Твір роздум Прості слова вітання

А чи и звертаємо увагу нате, як вітаємося? Бо з привітання починається культура спілкування. Часто при зустрічі щось буркнемо на зразок «доброго дня» та й годі. Адже за словами, жестами та інтонацією привітань можна судити про культуру людини і народу в цілому, можна по привітанню визначити почуття людини, його мораль, гідність.
Щоденний ритуал вітання — це автоматична фраза, це частина багатовікового культурного і морального досвіду народу. За своїм походженням привітання — це сигнал миролюбності, знак відмови від «нападу», у формі привітання відчувається приязнь чи не приязнь того, хто вітається, до того, з ким вітається.

Аби виказати свої добрі наміри, наприклад, належало перш за все глянути в очі людині, щоб вона переконалася, що ваші очі не виражають агресивності, а значить і стосунки передбачають бути добрими.
Велику роль у привітанні виконує міміка. По ній можна визначити миролюбні чи агресивні наміри має співбесідник. Так усмішка чи насуплені брови, радісний чи злий вираз на обличчі «попереджали»битися чи миритися збирається людина.
Словесне привітання також супроводжується умовними «знаками» приязні, одним з яких був би нахил голови.

Підкреслюючи свою повагу до співрозмовника, молодший має вітання першим, але перевага простягання руки при привітанні надається старшому. Подібною перевагою користується і жінка: чоловік вітається першим, а руку подає вона. У середньовічній Європі цілування руки жінки мало означати, що тим самим чоловік повністю віддає себе до її рук.
Одним із найдавніших засобів демонстрування, поваги до людини було зняття перед нею головного убору на Україні, зокрема, капелюх вважався символом честі чоловіка, його порядності, мудрості.

Окрім виявлення поваги до людини, привітання було і є засобом показу зацікавленості нею, її самопочуттям, сімейними обставинами, а отже, і способом виразу готовності прийти, в разі потреби, на допомогу. Тому привітання супроводжувалося, цілим циклом «вступних» діалогів, їх існувало багато, різних за змістом та інтонацією відповідно до пори дня, праці чи відпочинку, сімейних обставин, віку, статі.