Пройшло майже сто тридцять років з тих пор, як у битві під Гастингсе (1066) норманнский герцог Вільгельм Завойовник здобув перемогу над англосаксонськими військами й заволодів Англією. Англійський народ переживає лихоліття. Король Ричард Левине Серце не повернувся з останнього хрестового походу, узятий у полон підступним герцогом Австрійським. Місце його висновку невідомо. Тим часом брат короля, принц Джон, вербує собі прихильників, маючи намір у випадку смерті Ричарда відсторонити від влади законного спадкоємця й захопити престол. Спритний інтриган, принц Джон сіяє смуту по всій країні, розпалюючи давню ворожнечу між саксами й норманнами.
Гордий тан Седрик Ротервудский не залишає надію скинути норманнское ярмо й відродити колишня могутність саксів, поставивши на чолі визвольного руху нащадка королівського роду Ательстана Конингсбургского. Однак тупуватий і незаповзятливий сер Ательстан у багатьох викликає недовіру. Щоб додати більше ваги його фігурі, Седрик мріє женити Ательстана на своїй вихованці, леді Ровене, останній представниці роду короля Альфреда
Коли на шляху цих планів устала прихильність леді Ровени до сина Седрика, Уилфреду Айвенго, непохитний тан, недарма прозваний за свою відданість справі Саксом, вигнав сина з рідного дому й позбавив спадщини. І от тепер Айвенго в одязі пілігрима тайкома вертається із хрестового походу додому. Недалеко від батьківського маєтку його доганяє загін командора ордена тамплієрів Бриана де Буагильбера, що направляється на лицарський турнір в Ашби де ля Зуш. Захоплений у дорозі непогодою, він вирішує просити в Седрика нічлігу. Гостинний будинок шляхетного тана відкритий для всіх, навіть для єврея Исаака з Йорка, що приєднується до гостей уже під час трапези. Буагильбер, що також побував у Палестині, хвастається за столом своїми подвигами в ім'я труни Господня.
Пілігрим захищає честь Ричарда і його хоробрих воїнів і від імені Айвенго, уже один раз перемігшого тамплієра на двобої, приймає виклик гордовитого командора на бій. Коли гості розходяться по своїх кімнатах, пілігрим радить Исааку непомітно покинути будинок Седрика - він чув, як Буагильбер віддавав слугам наказ схопити єврея, як тільки він подалі від'їде від садиби. Проникливий Исаак, що розглянув під мандрівничим одіянням юнака шпори, на подяку дає йому записку до родича-купцеві, у якій просить позичити пілігримові збрую й бойового коня. Турнір при Ашби, що зібрав весь колір англійського лицарства, так ще в присутності самого принца Джона, привернув загальну увагу. Лицарі-Улаштовувачі, у числі яких і зарозумілий Бриан де Буагильбер, із упевненістю беруть одну перемогу за інший
Але коли, здавалося, ніхто більше не насмілиться виступити проти призвідників і результат турніру вирішений, на арені з'являється новий боєць із девізом «Позбавлений Спадщини» на щиті, що безстрашно викликає на смертний бій самого тамплієра. Кілька разів сходяться супротивники, і списи їх розлітаються уламками по самі рукоятки. Всі симпатії глядачів на стороні відважного незнайомця - і йому супроводжує удача: Буагильбер падає з коня, і двобій визнають закінченим. Тоді лицар Позбавлений Спадщини б'ється по черзі з усіма призвідниками й рішуче бере над ними верх. Як переможець він повинен вибрати королеву любові й краси, і, граціозно схиливши спис, незнайомець кладе вінець до ніг прекрасної Ровени.
