Гнів - сліпий порадник

Гнів - це бурхливий вияв злості, спрямований на ближнього. Він може палати в душі, він може виявлятися у словах та вчинках, у грубій, неввічливій поведінці. Якщо гнів оселяється в серці людини надовго, він переростає в злопам'ятність. Яким би не був гнів і як би він не виявлявся, я засуджую його і вважаю, що це дуже небезпечне почуття, спалахи якого можуть призвести до жахливих наслідків.

Як гнів, так і злоба народжуються від безмірного самолюбства. Самолюбець у всьому шукає своєї користі, слави й честі. І якщо він бачить перешкоди своїм намірам і бажанням, його охоплює гнів на того, хто перешкоджає йому. Хто у гніві зробив щось добре? Хто, не маючи лагідності й довготерпіння, виявив доброчинство, здобув перемогу над собою? Ніхто!

Пожежа, якщо її вчасно не загасити, знищує багато будинків; так і гнів, якщо швидко не стримати його, може накоїти багато лиха. Тому слід якомога швидше викидати гнів зі свого серця, щоб він, набравшись сили, не зробив більшої шкоди й не занапастив і тих, на кого ми гніваємося, і нас самих.
Якщо зовнішній вигляд розгніваної людини такий неприємний, то що ж відбувається в її бідній душі?
• Гнів - се огонь. Чим більше дров кладеш,
• Тим ярче полум'я лютує ясне;
• А перестань докидувати дров,
• Як стій загасне.
• Як моряки в час бурі все з судна
• У море мечуть, щоб судно влегшити,
• А стихне буря, жаль їм стане страт,
• Почнуть тужити.
(І. Франко)

Не секрет, що від гніву страждають не лише оточуючі, її іі сама гнівлива людина. Тому слід контролювати свої емоції для того, щоб не образити й не зробити боляче. Людина, яка вміє стриматися й поставитися до проблеми розумно, зуміє її вирішити, не заподіявши шкоди ні собі, ні комусь іншому.