: «Чіпка в кінці роману перетворився на бузувіра, вбивцю, у вчинках якого зовсім зникає ідея, що штовхнула його на цей шлях». Кров невинних жертв невитравним тавром заплямувала душу Чіпки.

Таким чином, Панас Мирний та Іван Білик на прикладі образу Чіпки Вареника показали моральне виродження і духовну деградацію українського народу під тиском колоніальної політики російського самодержавства.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Краткое содержание ЖУРНАЛ ПЕЧОРИНА

Родители Обломова и Штольца (по роману «Обломов»)

Шкільний твір роздум на тему: за оповіданням В. Дрозда «Білий кінь Шептало»