Галина РиженковаГумор, предмет і способи його реалізації в романі Ч. Диккенса "Домби й син"proza. ru/2002/10/ 05-06
Введення
Літературознавці, що досліджували роботи Диккенса, писали про нього як про великого гумориста й сатирика. І дійсно, сміх, у всіх видах і формах свого прояву, лежить в основі творчої діяльності письменника, практично в кожному його добутку величезну роль грають основні види комічного - гумор і сатира
Сміх Диккенса - не застигле, нерухливе явище, він міняється й перетвориться, що можна побачити, якщо досліджувати різні етапи творчості письменника. Ранні твори Диккенса ( 30-е роки: "Нариси Боза", "Посмертні записки Пиквикского клубу") наповнені м'яким, добрим, життєстверджуючим гумором. Гумор Диккенса, за словами С. Цвейга, "подібно лучу сонця, опромінює його книги підносить його творчість в область неминущого, робить його вічним" [I; 5:1; 97]. Наприкінці 30-х років Диккенс створює романи "Оливер Твіст" і "Життя й пригоди Николаса Никльби". Комічне в цих добутках зливається із серьезнейшими проблемами сучасного письменникові суспільства, тому тут видні вже нові відтінки сміху Диккенса - він використовує прийоми іронії, близької до сатири; однак гумор письменника все-таки не втрачає життєрадісності й оптимізму
Другий період творчості письменника ( 40-е роки) представляють "Американські замітки", "Життя й пригоди Мартіна Чезлвита", "Рождественські оповідання", в 1848 р. завершений роман "Домби й син". На цьому етапі сатира у творах Диккенса використовується їм уже майже нарівні з гумористичними прийомами. Але все-таки, викриваючи людські й соціальні пороки, письменник вірить у можливість змін і перемоги добра над злом
Два останніх періоди творчості Диккенса ( 50-е й 60-е роки) називають песимістичними, "сміх Диккенса здобуває жагучі, гнівні інтонації; сатира тепер переважає над гумором, а єдність сміху й гніву говорить про глибоке розуміння протиріч дійсності" [I; 2:83], дозволити позитивно які вже навряд чи можливо.
Така коротка характеристика градацій сміху Диккенса на різних етапах його творчої діяльності
Особливе місце в ряді добутків Ч. Диккенса займає роман "Домби й син", по праву считающийся однієї з вершин світової класики. Справа в тому, що цей добуток закінчує два найважливіших періоди творчості Диккенса ( 30-е й 40-е роки) і підводить їм своєрідний підсумок; у той же час "Домби й син" відкриває новий етап творчості письменника ( 50-е роки). У романі зосереджені вже блискуче відпрацьовані, відшліфовані прийоми іронії й гумору й використовуються нові способи досягнення комічного ефекту (підпорядковані, звичайно ж, новим ідеям і проблемам, поставленим автором) - прийоми й методи сатиричного зображення. Роман створювався письменником протягом двох років ( 1846-1848 гг.). От як охарактеризував цей добуток Г. К. Честертон: ""Домби" - останній з ранніх романів, і - це в ньому важливіше всього. Ми відчуваємо, що фарси кінчаються тут"Домби" - останній фарс, де існують закони буфонади й тон задає балаганна нота" [I; 6: 123]. Дійсно, тут ще може знайти місце така справді фарсова сцена, як, наприклад, епізод "пояснення" Сьюзен Нипер з містером Домби ("Домби й син", ХLIV глава).
Перш ніж приступитися безпосередньо до аналізу самого добутку (відповідно до зазначеної теми), необхідно сказати кілька слів про комічний взагалі, а також про одному з основних його видів - гуморі й тих способах реалізації, які для гумору характерні
Комічне - це категорія естетики, що означає смішне. От як визначає цю категорію Гегель: "Комічне по самій своїй природі спочиває на суперечних контрастах між цілями усередині них самих і їхнім змістом, з одного боку, і випадковим характером суб'єктивності й зовнішніх обставин - з інший" [I; 1:3; 581].
