Отец Штольца и его вклад в воспитание сына (по роману И.А. Гончарова «Обломов»)

 В романе И.А. Гончарова «Обломов» большое внимание уделяется не только судьбам главных героев, но и тому, как на их характер повлияли родители. Особенно ярко представлен отец Андрея Штольца , сыгравший важную роль в формировании личности сына. Его фигура — это символ трудолюбия, дисциплины и разумного воспитания, благодаря которому Андрей стал активным, волевым и целеустремлённым человеком. Образ отца: немецкая строгость и практичность Отец Штольца — человек немецкого происхождения. Он представляет собой образ рационального, делового и дисциплинированного мужчины. Гончаров описывает его как спокойного и уравновешенного, с твёрдыми жизненными принципами. Он не теряет времени даром, ведёт хозяйство с точностью и порядком. «Отец его, немец, человек деловой, спокойный, практичный...» С юных лет он включал сына в дела, приучал к ответственности, развивал в нём самодисциплину. В отличие от родителей Обломова, он не считал, что ребёнку нужно только покой и защита — наоборот, он п...

Твір на тему: ПОЛІТ

Ніч у польоті і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем всесвіту, - їх за гроші не купиш.
Пілот на своїй трасі ніколи не буває просто глядачем. Барви землі і неба, сліди вітру на морі, хмари, позолочені заходом, - пілот не захоплюється ними, він думає про них.
Але літак може зробити й інше чудо: він переносить вас прямо в серце невідомого. Ви, мов той біолог, вивчаєте, незворушно розглядаючи в ілюмінатор, людський мурашник – міста, що розкинулися на рівнині, дороги, що біжать до них і , наче кровоносні судини, живлять їх соками ланів.

Але всі ми знаємо польоти, коли траплялося, за якихось дві години відчуваєш таку самотність, таку одірваність від всього світу, яку не відчув би навіть десь у нетрах Індії, і коли вже й не сподіваєшся повернутись. Жодна бодай найтонша ниточка не зв’язує нас більше зі світом, аж доки ми не наткнемося на смужку, освітлену прожекторами аеродрому. Ніби за межами всього світу, і тільки мотор підтримує нас, і ми висимо в цій смолі.
Намагаємося перехитрити стихію. Ждемо світанку, як садівник жде весни. Ждемо аеродрому, як землі обітованої і шукаємо свою істину в зорях.

(Волос Сергій)

В небі стільки зірок-магнітів, а сила тяжіння нас прив’язує до землі.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Краткое содержание ЖУРНАЛ ПЕЧОРИНА

Родители Обломова и Штольца (по роману «Обломов»)

Шкільний твір роздум на тему: за оповіданням В. Дрозда «Білий кінь Шептало»