"Потемніле від пилу блакитне південне небо - мутно; жарке сонце дивиться в зеленувате море, точно крізь тонку сіру вуаль; воно майже не відбивається у воді... У порту панує суєта й плутанина. Люди в цьому шумі здаються незначними. Створене ними поневолило й знеособило їх". Низка вантажників, що несе тисячі пудів хліба заради того, щоб заробити собі на їжу кілька фунтів хліба, були смішні й жалюгідні
Шум придушував, а пил - дратувала ніздрі. По ударах гонга почався обід. Вантажники розсілися навкруги, розклавши свою нехитру їжу. Зараз же серед них з'явився Гришка Челкаш, старий травлений вовк, добре знайомий присутнім, запеклий п'яниця й спритний сміливий злодій. "Він був бос, у старих витертих плисових штанях, без шапки, у брудній ситцевій сорочці з розірваним коміром, що відкривав його сухої й кутастої кістки, обтягнуті коричневою шкірою
По скуйовдженим чорним із проседью волоссям і зім'ятій, гострій, хижій особі було видно, що він тільки що прокинувся. Він ішов, кидаючи навколо гострі погляди. Навіть у цій юрбі він різко виділявся своєю подібністю зі степовим яструбом, своєю хижою худорбою й цією ходою, що прицілюється, плавний і спокійної на вид, але внутрішньо збудженої й зіркої, як років того хижого птаха, що він нагадував". З обращающимися до нього він розмовляв уривчасто й різко, імовірно, був не в дусі. Раптово Челкашу перепинив шлях сторож
Челкаш запитав його про свого приятеля Ведмедикові, і той відповів, що Ведмедикові "чавунної штикой" віддавило ногу, і його відвезли в лікарню. Сторож випровадив Челкаша за ворота, але в того був прекрасний настрій: "Спереду йому посміхався солідний заробіток, вимагаючи небагато праці й багато спритності". Він уже мріяв про те, як загуляє завтра поутру, коли в його кишені з'являться гроші. Але одному, без напарника, Челкашу не впоратися, а Ведмедик зламав ногу. Чіл-Каш оглянувся й побачив сільського хлопця з торбою в ніг
"Хлопець був кремезний, широкоплечий, русявий, із засмаглою й обвітреною особою й з більшими блакитними очами, що дивилися на Челкаша довірливо й добродушно". Хлопець заговорив із Челкашом, і відразу йому сподобався. Хлопець поцікавився родом заняття Челкаша: швець або кравець? Челкаш сказав, що він рибалка. Хлопець заговорив про волю, і Челкаш зачудувалася, навіщо дарню воля?
Селянин розповів: батько вмер, господарство виснажилося. Звичайно, він може піти в "приймаки" у багатий будинок, але це роки роботи на тестя. Якби було в нього рублів полтораста, він на ноги встав би й жив самостійно.
А тепер нема чого й робити, як тільки в зяті йти. От ходив косити на Кубань, але нічого не заробив, платили гроші. Раптово Челкаш запропонував хлопцеві попрацювати з ним уночі.
На питання селянина, що треба робити, Челкаш відповів: гребти. Челкаш, до цього хлопця, що нехтував, раптом зненавидів його "за те, що в нього такі чисті блакитні очі, здорове засмагла особа, короткі міцні руки, за те, що його запрошує в зяті заможний мужик, - за все його життя, минулу й майбутню, а найбільше за те, що він, цей дитина в порівнянні з ним, Челкашом, сміє любити волю, який не знає ціни і яка йому не потрібна. Завжди неприємно бачити, що людина, який ти вважаєш гірше й нижче себе, любить або ненавидить те ж, що й ти, і, таким чином, стає схожий на тебе". Хлопець погодився, тому що дійсно прийшов шукати роботу. Вони познайомилися
Хлопця кликали Гаврилом. Вони пішли в трактир, розташований у брудному й сирому підвалі. Гаврило швидко сп'янів і хотів сказати Челкашу що-небудь приємне. Челкащ дивився на хлопця й думав, що він у силах повернути його життя, зламати, як гральну карту, або допомогти їй установитися в міцні селянські рамки. Нарешті, Челкаш зрозумів, що йому шкода малого й він йому потрібний. П'яний Гаврило заснув у шинку. Уночі вони готовили човен до виходу вморе.
