Пирсон Х. Вальтер Скотт Розділ 2. Відтінки тюремного життя
Відтінки тюремного життя
По щастю, юний Вальтер від природи був наділений силоміць волі. Хлопчик виявив неї, коли йому не було й шести років. - відмовився слухати страшну казку, чого дуже хотілося. Але він знав, що довго не засне від страху, і тому натягнув ковдру на вуха й наказав собі спати. Ставши дорослим, він точно так само відмовлявся читати злі рецензії на свої книги й безтурботно засипав під критичну канонаду. Тілесні немочі врівноважувалися в ньому силою духу. Розпещене онученя в бабусі з дідусем, він із працею звикав до нового свого положення - хиляка в живому енергійному сімействі, де ніхто, за винятком матері, і не думав зважати на його чудності. Одна мати приймала його захоплення близько до серця, заохочувала його пристрасть до поезії й прагнула прищепити йому смак до більше мирних сторінок, ніж ті, на яких живописалися війни та інші жахи. Він, однак, до кінця життя продовжував харчувати до цих сторінок цілком зрозумілу слабість: скований тілом, хлопчик привчився жити в романтичному світі сказань і пісень Прикордонного краю. Спочатку він спав у маминім будуарі, де йому попалися на очі кілька томиків Шекспіра. "Ніколи не забути, з яким захватом я, скорчившись в одній нічній сорочці перед маминим каміном, читав їх, поки шум стільців, що відсуваються, не возвещал, що сім'я отужинала й мені настав час вертатися в постіль, де, думали домашні, я знаходився в цілості й схоронності ще з дев'яти годин".