Інакше кажучи, комічне - це якесь явище дійсності, що збуджує сміх властивими їй безглуздостями, несообразностями, невідповідністю між сутністю й формою її виявлення. Роль письменника (якщо мова йде про літературний твір) тоді полягає в тому, щоб показати об'єктивна невідповідність змісту (об'єкта) з метою його осміяння. Гумор і сатира - основні форми такого виду комічного. Предметом сміху є сама людина й всі форми громадського життя. Існує безліч визначень гумору, і в цілому про нього можна сказати наступне
Гумор - "особливий вид комічного; відношення свідомості до об'єкта, що сполучить зовні комічне трактування із внутрішньою серйозністю. Гумор виростає з метафори й виходить із тої істини, що наші недоліки й слабості - найчастіше продовження, утрировка або незнання наших же достоїнств" [II; 1: 521-522].
Гумор приймає й затверджує комічне як неминучу й необхідну сторону буття, виявляє - позитивну суть героїв. Предметом гумору, як правило, є герой (його дії, мовлення, зовнішність) і ситуація
Основні способи реалізації гумору - авторська оцінка для характеристики героя або ситуації; іронія - іносказання (особливий стилістичний прийом, вираження, що містить у собі схований зміст - глузування виражається так: слово або висловлення в даному тексті одержує зміст, протилежний буквальному); прийом повтору (для вираження експресії, посилення комічного ефекту, що сприяє більше точному досягненню мети - викликати сміх і затримати увагу читача на предметі осміяння); різні види тропів, метафори, прості порівняння, метонімії, епітети); підбор лексичних засобів (особлива лексика при описах; неологізми, окказионализми й т.д.); перерахування дій
Невеликий відступ в область теорії літератури дозволило точніше представити, що таке комічне, а наведена вище класифікація предметів і способів реалізації гумору значно полегшує досягнення мети даної статті - досліджувати й проаналізувати основні об'єкти й методи гумористичного зображення в романі "Домби й син".
============== Гумор, предмет і способи його реалізації в романі "Домби й син".
Як уже було відзначено у введенні, роман "Домби й син" завершує той період творчості Ч. Диккенса ( 30-е - 40-е роки), за який зложилися, удосконалилися й прийняли блискуче відточену форму прийоми гумористичного зображення
"Диккенс, - пише Т. Сильман, - використовує всі види й форми гумору, уміючи повідомляти тому або іншому персонажу будь-який емоційний відтінок" [I; 3:50]. Дійсно, гумористичний опис героїв-диваків і ситуацій, у які вони попадають, у Диккенса настільки зовсім, що будь-який його персонаж, що одержує навіть невелику порцію веселого, добродушного, насмішкувато-повчального сміху, виростає в об'ємну, живу фігуру
"Ті, кого він починає жартуючи, кінчають торжеством у кращому розумінні цього слова. Його безглузді герої не тільки занятней, але й серьезней, чим серйозні" [I; 6: 122]. І неможливо вже представити твір Диккенса без цих гумористичних героїв, добродушних диваків, які в багатьох випадках тіснять схематичних і плоских строго позитивних героїв
Предметом гумору в Диккенса є герой (його дії, зовнішність, мовлення), а також ситуація
В описі дій героїв, даному в гумористичній формі, обертає на себе увага те, що ці дії є зовсім марними, або помилково-непрактичними, або безглуздими
Наприклад, капітан Катль щиро хоче допомогти своєму другові Соломонові Джилсу випутаться з боргів. Що ж він робить? Спочатку капітан намагається, виклавши "дві чайні ложки й старомодні щипці для цукру, срібні годинники й готівка (тринадцять фунтів і напівкрону)" перед маклером, внести якусь (на думку Катля, дуже значну) частина боргу; а потім, придумавши інший план порятунку друга, виявившись у містера Домби, він "наблизився до стола й, розчистивши містечко серед чашок, витяг срібні годинники, готівка, чайні ложки й щипці для цукру, склав все столове срібло в купу, щоб воно здавалося особливо