Ніч темна, все небо затягнуте хмарами. А море спокійне
Гаврило гріб, Челкаш правил кермом. Челкаш запитує Гаврила, чи подобається йому в море, тому небагато боязно. А от Челкаш любить море. На море в ньому піднімається широке, тепле почуття, - охоплюючи всю його душу, воно небагато очищає її від життєвої скверни
Він цінує це й любить бачити себе кращим отут, серед води й повітря. Гаврило цікавиться, де снасть, і Челкаш киває на корму, а потім гнівається, що доводиться брехати хлопцеві; він зло радить Гаврилу гребти - його для цього найняли. Їх почули й окликнули, але Челкаш пригрозив Гаврилу розірвати його, якщо пискне. Погоні не було, і Челкаш заспокоївся. А Гаврило молиться й просить відпустити його.
Від переляку він плаче й хлюпотить у темряві носом, але човен стрімко рухається вперед. Челкаш наказує залишити весла й, опираючись руками в стіну, рухається вперед. Челкаш забирає весла й торбинку Гаврила з паспортом, щоб той не втік, наказує малому чекати в човні, а сам раптово зникає. Гаврила осягнув жах, ще більший, ніж при Челкаше, йому здавалося, що він зараз умре. Раптово з'явився Челкаш, подаючи хлопцеві щось кубічного й важке, весла, торбинку Гаврила, і сам зстрибнув у човен. Гаврило радісно зустрів Челкаша, поцікавився, чи не утомився той, не без того, відповів Челкаш.
Він задоволений видобутком, тепер треба непомітно проскочити назад, і тоді одержуй свої гроші, Гаврило. Хлопець гребе щосили, бажаючи скоріше покінчити із цією небезпечною роботою й бігти подалі від страшної людини, поки ціло. Челкаш попереджає, що є одне небезпечне місце, його треба пройти непомітно й безшумно, тому що якщо помітять, можуть убити з рушниці. Гаврила обуял жах, він готовий уже крикнути в усі горло, нопотом звалився славки.
Челкаш сердито зашептав, що митний крейсер висвітлює гавань ліхтарем, і якщо освітить їх, вони загинули. Треба гребти. Стусаном Челкаш привів Гаврила в почуття, заспокоїв, що це ловлять контрабандистів, а їх не помітили, далеко спливли, небезпека минула
"Кінець уже всьому..." Челкаш сіл на весла, а Гаврило - до керма. Бурлака намагався підбадьорити хлопця гарним заробітком. Він пообіцяв Гаврилу четвертний, але тому тільки б добратися живим до берега - більше немає ніяких бажань. Челкаш цікавиться в Гаврила, яка тому радість у сільському житті
От його життя, повне небезпеки, і за одну ніч він полтисячи "хапнув". Гаврила вразила сума, названа Челкашом. Щоб заспокоїти хлопця, Челкаш почав розмову одеревне.
Він хотів розговорити Гаврила, але захопився й сам став розповідати, що селянин сам собі хазяїн, якщо в нього є хоча б клаптик землі. Гаврило навіть забув, з ким має справу. Йому представлялося, що перед ним селянин. Гаврило сказав, що Челкаш вірно говорить; от він, Челкаш, відірвався від землі й у що перетворився! Челкаша зачепило це мовлення хлопця
Він різко перервав Гаврила, сказавши, що все це несерйозно. Він не думає так, як говорить. Озлившись на хлопця, Чіл-Каш посадив його знову на весла, тільки-но стримуючи себе, щоб не скинути хлопця у воду. Сидячи на кормі, Челкаш згадав своїх батьків, свою дружину Анфісу, себе гвардійським солдатом
Опам'ятавшись від спогадів, він сказав, що здасть вантаж і одержить п'ять сотень. Вони стрімко підійшли до барки й навіть тикнулися в її борт, влізли на палубу, і Гаврило відразу захріп, а Челкаш, сидячи поруч із ним, приміряв чийсь чобіт. Потім розтягся й заснув. Прокинувся він першим. Челкаш поліз із трюму наверх, а повернувся лише через дві години. Він був одягнений у шкіряні штани й куртку
Костюм потертий, але міцний і дуже йде Челкашу. Розбуджений Гаврило спочатку злякався, не довідавшись що преобразились Челкаша.
