„ Учта, варта смерті”. Так Екзюпері називає війну.

Коли ви хочете переконати того, хто не зрікається війни, що війна жахлива й огидна, не вважайте його за варвара – перш ніж судити когось, постарайтесь його зрозуміти.
Задля того, щоб скуштувати хліба серед товаришів, ми готові прийняти війну. Але, щоб мати це тепло, щоб пліч-о-пліч пориватись до тої самої мети, зовсім нема чого воювати.
Ми ошукані. Війна й ненависть нічого не додають до радощів загального стрімкого руху. Ви маєте рацію, коли ненавидите війну.

Можливо, це й гарно – померти, щоб завоювати нові землі, але сучасна війна руйнує все, все, для чого вона нібито ведеться. Для війни атаки – діло звичне. Для них черпають і черпають із людських запасів. Так черпають зерно в житниці. Кидають пригорщу по пригорщі, засіваючи землю.

Тут розкривається людина.
Ось товариш пішов на фронт добровольцем, потім другий, третій, і ти відчув у собі зміну: все, що раніше тебе цікавило, стало здаватися пустим і нікчемним. Ти пішов воювати. Якщо в Барселоні ти був бідарем і тобі після роботи бувало самотньо, і не мав ти притулку теплого, то тут ти справді став людиною, ти прилучився до великого світу, - і ось тебе, знедоленого, втішає любов. Тому, що ти захищаєш рідну землю.

(Сербіна Єлизавета)