коштовним"; коли ж виявляється (до доконаного здивування капітана), що всі ці речі нікому не потрібні, Катль, "вражений великодушністю містера Домби, що відмовився від скарбів, нагромаджених поруч нього", не міг удержатися, "щоб не схопити ліву руку цього джентльмена своєї лівої рукойи не доторкнутися до неї в пориві захвату своїм гачком". Дії капітана Катля продиктовані чистим і безмірним почуттям (він не роздумуючи готів віддати все коштовне, що в нього є, заради порятунку Джилса), але виглядають вони безглуздо: скарбу капітана не становлять і десятої частини суми боргу, могутній містер Домби дивиться на них, як на марний мотлох, а Катль вирішує, що Домби не приймає "скарбів" зі шляхетних спонукань і насмілюється не тільки розмовляти в самій невимушеній манері із джентльменом, але й бурхливо, зовсім по-дружньому виражати свої почуття. Простота й щирість дій капітана явно не відповідають обстановці, і це викликає сміх. Комічний ефект створюють перерахування дій капітана й прийом використання особливої лексики, що показує стрімкість і поривчастість Катля: "вражений великодушністю містера Домби" ("He was so much struck by the magnanimity of Mr. Dombey"), "не міг удержатися, щоб не схопити" ("could not refrain from scizing"), "доторкнутися в пориві захвату" ("bringing in a transport of admiration").
Або Тутс, що прибув на вечір до доктора Блимберу, "перебував у нерішучості із приводу того, слід чи застебнути нижній ґудзик жилета й чи треба, при тверезому обліку всіх обставин, відкинути або випрямити манжети. Помітивши, що в містера Фідера вони відвернені, містер Тутс відвернув свої; але тому що в наступного гостя манжети були виправлені, містер Тутс виправив свої. Що стосується ґудзиків жилета, не тільки нижніх, але й верхніх, то в міру прибуття гостей варіації стали настільки різноманітні, що Тутс увесь час смикав пальцями цю приналежність туалету, точно грав на якімсь інструменті, і, очевидно, знаходив ці вправи досить скрутними". Метою Тутса, видимо, було "триматися на висоті", виглядати бездоганно, що личить сбросившему "ярмо рабства Блимберга", але непевність у собі, явна безцільність його дій (він міг би нескінченно відвертати й загортати манжети, міняти комбінації застебнутих ґудзиків) викликають сміх. Комічний ефект викликаний перерахуванням протилежних дій героя ("відвернув" ("turned up") - "виправив" ("turned down"); порівнянням ("Тутс смикав пальцями цю приналежність туалету, точно грав на якімсь інструменті" ("Toots was continually fingering that article of dress, as if he were performing on some instrument").
Інший приклад: кузен Финикс, що прибув на весілля містера Домби й едит, повинен виконати наступне: " віддати жінку в дружин чоловікові". Кузен Финикс "вирікає": "Я віддаю цю жінку в дружин цьому чоловікові" і робить задумане: "спочатку кузен Финикс, вознамерившийся рухатися по прямої лінії, але свернувший у сторону з вини своїх непокірливих ніг, віддає в дружин "цьому чоловікові" аж ніяк не ту жінку, яку потрібно, а саме подружку, далеку родичку сімейства, досить знатного походження.., але миссис Міф немов повертає кузена Финикса й підкочує його, немов на коліщатах, прямо до "доброго леді", що кузен Финикс і віддає в дружин "цьому чоловікові". "Мимовільна" помилка героя, наступна несамостійність його дій, невідповідність урочистості Финикса й обстановки випадково, що відбулася безглуздості, приводять до комічного ефекту; причому більшу роль у його створенні грають лексичні засоби, вибрані Диккенсом: якщо спочатку Финикс "намірився рухатися по прямої лінії" ("meaning to go in a straight line"), те потім "звертає убік" ("turning off sideways"), і зрештою "миссис Міф повертає й підкочує його, немов на коліщатах" ("Mrs. Miff turns him back and runs him, as on castors "); тобто лексика поступово знижується, зводити нанівець урочистість і підсилюючи сміх (так звана градація дій).
