ТРАГІЗМ ТОГОЧАСНОЇ ДОЛІ ВОЛЕЛЮБНОГО ТРУДОВОГО НАРОДУ В ОПОВІДАННІ «ДОРОГОЮ ЦІНОЮ»
Мета: опрацювати зміст оповідання «Дорогою ціною»; доСлідити причиновий зв’язок між подіями, психологічну зумовленість вчинків героїв у розкритті ідеї твору, визначити сюжетні елементи, висловлювати враження від прочитаного; виховувати прагнення відстоювати власні ідеали, сміливо будувати життя. Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: текст твору. ХІД УРОКУ I. Актуалізація Опорних Знань, Умінь, Навичок Проаналізувати вступну частину оповідання «Дорогою ціною» за планом: 1. «То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл…
» 2. «Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі…
» 3. «…Тікало від пана і панщини все, що заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі…
» 4. «Стояло на чатах військо і заслоняло волю» 5.
«Хоч дорогою ціною… здобули бажану волю» II. Повідомлення Теми І Мети Уроку. Мотивація Навчання На основі теми й мети уроку поставте мету власної діяльності на уроці: Я навчуся… Я зможу пояснити…
Я зрозумію… Мені не знадобиться у подальшому…
III. Сприйняття Й Усвідомлення Учнями Нового Матеріалу 1. Робота за розділами оповідання в групах 1. Колективне уточнення плану розділу (за підготовленими планами вдома).
2. Підготувати за планом стислий переказ розділу. 3. Коментоване читання уривків: 1 група — з 1 розділу А) початок першого розділу до слів «Плутаючись у високих бур’янах».
Б) «Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стіжечка…
» 2 група — з 2 розділу А) «Близько, зараз отут, дихала холодною вогкістю річка» до слів «і чи не однаково гинути тут, серед цього багна, чи вдома в неволі».
Б) картина втечі Остапа і Соломії від прикордонної варти.
3 група — з 3 розділу А) пошук Соломії у плавнях Остапа. Б) думки й переживання Остапа у плавнях: «Проти нього сто яв не пес, а вовк…
» 4 група — з 4 розділу Уривки, у яких показано ставлення до Остапа і Соломії кожного з членів циганського табору. 5 група — з 5 розділу «Народу ще було мало…
» до кінця розділу.
2. Орієнтовні висновки роботи груп 1 група Коментуючи прочитане, вчитель звертає увагу учнів на любов героїв твору до вітчизни, їх патріотизм.
Остапові був знайомий на рідній землі «кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було йому знайоме, промовляло до його». Слід звернути увагу на прийом персоніфікації — «промовляло до його». З рідним краєм розлучила його панщина, погроза пана віддати в солдати, покарати.
Учні повинні прийти до висновку, що Остап не самохіть утік з України. Недоля вигнала його на чужину.
Саме про це свідчить його настрій, коли він опинився за Дунаєм: Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепенуло його істоту. В один момент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки.
2 група Висновок, до якого повинні прийти учні втеча за Дунай не принесла Остапові й Соломії сподіваної волі.
Їх мрії письменник Визначає епітетом «химерні».
З цією метою, можна зіставити мрії Остапа, коли він утік із села йому уявляється Дунай, Задунайська Січ, кінь вороний «одіж із щирого срібла-злата, шабля довжезна» — з розповіддю молодого втікача: І попавсь я до грека, і зазнав я неволі ще гіршої, як удома. Гнав мене на роботу і вдень і вночі, а годував гірш за собаку…
Сорочка на мені чорна, заношена, нужа мене напала, їсть…
І ходив я, як звір той лісовий, та не смів і словом перечити хазяїнові, бо він нахвалявся наслати на мене посіпак.
3 група Остап і Соломія за короткий час перебування у плавнях (менше двох діб) зазнали багато горя і страждань.
Знесилені, голодні, вони довго не могли вибратися з безмежного моря комишу.
Вони терпляче зносили голод, втому, хворобу (Остап), мужньо зустрічали небезпеку.
Особливу мужність і силу волі виявила Соломія. Вона перев’язала Остапові рану і по суті майже на руках несла пораненого.
Коли ж Остап зовсім знесилів, Соломія влаштувала його біля озерця, а сама пішла шукати шляху. Ноги її щоразу грузли в болоті, очерет бив у лице, їй загрожувала небезпека заблудитися, загубити Остапа.
Обом їм, Остапу і Соломії, загрожували вовки і гадюки. Хворий Остап, віч-на-віч зустрівшись з голодним вовком, не розгубився.
4 група Особливість четвертого розділу — опис циганської хати (інтер’єр), портрети циган, відтворення особливостей побуту «злодійського гнізда». В описі циган, що займаються злодійством, переважають темні (чорні) фарби. В той же час слід підкреслити, що і в цих нещасних людей пробуджується іскра людяності.
Особливо виявляється вона в старої циганки, яка лікує Остапа.
«Стара циганка, — говорить письменник, — віджила, коли принесено раненого. Її страшне, жовте, відьомське обличчя зразу стало добрішим, а сиві пасма кіс, що вибивались із-під чорної хустинки, спокійно лягали на Остапові груди, мов на груди сина, коли вона обмивала та перев’язувала йому рану».
Як ставилися до Остапа і Соломії кожен із членів — «лідійського гнізда»?
Бажана відповідь. Стара циганка співчувала Остапові й старанно його лікувала. Молодій циганці Остап подобався.
Старий циган Гіца вимагав грошей, шукав користі. 5 група Розходження між мрією і дійсністю характерне і для побудо ви сюжету п’ятого розділу.
Одержавши гроші в болгарина і за ручившись його згодою дати притулок Остапові, Соломія відчу ла радість. «Їй було якось особливо весело і легко сьогодні на ду ші, так здорово дихалось морозним повітрям, усе погане, що бу ло в житті, відсувалось назад, блідло. Зростала певність, що все скінчиться добре, — і вона зазнає ще щасливого життя».
Та щастя її було ненадійне. Повертаючись з Іваном до циган ської хати, щоб забрати Остапа, «Соломія почувала невиразну три вогу. Чого, через віщо — вона не знала, хоч та тривога отруїла їй кров».
Дальші події підтвердили лихі передчуття Соломії. Зіставлення мрій Соломії з дійсністю ще глибше розкриває перед учнями драматизм становища. Розбивається й надія Соло мії на те, що турецька поліція розбереться й випустить безневи нного Остапа.
Турецька поліція не захотіла розбиратися в тому, винний чи не винний Остап.
В «конаці» справи вирішувалися за хабарі, а не по справедливості. Турецький поліцай на всі докази Соло мії про те, що Остап невинний, грубо відповідає: «І не прохай, і не благай, нічого не допоможу…
Ну чого стоїш? Айда!» Драгоман (перекладач) гроші бере від Соломії, але незадово лений, що їх мало, нічого не робить, щоб врятувати Остапа.
Соломія — вірна дружина і самовідданий товариш. За вря тування Остапа вона ладна піти на видиму смерть, коли цього треба.
Готовність Соломії йти на самопожертву, її мужність з осо бливою силою розкриваються наприкінці V розділу.
III. Підбиття Підсумків Чому М.
Коцюбинський назвав свій твір «Дорогою ціною»?
Обґрунтуйте відповідь. IV. Рефлексія На Уроці Я навчилася… Зрозуміла…
Дізналася…
Найбільший мій успіх… Найважче було…