З ім’ям Карпенка-Карого — одного з найвидатніших українських письменників і діячів театру — пов’язане піднесення українського драматичного мистецтва в другій половині XIX і на початку XX століття. У піднесенні суспільної ролі українського театру мистецька діяльність Карпенка-Карого відіграла особливо важливу роль тому, що він був не тільки талановитим актором, режисером, організатором і керівником трупи, а й видатним драматургом, рівного якому, за справедливим визначенням І.Франка, не мала тогочасна українська література. Новий етап у творчому розвитку драматурга відкрила сатирична комедія «Сто тисяч».
Дія комедії розгортається навколо центрального персонажа — Герасима Калитки. Калитка — типовий український «чумазий», що вже прибрав до своїх рук двісті десятин землі — «шматочок кругленький». Земля — це джерело його багатства, це його гроші. Власницькі прагнення Герасима сягають далеко: «…всю землю навкруги скуплю. їдеш день — чия земля? Калитчина! їдеш два — чия земля? Калитчина! їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…»
Калитка ніколи сам не доспить і своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час, бо праця — то гроші, багатство. Йому все здається, що наймити мало роблять і багато їдять: «Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають».
Збираючись одружити сина, калитка шукає йому «невістку з приданим, з грішми». А коли віддав дочку заміж, то не сплатив за неї обіцяного посагу, навіть не І знітився тим, що в бійці йому зуби повибивали, адже і гроші лишилися при ньому.
«Хазяйственний мужик — велике діло! — пояснює і Калитці Бонавентура. — Ворушіться, ворушіться! Крутіть головою: купили у Борща, купуйте у Смоквинова, а там у Щербини… Пани горять, а мужички з : пожару таскають… Це не пустяк!.. Вони привикли омари І там, шампанське — от грошики й ухнули, а там і іменія ахнули! А ви — галушечки, картопельку, кулешик, чехоньку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає…»
Заради грошей Калитка ладен чортові душу запродати. Тому він і зважується на аферу — вигідно купити у Невідомого фальшивих сто тисяч. Калитка навіть спробував обдурити при цьому досвідченого шахрая: заплатив йому на дві тисячі менше, аніж домовлялися. Та замість фальшивих грошей Калитці підсунули мішок різаного паперу. Це доводить Калитку до відчаю, він кидається вішатись; коли ж його врятували від самогубства, то він, ридаючи, вигукує: «Пропала земля Смок-винова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!»
Цими словами закінчується комедія. Глядачі на них реагують сміхом. Це осудливий сміх над духовною потворністю людини, єдиний зміст життя якої — гроші.
Коментарі