Руйнування пасторальних топосов у поезії У. Водстворта
РУЙНУВАННЯ ПАСТОРАЛЬНИХ ТОПОСОВ У ПОЕЗІЇ У. ВОРДСВОРТА
natapa. msk. ru/biblio/vokrug/zababurova_topos. htm
Для розуміння процесу еволюції пасторалі на рубежі XVIII - XIX вв. поезія Вордсворта становить особливий інтерес, будучи, на наш погляд, свого роду прологом до наступних ідейно-художніх шукань XIX століття (і не тільки в англійській літературі). Мовлення в цьому випадку йде не про жанрові пошуки, а скоріше про формування нової пасторальної модальності. Привід у цьому випадку дав сам Вордсворт, що любив подати своїм добуткам підзаголовки "пастораль", "пасторальна поема", хоча до вже сформованої системи пасторальних жанрів вони явно ніякого відношення не мали[1]. У передмові до "Ліричних балад" Вордсворт окреслив параметри свого поетичного миру, тим самим пояснивши й власне тлумачення "пасторальности" - "сцени із простого сільського життя", "природні щиросердечні пориви", відповідність людських страстей "прекрасним і вічним формам природи", "проста немудра мова"[2]. Але принципова установка на правдивість, на відтворення "випадків і ситуацій з повсякденного життя" виключала орієнтацію на ідилію або утопію, характерну для "класичних" форм пасторалі. Наслідком стає свого роду деконструкция пасторальних топосов у поезії Вордсворта.