М. Е. Єлізарова й інші, "Історія закордонної літератури XIX століття" Критичний реалізм в Англії
Розквіт англійського критичного реалізму ставиться до 40-м років XIX століття. У цей період виступають такі чудові письменники-реалісти, як Диккенс і Теккерей, Бронте й Гаскелл, поети-чартисти Джонс і Линтон. 40-е роки в історії Англії - це період напруженої соціальної й ідеологічної боротьби, період виступу на історичну арену чартистів
Наприкінці XVIII століття в Англії відбувся промисловий переворот, що з'явився потужним поштовхом для розвитку капіталізму в країні. Із цього часу починається швидкий ріст англійської промисловості, а разом з тим і англійським пролетаріатом. У роботі "Положення робітничого класу в Англії" енгельс писав, що Англія 40-х років XIX століття було класичною країною пролетаріату
Разом з тим Англія XIX століття являло собою класичну країну капіталізму. Уже на початку 30-х років вона вступає в новий етап свого історичного розвитку, що ознаменувався загостренням протиріч між буржуазією й пролетаріатом. Буржуазні реформи (закон про бедних - в 1834 році, від-¦ міна хлібних законів - в 1849 році) сприяли розвитку англійської промисловості. У цей період Англія займає міцне положення на міжнародній арені. Розширюються її колонії й ринки збуту. Однак колоніально-національні протиріччя загострюються в не меншому ступені, чим класові
У середині 30-х років у країні починається підйом робочого руху. Виступ чартистів свідчив про граничну напругу соціальної боротьби. "Починаючи із цього моменту, класова боротьба, практичн і теоретична, приймає усе більш яскраво виражені й загрозливі форми"1.
У період 50-х років загострюється й ідеологічна боротьба в Англії. Буржуазні ідеологи - Бентам, Мальтус і інші - виступили на захист буржуазного ладу. Буржуазні теоретики, історики (Милль, Маколей) вихваляли капіталістичну цивілізацію й прагнули довести непорушність існуючих порядків. Охоронні тенденції одержали яскраве вираження й у творчості буржуазних письменників (романи Бульвера й Дизраели, трохи пізніше - добутку Рида й Коллинза).
Тим більше значення й широкий суспільно-політичний резонанс мало виступ чудової плеяди англійських критичних реалістів. Їхня творчість розвивалася в обстановці напруженої ідеологічної боротьби. Виступаючи проти буржуазно-апологетичної літератури, Диккенс і Теккерей уже з найпершого років своєї творчості відстоювали глибоко правдиве й соціально значиме мистецтво. Продовжуючи кращі традиції реалістичної літератури минулого, і в першу чергу письменників XVIII століття - Свифта, Фильдинга й Смоллета, Диккенс і Теккерей установлювали демократичні принципи в мистецтві. У своїй творчості англійські реалісти всебічно відбили життя сучасного їм суспільства. Об'єктом своєї критики й осміяння вони зробили не тільки представників буржуазно-аристократичного середовища, але й ту систему законів і порядків, що була встановлена влада імущими для їхніх власних інтересів і вигоди. У своїх романах письменники-реалісти ставлять проблеми великої соціальної значимості, приходять до таких узагальнень і висновків, які безпосередньо підводять читача до думки про нелюдськість і несправедливість існуючого суспільного лада. Англійські реалісти звернулися до основного конфлікту сучасної їм епохи - до конфлікту між пролетаріатом і буржуазією. У романі Диккенса "Лихоліття", в "Шерли" Бронте й "Мери Бартон" Гаскелл поставлена проблема взаємин капіталістів і робітників. Добутку англійських письменників-реалістів мають яскраво виражену антибуржуазну спрямованість. Маркс писав:
"Блискуча плеяда сучасних англійських письменників, чиї виразні й красномовні сторінки розкрили миру більше політичних і соціальних істин, чим це зробили всі професійні політики, публіцисти й моралісти, разом узяті, показали всі шари буржуазії, починаючи з "вельмишановного" рантье й власника цінних паперів, що дивиться на будь-яке підприємництво як на щось вульгарне, і кінчаючи дрібним крамарем і клерком у конторі адвоката. І як же зобразили їхній Диккенс і Теккерей, мисс Бронте й миссис Гаскелл? Повними зарозумілості, пихатості, дріб'язкового тиранства й неуцтва; і цивілізований мир підтвердив їхній вирок, затаврувавши цей клас нищівною епіграмою: "Він раболіпний стосовно вартим вище й деспотичний до вартим нижче"2.
