Материнська доля й материнське щастя (за творами. Симоненка, Малишка, Олійника)
Матері в художній літературі присвячено багато задушевних, вдячних поетичних рядків. Недаремно називають і змелю матінкою, і Батьківщину, їх, на думку В. Симоненка, не можна вибирати:
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати. …
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Яка ж вона, материнська доля? Щаслива і нещасна, весела і сумна. Щастя матері — народити дитину, бачити, як вона зростає, усміхається, як робить перші кроки в житті. Сум і тривога матері — коли її син чи донька виходять на самостійну життєву дорогу. Які небезпеки там підстерігають їх, які труднощі, куди веде та дорога?
А. Малишко у своїй знаменитій «Пісні про рушник» оспівав материнські й синівські почуття, добре розуміючи, що, поки мати жива, «незрадлива материнська ласкава усмішка» і «засмучені очі хороші» її будуть супроводжувати дітей на життєвих дорогах. Про це ж пише й В. Симоненко: За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.
Зворушливий до болю вірш Б. Олійника «Пісня про матір» наголошує на тому, що все добре — від матері. «Це вона «прибрала планету», а головне — «навчила дітей, як на світі по совісті жити».
Мати — хранителька сімейного вогнища, традицій і звичаїв, мови. Поки діти біля неї, поки не забувають, навідуються — радість.
Але здебільшого на матерів чекає журба. Війна забрала синів у героїні вірша А. Малишка «Вчителька». Ця мужня мати знайшла в собі сили роботою тамувати горе, біль і ростити нову «юнь».
Тема матері, материнства — невичерпна. Як і сила материнської любові. Повертаючись до історії написання Малишкової «Пісні про рушник», не проминімо такий факт. На музику цей твір покладений композитором Платоном Майбородою, якого мати в роки другої світової війни разом із братом та другом урятувала з фашистського концтабору. їй довелося для цього спродати все з хати, хитрувати, принижуватися, нехтувати смертельною небезпекою. Але вона це зробила» То ж отой «Рушничок», знаний у всьому світі — про неї, і про тисячі тисяч інших матерів, які ночей не доспали й вивели в люди добрих Дітей.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати. …
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Яка ж вона, материнська доля? Щаслива і нещасна, весела і сумна. Щастя матері — народити дитину, бачити, як вона зростає, усміхається, як робить перші кроки в житті. Сум і тривога матері — коли її син чи донька виходять на самостійну життєву дорогу. Які небезпеки там підстерігають їх, які труднощі, куди веде та дорога?
А. Малишко у своїй знаменитій «Пісні про рушник» оспівав материнські й синівські почуття, добре розуміючи, що, поки мати жива, «незрадлива материнська ласкава усмішка» і «засмучені очі хороші» її будуть супроводжувати дітей на життєвих дорогах. Про це ж пише й В. Симоненко: За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.
Зворушливий до болю вірш Б. Олійника «Пісня про матір» наголошує на тому, що все добре — від матері. «Це вона «прибрала планету», а головне — «навчила дітей, як на світі по совісті жити».
Мати — хранителька сімейного вогнища, традицій і звичаїв, мови. Поки діти біля неї, поки не забувають, навідуються — радість.
Але здебільшого на матерів чекає журба. Війна забрала синів у героїні вірша А. Малишка «Вчителька». Ця мужня мати знайшла в собі сили роботою тамувати горе, біль і ростити нову «юнь».
Тема матері, материнства — невичерпна. Як і сила материнської любові. Повертаючись до історії написання Малишкової «Пісні про рушник», не проминімо такий факт. На музику цей твір покладений композитором Платоном Майбородою, якого мати в роки другої світової війни разом із братом та другом урятувала з фашистського концтабору. їй довелося для цього спродати все з хати, хитрувати, принижуватися, нехтувати смертельною небезпекою. Але вона це зробила» То ж отой «Рушничок», знаний у всьому світі — про неї, і про тисячі тисяч інших матерів, які ночей не доспали й вивели в люди добрих Дітей.