Розсекречена війна Врятувати генерала Уайнрайта
У ході Маньчжурської операції Червона Армія звільнила з японського полону дві тисячі солдатів і офіцерів союзних військ
В історії Маньчжурської операції, що наприкінці другої світової війни провели радянські війська проти Квантунской армії імперіалістичної Японії, дотепер залишаються маловідомі, а те й зовсім невідомі сторінки. Одна з них – порятунок з японського полону солдатів і офіцерів американської, англійської й голландської й іншої союзної армій
Розповідає співробітник Інституту військової історії Міністерства оборони Росії кандидат наук полковник Віктор ГАВРИЛОВ:
Про те, що в катівнях японських концентраційних таборів на території Китаю втримуються солдати, офіцери й навіть генерали наших союзників по антигітлерівській і антияпонській коаліції, що потрапили в полон у ході боїв за Філіппіни й Сінгапур, радянське керівництво Маньчжурською операцією довідалося з розповідей китайських патріотів. Але де саме й скільки втримується таких військовополонених, стало відомо вже в ході бойових дій у серпні сорок п'ятого. У ті дні, коли наші війська просувалися до міст Чанчунь і Мукден (Шеньян), розвідка донесла, що табір, про яке було відомо тільки командуванню операції, розташований під Мукденом, а розміщеним там військовополоненим загрожує смертельна небезпека. Відступаючи, японці могли знищити всіх своїх бранців, як це вони робили в інших місцях. Потрібно було терміново рятувати союзників
Кидок стрілецьких батальйонів був стрімким. І дійсно, у концтаборі під Мукденом наші солдати виявили військовополонених зі США, Великобританії й Голландії. А точніше 28 генералів (15 американців, 5 англійців, 8 голландців), 500 офіцерів (272 американця, 173 англійця й 55 голландців) і 1171 солдата (1044 американців, 115 англійців і 12 голландців). Всі вони були негайно звільнені, їм видали трофейну зброю. Але, щоправда, не для того, щоб вони взяли участь у бойових діях у рядах Червоної Армії, від виснажених голодом і знущаннями охорони важко було очікувати повноцінних воїнів, а, у першу чергу, щоб вони змогли себе самі захистити. У місті і його околицях ще бовталося чимало японських солдатів, та й просто збройних бандитів
Звичайно ж, керівництву табору, вибраного з колишніх бранців, було виділено для звільнених воїнів багато самих необхідних продуктів, наданий автотранспорт, щоб вони могли добратися до своїх військ, якщо ті перебували неподалік, або для доставки води й тих же продуктів харчування.
Після звільнення табору в Мукдені з'ясувалося, що колишній командуючий американськими військами на Філіппінах генераллейтенант Уайнрайт, що потрапили в полон до японців, утримується окремо від своїх підлеглих на охоронюваній віллі в 17 км від Мукдена, і за ним відразу була послана рота радянських солдатів..
Але концтабір у Мукдені був не єдиним, котрий звільнила Червона Армія. На початку вересня сорок п'ятого частинами 88го стрілецького корпуса 25й армії, що діє в Кореї, був звільнений так само й інший японський концтабір, де перебувало 352 військовополонених союзних армій – 292 англійця, 46 австралійців, 6 бразильців, 4 американця й 4 шотландці. Ці цифри назвав у своєму повідомленні начальник штабу 1го Далекосхідного фронту
Безумовно, союзники були негайно сповіщені про звільнення їхніх солдатів і офіцерів. Уже 20 серпня генерал Ведемейер (командуючий американськими силами в Китаї) звернувся до радянського командування із проханням дозволити направити в Мукден літак для евакуації військовополонених і, у першу чергу, генерала Уайнрайта. Москва дала добро на надання максимального сприяння рішенню цього завдання
24 серпня посол США в СРСР Гарриман звернувся до наркома іноземних справ СРСР В'ячеславові Молотову із проханням про сприяння в «прискоренні повернення цих людей під американський контроль», а вже 29 серпня генерал Уайнрайт і кілька інших колишніх військовополонених американських офіцерів прибутку в Чунцін – ставку Чан Кайши.
Правда, не обійшлося й без ускладнень. Американське командування без попереднього узгодження з радянською стороною початок направляти в Мукден один за іншим свої літаки для організації перекидання військовополонених і для скидання їм різних вантажів сигарет, галет, шоколаду, одягу, взуття й іншого. Спочатку радянське командування затримувало ці екіпажі «до з'ясування обставин». Потім штаб Забайкальського фронту віддав вказівку про сприяння американської авіації в доставці вантажів для військовополонених.
Але 30 серпня американський літак Б29 без попереднього оповіщення й розпізнавальних знаків з'явився в районі аеродрому Канко (Корея) і скинув вантаж у сопках. А, за даними радянського командування, у цьому районі перед капітуляцією було розпущено кілька диверсійних груп японцевсмертников із завданням продовжувати бойові дії. І було незрозуміло, на кого «працював» Б29 – на союзників або камікадзе. На перехоплення літака були підняті винищувачі, які були змушені відкрити вогонь, щоб примусити його кпосадке.
