Ловернья-Ганьер. Історія французької літератури. Критика в XIX в
В XIX в. зароджується літературна критика
• <Чрезвьпайно догматична критикА характерний для більшості літературних інститутів: університету, академій, газет і журналів, де панують Жан Франсуа Лагарп (Курс древньої й нової літератури, 1799-1805), Жоффруа (Курс драматичної літератури, 1819), Лемерсье (Аналітичний курс загальної літератури, 1817).
• < Сент-Бев У своїх роботах "Історичний і критичний огляд французької поезії й театру в XVI в." ( 1824-1862), "Історія Пор-Рояля" ( 1840-1859), "Бесіди по понеділках" (1851 - 1862) і "Нові понеділки" (1863 - 1870) робить критикові автономним літературним жанром. Критика, що претендує на роль "природної історії розумів", може, за його словами, висловлювати "правду про добутки й авторів". Відтворюючи епохи, пожвавлюючи людей, Сент-Бев уписує письменника в історію. Дотримуючись, насамперед, волі духу, він жагуче жадає зрозуміти минуле. Його ціль - досягти основних законів: він думає, що існують духовні сім'ї, подібно тому, як у природній історії є пологи й види. Але, по суті, Сент-Бев під прикриттям наукового задуму прагне одержати задоволення, що знаходить у видовище живого індивідуума, у грі моральних реальностей у свідомості індивідуума
• <Тен з його "Критичними досвідами" (1858) і "Історією англійської літератури" (1863) хоче створити "наукову" критику. Він поміщає письменника в таке оточення й умови, які визначають його творчість: раса, середовище й момент. Цьому неперевершеному майстрові абстракції вдається знайти формулу, що служить основною гіпотезою у вивченні фактів
• <Критика журналістів і професорів часто відбиває настрої й почуття читачів: Барбе д'оревильи пише жагучі й люті тексти. Жуль Леметр і Фердинанд Брюнетьер ("Натуралістичний роман", 1883, проти Золя) захищають традиції. Професори емиль Фаге й Гюстав Лансон хвалять і гудять письменників, про які розповідають у своїх історіях літератури
• Нарешті, <Критика письменників (Золя, Верлен, Малларме) вивчає творчість сучасників і міркує про літературу, оцінюваної в якості такий, а не як продукцію якоїсь людини, часу або місця.