Переказ сюжету Принижені й ображені Достоєвський Ф. М
Іван Петрович, двадцатичетирехлетний початківець письменник, у пошуках нової квартири зустрічає на петербурзькій вулиці дивного старого із собакою. Неможливо худий, у лахміттях, він має обик - новение годинниками сидіти в кондитерській Міллера біля Вознесенська проспекту, гріючись у грубки й уставясь мертвотним незрячим поглядом у кого-небудь із відвідувачів. У цей березневий вечір один з них обурюється «неввічливістю» бідняка. Той у страху йде й умирає неподалік на тротуарі. Придя додому до незнайомця, Іван Петрович довідається його ім'я - Смит - і вирішує оселитися в його спустілому житлі під самою покрівлею багатоквартирного будинку, З дитинства сирота, Іван Петрович виріс у сім'ї Миколи Сергійовича Ихменева, дрібнопомісного дворянина стародавнього роду, що керує богатим маєтком князя Петра Олександровича Валковского. Дружба й любов зв'язали його з дочкою Ихменевих Наташей, моложе його трьома роками
Юнаків герой виїхав у Петербург, в університет, і побачився з «своїми» тільки через п'ять років, коли вони переїхали в столицю через сварку з Валковским. Останній багато років робив дружбу й довіру своєму керуючому аж до того, що відправив йому на «виховання» свого дев'ятнадцятирічного тоді сина Алешу. Повіривши слухам про прагнення Ихменевих женити молодого князя на своїй дочці, Валковский, щоб відомстити обвинуватив добрий, чесний і наївний старого в злодійстві й затіяв судовий процес. Іван Петрович чи ледве не щоденний гість в Ихменевих, де знову прийнятий як рідний
Саме тут він читає свій перший роман, тільки що надрукований і надзвичайний успіх, що має. Міцніє любов між ним і Наташей, мовлення вже заходить про весілля, з якого, однак, вирішують почекати один рік, поки літературне положення нареченого не усталиться. «Дивовижне» час проходить, коли Ихменевих починає відвідувати Алеша. Валковский, що має свої плани на майбутнє сина, повторює обвинувачення у звідництві й забороняє останньому бачитися з Наташей. Ображений Ихменев, однак, не підозрює про любов дочки й молодого князя, поки та не йде з рідного дому до коханця. Закохані знімають квартиру й хочуть незабаром обвінчатися. Їхні відносини ускладнюються незвичайним характером Алеши.
Цей гарний, витончений світський юнак - суща дитина по наївності, безкорисливості, простодушності, щирості, але й егоїзму, легкодумству, безвідповідальності, безхарактерності. Безмірно люблячи Наташу, він не намагається забезпечити її матеріально, часто залишає одну, затягує болісне для неї стан коханки. Захопливий, безвладний Алеша піддається впливу свого батька, що бажає женити його на багатій. Для цього треба розлучити сина з Наташей, і князь відмовляє юнакові в грошовій підтримці. Це серйозне випробування для молодої пари. Але Наташа готова жити скромно й працюватися
Крім того, знайдена князем для Алеши наречена - Катя - прекрасна дівчина, чиста й наївна, як і її передбачуваний наречений. Нею не можна не захопитися, і нова любов, з розрахунку розумного й проникливого князя, незабаром витисне з нестійкого серця сина стару
Та й сама Катя вже любить Алешу, не знаючи, що він не вільний. Наташе із самого початку ясний її коханий: «якщо я не буду при ньому завжди, постійно, щомиті, він розлюбить мене, забуде й кине». Вона любить «як божевільна», «недобре», їй «навіть борошна від нього - щастя». Більше сильна натура, вона прагне панувати й «мучити до болю» - «і тому-те ;...; поспішила віддатися ;...
; у жертву перша». Наташа продовжує любити й Івана Петровича - як задушевного й надійного друга, опору, «золоте серце», що самовіддано обдаровує її турботою й теплом. «Ми будемо жити втрьох». Колишню квартиру Смита відвідує його тринадцятилітня внучка Неллі
Уражений її замкнутістю, дикістю й злидарським видом, Іван Петрович з'ясовує умови її життя: мати Неллі недавно вмерла від сухоти, а дівчинка потрапила в руки жорстокої звідниці. Міркуючи про способи порятунку Неллі, герой зіштовхується на вулиці зі старим шкільним товаришем Маслобоевим - часткою детективом, за допомогою якого вириває дівчинку з розпусного кубла й поселяє в себе на квартирі. Неллі важко хвора, а головне - нещастя й людська злість зробили її недовірливої й болісно гордої. Вона з підозрою приймає турботи про себе, повільно відтає, але нарешті гаряче привязивается до свого рятівника
Навіть ревнує його до Наташе, чиєю долею так зайнятий її старший друг. Уже півроку, як остання пішла від безутішних батьків. Батько страждає мовчачи й гордо, уночі проливаючи сльози над портретом дочки, а вдень засуджуючи й чи ледве не проклинаючи неї. Мати відводить душу в розмовах про неї з Іваном Петровичем, що повідомляє всі новини. Вони невтішні. Алеша усе більше зближається з Катею, не показуючись у Наташи по нескольку днів
Та думає про розрив: «Женити - ся він на мені не може; він не має сил піти проти батька». Важко, «коли він сам, перший, забуде» її біля іншої - тому Наташа хоче випередити «зрадника». Однак Алеша повідомляє Каті про неможливість їхнього шлюбу через свою любов до Наташе й зобов'язань перед нею. Великодушність «нареченої», що схвалила його «шляхетність» і проявившей участь до положення «щасливої» суперниці, захоплює Алешу. Князь Валковский, стурбований «твердістю» сина, уживає новий «хід». Придя до Наташе й Алеше, він дає вдавану згоду на їхній шлюб, розраховуючи, що заспокоєна совість юнака більше не буде перешкодою для його зростаючої любові до Каті. Алеша «у захваті» від учинку батька; Іван же Петрович по ряду ознак зауважує, що князеві байдужне щастя сина
Наташа також швидко розгадує «гру» Валковского, чий план, однак, цілком вдається. Під час бурхливої розмови вона викриває його при Алеше. Удавальник вирішує діяти інакше: напрошується в друзі до Івана Петровичу. Останній з подивом довідається, що князь користується послугами Маслобоева по якійсь справі, пов'язаному з Неллі і її померлою матір'ю. Натяками й натяками однокашник присвячує героя в його суть: багато років тому Валковский «заліз» у підприємство із заводчиком-англійцем Смитом. Бажаючи «даром» заволодіти його грошима, він спокусив і відвіз за кордон жагуче закохану в нього ідеалістку, дочку Смита, що і віддала йому їх.