Ще один приклад на подібну градацію: "Містер Тутс замінив хихикання подихом. Подумавши, що це може здатися занадто меланхолійним, він замінив його хихиканням. Не зовсім задоволений як тим, так і іншим, він засопів". Градационний ряд перерахованих дій виражається послідовністю сполучень дієслів з іменниками: "corrected it with a sigh" - "corrected it with a chuckle" - "breathed hard". Предметом гумору тут також є дії героя, нерішучі й безглузді
Диккенс, звичайно ж, ураховував "чисто зорове сприйняття своїх героїв в уяві читача" [I; 3:56], що досягається не тільки описом дій, але й зовнішності персонажів
Наприклад, опис зовнішності "великого Бансби", якого капітан Катль називає "філософом": " здалася людська голова - і до того ж дуже більша - з одним нерухливим оком на особі цінної деревини й одним обертової, як буває на деяких маяках. Ця голова була прикрашена кошлатими волоссями, які тяжіли до всіх чвертей компаса й до кожного його розподілу". "Глубокомисленность", що підкреслюють мовчазність і замисленість; ока, що дивляться куди завгодно, тільки не на співрозмовника, робить його таємничим, недосяжним і, на думку капітана Катля, надзвичайно мудрим: "Бансби може висловити таке судження, що дасть шість очок уперед парламенту й поб'є його. Двічі падала ця людина за борт - і йому хоч би що! Коли він був в ученье, його три тижні били по голові залізним болтом. А все-таки не ходив ще по землі людин з більше ясним розумом!" Насправді ж "ясний розум" Бансби - здатність його, досить довго міркуючи, назвати зовсім очевидні речі своїми іменами; але все це приховано загадковою мудрістю, що Бансби приписує Катль. Фігура Бансби фантастична й майже казкова - це прийом гумористичного гротеску. "Життя від надлишку сил створила носорога, Диккенс - містера Бансби", - пише Г. К. Честертон [I; 6:23]. При описі зовнішності Бансби Диккенс використовує блискучі порівняння: "людська голова з одним обертовим оком, як це буває на деяких маяках" ("head - human with one revolving one [eye], on the principle of some lighthouses"; "ця голова була прикрашена волоссями, які тяжіли до всіх чвертей компаса й до кожного його розподілу"( "this head was decorated with hair, which inclined to all four quarters of the compass, and to every point upon it "), епітети : "особа кольору цінної деревини" ("mahogany face"); "кошлаті волосся" ("shaggy hair").
Опис зовнішності мисс Токс близько до сатиричного; Диккенс використовує епітети: "поблякла особа" ("wearing a faded air"); "сладчайший голос" ("softest voice"); " дивовижно-орлиний ніс" ("nose, stupendously aquiline"); уособлення: "руки знайшли звичку підніматися самі собою" ("hands had contracted a spasmodic habit of raising themselves"); "ніс спрямовувався долілиць, як би прийнявши рішення ніколи й ні за яких умов не задирати" ("nose tended downwards , as in an invisible determination never to turn up at anything"), порівняння. Сміх викликає, по-перше, лексика, використовувана письменником, по-друге - невідповідність маски вічно захопленої особи щирої сутності мисс Токс. Можна сказати, що образ мисс Токс - як і образ Корнелії Блимбер - ставиться до "перехідної області" між гумором і сатирою (докладніше про це див. у статті "Сатира, предмет і способи її реалізації в романі "Домби й син"", proza. ru/2002/10/ 05-09).
Цікавий опис сімейства Тудль: "мисс Токс ескортувала молоду жінку з особою, схожим на яблуко, що вела за руки двох дітлахів з особами, схожими на яблуко нарешті, чоловіка, з особою, схожим на яблуко " Яскраво помічена Диккенсом риса зовнішності Тудлей - "подібність на яблуко" говорить про їхню добродушність, простоту, здравости суджень і фізичному здоров'ї. Слід зазначити, що в оригінальному тексті використовується епітет-неологізм (" apple-faced"), але на російську мову його перекладають як порівняння ("схожий на яблуко", а не "яблоколиций"). Диккенс використовує свій улюблений прийом - повтор тих самих виражень (у цьому випадку - епітета " apple-faced"), що сприяє більше яскравому поданню огерое.