Хлопець із замилуванням оглядав Челкаша, називаючи його паном, а той, підсміюючись над нічними страхами Гаврила, запитує, чи не готовий він ще раз випробувати долю за дві сотні рублів. Гаврило погоджується. Челкаш сміється над хлопцем, що легко піддався спокусі. Вони спустилися в човен і поплили до берега. Челкаш зрозумів, що до ночі розіграється "добра бура". Гаврило нетерпляче запитує Челкаша, скільки той одержав за товар
Челкаш виймає з кишені пачку райдужних папірців. Гаврило, дивлячись на них жадібними очами, говорить, що не вірить у можливість одержання такої суми. "Каби отакі гроші!
" - і він пригнічено зітхнув. А Челкаш у цей час безтурботно мріяв уголос, як вони разом гульнуть на березі. Челкашу не потрібна така прірва грошей, він дав кілька папірців Гаврилу. Той квапливо сховав їх за пазуху. Бурлаку неприємно вразила жадібність Гаврила. А хлопець почав збуджено розповідати, що він зробив би, будь у нього такі "деньжищи". Вони добралися до берега
У Челкаша був вид людини, що задумали досить приємне. Він хитро посміхався. Челкаша здивувало стан Гаврила, він навіть запитав хлопця: "Що тебе корчить?
" У відповідь Гаврило засміялася, але сміх був схожий на ридання. Челкаш махнув рукою й пішов ладь
Гаврило наздогнав його, схопив за ноги й смикнув. Челкаш упав на пісок, хотів ударити Гаврила, але зупинився, прислухаючись до соромливого шепоту хлопця: "Голубчик! Дай ти мені ці гроші! Дай, Христа заради! Адже в одну ніч...
Ти їх на вітер, а я б - у землю!.. Зроби мені добра справа... Пропащий адже ти... немає тобі шляхи". Челкаш гидливо дивився на хлопця, потім дістав з кишені гроші й жбурнув Гаврилу. "На, жери!
" Челкаш відчув себе героєм. Він зачудувався, що людина заради грошей може так мучити себе. Гаврило, верещачи в захваті, збирав гроші, початків розповідати, що хотів убити напарника. Челкаш здійнявся й закричав: "Дай сюди гроші!" Потім він повалив Гаврила й забрал у нього гроші. Повернувшись спиною до хлопця, Челкаш пішов ладь. Але не пройшов і п'яти кроків, як Гаврило кинув у нього великий камінь
Челкаш повернувся особою до Гаврила й упав особою в пісок, схопившись за голову. Гаврило кинувся ладь, але незабаром повернувся. Хлопець термосив Челкаша, намагаючись його підняти, називаючи братом. Очнувшийся Челкаш гнав Гаврила ладь, але той не йшов, просив простити його, говорив, що його диявол поплутав, підняв Челкаша й повів його, підтримуючи за талію. Челкаш гнівався, говорячи, що навіть блудити хлопець не вміє. Челкаш поцікавився, чи забрал Гаврило гроші, але той сказав, що не брав
Челкаш вийняв з кишені пачку, одну сотню поклав собі в кишеню, а решту грошей віддав Гаврилу. Гаврило відмовлявся, говорячи, що візьме тільки тоді, якщо Челкаш його простить
Челкаш заспокоїв його: "Бери! Бери!
Не даром працював! Бери, не бойсь! Не соромся, що людини ледве не вбила! За таких людей, як я, ніхто не стягне. Ще спасибі скажуть, як довідаються. На, бери!" Гаврило, бачачи сміх Челкаша, взяв гроші
Дощ уже лив як із цебра. Вони распрощались і пішли в різні сторони. Челкаш ніс голову так, "точно боявся втратити її".
Гаврило довго дивився йому вслід, поки той не зник за завісою дощу. Потім Гаврило зітхнув, перехрестився, сховав гроші й широкими, твердими кроками пішов у протилежну від Челкаша сторону. "Незабаром дощ і бризи хвиль змили червона пляма на тім місці, де лежав Челкаш, змили сліди Челкаша й сліди молодого хлопця на прибережному піску... І на пустельному березі моря не залишилося нічого в спогад про маленьку драму, що розігралася між двома людьми".
Коментарі