Командир Б29 на допиті пояснив, що «всі сигнали він бачив і зрозумів їх, але не сіл добровільно, тому що вважав, що малою кількістю винищувачів його не зіб'ють, а площадка для посадки здалася йому занадто малої…». Такі «дитячі» виправдання, звичайно ж, не могли задовольнити радянську сторону. Довелося розбиратися з американським пілотом на більше високому командирському рівні
А 4 вересня штаб Забайкальського фронту задовольнив прохання начальника табору військовополонених у Мукдені генерала Паркера (колишнього командира американського 11го корпуса) дозволити посадку американських літаків на аеродромі Далянь, а також дозволити захід у порт Далянь американському пароплаву для евакуації військовополонених з Мукдена. У той же час штабом фронту була отримана вказівка начальника Генерального штабу Збройних сил СРСР генерала армії Антонова про організацію відправлення військовополонених у Далянь по залізниці, а не літаками. Робилося це, повидимому, для того, щоб виключити подібне «самовольство», яке продемонстрував пілот Б29, та й по залізниці ця евакуація була більше безпечною
Однак, штаб американських військ під керівництвом генерала Макартура вирішив наполягти на своєму й «продемонструвати росіянином свою силу». Хоча, видимо, ціль була й у тім, щоб «покарати червоних» за те, що вони раніше американців опанували портом Далянь і Портартуром. Хоча ці порти заздалегідь були закріплені за нашими військами при «нарізці» зон впливу. І 2 вересня на рейд Даляня прибутку два американських крейсери, а 4 вересня до Портартуру підійшли ще чотири авіаносці й шість есмінців, у повітрі над Портартуром і Далянем з'явилося близько 300 літаків з розпізнавальними знаками США. Як съязвил потім командир одного з міноносців капітан Вудс, це був «похід солідарності», а поле літаків з авіаносців з'явився «салютом на честь Червоної Армії». Ситуація зложилася непроста, згадували потім учасники тих подій. Ішла «гра нервів».
Але 5 вересня після взаємного обміну «вітаннями» з радянським командуванням американська ескадра змушена була знятися з якорів і піти в море. Правда, 8 вересня в Далянь знову прибутку два есмінці, але вони вже прикривали госпітальне судно, на яке почали вантажити колишніх військовополонених. І знову, як доповідав своєму керівництву начальник штабу Тихоокеанського флоту вицеадмирал Фролов, «американці поводилися нахально, намагалися всюди бути присутнім, скрізь пролізти».
20 вересня начальник штабу Головного командування радянськими військами на Далекому Сході генералполковник Іванов повідомив, що репатріація союзних військовополонених, звільнених Червоною Армією з японського полону на території Маньчжурії й Кореї, закінчена. З Мукденского табори було репатрійовано 1651 чоловік, а з табору в Канко (Корея) – 352 чоловік. Так завершилася історія зі звільненням військовополонених союзників
Ми публікуємо неповні списки солдатів і офіцерів, звільнених з японського полону радянськими воїнами в Маньчжурії. Сподіваємося, ктото з них дожив до нинішніх днів, він або близькі родичі тих військовослужбовців, хто побував тоді в полоні, пам'ятають по розповідях своїх рідні й близьких про ті пам'ятні дні. Ми були б дуже вдячні, якщо ктото відгукнувся на цю публікацію, надіслав нам свої спогади. Може бути, трапиться чудо, і визволителі й звільнені зможуть знову зустрітися через шістдесят років після другої світової війни
НАЧАЛЬНИКОВІ ШТАБУ ГОЛОВНОКОМАНДУЮЧОГО РАДЯНСЬКИМИ ВІЙСЬКАМИ на ДАЛЕКОМУ СХОДІ
Копія: НАЧАЛЬНИКОВІ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ
ДОПОВІДАЮ
На початку вересня місяця 1945 року частинами 88 стрілецького корпуса 25 армії, що діють у Кореї, були звільнені з японських таборів військовополонених – 352 чоловік колишніх військовослужбовців Британських і Австрійських підданих, з яких: шотландців – 4, американців – 4, бразильців – 6, австрійців – 46, англійців – 292 чоловік.
Список військовополонених, звільнених з таборів при сем додається.
Справжні списки на російській і англійській мовах зберігаються в штабі 25 армії й штабі I Далекосхідного фронту
НАЧАЛЬНИК ШТАБУ I Далекосхідного фронту
Генераллейтенант КРУТИКОВ
НАЧ. ОПЕР. КЕРУВАННЯ I Далекосхідного фронту Генералмайор СЕМЕНОВ (підпис).
14 вересня 1945 г.
ЦАМО. Ф. 234 Оп. 3213 Д. 524 ЛЛ. 1
Коментарі