Одним з найважливіших об'єктів гумористичного зображення в Диккенса є мовлення героїв, де відбиваються емоційні й інтелектуальні риси характеру персонажа. Герої Диккенса мають незвичайно яскраву й барвисту мовну характеристику
От мовлення містера Тудля:
"Можна було розібрати, що чоловік з особою, схожим на яблуко, прохрипів:
- Праску
- Прошу прощення, сер, - сказала мисс Токс, - ви говорите
- Праску, - повторив він
- Ах так! - сказала мисс Токс. - Цілком правильно Хлопча під час відсутності матері понюхало гарячу праску Коли ми під'їжджали до будинку, ви збиралися люб'язно повідомити мене, що за професією ви
- Кочегар, - сказав чоловік
- Кожедрал? - у жаху викликнув мисс Токс.
- Кочегар, - повторив чоловік. - На паровозі"
Спокій і небагатослівність Тудля змушують домисливать його з першого разу незрозумілі нерозповсюджені виречення, а найчастіше він сам змушений повторюватися, щоб його зрозуміли, тому що мовлення його невиразна: це й викликало слуховую ілюзію в мисс Токс: слово "кочегар" ("stoker") схоже по звучанню на слово "кожедрал" ("choker"), що привело до комічного ефекту
Мовлення Сьюзен Нипер, емоційна, влучна, ділова, самовпевнена; Сьюзен вірить у вагомість своїх доводів, у те, що її репліки й висловлення обов'язково потраплять у мету й принесуть якусь користь
Найбільше повно всі основні риси мовлення Нипер проявляються в сцені розмови Сьюзен Нипер з містером Домби, коли Сьюзен намагається довести, що він несправедливий стосовно Флоренс:
"Немає такої людини, що міг би випробовувати до мисс Флой інші почуття, крім вірності й відданості, сер Так, я можу це сказати декому й усім Говорити я повинна й буду, погано це або добре Я хочу тільки поговорити а як я смію - цього я й сама не знаю, а все-таки смію! Ах, ви не знаєте моїй молодій леді, сер, право ж, не знаєте, ніколи-те ви її не знали!.. Я не піду, поки не висловлю все!.. Я вирішила домовити до кінця Я завжди бачила, як жорстоко нею зневажали і як вона від цього страждала, - я це всім можу сказати й скажу, я хочу й повинна говорити!.. Ви не знаєте своєї рідної дочки, сер, ви не знаєте, що ви робите, сер, я скажу декому й усім, що це соромно й грішно!.."
Комічність мовлення Сьюзен набирає силу в міру того, як розвертається її монолог ( перебива_зрідка обуреними репліками безпомічного Домби). "Слова її серйозніше, ніж абиколи, але склад усе той же. Диккенс зберігає її звичайне мовлення, і мовлення ця стає усе більше характерної для Сьюзен, чим вона гаряче й схвильованіше. Щораз, коли комічні персонажі говорять про почуття у своєму дусі, як Сьюзен, це сильно діє хоча й небагато дивно. Тільки гумор вірно служить Диккенсу, тільки так він може описувати почуття. Якщо він не хотів бути смішним, виходить ще смішніше" [I; 6: 156]. Уривчастість мовлення Сьюзен передається неповними реченнями (в англійському тексті це виражається за допомогою тире): "for I love her - yes. I say to some and all I do!" ("Я люблю її; так, і я скажу всім і кожному!"); повторами: "Я скажу всім і ще декому" ("I say to some and all. I have!"); скороченнями в розмовному мовленні англійською мовою: "I’d do it..", "I’ve always seen ", "couldn’t", "one’s" і інші. Мовлення Сьюзен Нипер - скоромовка, потік, що, поки він сам не висохне, зупинити неможливо: "Ваші Токси й ваші Чики можуть вирвати в мене по двох передніх зуба, миссис Ричардс але це ще не причина, чому я повинна запропонувати їм всю щелепу" і так далі ("Your Toxes and your Chickes may draw out my two front double teeth. Mrs. Richards, but that’s no reason why I need offer’em the whole set "). Мовлення Нипер позбавлене витончених виражень (відповідно до її соціальному положенню), вона проста й пряма, але образна
Капітан Катль також не приховує своїх почуттів, виражаючи їх уголос, причому зовсім не обертаючи уваги на обстановку й людей, які його слухають. Половина його словникового запасу - морські слівця-терміни й спеціальні вираження, тому навколишнім (навіть тим, хто дуже близько знаком з капітаном) часом важко догадатися, про що він говорить (особливо якщо він починає пояснювати своє мовлення - так само, незрозуміло, иносказательно):
"- Поверни на три румби! - замисленим голосом помітив капітан
- Що ви сказали, капітан Катль? - довідався Уолтер.
