Переказ сюжету Чрево Парижа Золя е
Флоран повернувся в Париж, звідки сім років тому, у грудні 1851 р., після барикадних боїв у нічному місті був відправлений у посилання, у пекло Кайенни. Його взяли тільки за те, що він як загублений бродив уночі по місту й руки в нього були в крові - він намагався врятувати молоду жінку, поранену на його очах, але вона була вже мертва. Кров на руках здалася поліції достатнім доказом. Із двома товаришами, що незабаром загинули в шляху, він чудом біг з Кайенни, скитался по Голландській Гвіані й нарешті зважився повернутися в рідне місто, про яке мріяв всі сім років своїх мучень. Він із працею довідається Париж: на тім самому місці, де лежала колись закривавлена жінка, кров якої погубила Флорана, сьогодні коштує Центральний ринок, «чрево Парижа» - рибні, м'ясні, сирние, требушиние ряди, царство їжі, апофеоз обжерливості, над яким, змішуючись, пливуть заходи сирів, ковбас, масла, невідчепливий сморід риби, легкі хмари квіткових і фруктових ароматів. Оголодавший і виснажений, Флоран ледь не непритомніє. Отут-Те він і знайомиться з художником Клодом Лантье, грубувато, але дружелюбно запропонував йому своя допомога
Разом вони обходять ринок, і Клод знайомить прибульця з місцевими визначними пам'ятками: от суще чортеня Маржолен, знайдений у капусті, так і живучий на ринку; от прошмигуючи Кадина, теж з найд, неї дала притулок торговка; от готова картина - накопичення овочів і зелені... Флоран не може більше виносити цього гнітючої пишноти. Раптом йому здається, що він довідався старого приятеля: так і є, це Гавар, що добре знав і Флорана, і його брата. Той перемінив квартиру, і Флоран відправляється по новій адресі
...З ранньої юності Флоран взяв на себе всю турботу про брата: їхня мати вмерла, коли він тільки почав вивчати право в Парижу. Взявши дванадцятирічного Кеню до себе й запекло борючись із убогістю, Флоран намагався чомусь учити маленького брата, але той набагато успешнее освоював кухарську справу, якій його навчав живучий по сусідству крамар Гавар. З Кеню вийшов відмінний кухар. Після арешту брата він улаштувався до їх дядюшке Граделю, став процвітаючим ковбасником, женився на пишній красуні Лізі - дочки Маккаров із Плассана.
Народилася дочка. Кеню усе рідше згадує про Флоране, уважаючи його загиблої. Його поява в ковбасній викликає в Кеню й Лізи переляк - втім, Кеню відразу запрошує брата жити й столуватися в них. Флоран тяготиться нахлебничеством і змушеним неробством, але не може не визнати, що поступово приходить у себе в цьому будинку, що пропахнув їжею, серед жиру, ковбас, пряженого сала. Незабаром Гавар і Кеню знаходять йому місце наглядача в павільйоні морської риби: тепер у його обов'язку входить стежити за свіжістю товару й чесністю торговок при розрахунках. Допитливий і непідкупний, Флоран приступає до цієї роботи й незабаром завойовує загальна повага, хоча спочатку його похмурість і стриманість (за якими ховалися тільки боязкість і лагідність) отпугивают завсідників ринку
А вічна суперниця ковбасниці Лізи, друга красуня ринку - Луїза Мегюден на прізвисько Нормандка - навіть має на нього види... Флоран возиться з її синишкой Мюшем, навчаючи його грамоті, і маленький сквернослов з ангельською зовнішністю всією душею привязивается до нього. Втягуючись у ситне, пряне, шумне життя ринку, Флоран сходиться із Клодом, що заходить сюди писати етюди, і відвідує по вечорах кабачок Лебигра, де чоловіки збираються по вечорах випити й поговорити. Тлумачать усе більше про політика: сам хазяїн кабачка, мовчазний Лебигр, іноді натякає на свою участь у подіях 1848 року... Просторікують тут і доморослий якобінець Шарве, довговолосий приватний викладач у потертому сюртуку, і злий горбань оцінювач Логр, і рознощик Лакайль, і вантажник Олександр. Вони й становлять коло співрозмовників Флорана, що помалу перестає приховувати свої погляди й всі частіше говорить про необхідність скинути тиранію Тюильри... Коштують часи Наполеона III - Наполеона Малого
Дні Флорана одноманітні, але вечорами він відводить душу. Ринок тим часом живе своїм ситним, крикливим життям: торговки інтригують, сваряться, брешуть
Нормандка лає вічну суперницю Лізу й розпускає слухи про неї й про Флоране. Він-Те й стає головним предметом розбратів. Стара діва мадемуазель Сажі, що харчується залишками тюильрийских бенкетів (їх на ринку роздають безкоштовно), розносить плітки про всіх і вся й за це одержує дармові ласі шматочки. Склоки, дрязги, сутички щохвилини спалахують у царстві достатку. Флоран не бажає зауважувати всього цього - він уже поглинений думкою про повстання, що обговорює з Гаваром і новими друзями в кабачку Лебигра.
