Герой повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», який мені найбільше запам’ятався

Одне з найпочесніших місць в українській літературі належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому. Зі сторінок його творів ми дізнаємось про життя тогочасного села, про звичаї народу, про безліч людських характерів, сплетіння яких і породжує живу тканину його романів і повістей. В повісті «Кайдашеза сім’я» розповідається про родину Омелька Кайдаша та звичаї і порядки порефор-меного села. Два сина було у Омелька — Карпо і Лаврін. Вони дуже різні. І коли Лаврін — весела і добра людина, то Карпо — його пряма протилежність. Щоб краще познайомитись зі старшим сином, відкриємо сторінки повісті. «Карпо був широкий у плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті».

Отже, Карпо — це грубий і черствий парубок. І чим далі він залишається у хаті батька, тим все більше і більше черствіє і грубіє хлопець. Але разом з тим серед селян Карпо виділяється рішучістю та великою силою волі. Та, на жаль, ці позитивні задатки в його характері губляться у нескінчених родинних чварах. Ця щоденна гризня заглушує у ньому родинні почуття. Навіть доходить до того, що Карпо кидається на батька з кулаками і жене через усе село свою матір дрючком. Але в той же час це гарний чоловік і добрий батько. Карпо обороняє свою жінку від батьків. Отже, як ми бачимо, в цьому образі переплітається ніжність і грубість, душевна доброта і черствість.

Повість скомпонована із сцен, ситуацій селянського побуту, в яких розкриваються їх обмеженість, егоїзм, дрібновласницькі інтереси. М. Рильський писав: «Кайдашева сім’я» — соціально-побутовий твір, який посідає визначне місце як в українській літературі, так і в світовій. «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям, твору… як «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького. Тут все виконує свою визначену автором роль, веде свою мистецьку партію, як інструмент в хорошому оркестрі чи хорі».