Шкільний твір на тему: МАТЕРИНСТВО

Мені довелось бачити трьох селян біля смертної постелі їхньої матері. Звісно, це було боляче. Вдруге рвалася пуповина. Вдруге розв’язувався вузол, що єднав покоління з поколіннями. Ці три сини відчули, що вони самотні, безпорадні, у них більше нема того столу, за яким у святкові дні збиралася вся сім’я, того магніту, який усіх їх притягував.

Але я бачив, що тут не тільки рвуться нитки, які зв’язували їх; можливо, вдруге дається життя. Дивився на матір, на її спокійне і суворе обличчя і в ньому я впізнавав обличчя синів.
Настане час, і її сини та дочки з плоті своєї зліплять нових людей. Увесь час оновлюючись, рід прямує до якоїсь своєї істини.

Так від покоління до покоління, повільно, як росте дерево, передається життя, а з ним і свідомість. Яке чудесне сходження! З розтопленої лави, з зоряного тіста, з живої, чудом зародженої клітини ми вийшли і, поволі піднімаючись, досягли того, що пишемо кантати і вимірюємо сузір’я.

Мати передала дітям не тільки життя, вона їх навчила рідної мови, довірила їм багатство, повільно зібране протягом віків, - духовну спадщину, яку одержала колись на зберігання вона сама, - скромний запас традицій, понять і легенд, усе, що відрізняє Ньютона і Шекспіра від печерного жителя.

Мати дає дитині життя. А коли мати помирає , народжуються нові патріархи роду. Саме так Екзюпері пов’язує ці два, на перший погляд, несумісні поняття: материнство і смерть.

(Деменчук Іванна)