Збанкрутілий старий прокляв дочку. Незабаром шахрай кинув дівчину, з якої, видимо, все-таки змушений був обвінчатися, з маленької Неллі на руках, без засобів до існування. Після довгих мандрівок смертельно хвора мати вернулася з Неллі в Петербург у надії, що батько дівчинки візьме участь у її долі. У розпачі вона не раз поривалася написати негідникові чоловікові, переборюючи гордість і презирство. Сам же Валковский, плекаючи плани про нове вигідне одруження, боявся документів про законний шлюб, можливо, що зберігалися в матері Неллі
Для їхнього розшуку й був найнятий Маслобоев. Валковский везе героя на вечір до Каті, де є присутнім і Алеша.
Наташин друг може переконатися в даремності її надій на Алешину любов: «наречений» Наташи не може відірватися від Катиного суспільства. Потім Іван Петрович із князем їдуть вечеряти в ресторан. Під час розмови Валковский скидає маску: зарозуміло тре - тирует довірливість і шляхетність Ихменева, цинічно просторікує про жіночі достоїнства Наташи, відкриває свої меркантильні плани відносно Алеши й Каті, сміється над почуттями Івана Петровича до Наташе й пропонує йому гроші за одруження на ній. Це сильна, але абсолютно аморальна особистість, чиє кредо «люби самого себе», а інших використовуй у своїх інтересах. Особливо забавляє князя гра на піднесених почуттях своїх жертв. Сам він цінує лише гроші й грубі задоволення
Він хоче, щоб герой підготував Наташу до близької розлуки з Алешей (той повинен виїхати в село разом з Катею) без «сцен, пасторалей і шиллеровщини». Його ціль - залишитися в очах сина люблячим і шляхетним батьком «для удобнейшего оволодіння згодом Катиними грошима». Далекий від планів батька, Алеша розривається між двома дівчинами, уже не знаючи, яку любить сильніше. Однак Катя за своїм характером йому більше «пари». Перед від'їздом суперниці зустрічаються й вирішують долю Алеши крім його участі: Наташа з болем уступає Каті свого коханого, «без характеру» і по-детски «недалекого» розумом. Дивним образом « це-те» вона «у ньому й любила найбільше», а тепер т же саме любить Катя. Валковский пропонує покинутій Наташе гроші за зв'язок з розпусним дідком графом
Підоспілий Іван Петрович б'є й грубо виганяє образника. Наташа повинна повернутися в рідний дім. Але як переконати старого Ихменева простити хоча й гаряче улюблену, але його дочку, що знеславила? На додаток до прочим образам князь тільки що виграв судовий процес і віднімає в нещасного батька всі його невеликий стан. Уже давно Ихменеви задумали взяти до себе девочку-сиротку. Вибір припав на Неллі. Але та відмовлялася жити в «жорстоких» людей, подібних її дідусеві Смиту, так і не простив її мати при житті
благаючи Неллі розповісти Ихменеву історію своєї матері, Іван Петрович сподівається зм'якшити серце старого. Його план вдається: сім'я возз'єднується, а Неллі незабаром стає «ідолом усього будинку» і відгукується на «загальну любов» до себе. У теплі червневі вечори Іван Петрович, Маслобоев і доктор часто збираються в гостинному будиночку Ихменевих на Васильевском острові. Незабаром розлука: старий одержав місце Вперми.
Наташа смутна через пережитий. Затьмарює сімейне щастя й серйозна бо - лезнь серця в Неллі, від якої бедняжка незабаром умирає. Перед смертю законна дочка князя Валковского не прощає, всупереч євангельській заповіді, свого зрадника батька, а, навпроти, проклинає його. Наташа, пригноблена майбутнім розставанням з Іваном Петровичем, жалує, що зруйнувала їх можливе спільне щастя. Ці записки складені героєм через рік після описаних подій. Тепер він самотній, у лікарні й, здається, незабаром умре