Ці розмови надають їхньому монотонному життю, що проходить у сусідстві з гігантським ринком, новий зміст і гостроту. Мадемуазель Сажі невпинно бреше про революційні настрої нового наглядача рибних рядів, ці слухи доходять до Лізи, вона починає натякати чоловікові, що від Флорана добре б позбутися, і незабаром весь ринок упевнений, що Флоран - небезпечний і нерозкаяний «червоний». І без того нажив собі ворогів чесністю й прямотою, він стає на ринку ізгоєм і почуває себе людиною лише серед однодумців, що слухають йому,, гостей Лебигра. …На ринку разом ростуть Маржолен і Кадина, не знаючих своїх батьків, з дитинства сплячі в одній постелі в торговки тіточки Шантимесс. Їхня дитяча дружба непомітно переходить у любов - або в те, що їм здається любов'ю, тому що до сімнадцяти років підручний Гавара Маржолен - попросту гарна тварина, а п'ятнадцятирічна Кадина - такий же чарівний і такий же бездумний звірок. Вона приторговує квітами, бігає по всьому ринку й те отут, те там перехоплює чергову вкуснятину. Один раз красуня Ліза вирішується відправитися до пташника Гавару й поговорити з ним щодо небезпечних політичних суперечок у Лебигра.
Гавара вона не застала. Маржолен, радуючись гості, довго водив її по крамниці, потім жартуючи спробував обійняти - і Ліза із усього розмаху вдарила його кулаком між око. Хлопчисько звалився на підлогу, розкроївши собі голову об кам'яний прилавок. На щастя, він нічого не пам'ятав, коли прийшов всебя.
Його відправили в лікарню, але після падіння він став повним ідіотом, остаточно перетворившись у радісна, сита тварина. Для Флорана й Клода він стає символом ринку, його душею - або, вірніше, символом відсутності цієї душі. Флоран марне намагається захопити Клода політичною боротьбою. «У політику ви такий же художник, як і я», - недбало відповідає Клод, що цікавиться тільки мистецтвом. Зате Гавар захоплюється політикою не на жарт і починає демонстративно носити при собі пістолет, говорячи про перемогу республіканців як про справу вирішеному. Перелякана Ліза із благословення кюре розбирає паперу Флорана в його кімнаті й довідається, що у своїх нездійсненних мріях Флоран уже розбив місто на двадцять секторів, на чолі кожного передбачив головнокомандуючого й навіть намалював значки для кожного із двадцяти загонів. Це валить Лізу вужас.
Тим часом баба Сажі довідається з випадкової обмовки маленької дочки Кеню, що Флоран - випадний каторжник. Цей слух зі швидкістю пожежі охоплює весь ринок. Перелякана Ліза вирішується нарешті піти в префектуру з доносом на дівера, якого дотепер видавала всьому ринку за кузена. Тут-Те похмурий лисий пан і повідомляє її, що про повернення Флорана з каторги давно донесли поліцейські комісари відразу трьох міст. Все його життя, вся робота на Центральному ринку були досконально відомі поліції
Префектура барилася лише тому, що хотіла накрити всі «таємне суспільство». На Флорана доносила й баба Сажі, і навіть подмастерье Кеню Огюст...
Ліза розуміє, що чоловік її поза підозрами й, отже, поза небезпекою. Тільки тут їй стає ясна вся безглуздість її власного доносу. Тепер їй залишається тільки чекати, коли Флоран, у житті не голуба, що скривдив, буде арештований. Так і трапилося. Беруть і Гавара, що щеголяли пістолетом, а тепер на смерть переляканого. Негайно після арешту в його будинку починається бійка за його стан. Флорана беруть на квартирі в брата, але попрощатися з Кеню, зайнятим готуванням кров'яної ковбаси, Флоран відмовляється - він боїться розчулитися сам і засмутити його.
На суді Флорану приписують двадцять із зайвим спільників, з яких він ледь знає сімох. Логра й Лакайля виправдали. Флорана й Гавара відправили в посилання, звідки цього разу їм уже не повернутися
Згадуючи друга, Клод Лантье обходить радісний, гігантський Центральний ринок. Блискаючою ситою білизною красуня Ліза Кеню розкладає на прилавку окосту й мови. Баба Сажі проходжується між рядами. Нормандка, що тільки що вийшла заміж за Лебигра, дружески здоровається з колишньою суперницею Лізою
Клода оточує тріумф чрева, всі навколо дихає жирним здоров'ям, - і голодний художник бурмоче крізь зуби: «Які, однак, негідники всі ці чималі люди!»