Теккерей Уилльям Мейкпис. Онлайн Енциклопедія Кругосвет
Онлайн Енциклопедія Кругосвет krugosvet. ru/enc/kultura_i_obrazovanie/literatura/TEKKERE_UILYAM_MEKPIS. html
ТЕККЕРЕЙ, ВІЛЬЯМ МЕЙКПИС (Thackeray, William Makepeace) ( 1811-1863), англійський письменник, автор знаменитого роману Ярмарок марнославства. Народився 18 липня 1811 у Калькутті (Індія) у сім'ї високопоставленого чиновника Ост-Индской компанії. Шести років був відправлений у Лондон для навчання. Учився в приватних школах і в 1822-1828 у Чартерхаус-скул. Незабаром у Лондон переїхала й мати, після смерті чоловіка вдруге вийшла заміж. Після школи Теккерей надійшов у Тринити-Коледж Кембриджського університету, однак щасливий і плідний університетський період незабаром закінчився: юнак програвся в карти, а потім втратив залишок свого значного стану при краху Індійського агентства нерухомості
Спочатку Теккерей пробував себе в графіку й живописі. Він брав уроки малювання в Парижу, згодом ілюстрував свої добутки. В 1836 ледь не відбувся його творчий сполучник із Ч. Диккенсом, що искали художника для Посмертних записок Пиквикского клубу. Женившись у тому ж році на Ізабеллі Шо, він всерйоз звернувся до літератури. У наступне десятиліття твору Теккерея в малих жанрах (найчастіше під псевдонімами) прикрашали сторінки кращих періодичних видань того часу. У серії літературних пародій Романи прославлених авторів (Novels by Eminent Hands, 1839-1847) письменник виявив вимогливий смак і відмінне почуття стилю. У минулому симпатії Теккерея були віддані вісімнадцятому сторіччю, Століттю Розуму, а персонально - Г. Филдингу, Т. Смоллетту й іншим просвітителям. Теккерей не прийняв ідеалізації Середньовіччя в романах В. Скотта, і його найбільш уїдливою пародією стало бурлескне закінчення Айвенго - Ребекка й Ровена (Rebecca and Rowena, 1850). Син свого часу, Теккерей, втім, не був вільний від викторианских упереджень і, наприклад, у характеристиці свого улюбленого Филдинга (лекції Англійські гумористи) показав себе досить строгим моралістом
Сімейне життя Теккерея складалася драматично. У нього народилися три дочки, але через розвинену щиросердечну хворобу дружини чоловіки змушені були розстатися. Теккерей повернувся до холостяцького життя, віддавши двох дочок (третя вмерла) на піклування матері й вітчима. В 1846 він купив будинок і перевіз туди дочок
Слава й матеріальне благополуччя прийшли до Теккерею в 1847-1848, коли щомісячними випусками видавався Ярмарок марнославства (Vanity Fair). Роман оповідає про тісно зв'язані між собою, але багато в чому протилежних долях двох подруг по пансіоні; час дії - перші десятиліття 19 в. В образі яскравої авантюристки Ребекки Шарп, заради положення в суспільстві заколишньої про совість і честь, письменник дав історично конкретний англійський варіант бальзаківського Растиньяка. Назва роману й всеосяжний образ "ярмарку життєвої суєти" прийшли з алегоричного роману Д. Беньяна Шлях прочанина. Оголивши глибоко вразили суспільство лицемірство, егоїзм і моральну неохайність, Теккерей дав багатозначний підзаголовок своєму гостросатиричному роману: Роман без героя
Духом критицизму перейняті й інші масштабні романи Теккерея: Пенденнис (Pendennis, 1848-1850), Історія Генрі есмонда (The History of Henry Esmond, 1852), Ньюкоми (The Newcomes, 1853-1855), Виргинци (The Virginians, 1857-1859), Пригоди Пилипа (The Adventures of Philip, 1861-1862). Письменник знаходила час і для більше скромних літературних підприємств: випустив п'ять різдвяних книг (серед них хрестоматійне Кільце й троянда - The Rose and the Ring, 1854), писав вірші й балади, читав лекції в Англії й Америці (видані в 1853 за назвою Англійські гумористи XVIII століття - The English Humourists of the Eighteenth Century), редагував журнал "Корнхилл" ("Cornhill", 1860-1862), де вийшли його Ловел, удівець (Lovel the Widower, 1860), Пилип і Замітки про різні різниці (Roundabout Papers, 1860-1863) - серія нарисів, написаних із чудовою легкістю й демонстрирующих мудрою зрілістю його поглядів на життя. Два роки через Теккерей залишив журнал і приступився до нового роману, Дени Дюваль (Denis Duval, 1864). Роман не був закінчений - письменник умер у Лондоні 24 грудня 1863.
У романах, оповіданнях і нарисах Теккерея розгорнута найширша картина людського буття, однак вона не охоплює всі соціальні групи рівною мірою: нижчі класи представлені відносно мало. Письменник мав справу в основному з вищими колами суспільства й особливо цікавився людьми, що піднялися негожим образом, з милості або завдяки тугому гаманцю. Він вивів цю багатолику породу в Книзі снобів (The Book of Snobs, 1846-1847). Британцеві, затверджував Теккерей, властиве прагнення будь-якими способами зайняти більше високе положення
Теккерей любив розповідати історії й коментувати їх у процесі оповідання. Навіть оповідаючи про сучасність, він відігравав роль історика: вибраний матеріал представляє суспільне надбання, і стосовно нього повинне витримувати дистанцію. У фіналі Ярмарку марнославства Теккерей пішов ще далі, представившись "кукольником". Ця блискуча знахідка підключила техніку кукловода до мистецтва ведення оповідання. Автор вільно тлумачить про своїх персонажів і хід дії, немов читач сидить пліч-о-пліч із ним і вони разом спостерігають фантасмагорію спектаклю. Образ читача-співрозмовника (у Филдинга - читача-друга) збагатив мистецтво оповідання
Література
Івашева В. В. Теккерей-Сатирик. М., 1958
Теккерей У. М. Зібрання творів, тт. 1-12. М., 1974-1980
Вахрушев В. С. Творчість Теккерея. Саратов. 1984
Форстер М. Записки викторианского джентльмена: Вільям Мейкпис Теккерей. М., 1985
У. М. Теккерей: Творчість. Спогаду. Бібліографічні розвідки. М., 1989
Івашева В. В. За щитом скептицизму. - У кн.: Івашева В. В. Століття нинішній і століття минулий. М., 1990
Теккерей у спогадах сучасників. М., 1990
Бурова И. И. Романи Теккерея. Спб, 1996