Пахсарьян Н. Т. Образ Росії в "Мемуарах" А. Дюма, або "Крислата журавлина" літературної репутації
Н. Т. Пахсарьян (МГУ)
Росія й росіяни в художній творчості закордонних письменників XVII - початку XX століть: Матеріали "круглого стола" (5 грудня 2006 року) Нові російські гуманітарні дослідження, 2007, № 2 nrgumis. ru/articles/archives/full_art. php? aid=52&binn_rubrik_pl_articles=253
У широкому читацькому середовищі існує особливий парадокс сприйняття історичних романів А. Дюма: уже третє сторіччя вони надзвичайно популярні, але разом з тим, розглядаються як приклад поверхневого зображення історії, що буяє вимислом, помилками, неточностями й т.п. Передбачається, що відсутність "справжнього історизму" у творах письменника викупається яскравістю характерів персонажів, динамікою й захопливістю пригод, жвавістю уяви. У контексті подібної репутації Дюма-Романіста (почасти виниклої й під впливом його власного епатажного висловлення - "Історія - це цвях, на який я вішаю свої картини") мемуарна проза письменника трактується як володіє невисокою цінністю: головна функція мемуарів - достовірне свідчення про час і місце, тому достоїнства художньої уяви або зовсім не приймаються в увагу, або відступають перед необхідністю зображувати країну й епоху правдиво й по можливості об'єктивно. Як здається, у першу чергу в силу подібної літературної репутації А. Дюма й виник міф про "крислату журавлину": не тільки в давньому словнику Д. Н. Ушакова1, але й у найсучасніших газетних і журнальних публікаціях ("Незалежна газета" - 2002, "Нова газета" - 2002, стаття Е. Гришковца, "Радянська Росія" - 2004, "Літературна газета" - 2005, журнал "Державне керування ресурсами" - 2007) завзято затверджується, що автором вираження був А. Дюма, у своїх описах подорожі по Росії нібито допускала багато помилок і безглуздостей. При цьому й серйозних учених-фразеологи, і, з іншого боку, історики літератури, ретельно дослідивши тексти мемуарів письменника і його романів про Росію, а також історію побутування названого вираження, давно й твердо встановили, що, по-перше, А. Дюма не є його автором, більше того - ніде й ніколи не вживав його, а, по-друге, що фразеологізм "крислата журавлина" взагалі народився тільки в 1900-х роках і першому зафіксованому прикладі його вживання є пародійна п'єса по романі російського сатирика Бориса Федоровича Гейера "Любов російського козака" (1910).
Імовірно, ще одним джерелом подібного відношення до Дюма-Мемуаристові є, крім його власної репутації, загальна оцінка літературних висловлень іноземців про Росію й росіян: здебільшого вони аналізуються з погляду фактографічної точності й знання історико-культурного матеріалу, у набагато меншої - з боку свідомої художньої трансформації вихідного матеріалу, його перетворення відповідно до естетическим бачення письменника, з вибраної автором жанрово-стильовою моделлю. Для філологів, тим часом, зовсім очевидно, що якщо в п'єсі П. Кальдерона "Життя є сон" (1636), фабула якого протікає в Полонії (Польщі), дія починається з епізоду в підніжжя гори, те це відбувається не тому, що письменник не знав особливостей польського ландшафту, а якщо А. Із зображує в романі "Історія кавалера де Грие й Манон Леско" (1731) скитание героїв по пустелі навколо Міссісіпі, те це аж ніяк не наслідок його "незнання" топографії американського континенту. Зрозуміло, названі добутки не є жанрами історичної літератури, однак аналогія з ними допомагає припустити, що як у художньої, так і в художньо-документальній літературі відбувається обов'язкова інтерпретація вихідного фактичного матеріалу, створюється образ инокультурной дійсності, у якому неточності, а часом і незгідності можуть допускатися свідомо й виконувати певну естетическую функцію
Що стосується А. Дюма, то незнання або поверхневе знання їм як французької історії, так і історії й побуту сучасної йому Росії очевидно перебільшені. Спостережливість Дюма-Мандрівника, уважність і вірогідність його описів російської дійсності вже ставали предметом аналізу в деяких літературознавчих дослідженнях2. Представляється, однак, що вивчення поетики "Мемуарів" Дюма, аналіз взаємодії документального й художнього в них, співвідношення соціокультурних кліше й особистих вражень, переклик романних і мемуарних мотивів і прийомів зображення й т.д. - ще не вирішена, однак важливе й цікаве дослідницьке завдання
Примітки
1 Де все-таки не називається прямо А. Дюма, а говориться про "поверхневого французького автора".
2 Див., напр: Дурилин С. Олександр Дюма-Батько й Росія Літературна спадщина. 1937; А. Дюма в Росії / Під ред. М. И. Буянова. М., 1996; Neboit-Mombet J. L’image de la Russie dans le roman français ( 1859-1900). Presses univ. de Blaise Pascal, 2005.