Поняття функціонального стилю Визначити функцію й стильові риси запропонованого тексту (додаток ГАК)
- Відповіла: Тетяна Сорочан
Функціональний стиль - це історично сформована й суспільно усвідомлений різновид літературної мови (його підсистема), що функціонує в певній сфері людської діяльності й спілкування, створювана особливостями вживання в цій сфері язикових засобів і їхньою специфічною організацією [3]<.
Поняття про стиль (або складі) як особливій якості мовлення зародилося в античній поетиці й риториці (греч. stylos - загострена з одного кінця паличка, який писали на воскових дощечках; інший кінець палички мали форму лопатки - їм розрівнювали віск, стираючи написане). Древні говорили: "Повертай стило!", що означало в буквальному значенні ‘стирай написане). Традиційними й соціально значимими сферами діяльності вважаються: наукова, ділова (адміністративно-правова), суспільно-політична, художня. Відповідно їм виділяються й стилі офіційного мовлення (книжкові): науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, літературно-художній (художній) [4]<. Їм протипоставлений стиль неофіційного мовлення - розмовно-побутовий - розмовний), екстралингвистической основою якого є сфера побутових відносин і спілкування (побут як область відносин людей поза їх безпосередньою виробничою й суспільно-політичною діяльністю).
Сфери застосування мови значною мірою впливають на тематику й зміст висловлення. Кожна з них має свої актуальні теми. Наприклад, у науковій сфері обговорюються насамперед проблеми наукового пізнання миру, у сфері побутових відносин - побутові питання. Однак у різних сферах може обговорюватися та сама тема, але мети переслідуються неоднакові, внаслідок чого висловлення розрізняються по змісту. Зрівняй, наприклад, опис повені у Великій Радянській енциклопедії (ціль - розкрити поняття "повінь", відзначити істотні ознаки даного явища) і в "Мідному вершнику" А. С. Пушкіна (ціль - створити за допомогою язикових засобів мальовничу картину повені, виразити естетическое відношення до зображуваного):
I. Повені - значне затоплення водою місцевості в результаті підйому рівня води в ріці, озері або морі, викликуваного різними причинами. Повінь на ріці походить від різкого зростання кількості води внаслідок танення снігу або льодовиків, розташованих у її басейні, а також у результаті випадання рясних опадів
2. Нева всю ніч
Рвалася до моря проти бури,
Не здолавши їхньої буйної дурниці...
І сперечатися стало їй невмочь...
Поутру над її брегами
Тіснився купами народ,
Любуючись бризами, горами
І піною розлютованих вод
Але силою вітрів від затоки
Перегражденная Нева
Назад ішла, гнівна, бурлива,
І затопляла острова,
Погода пущі лютішала,
Нева здувалася й ревіла,
Казаном клекочучи й клубити
І раптом, як звір остервенясь,
На місто кинулася. Перед нею
Усе побігло, всі навколо
Раптом спорожніло - води раптом
Утекли в підземні підвали,
До ґрат заюшили канали,
І сплив Петрополь, як тритон,
По пояс у воду занурений
Облога! приступ! злі хвилі,
Як злодії, лізуть у вікна. Челни
З розбігу скла б'ють кормою
Лотки під мокрою завісою,
Уламки хатин, колоди, покрівлі
Товар запасливої торгівлі,
Пожитки блідої вбогості,
Грозою знесені мости,
Труни з розмитого цвинтаря
Пливуть по вулицях!.
Народ
Зрить божий гнів і страти чекає
На жаль! Все гине: дах і їжа!
Ще В. Г. Бєлінський відзначав: "Філософ говорить силогізмами, поет - образами, картинами; а говорять обоє те саме... Один доводить, іншої показує, і обоє переконують, тільки один - логічними доводами, іншої - картинами" [5]<.
Нерідко класифікацію функціональних стилів зв'язують із функціями мови, що розуміються як певні цілі комунікації. Так, відома класифікація стилів на основі трьох функцій мови: спілкування, повідомлення й впливи. Функції спілкування найбільше відповідає розмовний стиль, повідомлення - наукового й офіційно-діловий, впливу - публіцистичний і літературно-художній [6]<. Однак при такій класифікації відсутнє дифференцирующее підставу, що дозволяє розмежувати науковий і офіційно-діловий, публіцистичний і літературно-художній стилі. Функції мови характеризують його в цілому й властиві в тім або іншому ступені будь-якому стилю. У мовній дійсності зазначені функції перехрещуються й взаємодіють один з одним, конкретне висловлення виконує звичайно не одну, а кілька функцій. Тому функції мови при класифікації стилів можна розглядати лише в сполученні з іншими факторами
Сфера застосування мови, тематика й мети висловлення визначають істотні ознаки стилю, його основні стилеобразующие риси. Для наукового стилю - це обобщенно-отвлеченний характер викладу й підкреслена логічність, для офіційно-ділового - предписующе- характер, щодолженствует, мовлення й точність, що не допускає різночитання, для розмовного - невимушеність, безпосередність і непідготовленість спілкування й т. д.
Стилеобразующие фактори обумовлюють особливості функціонування язикових засобів у тім або іншому стилі, їх специфічну організацію