- Тримайся міцніше! - глибокодумно відповів капітан".
Морські вираження - "поверни на три румби" ("keep her off a point or so"), "тримайся міцніше" ("stand by") капітан використовує, як би обіцяючи свою підтримку
"Думаєте, що показали б їй, дорога моя? - довідався капітан - Не знаю. Плавання важке. З нею дуже нелегко впоратися, дорога моя. Ніколи не знаєш, який курс вона візьме. Зараз вона йде круто до вітру, а через мінуту робить поворот від вас " ("It’s difficult navigation. She’s very hard to carry on with, my dear. You never can tell how she’ll head, you se. She’s full one minute, and round upon you next") - і це говориться зовсім серйозно, без найменшого відтінку жарту або іронії, про миссис Мак-Стинджер, що панічно боїться капітан. І, звичайно, саме улюблене вираження Катля - "приятель" ("my lad"). Використання морських виражень у повсякденному мовленні, опис термінами "сухопутних" об'єктів роблять мовлення капітана надзвичайно комічної
У мовленні Тутса постійно зустрічаються ввічливі форми-повтори; наприклад, "Дякую вам, це не має ніякого значення!" ("thank you, it’s of no consequence!"), які він вставляє дуже часто досить недоречно (що робиться не стільки від звички бути ввічливим, скільки від зніяковілості). Взагалі, образ Тутса в Диккенса, на думку Честертона, є гротескним: "Домби й син" дає приклади того, що шлях Диккенса до найглибших людських почуттів лежить через гротеск. Це доводить Тутс. Він - щирий закоханий, двійник Ромео". Нехай мовлення його часом дурне, нескладна й безглузда; нехай дії його смішні й безглузді, але "у його образі є дуже точно схоплене характерне й дивне сполучення зовнішньої розв'язності із глибокою овечою боязкістю й вигляду, і серця". Диккенс не приховує недоліків Тутса, але його "пороки стають приголомшливими чеснотами". "Диккенс замінив радістю нашу нудьгу, добротою - жорстокість, він нас звільнив, і ми засміялися простим людським сміхом Тутс дурний, але це не дратує". Сполучення дурості й природності, безглуздості й зворушливості, комічності, характерної для "низького" і високих, світлих почуттів роблять образ Тутса, одного з найбільш яскравих гумористичних персонажів Диккенса, гротескним, і в той же час зовсім неправдоподібним. "Диккенсу доводиться бути смішним, щоб стати правдивим" [I; 6: 160-162].