Характерну рису англійських реалістів становить властиве їм майстерність сатиричного викриття. Сатира, з усім багатством і розмаїтістю її відтінків, є найгострішою зброєю Диккенса й Теккерея. І це цілком зрозуміло. Сатиричні прийоми викриття допомагають письменникам з найбільшою очевидністю й переконливістю розкрити невідповідність між зовнішньою стороною того або іншого явища і його справжньою сутністю
Своєкорисливості буржуазних ділків письменники-реалісти протиставляли моральну чистоту, працьовитість, безкорисливість і стійкість простих людей. В описі людей з народу особливо сильно відчувається гуманізм англійських письменників, і насамперед Диккенса. У творчості Диккенса з найбільшою силою виявився й властивому англійському реалістам демократизм. Свій позитивний ідеал письменник бачить у безкорисливих і чесних трудівниках. Тільки в середовищі простих людей, затверджує Диккенс, можливе щастя, тому що тільки тут можуть у всій їхній красі розкриватися справді людські почуття
Однак англійські критичні реалісти були далекі від розуміння закономірностей історичного розвитку. Вони не були безпосередньо пов'язані з робочим рухом, що відбувався в країні. Відбиваючи у своїх добутках прагнення народних мас до кращого життя, письменники-реалісти не могли не запропонувати якої-небудь певної програми зміни існуючих порядків, не вказати правильних шляхів боротьби. У їхніх добутках непомірно більша роль приділяється моральному факторові. Проповідь класового миру, морального вдосконалення людей, апеляція до совісті влада імущих, примирливі тенденції - все це має місце в багатьох добутках критичних реалістів. Дуже часто навіть кращі твори Диккенса й інших письменників-реалістів завершуються компромісними рішеннями поставлених у них більших проблем соціального характеру. Однак благополучні кінцівки, прагнення довести закономірність перемоги добра над злом приходять у зіткнення із правдою життя, з логікою самої дійсності, реалістично зображеної в добутках. Утопічні ідеали англійських критичних реалістів породжують елементи романтики в них творчості
У другій половині XIX століття в Англії не затихає класова боротьба, тривають виступи робітників, однак по своїй силі й масовості вони значно уступають робочому руху попереднього років. У робочому русі підсилюється опортунізм. На багатьох явищах громадського життя Англії позначився вплив буржуазної ідеології. Багато в чому воно визначило й характер розвитку літератури техлет.
В 60-е роки, одночасно з Диккенсом, в англійській літературі виступали Теккерей, Бронте, Гаскелл. Однак у ці роки добутку найбільших письменників-реалістів, "представників блискучої школи англійських романістів" (Маркс), уже втрачають свою колишню викривальну силу. В "Пенденнисе", "Генрі есмонде", "Ньюкомах" порівняно з "Ярмарком марнославства" (1848) значно знизилася сила сатиричного викриття Теккереем буржуазно-аристократичної Англії. Після "Джен ейр" (1847) і "Шерли" (1849) не з'явилося скільки-небудь більше значних добутків Бронте, і якщо в "Мери Бартон" (1848) Гаскелл поставила актуальну проблему положення робітників, то надалі її романи уступають цьому добутку в ідейно-художнім відношенні
Відома ідейна обмеженість, властива поглядам англійських реалістів XIX століття й можливості, що виявилася раніше всього у твердженні, і навіть необхідності класового миру, пов'язана з острахом революційного виступу мас, давалася взнаки в 60-е роки з нової силоміць.
Більші полотна, що відбивали суспільно-політичне й приватне життя всіх класів і соціальних шарів англійського суспільства, переміняються романами, більше камерного характеру, добутками, у яких робиться малопереконлива спроба пояснити зло життя окремими, частками пороками капіталістичного суспільства. Що ж стосується Диккенса, то він у цей час був найбільш стійким і послідовним могиканом критичного реалізму в англійській літературі
Філософія позитивізму в значній мірі визначила характер творчості Джордж елиот; у її романах ("Млин на Флоссе", "Адам Вид") реалістичні зображення життя досить часто підмінюються дріб'язковим копіюванням дійсності, підвищеним інтересом до проблем спадковості і явищам біологічного характеру. Герої її книг - прості люди; письменниця співчуває їм і уважно стежить за перипетіями їх важкого й складного життя. Але романи елиот ведуть читача від правильного дозволу питань соціального характеру й соціальних конфліктів. Проповідь мирної еволюції, класового миру звучить у добутках елиот.
На тих же позиціях стояв і е. Троллоп - письменник, що зробив метою своєї творчості оспівування всього повсякденного, мирних будня буржуазного благополуччя
В 60-е роки велике поширення одержує в Англії детективний, або так званий "сенсаційний", роман - цей улюблений жанр розважальної буржуазної літератури. Представники цього різновиду літератури Коллинз і Рид відволікали читача від реальної дійсності, звертаючись до опису незвичайного, страшного й ефектного
Буржуазні літератори служили інтересам свого класу, не тільки забавляючи, розважаючи й лестячи; багато хто з них відверто вихваляли військову агресію й колоніальні захоплення Британської імперії. Альфред Теннисон, що ніколи оспівував середньовічне лицарство, тепер прославляв викторианскую "процвітаючу" Англію
Однак навіть у цих складних умовах кращі традиції й принципи мистецтва критичного реалізму продовжують розвиватися у творчості найбільшого англійського письменника Чарлза Диккенса.
Примітки
1. К. Маркс і Ф. енгельс. Твору, т. 23, стор. 17.
2. New-York Daily Tribune. August I, 1854. p. 4. Цит. по книзі "Історія англійської літератури". М., Изд-В АН СССР, 1955, стор. 23.