Усна народна творчість являє собою величезну культурно-літературну скарбницю української мови.
На мій погляд, це цінне надбання, без якого був би неможливим повноцінний розвиток і становлення сучасної літератури.
Якби хтось засумнівався в самобутності української культури (а такі люди є), то найкращим аргументом була б українська народна творчість.
Наші предки, створюючи приказки і прислів'я, мали на меті описати всі явища, що з ними відбувалися і передати надбаний досвід своїм нащадкам. Вони жили у гармонії з природою.
Проводжаючи зиму і зустрічаючи весну, співали веснянки, влаштовували свято. Дівчата збирались на вигоні за селом и танцями, співами привертали увагу весни. Для маленьких діточок матері випікали «жайворонків». Це було наче уособленням весняного настрою.
У давнину люди були більш віруючими. У створенні фольклору нзяли участь і церковні мотиви. Наприклад, важливим святом стало Різдво. Колядки, які, ходячи по хатах, співала молодь, стали усталеною традицією. По селах ще й досі вважається за правило кожного року на Різдво вітати одне одного колядками.
У ті часи люди були менш освіченими, бо вони не могли дозволити собі купувати книжки, ходити до театрів — в них просто не було такої можливості.
Усна народна творчість свідчить про потреби людей до самоосвіти, до розвитку духовності і культурного рівня. З метою інтелектуального розвитку були створені загадки.
Дуже багато в український народній творчості ліричних пісень. Наш народ можна назвати співучим по праву. До кожного свята була своя пісня. Пісні були на різні теми: і про любов, і про роботу, і ко-іацькі пісні, і пісні обрядові (на народження дитини, на поховання, на весілля). Без пісень неможливо собі уявити український фольклор.
Фольклор — це початковий етап становлення української літератури, невід'ємна її частина.
Коли я була маленька, бабуся любила розповідати мені народні казки, які їй колись переповідала її бабуся. Це так чудово, що між людьми існує зв'язок, на який не має впливу час!
Звичайно, шось забувається, дуже багато вже втрачено. Але я вважаю, що ще не пізно зробити спробу зберегти те, що залишилось у народній пам'яті.
Люди, які збирають і записують усну народну творчість, роблять чуже великий вклад в історію і літературу. У фольклорі відбито багато історичних подій, народне бачення і ставлення до них.
Якщо ми втратимо і забудемо минуле, то ми не матимемо майбутнього. Народний досвід, який накопичувався віками, може допомогти нам уникнути деяких проблем у майбутньому. Невже наші пращури з покоління в покоління марно передавали нам свій досвід? Невже ми не зможемо зберегти пам'ять до тих, хто на протязі багатьох віків піклу- вався про наше майбутнє і сподівався, шо ми продовжимо їх традиції
Я вважаю дуже корисним існування сучасних гуртків для дітей та ; молоді, де знайомлять з народними традиціями і вчать їх поважати.
Якщо б ми більше цікавились фольклором, розширюючи наш світогляд, наша духовність була б на більш високому рівні.
Мені дуже подобається українська народна творчість. Я дуже люблю разом зі своєю бабусею співати народні пісні, слухати її розповіді про минулі часи. Мені здається це дуже цікавим. А вишивана сорочка і заплетена коса, на мій погляд, будь-яку дівчину роблять красунею.
Зацікавленість людей усною народною творчістю, її мудрістю і красою сприяє зростанню рівня національної самосвідомості, якої, зараз нам, на жаль, дуже не вистачає.
Коментарі