Т. И. Сильман відзначає, що "фарсове походження комічних ситуацій у Диккенса безсумнівно Комічні герої Диккенса попадають в усі положення, у які покладається попадати героям низької комедії" [I; 3:53]. Комічні ситуації в Диккенса настільки цікаві й різноманітні, що їхньому аналізу можна було б присвятити окреме дослідження. Приведу кілька прикладів
1. Капітана Катля застають у його кімнаті в будинку миссис Мак-Стинджер під час виробленої нею збирання: "Капітан сиділо у своїй кімнаті, засунувши руки в кишені й підібравши ноги під стілець, на дуже маленькому пустельному острівці серед океану мильної води. Вікна в капітана були вимиті, стіни вимиті, грубка вичищена Серед такого сумовитого пейзажу капітан, викинутий на свій острів, скорботно споглядав водний простір і начебто чекав, що підпливе який-небудь рятівний барк і забере його. Немає слів, щоб описати здивування капітана, коли він, звернувши розгублену фізіономію до дверей, побачив Флоренс, що з'явилася зі своєю служницею Капітан підхопився, уражений жахом, немов припустив на секунду, що перед ним перебуває який-небудь член сім'ї Летючого Голландця (він чекав гостя не більше рідкого, чим слуга із трактиру або молочної)". Комізм даної ситуації полягає в тім, що саме положення капітана, що сидить посередині мокрої кімнати на стільці, викликає сміх, до того ж до всього з'являються зовсім несподівані свідки його "тяжкого становища". При описі пози капітана використовується прийом авторської оцінки: Диккенс використовує лексику, до якої звичайно прибігають при зображенні моря, океану, і в такий спосіб обертає таки сумовиту сцену в смішну: "капітан сидів на дуже маленькому острівці серед океану Капітан, викинутий на свій острів, скорботно споглядав водний простір начебто чекав, що підпливе рятівний бсрк і забере його " ("the capitan was sitting on a very small, desolate island, lying about midway in an ocean of water The capitan, cast away upon his island, looked round on the waste of waters and seemed waiting for friendly bark to come that way; and take him off"). Опис побудований на метафорі
2. Тутс уживає спробу поцілувати Сьюзен, але одержує різку відсіч і сам піддається нападу: "Замість того, щоб піднятися наверх, зухвалий Тутс незграбно рвонувся до Сьюзен і, обійнявши це чарівне створення, поцілував її в щоку
"- Ще разок! - сказав містер Тутс Сьюзен не вважала небезпека серйозної, тому що сміялася так, що ледь могла говорити, але Диоген дійшов іншого висновку, кинувся на допомогу й в одна мить вцепился в ногу містера Тутса. Сьюзен взвизгнула, зареготала, розгорнула парадні двері, і побігла долілиць; зухвалий Тутс, спотикаючись, вибрався на вулицю разом з Диогеном, вцепившимся в панталони Диоген, відкинутий убік, кілька разів перевернувся в пилу, знову підхопився, закрутився навколо приголомшеного Тутса, маючи намір вкусити його ще раз, а містер Каркер, що зупинив коня й тримався віддалік, з великим здивуванням спостерігав цю метушню у дверей величного будинку містера Домби ". У чому ж комізм ситуації? Ціль Тутса майже досягнута, але несподівана поява собаки псує всі його плани; він ледве вибирається з будинку (який, здавалося б, у жодному разі не міг з'явитися сценою для подібної ситуації) і з'являється перед очами досить здивованого побаченим свідка (Каркера), що представляє в цей момент разючий контраст із будинком Домби (спокійний, ретельно прилизаний і вичищений Каркер і шумна, метушлива сцена, що зруйнувала неприступність і горда велич Будинку). Все це робить даний епізод зовсім безглуздим, і, внаслідок цього, смішним
Крім перерахованих вище ситуацій, що є предметом гумору в романі "Домби й син", варто згадати також про сцену втечі капітана Катля й Бансби від миссис Мак-Стинджер, про сцену, що представляє одруження Бансби на Мак-Стинджер; про сцену, що описує падіння в непритомність мисс Токс і допомоги їй чорного слуги майора Бегстона Всі ці епізоди теж є комічними й читач сміється, у той же час співчуваючи героям
Всі описані вище приклади дозволяють говорити про те, що предметом гумору в Диккенса дійсно є всі основні об'єкти гумористичного зображення. Серед прийомів, способів реалізації гумору в Диккенса були вже відзначені наступні: авторська оцінка (суб'єктивний гумор; перетворення несмішного в смішне винятково з волі автора), прийом повтору; перерахування дій, підбор лексичних засобів, застосування епітетів, порівнянь і метафор. Крім них, письменник використовує іронію-іносказання й (дуже широко) метонімію
Найбільш виразний приклад на іронію-іносказання - позначення матері елис як "Добра миссис Браун" ("Good Mrs. Brown"). Це, звичайно, не відповідає дійсності (сам автор називає її "огидною бабою" ("very ugly old woman"), "жахливою бабою" ("terrible old woman") і т.д.). Підсилюючи комізм невідповідності, Диккенс теж починає іноді називати цю напівказкову відьму його ж обраним ім'ям (особливо при сильних контрастах прояву характеру баби).