На інший день проводиться загальний турнір: партія лицаря Позбавленої Спадщини бореться проти партії Бриана де Буагильбера. Тамплієра підтримують майже всі призвідники. Вони тіснять юного незнайомця, і, якби не допомога таємничого Чорного Лицаря, йому навряд чи вдалося б у другий раз стати героєм дня. Королева любові й краси повинна покласти на голову переможцеві почесний вінець. Але коли маршали знімають із незнайомця шолом, вона бачить перед собою блідого як смерть Айвенго, що падає в її ніг, минаючи кров'ю від ран. Тим часом принц Джон одержує з гінцем записку: «Будьте обережний - диявол спущений з ланцюга». Це значить, що його брат Ричард одержав волю
Принц у паніці, у паніці і його прихильниках. Щоб заручитися їхньою вірністю, Джон обіцяє їм нагороди й почесті. Норманнскому лицареві Морісові де Браси, наприклад, він пропонує в дружин леді Ровену - наречена багата, гарна й знатна. Де Браси в захваті й вирішує напасти на загін Седрика по дорозі з Ашби додому й викрасти прекрасну Ровену. Гордий перемогою сина, але як і раніше не бажаючий простити його, Седрик Сакс із важким серцем відправляється в дорогу назад
Звістка про те, що пораненого Айвенго віднесли носилки якоїсь багатої дами, лише розпалює в ньому почуття обурення. По дорозі до кавалькади Седрика й Ательстана Конингсбургского приєднується Исаак з Йорка з дочкою Ревеккой. Вони теж були на турнірі й тепер просять взяти їх під захист - не стільки заради себе, скільки заради хворого друга, якого вони супроводжуються
Але коштує подорожанам поглибитися в ліс, як на них накидається численний загін розбійників і всіх їх беруть у полон. Седрика і його супутників везуть в укріплений замок Фрон де Бефа.
Проводирями «розбійників» виявляються Буагильбер і де «Браси, про що Седрик догадується, углядівши зубчасті стіни замка. «Якщо Седрик Сакс не має сил урятувати Англію, він готовий умерти за неї», - кидає він виклик своїм загарбникам. Де Браси тим часом є до леді Ровене й, у всім зізнавшись їй, намагається завоювати її розташування. Однак горда красуня непохитна й, лише довідавшись про те, що Уилфред Айвенго теж у замку (а саме він перебував у носилках Исаака), молить лицаря врятувати його від загибелі. Але як ні важко леді Ровене, Ревекке загрожує куди більша небезпека. Полонений розумом і красою дочки Сіону, до неї воспилал пристрастю Бриан де Буагильбер, і тепер він умовляє дівчину бігти з ним. Ревекка готова віддати перевагу смерть ганьбі, але її повна обурення безстрашна одповідь лише народжує в тамплієрі впевненість, що він зустрів жінку своєї долі, родинну йому душу
Тим часом навколо замка стягаються загони вільних йоменів, наведені слугами, що врятувалися від полону, Седрика. Облогою керує вже один раз що приходив Айвенго на допомогу Чорний Лицар
Під ударами його величезної сокири тріскотять і розпадаються ворота замка, а камені й колоди, що летять на його голову зі стін, досаждають йому не більше дощових крапель. Що пробралася в метушні битви в кімнату Айвенго Ревекка розповідає прикутому до постелі юнакові, що відбувається навколо. Корячи себе за ніжні почуття до іновірця, вона не має сил покинути його в настільки небезпечний момент. А визволителі відвойовують в обложених п'ядь за п'яддю
Чорний Лицар смертельно ранить Фрон де Бефа, бере в полон де Браси. І що дивно - гордий норманн після декількох сказаних йому слів беззаперечно упокорюється зі своєю долею. Раптом замок охоплює полум'я. Чорний Лицар ледь устигає витягтися на вільне повітря Айвенго. Буагильбер вистачає запекло опірну Ревекку й, посадивши її на коня одного з невільників, намагається вирватися з пастки
