Волков С. Коли навколо читають всі
Коли навколо читають всі
Восьмикласник про роман "Собор Паризької Богоматері"
© Дана стаття була опублікована в № 13/2009 газети "Література" Видавничого будинку "Перше вересня". Усі права належать авторові й видавцеві й охороняються
lit.1september. ru/view_article. php? ID=200901305
Одержавши цього року новий математичний восьмий клас, я задумався про те, як мені створити в дітей відчуття, що читати сьогодні коштує. Читати багато, різноманітно, із задоволенням, поза програмою. Для цього в самому повітрі повинне висіти, шкірою відчуватися - тут, у нас, у школі (а для багатьох восьмикласників ця школа стала нової: клас складальний) читати прийнято. Як домогтися такого відчуття?
Найперші уроки року я віддав під оповідання кожного учня про ту книгу, що він рекомендує читати однокласникам і мені. Сам собою в нас зложився список "Що читають в 8 "В"". Далі кожний учень класу повинен був вибрати із цього списку три найбільш заинтересовавшие його книги (на жовтень, листопад, грудень) - і наприкінці кожного місяця відзвітуватися коротеньким есе про свої враження. Всі роботи рецензувалися й обговорювалися, сам процес вибору книги був часом непростим - коротше, протягом перших двох чвертей відбувалося постійне бурління на книжкові теми (тим більше важливе, що уроків літератури у восьмому класі в мене, як і в багатьох учителів, по програмі всього два в тиждень).
У другому півріччі коло вируючих розширився: ми вирішили підключити до нього дорослих - вони ж теж читають (не будемо разуверять у цьому наших поки ще наївних восьмикласників). Скориставшись ідеєю Н. Ванюшевой, попросили батьків назвати книгу, що їх самих "зачепила" у підлітковому віці. Прочитавши цю же книгу, школярі повинні були обговорити неї з родителями, співвіднести враження - і знову написати невелику роботу. На це пішла частина третьої чверті
Потім (наприкінці третьої - початку четвертої чверті) пішли по вчителях і склали список їхніх улюблених книг. Вчитуватися в те, що рекомендовано улюбленим класним керівником або страшним завучем, особливо цікаво. І знову їсти привід зрівняти своє сприйняття книги зі сприйняттям значимого для тебе дорослого
У процесі цієї роботи ми постійно вчилися говорити про книги. Така робота на користь дитині: адже в будущем йому доведеться ділитися своїми враженнями про твори мистецтва, телепередачах, виставках, концертах - і робити це точно, образно, багато. Крім того, у ці розмови постійно утягуються однолітки й дорослі - і дійсно створюється відчуття (нехай, повторюся, і примарне), що всі навколо читають, що читання - норма
Серед обговорюваних підлітками книг досить багато французьких. Втішно, що не йде із читання й добротна класика, начебто романів Віктора Гюго. Приведу тут як приклад одну письмову роботу (автор - учень 8-го класу Центра утворення № 57 Москви Володимир МАЗАЛОВ; робота спеціально не редагувалася), по якій видно, як може самостійно сприймати складний добуток школяр - і як значимий для нього вираження свого сприйняття. Важливо також, що ця робота дає можливість мені як учителеві продовжити взаємодію з учнем індивідуально (у плані - дослідження теми Собору Паризької Богоматері в поезії; деякі тексти дивитеся в підверстці).
Про роман В. Гюго "Собор Паризької Богоматері"
Не дуже давно я прочитав книгу, що порадив мені батько. У процесі читання зрозумів багато чого, але насамперед одне - я ніколи не зустрічав подібного автора. Дійшовши до кінця "Собору Паризької Богоматері", я резюмував: книга мені не дуже сподобалася, і все-таки не можу відскіпатися від відчуття, що познайомився з великим твором мистецтва. Здається, я навіть розумію, чому.
Осип Мандельштам
NOTRE DAME
Де римський судія судив чужий народ, Коштує василька, - і, радісний і перший, Як ніколи Адам, розпластуючи нерви, Грає м'язами хрестовий легкий звід
Але видає себе зовні таємний план: Тут подбала подпружних арок сила, Щоб маса важка стіни не розтрощила, И зводу зухвалого не діє таран
Стихійний лабіринт, незбагненний ліс, Душі готичної розумова прірва, Єгипетська міць і християнства боязкість, Із тростиною поруч - дуб, і всюди цар - схил
Але чим внимательней, твердиня Notre Dame, Я вивчав твої дивовижні ребра, Тим частіше думав я: з ваги недоброї И я коли-небудь прекрасне створю
***
Жерар де Нерваль
СОБОР ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ
Собор великий старий. Хоч наш Париж моложе, Він, може бути, його переживе. Але все-таки, Коли пройдуть століття - ну десять сотень років,- Сильней виявиться їхня похмура сила, Залізні його люто скрутить жили, И кам'яну плоть изгложет, і кістяк
И будуть приходити до руїн Собору Всіх країн прочани. Потім роман Викто