Метонімії Диккенса, як правило, це перенос найменування (по суміжності ознак) з якої-небудь риси характеру, зовнішньої подібності героя із чим-небудь, що належать персонажу предметів, його соціального стану на самого персонажа (тобто те, що є об'єктом переносу, стає позначенням героя надалі).
Приклади гумористичної метонімії:
"Милосердний Точильник" ("Charitable Grinder") - позначення Роба-Байлера Гудля-младшего; перенос найменування шкільного закладу, де навчався Роб, на нього самого;
"Задира" ("Spitfire") - позначення Сьюзен Нипер; перенос назви однієї з рис характеру героїні на неї саму (написання із заголовної букви цього слова присутнє й у російському, і в англійському тексті);
"капітан упав в обійми порваного непогодою горохового пальто, що з'явилося в кімнаті " (" pea-coat") - Соломон Джилс, що повернувся додому, одягнений в "горохове пальто", але Диккенс називає не власника пальто, а саму річ, позначаючи так Джилса (перенос найменування з речі героя на нього самого). Приведу ще кілька цікавих метафор, що зустрічаються в романі:
- "Страх капітана перед набігом дикого плем'я, Макстинджер, зменшився" ("a visitation from the savage tribe"). "Дике плем'я" - занадто шумна, неприборкана сім'я Мак-Стинджер;
- "Точильник заробив своїми власними точильними каменями з такою ретельністю, начебто довгий час жила впроголодь" (" his own personal grinders) - тут метафора опирається на розглянутий вище приклад уживання метонімії;
- "Містер Тутс провалився в глибоке джерело мовчання" ("Mr. Toots fell into a dep well of silence) - тобто замовчав
Такі основні об'єкти й способи реалізації гумору в романі Диккенса. Сміючись над безглуздостями життєвих ситуацій, комічними невідповідностями, недалекістю й дивацтвами гумористичних героїв, письменник у той же час глибоко имсочувствует.
Підводячи підсумки, слід зазначити наступне. У романі "Домби й син" Ч. Диккенс використовує всі основні прийоми гумору, причому для манери письменника характерно насамперед часте використання повторів, несподіваних порівнянь і метонімій. Диккенс чудово передає всі відтінки емоцій героїв, тому мовна характеристика персонажів незвичайно різноманітна, точна й цікава. Тонке розуміння дійсності дозволяє йому відзначати будь-які невідповідності, будь-які її протиріччя, будь-яку її безглуздість. Добрий сміх Диккенса, що звучить на сторінках "Домби й сина", говорить про глибоку віру письменника в перемогу добра, щастя, у повноту життя
=============
Бібліографія
I. Критичні роботи:
1. Гегель Г. В. Ф., Естетика
2. Михальская Н. П., Чарльз Диккенс. Біографія письменника. Книга для учнів. - М., 1987.
3. Сильман Т. И., Диккенс: Нариси творчості. - Л.,1970.
4. Уилсон е., Мир Чарльза Диккенса. - М.,1975.
5. Цвейг С., Диккенс. Вибрані добутки. - М.,1956.
6. Честертон Г. К., Чарльз Диккенс. - М..,1982.
II. Теорія:
1. Літературний енциклопедичний словник (під ред. Кожевникова В. М.). - М., 1987.
III. Текст роману "Домби й син":
1. Диккенс Ч., Торговий дім Домби й Син. Торгівля оптом, у роздріб і на експорт. Роман. В 2 тт. Пер. с англ. А.. Кривцовой. - М.: Правда, 1988.
2. Ch. Dickens., Dombey and Son. Wordsworth Editions Limited, UK., 1995.
© Copyright: Галина Риженкова, 2002
Свідчення про публікацію №2210050006
Коментарі