'Однак у погоню за ним кидається Ательстан, що вирішив, що тамплієр викрав леді Ровену. Гострий меч тамплієра з усією силою обрушується на голову нещасливого сакса, і той намертво падає на землю. Покинувши напівзруйнований замок і подякувавши вільних стрільців за допомогу, Седрик, супроводжуваний носилками з тілом Ательстана Конингсбургского, відправляється в його маєток, де йому будуть зроблені останні почесті
Розстається зі своїми вірними помічниками й Чорним Лицарем - його мандрівки ще не закінчені. Проводир стрільців Люксли дарує йому на прощання мисливський ріг і просить сурмити в нього у випадку небезпеки. Відпущений на волю де Браси щодуху скакає до принца Джонові, щоб повідомити його страшну звістку - Ричард в Англії. Боягузливий і підлий принц посилає свого головного поплічника Вольдемара Фиц-Урса захопити, а ще краще вбити Ричарда. Буагильбер укривається з Ревеккой в обителі лицарів Храму Темплстоу. гросмейстер, Що Приїхав в обитель із перевіркою, Бомануар знаходить безліч недоліків, у першу чергу його обурює розбещеність тамплієрів. Коли ж він довідається, що в стінах прецептории вкривається полонена єврейка, що складається, цілком ймовірно, у любовному зв'язку з одним із братів ордена, то вирішує влаштувати над дівчиною судилище й обвинуватити неї в чаклунстві - тому що чим, як не чаклунством, пояснюється її влада над командором?
Суворий аскет Бомануар уважає, що страта єврейки послужить очисною жертвою за любовні гріхи лицарів Храму. У блискучому мовленні, що здобуло співчуття навіть її супротивників, Ревекка відкидає всі обвинувачення Бомануара й вимагає призначення двобою: нехай той, хто викличеться захистити неї, мечем доведе її правоту. Тим часом Чорний Лицар, що пробирається лісами д одному нього лише веденої мети, натрапляє на засідку. Фиц-урс здійснив свої мерзенні задуми, і король англійський міг упасти від зрадницької руки, якби не роги, що з'явилися на звук, вільні стрілки під предводительством Локсли. Лицар розкриває нарешті своє інкогніто: він - Ричард Плантагенет, законний король Англії. Не залишається в боргу й Локсли: він - Робін Гуд із Шервудского лісу
Отут компанію доганяє Уилфред Айвенго, що їде із Сен-Ботольфского абатства, де він видужував від ран, у замок Конингсбург. Змушений чекати, поки його прихильники зберуть досить сил, Ричард відправляється з ним. У замку він умовляє Седрика простити непокірливого сина й віддати йому в дружин леді Ровену. До його прохання приєднується й воскреслий, вірніше, що ніколи не вмирав, а всього-на-всього приголомшений сер Ательстан.
Бурхливі події останніх днів відбили в нього останні честолюбні мрії. Однак у розпал бесіди Айвенго раптом зникає - його терміново викликав якийсь єврей, повідомляють слуги. В обителі Темплстоу все готово до двобою. Немає лише лицаря, приголосного битися з Буагильбером за честь Ревекки. Якщо заступник не з'явиться до заходу сонця, Ревекка буде віддана спаленню
И от на полі з'являється вершник, його кінь ледве не падає від утоми, і сам він ледь тримається в сідлі. Це Уилфред Айвенго, і Ревекка тріпотить від хвилювання за нього. Супротивники сходяться - і Уилфред падає, не витримавши влучного удару тамплієра. Однак від скороминущого дотику списа Айвенго падає й Буагильбер - і більше вже не встає. Свершился Божий суд!
Гросмейстер повідомляє Ревекку вільної й неповинної. Зайнявши належне йому місце на престолі, Ричард прощає свого безпутного брата. Седрик нарешті дає згоду на весілля леді Ровени із сином, а Ревекка з батьком назавжди залишають Англію. «Айвенго довго й щасливо жив Сровеной.
Вони любили один одного ще більш тому, що випробували стільки перешкод до свого з'єднання. Але було б ризикованим занадто докладно допитиваться, чи не приходило йому на розум спогад про красу й великодушність Ревекки набагато частіше, ніж те могло сподобатися прекрасній спадкоємиці Альфреда».
Коментарі