Шкільний твір на тему: СМЕРТЬ
Мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті, хоча смерть буває різною.
Я пригадую одного юного самогубця. Не знаю вже, яка любовна невдача штовхнула його старанно всадити собі кулю в серце. Не знаю, якій любовній спокусі він піддався, натягуючи перед тим білі рукавички, але пам’ятаю, що в цьому жалюгідному жесті я відчув не шляхетність, а убозтво.
Цей безглуздий кінець нагадав мені іншу, справді людську смерть. То був садівник, він казав: „Знаєте... іноді, бувало, копаю заступом землю, а сам обливаюсь потом... Ревматизм крутить ноги, і я просто кляну цю каторгу. А ось тепер я так хотів би копатись і копатись у землі. Він залишив по собі оброблену землю. Він залишив по собі оброблену планету. Любов зв’язувала його з усією планетою і з усіма деревами землі. Ось хто був її великодушним, щедрим господарем.
Коли люди помирають, вони забирають нашу повагу з собою у вічність. Нам їх не вистачає, як хліба насущного.
Людина, яка вмирає задля наукового відкриття або задля того, щоб знайти ліки проти недуги, самою своєю смертю служить справі життя.
( Чернега Ольга)
Я пригадую одного юного самогубця. Не знаю вже, яка любовна невдача штовхнула його старанно всадити собі кулю в серце. Не знаю, якій любовній спокусі він піддався, натягуючи перед тим білі рукавички, але пам’ятаю, що в цьому жалюгідному жесті я відчув не шляхетність, а убозтво.
Цей безглуздий кінець нагадав мені іншу, справді людську смерть. То був садівник, він казав: „Знаєте... іноді, бувало, копаю заступом землю, а сам обливаюсь потом... Ревматизм крутить ноги, і я просто кляну цю каторгу. А ось тепер я так хотів би копатись і копатись у землі. Він залишив по собі оброблену землю. Він залишив по собі оброблену планету. Любов зв’язувала його з усією планетою і з усіма деревами землі. Ось хто був її великодушним, щедрим господарем.
Коли люди помирають, вони забирають нашу повагу з собою у вічність. Нам їх не вистачає, як хліба насущного.
Людина, яка вмирає задля наукового відкриття або задля того, щоб знайти ліки проти недуги, самою своєю смертю служить справі життя.
( Чернега Ольга)